Постанова № 134726946, 06.03.2026, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/196/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2026 року суддя Волочиського районного суду Хмельницької області Ніколова С.В., за участі секретаря судового засідання Ковбасюк Т.П., захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 Созанської Т.І., потерпілої ОСОБА_2 , представника потерпілої ОСОБА_2 Шкодяка І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Волочиську справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,

встановила:

ОСОБА_1 , якого протягом року було піддано адміністративному стягненню за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, 01 лютого 2026 року близько 10 год. 25 хв., перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , вчинив відносно його дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме: висловлювався нецензурною лайкою, погрожував їй фізичною розправою, штовхав та чинив психологічний тиск, внаслідок чого була завдана шкода її психічному та фізичному здоров`ю.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що між ним і його дружиною існують суперечки через питання розірвання шлюбу та заперечив вчинення домашнього насильства щодо своєї дружини. Вказав, що 01 лютого 2026 року під час конфлікту дружина вдарила його монтувальним інструментом, у зв`язку з чим він міг її відштовхнути та висловитися в її сторону нецензурно, однак не мав умислу на заподіяння їй шкоди.

Захисник ОСОБА_1 . Созанська Т.І. подала до суду письмове клопотання про закриття адміністративного провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обгрунтування клопотання посилається на те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Вказує, що матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке йому інкримінується, вважає, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення не є самостійним та беззаперечним доказом, обставини, які в ньому викладені мають бути перевірені за допомогою інших доказів. Зазначає, що працівники поліції, в порушення вимог закону, не відібрали пояснення у ОСОБА_1 . Зазначає, що 01.02.2026 року між подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник конфлікт на грунті неприязних відносин між ними, в ході якого ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості. За даним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.02.2026 року №12026243200000042 за ч. 1 ст. 122 КК України. Після конфлікту ОСОБА_1 викликав поліцію, а його сусід ОСОБА_3 викликала швидку медичну допомогу.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 . Созанська Т.І. підтримала клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні та в письмовому поясненні зазначила, що відносно неї ОСОБА_1 було вчинено домашнє насильство, між ними не був побутовий конфлікт. Посилається на системність неправомірних дій чоловіка щодо неї, зокрема, на терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 11.07.2025 року, телефоні погрози на її адресу, відповіді з військових частин, правоохоронних органів. На підтвердження заподіяння їй шкоди внаслідок домашнього насильства ОСОБА_1 надала суду висновок психолога та виписку з медичної карти стаціонарного хворого.

Представник потерпілої ОСОБА_2 . Шкодяк І.А. в судовому засіданні просить притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Вказав 01.02.2026 року діями ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 завдано шкоду психічному та фізичному здоров`ю, у зв`язку з чим з 02.02.2026 року по 09.02.2026 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні, а також вимушена була звернутится до психолога.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП знайшла своє підтвердження.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами відповідно до ст. 251 КупАП є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Частиною 3 статті 173-2 КУпАП встановлена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, та тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п`ятнадцяти діб.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого зазначеною статтею можуть бути родичі, колишні чи теперішні подружжя, інші особи, які спільно проживають чи проживали однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ст. 1 вказаного Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п. 17 ст. 1 зазначеного Закону, фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою настання певних наслідків - завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю особи, відносно якої вчинені такі дії.

Таким чином, самі по собі нецензурні висловлювання, діяння фізичного характеру, у тому числі штовхання, формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному та фізичному здоров`ю особи чи могли завдати.

Стамбульська конвенція визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується сукупністю доказів, зокрема: - даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 275779 від 01.02.2026 року, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та не містить істотних порушень вимог чинного законодавства; - постановою Волочиського районного суду Хмельницької області від 22.07.2025 року у справі № 671/1318/25, згідно якої ОСОБА_1 був притягнутий да адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, за те, що він 11.07.2025 о 13 год. 17 хв. за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме: ображав нецензурною лайкою, наслідок чого була завдана шкода її психічному здоров`ю; - даними висновку психолога ОСОБА_4 ; - даними виписки № 975 КНП Волочиська багатопрофільна лікарня Волочиської міської ради Хмельницького району Хмельницької області з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 .

