Ухвала суду № 134726504, 11.03.2026, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/2586/23

У Х В А Л А

11.03.2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4

та обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сокаль кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні даних кримінальних правопорушень.

Прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки останній може переховуватися від суду, впливати на свідків.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.

Обвинувачений та захисник в судовому засіданні заперечили проти клопотання.

Вислухавши сторони, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно ч.2 ст.331 КПК вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Суд враховує, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтовано ймовірної можливості здійснити обвинуваченим зазначені дії. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризик переховування від суду є актуальним та обумовлений, серед іншого, притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю можливого покарання. Злочини, у яких обвинувачується ОСОБА_5 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією належного йому майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Зазначене узгоджується з практикою ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у рішенні по справі "Ілійков проти Британії" ("Ilijkov v. Bulgaria") № 33977/96 від 26.06.2001, за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений. У рішенні ЄСПЛ по справі "Пунцельт проти Чехії" ("Punzelt v. Czech Republic") № 31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Суд відзначає, що обвинувачений може переховуватися від суду з врахуванням тяжкості покарання, яке йому загрожує, а також з огляду на те, що він оскільки він ніде не працює, не має сталого доходу, в нього відсутні міцні соціальні зв`язки.

Оцінюючи можливість впливу на свідків суд виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, зокрема після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Стороні захисту відкрито матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи вимогу кримінального процесуального законодавства України щодо безпосереднього дослідження доказів вважає, що доводи сторони обвинувачення про можливість впливу на свідків є обґрунтованими.

Суду не надано жодних даних, які свідчать про неможливість подальшого тримання обвинуваченого під вартою, а також інших обставин які переважають над вказаними ризиками та запобіжний захід тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості злочину

Вищезазначені обставини виключають можливість застосування щодо обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів.

Прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують тримання під вартою обвинуваченого та встановлена наявність ризиків, визначених ст.177 КПК України, а саме, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.331 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Клопотання прокурора задоволити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 на строк 60 діб.

Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити до 10.05.2026р.

Контроль за виконанням ухвали покладається на прокурора ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Головуючий: ОСОБА_1