Рішення № 134723910, 11.03.2026, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 585/4625/25

Провадження № 2/581/87/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2026 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі судді Кузьмінського О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

1 грудня 2025 року представник позивача через електронний кабінет звернувся до Роменського міськрайонного суду Сумської області із позовом, мотивувавши його тим, що 6 листопада 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №88653, відповідно до умов якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 17648 грн з умовою сплати процентів за користування кредитом. ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, надавши кредитні кошти, натомість відповідач не виконала умови кредитного договору та кошти не повернула. Надалі між «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу, згідно з яким до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 25896,47 грн, з яких: 16783,05 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8513,42 грн - заборгованість за відсотками, 600 грн - заборгованість за комісіями.

Окрім заборгованості позивач просив стягнути із відповідача також судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу у суму 13000 грн.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 4 грудня 2025 року справу передано для розгляду за підсудністю до Липоводолинського районного суду Сумської області.

Ухвалою суду від 8 січня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У поданому відзиві відповідач позовні вимоги не визнала повністю, заперечуючи щодо того, що отримувала грошові кошти від позивача. Позивачем не надано детального розрахунку заборгованості, договору факторингу, доказів передачі її зобов`язання, повідомлення про відступлення права вимоги. Також вказує, що позивач звернувся поза межами строків позовної давності та не надав доказів набуття ним права вимоги.

Відповідно до відповіді на відзив позивач, не погоджуючись із доводами відповідача зазначив, що посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення договору не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 прийняла пропозицію щодо укладення договору про надання кредиту, на умовах, визначених офертою та відповідачем було особисто підписано договір позики, надано фотокопію паспорта, ідентифікаційного номеру та ідентифікаційні дані здійснення операції. Відсотки за користування кредитом та комісія за надання кредиту нараховані відповідно до умов кредитного договору.

У період з 12 березня 2020 року по 4 вересня 2025 року строки позовної давності були зупинені у зв`язку з введенням на території України карантину, спрямованого на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби та військового стану, тому звернення позивача з даним позовом 1 грудня 2025 року вчинено в межах строку позовної давності.

У поданому запереченні відповідач зазначає, що згідно з умовами договору орієнтовна реальна річна процентна ставка за першим траншем складає 2128,53% річних, а договірна процентна ставка - до 550% річних. Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору зі споживачем мають бути справедливими, прозорими та не призводити до істотного дисбалансу прав і обов`язків сторін на шкоду споживачу. Судами неодноразово зазначалося, що нарахування процентів за ставками, які перевищують 1% на день (близько 365% річних), є непомірним фінансовим тягарем для споживача, створює історичний дисбаланс прав та обов`язків сторін і підлягає обмеженню або відмові у стягненні. Процентна ставка у розмірі 2000% річних містять каральний, а не компенсаційний характер, що суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Комісія у розмірі 15% від суми першого траншу, яка була нарахована одноразово в день укладення договору та є не окремою послугою для споживача не може оплачуватись споживачем, оскільки дії здійснюються в інтересах кредитодавця. Також вказала, що не має нерухомого чи рухомого майна, не має місця постійної реєстрації, що унеможливлює виконання вимог позивача у повному обсязі

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності на підставі наявних матеріалів справи та про підтримання раніше поданих нею письмових матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, судом встановлені такі фактичні обставини.

6 листопада 2021 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №88653, що підписаний власноручним підписом позичальника (а.с. 7-8, 11).

Відповідно до пункту 2.1. договору типом кредиту є кредитна лінія. Ліміт кредитної лінії (загальний розмір кредиту) не може перевищувати 73204 грн.

Згідно з пунктом 2.2.2. договору перший транш в сумі 17648 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 15000,80 грн на номер рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 2647,20 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5. індивідуальної частини.

Згідно з пунктом 2.2.3. договору передбачено, що другий транш в сумі, що не може перевищувати 55556 грн надається не пізніше наступного дня після погодження кредитодавцем заяви/звернення позичальника про отримання другого траншу.

Відповідно до пункту 2.3. договору проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 240 % річних. Проценти за користування другим траншем кредиту нараховуються за ставкою, що не може перевищувати 550 % річних.

Відповідно до пункту 2.4. договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 100 грн.

Згідно з пунктом 2.5. договору комісія за надання першого траншу складає 2647,20 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15 % від загальної суми першого траншу за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.2. цієї індивідуальної частини. Комісія за надання другого траншу не може перевищувати 7500 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день отримання другого траншу за ставкою, що не може перевищувати 25 % від загальної суми другого траншу за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.3. цієї індивідуальної частини.

Загальний строк кредитування за цим договором складає 1098 днів (п. 2.6. договору).

Згідно з пунктом 2.6.1. договору строк на який надається перший транш складає 168 днів. Строк на який надається окрема частина кредиту за першим траншем встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за першим траншем: 1 раз на два тижні.

Додатком до договору є графік платежів, згідно з яким до сплати 23 квітня 2022 року визначено 29931,36 грн, з яких 17648 грн сума кредиту, 12271,36 грн проценти за користування кредитом, 12 грн за обслуговування кредитної заборгованості (а.с. 9).

Додатком до договору є паспорт споживчого кредиту, яким визначено інформацію щодо умов кредитування та зазначено, що датою надання інформації є 1 листопада 2021 року та інформація є актуальною до 6 листопада 2021 року (а.с. 9 зворот-10).

