Рішення № 134723067, 02.03.2026, Болградський районний суд Одеської області

02.03.2026

Справа № 497/2142/25

Провадження № 2/497/312/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Раца В.А.,

секретаря Божевої І.Д.,

без участі сторін,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні, в місті Болграді, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2025 року представник позивача Романенко Михайло Едуардович, який діє як самопредставник, звернувся до суду через підсистему "Електронний суд" із зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким поновити строк позовної давності для подання позову та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 200510391 від 20.04.2016 року у розмірі 76 579,17 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.04.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200510391 щодо кредитування відповідно до умов якої Банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 19 352,40 грн з встановленим строком користування з 20.04.2016 по 20.04.2017, а відповідач зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений строк та сплатити відсотки за користування кредитом. ТОВ «Діджи Фінанс» 20.07.2020 на підставі договору №7_БМ із ПАТ «Банк Михайлівський» укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020, набуло право вимоги, в тому числі за кредитним договором №200510391. Позивач зазначає, що Банком було виконано взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином, тоді як ОСОБА_1 порушила його умови щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, а тому станом на 19.08.2025 розмір кредитної заборгованості відповідача становить 58 520,71 грн, з яких 19 352,40 грн. - заборгованість за кредитом та 39 168,31 грн. - заборгованість за відсотками. Окрім того, позивачем було здійснено нарахування збитків з урахуванням 3% річних у розмірі - 5262,06 грн. та нарахування інфляційних витрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань у розмірі - 12 796,40 грн. Зважаючи на викладене, ТОВ «Діджи Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 загальну заборгованість за договором №200510391 від 20.04.2016 в розмірі 76 579,17 грн. У зв`язку із вищенаведеним позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 22.09.2025 року відкрито провадження по справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.

15.10.2025 року представник відповідача - Чаленко І.Д., який підтвердив свої повноваження нотаріально посвідченою довіреністю від 14 жовтня 2025 року, що зареєстрована в реєстрі за № 3949, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі як з підстав недоведеності так і у зв`язку з пропуском строків позовної давності, при цьому посилається на те, що в матеріалах справи міститься кредитний договір №200510391 від 20.04.2016 року зі змісту якого випливає, що даний договір було укладено строком на один рік, а саме до 20.04.2017 року. Отже, за умови не виконання позичальником своїх зобов`язань за Договором, право кредитодавця є порушеним, про що йому не може бути невідомо, тому звертаючись до суду в серпні 2025 року позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності. Навіть факт переуступки права вимоги не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. З приводу пропущення позивачем строків позовної давності для звернення до суду з позовом, вважає що строки не продовжуються автоматично, а можуть бути продовженні (поновлені) за наявністю поважних причин, які відсутні в даному спорі. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Позивачем не зазначено жодної поважної причини пропуску строків позовної давності, на яку вплинуло введення в дію на територію України воєнного стану. Представник відповідача, зазначив, що відповідач стверджує про повне виконання зобов`язань, але станом на дату подання відзиву надати відповідні докази не змогла, оскільки зазначені документи знаходять в іншому місті.

06.11.2025 року представником відповідача було подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме долучено копії квитанцій на підтвердження виконання відповідачем кредитних зобов`язань.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Представник позивача Романенко М.Е., в позовній заяві просить розглядати справу у відсутності представника заявника.

Представник відповідача - Чаленко І.Д. надав 02.03.2026 року власноруч складену заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача, позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв`язку із підтвердженням відповідачем наданими доказами своєчасного та в повному обсязі виконання кредитних зобов`язань.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

У силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Щодо укладання кредитного договору.

Судом встановлено з матеріалів справи, що 20.04.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_2 , яка змінила прізвище на « ОСОБА_3 », відповідно до наданого свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.01.2022 року, видане Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), укладено угоду у формі заяви (оферти) №200510391 про укладення кредитного договору та про укладення договору про надання та використання платіжної картки. За умовами якої сума кредиту 19 352,40 грн., строк кредиту - 365 днів, з 20.04.2016 до 20.04.2017, розмір процентної ставки за кредитом - 0,0001% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості 3,0%, яка нараховується з 4 місяця строку дії кредитного договору, сукупна вартість кредиту - 47,47% річних. За умовами заяви ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок в ПАТ «Банк Михайлівський», що буде використовуватись виключно в рамках кредитного договору, номер рахунку № НОМЕР_2 .

На підтвердження погодження умов кредитного договору №200510391 від 20.04.2016 року до позову долучено підписані власноручним підписом ОСОБА_1 анкету №2702403, в якій зазначено загальну інформацію про кредит (бажана сума кредиту 16 829,00 грн, строк 12 місяців, мета кредиту: на споживчі потреби, сума додаткових послуг 2 523,40 грн.; графік платежів до кредитного договору №200510391, де останньою датою повернення кредиту вказано 20.04.2017 року; довідку про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість споживчого кредиту; згоду суб`єкта на обробку персональних даних від 20.04.2016 року.

Також, 20.04.2016 року між страховиком Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «М-Лайф» та страхувальником ОСОБА_1 підписано Договір добровільного страхування життя та Договір добровільного страхування життя позичальника ПАТ «Банк Михайлівський» та Договір добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ «Банк Михайлівський» №NSK200510391.

На підтвердження позовних вимог до позову долучено виписку по особовим рахункам ОСОБА_1 з 23.05.2016 до 27.07.2020. Проте з виписки не вбачається отримання коштів відповідачем, оскільки Договір №200510391 було укладено 20.04.2016 року.

