Ухвала суду № 134725434, 10.03.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1/26

Номер провадження № 1-кп/305/1/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2026 Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рахів, обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лазещина, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, голова Ясінянської селищної ради 2006-2011 років, не судимого, пенсіонера,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ :

До Рахівського районного суду Закарпатської області 02.01.2026 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено 15.07.2017 в ЄРДР за № 42017071160000011 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України.

З обвинувального акту, який був погоджений 01.01.2026 року прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_6 , вбачається, що за результатами проведення 20.04.2006 виборів Ясінянського селищного голови, ОСОБА_4 обраний на вказану посаду та відповідно до рішення І сесії VII скликання від 20.04.2006 визнано повноваження ОСОБА_4 як Ясінянського селищного голови. Відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України, у статтях 364, 367 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов?язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Відповідно до ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" в редакції станом на 09.07.2007, посади селищних і сільських голів належать до четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування" в редакції закону станом на 20.06.2007, сільський, селищний, міський голова: забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради. Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень. Так, в силу займаної посади Ясінянського селищного голови ОСОБА_4 обіймає постійно посаду пов?язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, тобто згідно з ч. 3 ст. 18 та п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також згідно зі ст. 60 Конституції України ніхто не зобов?язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність. Так, досудовим розслідуванням встановлено, на підставі звернення ВАТ "Хутро" на 22 сесії IV-скликання Ясінянської селищної ради прийнято рішення від 07.04.2005 №585 щодо погодження звіту про експертно-грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 75 000 кв.м у смт Ясіня по вул. Визволення, 123, затверджено вартість земельної ділянки у розмірі 889 500 грн та її продажу з можливістю розстрочки платежу (без зазначення терміну), а також зобов?язано селищного голову ОСОБА_4 укласти договір купівлі- продажу земельної ділянки. На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 підписав договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 05.07.2007, реєстровий № 1544 (надалі - Договір від 05.07.2007), на підставі якого Ясінянська селищна рада продає (передає за плату), а ВАТ "Хутро" приймає у власність (оплачує) земельну ділянку загальною площею 7,5 га (земельна ділянка має кадастрові номери: площею 6,86 га - кадастровий номер 2123656200:09:002:0053, площею 0,31 га - кадастровий номер 2123656200:09:002:0054 та площею 0,33 га - кадастровий номер 2123656200:09:002:0055). Водночас ОСОБА_4 , будучи службовою особою - Ясінянським селищним головою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на яку були покладені обов?язки щодо підписання договорів купівлі-продажу, погодження документації із землеустрою, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи умисно, всупереч інтересам служби в інтересах ВАТ "Хутро", а також у порушення ст. 128 Земельного Кодексу України підписав договір від 05.07.2007 купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення з розстрочкою платежу на 19 років за відсутності рішення органу місцевого самоврядування щодо строків розстрочки, а також без зазначення застереження щодо того, що підставою видачі державного акту на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації є документ про оплату вартості земельної ділянки. Далі, на підставі підписаного та укладеного ОСОБА_4 договору від 05.07.2007, ТОВ "Георан" розробило технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку за договором купівлі-продажу ВАТ "Хутро" для обслуговування будівель ВАТ "Хутро", водозабору та мазутозливу на вул. Визволення, 123, смт Ясіня та ВАТ "Хутро". У період розроблення документації із землеустрою та видачі державних актів Законом № 509-VI від 16.09.2008 внесено зміни до частини сьомої та дев?ятої статті 128 Земельного кодексу України, де документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акту на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації. Розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням платежу за згодою сторін, але не більше ніж на п?ять років. Також, набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22.04.2009 № 381 "Про затвердження Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності". Відповідно до Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності (в редакції від 11.08.2009) строк, на який здійснюється розстрочення платежу за придбання земельної ділянки, визначається за згодою сторін у договорі купівлі-продажу, але не більш як на п?ять років. Розстрочення платежу надається покупцям за умови: сплати ними протягом 30 календарних днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу не менш як 50 відсотків частини платежу, що зараховується до державного та місцевого бюджетів; встановлення відповідно до законодавства заборони на продаж або інше відчуження покупцем земельної ділянки до повного розрахунку за договором купівлі-продажу. Тобто, при видачі державного акту перший платіж повинен складати не менше як 50 відсотків частини платежу та не може бути більшим як на п?ять років. Продовжуючи свої дії, ОСОБА_4 , будучи службовою особою - Ясінянським селищним головою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи умисно, всупереч інтересам служби в інтересах ВАТ "Хутро", в порушення вимог Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності (в редакції від 11.08.2009) підписав та видав державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ № 054244 реєстраційний № 021024600002 від 02.09.2010, ЯЛ № 054246 реєстраційний № 021024600003 від 02.09.2010, ЯЛ № 054247 реєстраційний № 021024600004 від 02.09.2010, якими посвідчено ВАТ "Хутро" право власності на земельні ділянки площами 6,9571 га, 0,2329 га та 0,31 га за кадастровими номерами: 2123656200:09:002:0053, 2123656200:09:002:0054, 2123656200:09:002:0055 при несплаченій сумі за договором станом на 02.09.2010 у розмірі 667 125 грн, що складає 75% від загальної суми. При цьому, встановлено, що ВАТ "Хутро" в період часу з 2007 по 2014 рік включно на виконання Договору від 05.07.2007 сплатило до бюджету Ясінянської селищної ради всього 400 275 грн. Внаслідок умисних дій ОСОБА_7 в період часу з 05.07.2007 по 02.09.2010 з комунальної власності незаконно вибули земельні ділянки площами 6,9571 га, 0,2329 га та 0,31 га за кадастровими номерами: 2123656200:09:002:0053, 2123656200:09:002:0054, 2123656200:09:002:0055, що спричинило тяжкі наслідки інтересам територіальної громади в особі Ясінянської селищної ради у вигляді матеріальної шкоди на суму 489 225 грн.