Відповідно до інформації №20.0.0.0./7-260216/31683-БТ від 18 лютого 2026 року, наданої АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , 6 листопада 2021 року на карту № НОМЕР_2 зараховано грошові кошти у сумі 15000,80 грн (деталі операції: переказ коштів ФК кредіплюс надання фінансового кредиту згідно кред договору №88653 від 06.11.2021 р), фінансовий номер телефона НОМЕР_3 (а.с. 139-140).

Відповідно наданого позивачем розрахунку заборгованості по кредитному договору №88653 від 6 листопада 2021 року за період з 6 листопада 2021 року по 5 березня 2022 року непогашений залишок заборгованості складає 25896,47 грн, з яких: 16783,05 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8513,42 грн - сума заборгованості за відсотками, 600 грн - комісія (а.с. 31-33).

28 січня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №28012025, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» належне йому право вимоги до ОСОБА_1 по кредитному договору №88653 від 6 листопада 2021 року (а.с. 34-38).

Права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1 договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості (п. 6.2.3).

З копії платіжної інструкції №0491640000 від 28 січня 2025 року вбачається, що ТОВ «Факторинг Партнерс» сплатило ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» 2047654,81 грн плати за договором факторингу №28012025 від 28 січня 2025 року (а.с. 43).

На підтвердження обставини переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором №88653 від 6 листопада 2021 року від ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» до ТОВ «Факторинг Партнерс», надано реєстр боржників від 28 січня 2025 року, відповідно до якого загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) становить 25896,47 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 16783,05 грн, заборгованість по процентам 8513,42 грн, заборгованість по комісії - 600 грн (а.с. 46-48).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступних положень закону.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Докази прав нового кредитора у зобов`язанні передбачені статтею 517 ЦК України, згідно якої первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно зі статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Висновки суду по суті спору.

Судом установлено, що на підставі укладеного кредитного договору відповідач зобов`язалася повернути позику, відсотки та комісію за користування нею, однак свого зобов`язання вчасно не виконала, позику не повернула, нараховані відсотки та комісію не сплатила.

Надалі на підставі укладеного договору факторингу право вимоги про повернення коштів, отриманих в кредит, перейшло до позивача.

Оскільки умови кредитного договору відповідач не виконала своєчасно і належним чином, то суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно задовольнити та стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором.

Комісія за надання кредиту сумі 2647,20 грн була погоджена сторонами і передбачалась пунктом 2.5. договору.

Доводи відповідача про не надання позивачем детального розрахунку заборгованості, договору факторингу, доказів передачі її зобов`язання спростовуються матеріалами справи.

Хоча в матеріалах справи дійсно відсутнє повідомлення про відступлення права вимоги, яке мало бути направлене відповідачу, водночас відповідачем не надано доказів виконання зобов`язання на користь первісного кредитора, а саме по собі не повідомлення про відступлення права вимоги не звільняє від обов`язку виконання договору позики.

Суд також відхиляє покликання відповідача на несправедливість умов укладеного договору позики, оскільки доказів визнання його недійсним суду не надано.

Матеріальний стан відповідача по справі не є перешкодою для задоволення обґрунтованих позовних вимог.

Щодо застосування строку позовної давності до даних правовідносин суд зазначає таке.

Договір позики відповідачем було укладено 6 листопада 2021 року, терміном дії (за першим траншем) до 23 квітня 2022 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 9 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 19 грудня 2020 до 28 лютого 2021 року на території України запроваджено карантин, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, який неодноразово продовжувався.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 року «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX Прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19 у наступній редакції: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України від 8 листопада 2023 року №3450-IX пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України від 14 травня 2025 року №4434-IX, який набрав чинності 4 вересня 2025 року Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено.

Як було встановлено судом, договір позики №88653 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено 6 листопада 2021 року терміном дії до 23 квітня 2022 року, тобто строк позовної давності мав би закінчитися 23 квітня 2025 року.

Оскільки відповідно до вищевикладених положень ЦК України перебіг строку давності розпочався 4 вересня 2025 року, а позивач 1 грудня 2025 року звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за цим договором позики, то на день звернення позивача з позовом строк позовної давності не сплинув, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування строків позовної давності при вирішенні даного позову.

Розподіл судових витрат по справі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частин 1 - 4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано:

копію договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 2 липня 2024 року, укладеного між адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс», заявкою на надання юридичної допомоги №124, витягом з акту №21 про надання юридичної допомоги від 31 жовтня 2025 року, яким передбачено, що вартість послуг на професійну допомогу станом на 31 жовтня 2025 року за договором від №02-07/2024 від 2 липня 2024 року становить 13000 грн (а.с. 55-57,60).

Беручи до уваги складність справи, яке є справою незначної складності, обсяг виконаних адвокатом робіт по підготовці позову та процесуальних документів, ціну позову та значення справи для сторін, задоволення позовних вимог, враховуючи при визначенні суми відшкодування реальність адвокатських витрат (дійсність та необхідність), розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне зменшити заявлений позивачем розмір цих витрат та стягнути з відповідача на користь позивача 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №88653 від 6 листопада 2021 року у розмірі 25896,47 грн, з яких: 16783,05 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8513,42 грн - заборгованість за відсотками, 600 грн - заборгованість по комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2422,40 грн судового збору та 6000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ТОВ «Факторинг Партнерс» (м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371).

Відповідач: ОСОБА_1 (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя О. В. Кузьмінський