Рішення № 134720754, 09.03.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/26292/25

Провадження № 2/638/4610/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Гребенюка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової Д.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, в режимі відеоконференції, у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з вказаним позовом.

Позов обґрунтовано тим, що 07.02.2025 ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» кредитний договір № 07.022025-100001461, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 4500,00 грн.

Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, що призвело до утворення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 13072,50 грн., з яких заборгованість по кредиту становить 4500,00 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 5580,00 грн., заборгованість за комісією 810 грн. та неустока 2182,50 грн., які разом з судовим збором ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути з відповідача.

Ухвалою Шевченківський районний суд м. Харкова від 22.01.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, також було встановлено строки для реалізації права сторін на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

У відзові відповідач позовні вимоги визнав частково в частині стягнення суму тіла кредиту - 4500,00 грн. Посилався на те, що на момент винекнення спірних правовідносин і наразі проходить військову службу - є курсантом Військово-юридичного інституту ім. Ярослава Мудрого та згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йому не повинні нараховуватися відсотки за кредитом і неустойка. Зазначав, що неможливість здійснення нарахувань неустойки та сумм за ст. 625 ЦК України не дозволяється під час дії воєнного стану в силу положень п. 18 «Прикінцеві положення» ЦК України.

Представник позивача у відповіді на відзив просив позов задовільнити в повному обсязі з тих підстав, що розмір відсоткової ставки відповідає приписам Закону України «Про споживче кредитування», розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано. Розмір комісії за обслуговування кредиту узгоджено при підписанні договору. Вона стягується за: організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях; забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу; консультаційні послуги; інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. Зокрема, комісія також пов`язана з перерахуванням Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена, а в договорі договорі застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Неустойку, як вказав представник позивача, заявлено до стягнення законно, позаяк за договорами, укладеними з 24.01.2024 кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки, передбаченої договором про споживчий кредит. Так, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про споживче кредитування", в редакції закону № 3498-ХІІ від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023, встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

В запереченнях відповідач навів доводи для часткового задоволеня позову, які за змістом аналогічні викладеним у відзові.

Представник позивача у відповіді на відзив просив справу розглянути за його відсутності, позов задовільнити. Крім того, вказував на неналежність доказів щодо перерахунку коштів, але укладення кредитного договору і отримання суми кредиту визнав. Вказав, що повідомляв про свій статус військовослужбовця позивача долучивши до заперечень зображення таких повідомлень.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав в частині стягнення тіла кредиту, а в іншій частині просив відмовити з підстав вказаних у відзові. Пояснив, що є курсантом 05.08.2023 дотепер. Безпосередньо до заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України не залучався.

Від сторін не надходило заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

07.02.2025між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір№ 07.02.2025-100001461 (далі за текстом - Кредитний договір). Укладення даного договору відбулося акцептуванням (прийняттям) відповідачем оферти (пропозиції) позивача на укладеня кредитного договору. Документи підписано з боку позивача електронним підписом, а відповідачем шляхом підписання одноразовим ідентифікатором Е723.

Згідно позову одноразвий ідентифікатор направлено на телефоний номер: НОМЕР_1 .

Відповідно до умов Кредитного договору позивач мав надати відповідачу кредит на спожвчі цілі у розмірі 4500,00 грн. строком на 217 днів до 11.09.2025, на рахунок до електронного платіжного засобу: НОМЕР_3, а відповідач мав повернути суму кредиту та сплатити відсотки за фіксованою ставкою «стандарт» - 1 % за день користування кредитними коштами протягом 3-х чергових періодів кристування кредитом та за ставкою «економ» - 0,5% за день, яка застосовується в періодах наступних після застосування ставки «стандарт». Також, було погоджено сплату комісії, пов`язаної з наданням кредиту - 9%, що дорівнює 405 грн. та комісії за обслуговування кредиту - 405 грн. у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим періодом. За кожен день невиконання чи неналежне виконання кожного окремого зобов`язання сторонами договору встановлено неустойку у розмірі 67,50 грн. (п.п. 1-4, 7-9, 15 Заявки, п.п. 3.1 - 3.3, 4.1, 7.6, 9.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта)) .

Електронний кредитний договір, згідно умов п. 2.2 складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: 2.2.1. дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті Кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті Кредитодавця; 2.2.2. заявка, сформована на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем, 2.2.3. відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті Кредитодавця, та підписана Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Погоджено було сторонами і графік платежів (п. 12 Заявки).