На підставі викладеного, орган досудового розслідування кваліфікував дії ОСОБА_4 за частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України, як зловживання службовим становищем, умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Крім цього, згідно з обинувальним актом ОСОБА_4 , будучи службовою особою - Ясінянським селищним головою, обраним на вказану посаду відповідно до рішення І сесії VII скликання від 20.04.2006, здійснюючи функції голови наділеного організаційно-розпорядчими органу місцевого самоврядування функціями, на яку були покладені обов?язки щодо підписання договорів купівлі-продажу, погодження документації із землеустрою, у невстановлений органом досудового розслідування час та місці, але не пізніше 02.09.2010, діючи умисно, використавши своє службове становище всупереч інтересам служби, усвідомлюючи протиправність своїх дій, в порушенні вимог статей 125, 126, ч. 7, ч. 9 ст. 128 Земельного кодексу України (у редакції станом на 04.06.2008), постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2009 № 381 "Про затвердження Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності", статті 19 Конституції України, діючи в інтересах ВАТ "Хутро", з метою забезпечення переходу права власності на земельні ділянки площами 6,9571 га, 0,31 га та 0,2329 га за кадастровими номерами: 2123656200:09:002:0053, 2123656200:09:002:0054, 2123656200:09:002:0055 до ВАТ "Хутро", вніс неправдиві відомості до державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ № 054244 реєстраційний № 021024600002 від 02.09.2010, ЯЛ № 054247 реєстраційний № 021024600004 від 02.09.2010, ЯЛ № 054246 реєстраційний № 021024600003 від 02.09.2010 щодо власника вказаних земельних ділянок - ВАТ "Хутро", при несплаченій останніми суми за договором, станом на 02.09.2010, у розмірі 667 125 грн, що складає 75% від загальної суми. Після цього, ОСОБА_4 , засвідчив своїм підписом офіційні документи визначених форм, а саме державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ № 054244 реєстраційний № 021024600002 від 02.09.2010, ЯЛ № 054247 реєстраційний № 021024600004 від 02.09.2010, ЯЛ № 054246 реєстраційний № 021024600003 від 02.09.2010, у які вніс завідомо неправдиві відомості щодо власника ВАТ "Хутро" посвідчивши тим самим факт, що має юридичне значення, і надавши зазначеним документам статусу офіційного, тим самим вніс завідомо неправдиві відомості в офіційні документи.

На підставі викладеного, орган досудового розслідування кваліфікував дії ОСОБА_4 за частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Таким чином, у сукупності ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України, а саме у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки та кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, тобто у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Обвинувачений ОСОБА_4 06.03.2026 подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності підтримали та просять таке задовольнити. Наслідки закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків даності їм зрозумілі.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечив.