Із висновку психолога ОСОБА_4 вбачається, що за результатами психологічного дослідження ОСОБА_2 , що проводилось очно протягом періоду з 02.02.2026 року по 12.02.2026 року, було встановлено те, що психоемоційний стан ОСОБА_2 характеризується високим рівнем тривожності, що має стійкий, а не ситуативний характер, має виражені ознаки психотравматичного реагування, пов`язані з повторюваними насильницькими діями з боку чоловіка, порушенням сну, зниженням працездатності, соматизацією психоемоційного напруження, панічними реакціями, що свідчать про виснаження адапційних ресурсів. Сукупність зазначених ознак вказує на стан психологічної дезадаптації високого ступеня. У висновку зазначено, що продовження контакту ОСОБА_2 з ОСОБА_1 перешкоджає стабілізації та відновленню психологічного функціонування підекспертної особи. ОСОБА_2 рекомендовано, з огляду на виявлений психоемоційний стан та наявні ризики (психологічно доцільним та обгрунтовним), є негайне обмеження або припинення контактів із чоловіком ОСОБА_1 , поведінка якого має виражений насильницький характер; забезпечення фізичної та фізіологічної безпеки жінки шляхом застосування передбачених законом захисних заходів, створення стабільного, передбачуваного, безпечного середовища як необхідної умови для відновлення психоемоційного стану.

Як вбачається із даних виписки № 975 КНП Волочиська багатопрофільна лікарня Волочиської міської ради Хмельницького району Хмельницької області з медичної карти стаціонарного хворого, потерпіла ОСОБА_2 з 02.02.2026 року по 09.02.2026 року перебувала на стаціонарному лікуванні, куди поступила зі скаргами щодо самопочуття, які почали її турбувати на настали протягом останньої доби. ОСОБА_2 встановлено діагнози, зокрема закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку з враженим цефалгічним та вестибуло-атактичним синдромами, астено-вегетативними кризами, ушиб стегна.

На думку суду, в своїй сукупності наведені докази підтверджують факт здійснення ОСОБА_1 домашнього насильства, а не свідчать про те, що між подружжям відбувся побутовий конфлікт.

Суд враховує те, що дії ОСОБА_1 за своїм змістом та інтенсивністю виходили за межі побутового конфлікту та об`єктивно становили фізичне й психологічне насильство, не обмежувалися словесною суперечкою, а мали характер агресивної поведінки з використанням нецензурної лайки, погроз фізичною розправою, штовхання та психологічного тиску, що обґрунтовано могло викликати у потерпілої особи почуття страху за власну безпеку.

Навіть у разі наявності конфлікту або взаємних претензій, особа зобов`язана утримуватися від застосування фізичного та психологічного насильства.

Матеріали справи свідчать про систематичність конфліктної поведінки та те, що дії ОСОБА_1 вийшли за межі звичайної побутової сварки, що вказує на наявність ознак домашнього насильства.

При цьому враховується повторність вчиненого за подібних обставин, на що вказує постанова Волочиського районного суду Хмельницької області від 22.07.2025 року у справі № 671/1318/25 та винесення щодо ОСОБА_1 як кривдника термінового заборонного припису від 11.07.2025 року.

Доводи захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження та спростовуються дослідженими судом доказами. Отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень під час вчинення ним домашнього насильства не може бути підставою для закриття провадження у даній справі. Суд приймає до уваги, що відносно обставин заподіяння ОСОБА_1 тілесних проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Враховуючи характер та ступінь небезпечності вчиненого правопорушення, ступінь вини правопорушника, його особу, з врахуванням закріплених в Конституції України принципів законності, гуманізму і справедливості, суд приходить до висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі, визначеному санкцією ч. 3 ст. 173-2 КУпАП України.

Суд визначає для ОСОБА_1 дане адміністративне стягнення з метою запобігання вчинення ним нових правопорушень в майбутньому та спонукання його до правослухняності.

На думку суду, дане адміністративне стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення правопорушника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 40-1, 173-2 ч. 3, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

постановила:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1020 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 грн. 60 коп.

На постанову може бути подана скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 294 КУпАП.

Згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

Згідно ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Реквізити для сплати адміністративного штрафу: отримувач - ГУК у Хмельницькій області /Волочиська мтг/ 21081100; код отримувача 37971775; банк отримувача -.Казначейство України; код банку отримувача - 899998; рахунок -UA568999980313040106000022653.

Реквізити для сплати судового збору: банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); отримувач ГУК у м.Києві /м.Київ/ 22030106; код отримувача 37993783; рахунок UA908999980313111256000026001.

Строк пред`явлення постанови до виконання в частині стягнення штрафу та судового збору становить 3 місяці.

Після набрання постановою законної сили:

- стягувачем в частині сплати адміністративного штрафу є Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, що знаходиться за адресою: 29000, вул. Зарічанська, 7, м.Хмельницький Хмельницька область, код ЄДРПОУ 40108824;

- стягувачем в частині сплати судового збору є Державна судова адміністрація України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795;

- боржником є - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 .

Повна постанова складена 11.03.2026 року.

Суддя: