Рішення № 134725752, 10.03.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/11899/25

Провадження №2/333/1593/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:

судді Круглікової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Єрмоленко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 40340222, місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2

третя особа-1: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович, РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, 26, офіс 1.11

третя особа-2: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

До Комунарського районного суду м. Запоріжжя звернулась ОСОБА_1 (далі за текстом ОСОБА_1 ) в особі представника, адвоката Мотальової Кравець В.Ю. з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Заявлені вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем видано виконавчий напис в реєстрі за № 133714 від 10.06.2021 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛІТ ФІНАНС" суму боргу у розмірі 21325,43 грн. 22.08.2022 року Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценко Антоном Юрійовичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69703476. Позивач не отримував жодних документів від ТОВ ФК "ЕЛІТ ФІНАНС" та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. Про наявність вищевикладених обставин щодо відкритого виконавчого позивачу стало відомо після блокування всіх банківських рахунків та накладення арешту на кошти. Разом з тим, як зазначає позивач, що станом на 10.06.2021 року не мав заборгованості перед відповідачем у розмірі 21325,43 грн., а тому розмір вказаної заборгованості є спірним. У Відповідача взагалі відсутні документи які дають підстави стверджувати про те, що заборгованість, яка стягується з позивача на підставі виконавчого напису Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича від 10.06.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 133714, має характер безспірної, що є однією з основних умов для її стягнення в такому порядку. Не отримання Позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги ТОВ ФК "ЕЛІТ ФІНАНС" враховуючи, що позивач не визнає суму заборгованості. З огляду на викладене, позивач просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 10.06.2021 р. № 133714, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення на користь ТОВ ФК "ЕЛІТ ФІНАНС" суми боргу у розмірі 21 325,43 грн.

В судові засідання позивач та її представник не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, надали заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримують в повному обсязі, просять суд його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суд не повідомив. 18.12.2025 р. за допомогою системи «Електронний суд» надав до суду відзив, в якому зазначив, що визнає позов у частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Окрім цього, у зв`язку з визнанням позову до початку розгляду по суті просить суд повернути позивачу 50 % судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви. Також просить суд зменшити витрати на правничу допомогу до 1000 грн.

Третя особа 1 в судові засідання жодного разу не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа 2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила, вимоги ухвали суду від 17.12.2025 р. не виконала.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 18 ЦК України визначено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис в реєстрі за № 133714 від 10.06.2021 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛІТ ФІНАНС" суму боргу у розмірі 21 325,43 грн.

22.08.2022 року Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценко Антоном Юрійовичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69703476.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» (зі змінами в редакції станом на час вчинення оскаржуваного у цій справі виконавчого напису), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість (ч. 1). Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 2).

Згідно з ст. 88 Закону України «Про нотаріат» (зі змінами в редакції станом на час вчинення оскаржуваного у цій справі виконавчого напису), нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років (ч. 1). Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ч. 2).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в т.ч. щодо вчинення нотаріусами виконавчих написів, регламентується Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.12 № 296/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 22.02.12 за № 282/20595 (із відповідними змінами).

Так, відповідно до ч. 1 глави 16 розділу 2 наведеного вище Порядку (із змінами в редакції станом на час вчинення виконавчого напису), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів (п. 1.1). Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України (п. 1.2.). Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача (п. 1.4.).

Пунктом 2.1. зазначеного вище Порядку передбачено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно з п. 2.3. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами (із відповідними змінами), вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Приписами п. 3.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами (із відповідними змінами) визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п. 3.2. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами).

За змістом п. 3.5. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Пунктом 2 наведеного вище Переліку (із відповідними змінами, що були чинними станом на час вчинення оскаржуваного у цій справі виконавчого напису) встановлено, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З огляду на викладене, з метою перевірки дотримання приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем при вчиненні оскаржуваного у цій справі виконавчого напису положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.12 № 296/5 (із відповідними змінами), а також вчинення останнім виконавчого напису на підставі документів, визначених в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 судом зобов`язано третю особу надати на адресу суду належним чином засвідчені копії матеріалів, на підставі яких було видано виконавчий напис від 10.06.2021 №133714.

Статтею 76 ЦПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1).

За змістом ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2). Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як свідчать матеріали справи приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем вимоги ухвали суду від 17.12.2025 не виконано, матеріалів, на підставі яких було видано виконавчий напис від 10.06.2021 №133714 до суду не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що матеріали цієї справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем виконавчого напису від 10.06.2021 №133714 відповідно до норм Закону України «Про нотаріат», на підставі Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 та згідно з положеннями Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.12 № 296/5 (із відповідними змінами).

Доказів протилежного матеріали цієї справи не містять та приватним нотаріусом (третьою особою у цій справі), а також відповідачем у цій справі не надано.

За таких обставин, враховуючи відсутність в матеріалах цієї справи наведених вище доказів, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем від 10.06.2021 №133714 є доведеними та обґрунтованими, у зв`язку з чим, задовольняються судом.

Також, розглянувши вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн., суд дійшов до висновку про їх часткове задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 706/199/22 (провадження № 61-9325ск22).

В обґрунтування витрат на правничу допомогу представник позивача, адвокат Мотальова-Кравець В.Ю. надала копію договору про надання правничої допомоги від 09.12.2025 №09-12-2025/1 та акт прийому передачі наданих послуг від 09.12.2025 р.

Згідно з актом приймання передачі наданих наданих послуг від 09.12.2025, адвокатом були виконані наступні роботи: усна консультація 500 грн.; складання позовної заяви про визання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню 3 000 грн.; підготовка та складання заяви про забезпечення позову 1 500 грн. Всього 5 000 грн.

Суд, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правову допомогу, враховуючи усі обставини спірних правовідносин у сукупності, беручи до увагу клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, не може погодитися із заявленою стороною позивача сумою 5 000 грн. витрат на правову допомогу під час розгляду цивільної справи та вважає таку завищеною, неспівмірною зі складністю справи та часом витраченим адвокатом на надання такої допомоги.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), №31107/96).

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суми в розмірі 1000 грн. у зв`язку з розумністю їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, складності цивільної справи, принцип розумності та співмірності, суд доходить висновку про доцільність відшкодування витрат, понесених позивачем на правову допомогу під час розгляду справи в суді в розмірі 2 500 грн. У задоволенні іншої частини вимог про відшкодування витрат , понесених позивачем на правову допомогу судом відмовляється.

Відповідно до ст. 124 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідним на підставі ст. 124 ЦПК України повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме: суму 605, 60 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263, 265 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 10.06.2021, зареєстрований в реєстрі за № 133714, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 40340222, місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. та 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області (м. Запоріжжя, вул. Чумаченко, буд. 32) повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), сплачений на р/р IBAN: UA588999980313161206000008511 ГУК у Зап. обл./м. Зап. Комунар., код ЄДРПОУ 37941997 - судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова