Ухвала суду № 134719614, 11.03.2026, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №943/14/25

Провадження № 2-п/943/10/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2026 року

Буський районний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Журибіда Б. М.

при секретарі Пирка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Буську заяву адвоката Зозулі Юрія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Буського районного суду від 13 січня 2026 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Адвокат Зозуля Ю.М. в інтересах ОСОБА_1 12.02.2026 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Мотивує тим, що заочним рішенням Буського районного суду Львівської області у справі №943/14/25 від 13.01.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 в користь Позивача 33831 грн. заборгованості за ніби-то укладеним із ним електронним кредитним договором 3207905586-535754 від 04.12.2021. Однак відповідач не з`явився в судові засідання у зв`язку із тим, що він не отримував викликів його у судові засідання, оскільки тимчасово проживає не за місцем своєї реєстрації поза межами території Буської міської територіальної громади; відповідно, копії позовної заяви та доданих до неї документів він не отримав, що позбавило його можливості надати відзив на позовну заяву. Крім того відповідач не згідний із заявленими до нього Позивачем позовними вимогами, оскільки кредитний договір №3207905586-535754 від 04.12.2021 ним із Позивачем, у редакції, копія якого долучена до позовної заяви, ніколи не укладався. До позовної заяви не додано жодного доказу на підтвердження надання саме моєму Довірителеві і саме зазначеного вище одноразового ідентифікатора. Тому вищевказаний кредитний договір між Позивачем та Відповідачем не може вважатись укладеним. Просить суд скасувати заочне рішення Буського районного суду Львівської області від 13.01.2026 року в справі №943/14/25 та призначити дану справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Судове засідання по розгляду заяви про перегляд заочного рішення призначено на 11.03.2026 року.

До початку судового засідання, представник заявника, адвокат Зозуля Ю.М., подав клопотання про розгляд справи у їх відсутності, подану заяву про перегляд заочного рішення суду підтримує та просить її задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав письмове клопотання про розгляд заяви у його відсутності, заперечує проти поданої заяви про перегляд заочного рішення суду, просить відмовити у задоволенні такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодекс розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подану заяву про перегляд заочного рішення суду в цивільній справі, дослідивши додані до заяви матеріали та надавши їм правову оцінку, суд приходить до таких висновків.

Частиною першою статті 284 ЦПК України передбачено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (ч. 2 ст. 284 ЦПК України).

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 288 ЦПК України).

Як убачається із матеріалів справи, що заочним рішенням Буського районного суду Львівської області від 13 січня 2026 року в цивільній справі №943/14/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - позов задоволено повністю. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК», заборгованість за кредитним договором № 3207905586-535754 від 04.12.2021 в розмірі 33831,00 гривень та судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.

Відповідно до частини першої статті 284 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, правовий аналіз вищевказаної процесуальної норми об`єктивно вказує на те, що підставою для скасування судом заочного рішення суду може бути лише наявність двох обов`язкових обставин, зокрема, що: 1) відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; 2) докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Відтак, для скасування заочного рішення обов`язковою є наявність одночасно двох вищенаведених обставин.

Проте, як убачається із поданої представником відповідача заяви про перегляд заочного рішення у даній цивільній справі, що заявник покликається лише на одну із двох обов`язкових для можливого скасування заочного рішення обставину, зокрема, що він у судові засідання не з`явився із поважних причин, оскільки не отримував судові повістки, а також висловив свою незгоду із мотивами оскаржуваного заочного судового рішення. Представник вказав, що відповідач судові повістки не отримував, оскільки проживає поза межами території Буської територіальної громади, хоча місце проживання останнього у заяві вказав с. Чучмани (така ж адреса вказана і у позовній заяві).

Також, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 25 квітня 2018 року в справі №800/547/17 (П/9901/87/18), де Суд погодився із висновками суду першої інстанції, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення особи «належним». При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю Комісії, а тому не може свідчити про неправомірність її дій. Обов`язок Комісії «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника про засідання, а не забезпечити його участь в цьому засіданні. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: (…) сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження (…).

Натомість, щодо другої обов`язкової підстави для скасування заочного рішення, що імперативно передбачена ч. 1 ст. 284 ЦПК України, заявником не наведено та не надано жодних доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Більше того, як убачається із матеріалів справи, що відповідач ОСОБА_1 знав про наявність за його участю вказаного спору на розгляді суду, оскільки був повідомлений про день та час розгляду справи за допомогою СМС у додатку «Вайбер», статус повідомлень «доставлено».

За таких обставин, судом об`єктивно не встановлено наявності, передбачених ч. 1 ст. 284 ЦПК України обставин для скасування заочного рішення суду. Натомість, у поданій заяві відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не навели обставин і не надали жодних доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, хоча згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України такі докази відповідач повинен подати разом із заявою про перегляд заочного рішення, а не після скасування такого рішення та нового розгляду справи.

Крім того, представником відповідача у своїй заяві про перегляд заочного рішення не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про існування обставин, що могли вплинути на розгляд справи по суті на момент ухвалення рішення суду, і які б мали істотне значення для правильного вирішення справи.

При цьому, суд не дає оцінку доводам, що зазначені в заяві про перегляд заочного рішення, оскільки обставини на які посилається представник відповідача не створюють юридичну сукупність елементів, які дають підстави для скасування заочного рішення, а фактично є незгодою із рішенням суду першої інстанції, встановленими ним обставинами, наданою судом оцінкою доказам і застосованими до спірних відносин нормами законодавства, що є підставою для апеляційного оскарження рішення, а не для скасування заочного рішення.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.

Відтак, зважаючи на викладене вище, враховуючи, що у заяві про скасування заочного рішення представником відповідача не наведено обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, будь-які докази, які б поставили під сумнів обґрунтованість прийнятого судового рішення до заяви не додано, а викладені стороною відповідача у заяві про перегляд заочного рішення доводи фактично зводяться лише до незгоди з ухваленим рішенням суду, а тому подану заяву про перегляд заочного рішення суду слід залишити без задоволення, що відповідає приписам ч. 1 ст. 288 ЦПК України.

Ураховуючи наведене і керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 258, 259, 260, 261, 263, 284, 286, 287, 288, 353 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Заяву адвоката Зозулі Юрія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Буського районного суду від 13 січня 2026 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ЄУН № 943/14/25), - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 353 ЦПК України).

Суддя Журибіда Б. М.