Відповідачем у відзові визнано укладення Кредитного договору на вказаних умовах у встановленому судом порядку та отримання 4500,00 грн. кредиту.

На підтвердження наявності заборгованості позивачем також надано довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 07.02.2025-100001461 від 07.02.2025. Згідно даної довідки заборгованість по кредитному договору складає: 4500 грн. основний борг; 5580 грн. проценти; 810 грн. комісія за обслуговування; 2182,50 грн. неустойка. Всього заборгованість складає: 13072,50 грн. Період нарахування відсотків: з 07.02.2025 по 11.09.2025.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частинами другою і треттьою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір позики, за правилами частини другої статті 1046 ЦК України, є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Законом України «Про споживче кредитування» у пункті 1-1 статті 1 визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Споживчий кредит визначено п. 11 названого закону, як грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбчено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом, крім іншого, включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Максимальний розмір денної процентної ставки, як передбачено частиною п`ятою названої статті Закону України «Про споживче кредитування»,не може перевищувати 1 %.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В даній справі суд виходить з того, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню (висновок Верховного суду, викладений в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21).

Враховуючи викладене позивачем доведено, а відповідачем визнано укладення Кредитного договору на вищевказаних умовах та отримання кредиту у сумі 4500,00 грн.

На момент укладення вищевказаного кредитного договору частина 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачала, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідач, згідно копії військового квитка та довідки форма 5 від 30.01.2026 № 55/17 є військовослужбовцем, він призваний на строкову військову службу 05.08.2023.

Отже, він не був призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Він не є військовослужбовцем, який брав або бере участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.

За таких обставин на відповідача не розповсюджується наразі дія частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позивачем до позову надано довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором в якій констатовано суму заборговності за відсотками - 5580,00 грн. і комісією за обслуговування - 810,00 грн. без наведення математичних дій щодо розрахунку даної суми. Згідно умов Кредитного договору сторонами було узгоджено нарахування відсотків за двома ставками: «стандарт» - 1% на день і «економ» - 0,5% надень та були погоджені різні періоди нарахування відсотків за названими ставками. Разом з тим, в довідці наведено один період нарахування відсотків: з 07.02.2025 по 11.09.2025 без визначення за якою ставкою і за який проміжок часу здійснювалося нарахування відсотків. Також, Кредитним договором визначалося сплату комісії за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості. А ні періоди нарахування комісії, а ні ставки її та математичні дії не наведено. Вказане призводить до неможливості перевірки розрахунку судом, адже розрахунок відсутній (не наведено математичні дії та використані в них дані). Наразі не відомо за який період позивачем нараховано відсотки за ставкою «стандарт» та за ставкою «економ», за які періоди і за якими ставками нараховано комісію. Нарахування відсотків і комісії судом самостійно у відповідності до умов Кредитного договору ЦПК України не передбачає. Крім того, самостійний розрахунок судом стягуваних сум за належними ставками відсотків і комісії за належний період, в той час як позивач міг взяти неналежні величини, може призвести до виходу за межі позовних вимог, що не припустимо з огляду на положення ч. 1 ст. 13 ЦПК України за якою суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Правом уточнити дані позову, надати обгрунтований розрахунок сум, що стягуються позивач на момент розгляду справи не скористався.

Таким чином, в стягненні заявлених сум відсотків і комісії слід відмовити.

Приписами п. 18 Розділу Прикінцеві і перехідні положення ЦК України встановлено, що період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє наразі.

Отже, сума нарахованої неустойки стягненню не підлягає.

За встановлених обставин позов слід задовільнити в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту - 4500,00 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Як передбачено ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40грн., з яких підлягають стягненню на користь останнього з відповідача 833,79 грн. (34,42% від розміру задоволених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 264-265, 273-274, 279, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовільнити часково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 07.02.2025-100001461 від 07.02.2025 у розмірі 4500,00 грн.(чотири тисячі п`ятсот грн. 00 коп.) - заборгованість за тілом кредиту, а також - судовий збір в сумі 833,79 грн. (вісімсот тридцять три грн. 79 коп.).

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З текстом даного судового рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ел. пошта: info@sgroshi.com, тел. 380630731405, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя В. В. Гребенюк