Суд роз`яснив ОСОБА_4 про те, що звільнення від відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності не є реабілітуючою обставиною.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дійшов до такого висновку.

Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України, є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне питання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження. За правилами ч. 8 цієї статті закриття кримінального провадження на цій підставі не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Відповідно до санкції статей, в яких обвинувачується ОСОБА_4 , на день вчинення правопорушень були передбачені покарання:

за ч. 2 ст. 364 КК України позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, що відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином;

за ч. 1 ст. 366 КК України штраф до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, що відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" № 12 від 23.12.2005 року визначено, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, яка вчинила злочин, установлених законодавством обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК у порядку встановленому КПК.

Пунктом 2 вищезазначеної постанови передбачено, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд повинен переконатися (незалежно від того, надійшла справа з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком), що діяння, яке постановлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його скоєнні, а такою, що наявні умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені КК України. Тільки після цього можна постановити у визначеному КПК порядку відповідне рішення. Ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.

Пунктом 8 вище зазначеної постанови чітко визначено, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухиляється від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

За правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05 квітня 2021 року (справа № 328/1109/19), перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. Факт умисного вчинення особою будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду, є обставиною, яка виключає благополучне закінчення строків давності і зупиняє диференційовані строки, визначені в ч. 1 ст. 49 КК України. У цьому випадку закон передбачає загальний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від слідства чи суду: 15 років з часу вчинення злочину, 5 років - з часу вчинення кримінального проступку.

Відповідно до усталеної судової практики під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство чи судовий розгляд. При цьому суд має з`ясувати, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду.

Практика Суду зводиться до того, що зупинення досудового розслідування чи судового провадження у зв`язку з розшуком підозрюваного/обвинуваченого саме собою не свідчить про ухилення від слідства чи суду. Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України в такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт ухилення від органів досудового розслідування чи суду. Тобто мають бути наявні дві обставини, доведений факт ухилення від слідства чи суду, та наявність процесуального рішення (у якому цей факт зафіксовано) про зупинення провадження і вжиття відповідних заходів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження факту умисного вчинення обвинуваченим будь-яких дій, спрямованих на ухилення від суду, процесуальне рішення про зупинення провадження та оголошення розшуку у справі не приймалось.

Отже, ОСОБА_4 ні на досудовому слідстві, ні під час судового розгляду від явки до органів слідства, прокурора та суду не ухилявся та не переховувався, а строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення не зупинявся та не переривався.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий.

Вирішуючи питання про можливість звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, суд враховує відомості про особу обвинуваченого, а також те, що він обвинувачується у вчиненні у період з 05.07.2007 по 02.10.2010 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України, тобто з моменту їх скоєння минуло понад шістнадцять років, строк притягнення до відповідальності за важче (за ч. 2 ст. 364 КК України) відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України складає десять років, передбачені ч.ч. 2 та 3 ст. 49 КК України обставини не встановлені, згоду ОСОБА_4 , а тому вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності, а провадження у справі закрити.

Що стосується питання визнання чи невизнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_4 , то суд виходить із такого.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри, обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже, невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення з визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності в передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. Таку правову позицію виклав Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 у справі № 734/3220/17, провадження № 51-3020км22.

Витрати за залучення експерта відсутні.

Цивільного позову не заявлено.

Питання про долі речових доказів суд не вирішує, оскільки обвинувальний акт не містить даних про такі.

У відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід не застосований.

З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що 01.07.2025 в межах цього кримінального провадження було накладено арешт майна.

За приписами частини 4 ст. 132 КПК ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Приписи ч. 4 ст. 132 КПК є нормою, за якою в КПК встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв`язку із положеннями ч. 1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 554/2506/22 провадження № 51-4350кмо23, зробила висновок, що у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном.

На підставі ст. 49 КК України, керуючись ст.ст. 284, 314, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 364, та ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.07.2017 за № 42017071160000011 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України, закрити на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Ухвала слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_8 від 01.07.2025 про арешт майна (308/3733/25) припиняє свою дію з моменту набрання законної сили цієї ухвали.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: ОСОБА_1