Окрім того, відповідачем надано до суду лист-зобов`язання №200510391 від 20.04.2016 року, згідно якого ПАТ «Банк Михайлівський» прийняв рішення про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 , а саме на купівлю мобільного телефону та GPS, смартфони, смартфон 6S PLUS 16 Gb (Gold), у сумі 18 699 грн. і банк зобов`язався перерахувати кошти на поточний рахунок організації ФОП ОСОБА_4 , однак такої квитанції до суду також не надано.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач не здійснювала платежі протягом строку дії кредитного договору. Згідно розрахунку заборгованості, наданої позивачем, загальна сума заборгованості становить 76 579,17 грн., з яких: 58 520,71 грн. - заборгованість відповідача за кредитним договором №200510391 від 20.04.2016 року у розмірі; 12 796,40 грн. -інфляційні витрати (58520,71*1.21866444-58520,71); 5 262,06 грн. - штрафні санкції: за період з 25.02.2019 до 23.02.2022 року, які нараховувались наступним чином: за період 25.02.2019 до 31.12.2019 (310 днів) у розмірі 1 491,08 грн, за період з 01.01.2020 до 31.12.2020 (366 днів) у розмірі 1 755,62 грн, за період з 01.01.2021 до 23.02.2022 (419 днів) у розмірі 2 015,36 грн.

Як слідує із матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_1 не заперечує про наявність кредитних зобов`язань перед ПАТ «Банк Михайлівський» та вказує, що кредитні зобов`язання перед Банком нею виконані в повному обсязі. Відповідачем надано до суду докази щодо сплати кредитної заборгованості, а саме копії платіжних квитанцій з АТ КБ «Приват Банк» із назвою послуги: погашення кредиту; призначенням платежу: за погашення кредиту згідно договору №200510391 від 20.04.2016 року; отримувачем вказано ФК «Фагор». Проте враховуючи дату укладення між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» про відступлення прав вимоги №7_БМ від 20.07.2020 та судове рішення Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16, відсутні підстави стверджувати про належне виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором від 20.04.2016 належному кредитору.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В порядку ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Сторонами було дотримано усіх вимог законодавства, тому договір вважається укладеним та підлягає виконанню обома сторонами.

Щодо відступлення права вимоги за договором факторингу.

У пункті 1 ч.1 ст. 512 та ст. 514 ЦК Україн зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» та ПАТ «Банк Михайлівський» уклали Договір № 7_БМ про відступлення права вимоги, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року. За змістом пункту 1 якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та порядку, визначених цим Договором.

Як вбачається з витягу реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до Договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №200510391 від 20.04.2016 складає 58 520,71 грн, з них: 19 352,40 грн - заборгованість по тілу кредиту та 39 168,31 грн. розмір заборгованості. Наданий позивачем реєстр договорів є неналежної якості та такий, що унеможливлює встановити у зв`язку з чим стягнуто заборгованість у розмірі 39 168,31 грн.

ТОВ «Діджи Фінанс» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», що підтверджується також постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16

Варто зазначити що, зобов`язання було виконано відповідачем до набрання чинності постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/11298/16, що була винесена лише 01.07.2021 року.

Відповідно до п. 3 Договору, в якому зазначено, що новий кредитор зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів повідомити Боржників про відступлення прав вимоги з дня настання Відкладної обставини відповідно до п. 16.1 цього договору.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази направлення претензії на адресу ОСОБА_1 . Доказів того, що відповідачем була отримана претензія матеріали справи не містять.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні.

Суд вважає, що всі подальші обставини, в тому числі і судові справи, пов`язані з розглядом позову ПАТ «Банк Михайлівський» до ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор» про застосування наслідків нікчемності договорів факторингу, результатом яких стало рішення про зобов`язання ТОВ «ФК» Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи отримані від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договорів факторингу, не може вважатись правовою підставою для повторного покладення на відповідача обов`язку по сплаті кредитної заборгованості.

Правове обґрунтування.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як зазначено у ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина 1). 2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої цієї статті).

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами ч.4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до положень ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Ст. 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, які виникли з укладеного договору №200510391 від 20.04.2016 року, договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 року, беручи до уваги, що позивачем не надано достатніх доказів щодо виникнення зобов`язання з укладеного договору та їх неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 , та враховуючи докази надані відповідачем, щодо повного виконання кредитних зобов`язань, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Щодо правових підстав для застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 20травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19» (далі Закон №540-ІХ) розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12, яким передбачено, що строки, визначені, зокрема, статтями 257,25 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ набрав чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на території України карантину, встановленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи те, що на всій території України було запроваджено карантин, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено та який діє на час розгляду справи, а перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану, то позивач звернувшись до суду з цим позовом 28.08.2025 року, просить стягнути кошти за договором від 20.04.2016 року, проте у позивача виникло право вимоги на підставі договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 року, тобто у межах продовженого Законом №540-ІХ строку давності, оскільки строк позовної давності не сплинув.

Надані представником відповідача доводи, що позивач звернувся до суду з пропуском позовної давності, спростовано судом.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ТОВ «Діджи Фінанс» не доведено належними та допустимими доказами, щодо у ОСОБА_1 наявності заборгованості за кредитним договором №200510391 від 20 квітня 2016 року у загальній сумі 76 579,17 грн., а тому суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

Щодо стягнення судових витрат.

Згідно зі ст.1 41 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10-13,76-81,141,263-265, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца