Ухвала суду № 1347184, 31.01.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

28 січня 2008 року

м. Севастополь Справа № 2-16/8339-2007А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисової Ю.В.,

суддів Гонтаря В.І.,

Плута В.М.,

секретар судового засідання Наконечний О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Решоткін О.Г., довіреність №01/6 від 10.01.08, Товариство з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод";

відповідача: Базілевич Н.В., довіреність №578/10/10-0 від 12.01.08, Богданова С.Є., довіреність №85/10-0 від 09.01.08, Державна податкова інспекція у місті Керчі Автономної Республіки Крим

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у місті Керчі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 04 жовтня 2007 року у справі № 2-16/8339-2007А

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" (вул. В. Белик, 12, Керч, 98306)

до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, 40, Керч, 98300)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції в м. Керчі, про визнання недійсними: повідомлення - рішення №0000962301/0 від 14 травня 2007 року про нарахування податку з доходів нерезидентів у сумі 32034,00 грн.; №0000952301/0 від 14 травня 2007 року про нарахування податку з прибутку в сумі 5004,04 грн.; №0000942301/0 від 14 травня 2007 року про нарахування податку на додану вартість в сумі 14394,00 грн.

З урахуванням уточнень (а.с.102, 131) позивач просив суд визнати нечинними податкові повідомлення - рішення № 0000962301/1 від 11 червня 2007 року про нарахування податку з доходів нерезидентів у сумі 32028,00 грн.; №0000952301/1 від 11 червня 2007 року про нарахування податку з прибутку в сумі 2322,25 грн.; №0000942301/1 від 11 червня 2007 року про нарахування податку на додану вартість в сумі 13212,50 грн.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2007 року у справі № 2-16/8339-2007А позов товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим про визнання нечинними вказаних вище податкових повідомлень-рішень задоволено.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Керчі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що постанову винесено з порушенням вимог п.13.1 статті 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки будь-які доходи, отримані неризидентом з джерелом їх походження з України, від здійснення господарської діяльності оподатковуються в порядку і по ставках, визначених цією статтею. Оскільки акт прийому-передачі позивачем з контрагентами за угодами підписано в Україні як за отримання послуг типу „інжиніринг”, ці операції повинні оподатковуватись за правилами національного законодавства. Крім того, апелянт посилався на порушення позивачем п. 4.1 статті 4, підп.11.3.1 п.11.3 статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” й помилкові висновки суду з приводу того, що позивачем відвантажено відходи, тобто речовини, які не мають промислової цінності і вартості, в результаті чого позивача безпідставно звільнено від оподаткування цих операцій. Також в скарзі зазначено, що позивач порушив вимоги п.4.2 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” й не в повному обсязі нарахував цей податок на постачання товарів, з чим помилково погодився суд першої інстанції.

Переглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги відповідно до вимог статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши їх доводи наявними в матеріалах справи доказами, судова колегія дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції повністю відповідає вимогам принципу законності та обґрунтованості судових рішень з огляду на наступні обставини.

Як встановлено під час судового розгляду справи, Державною податковою інспекцією в м. Керчі Автономної Республіки Крим проведена комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового й валютного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю (далі за текстом -ТОВ) "Керченський стрілочний завод" за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року.

28 квітня 2007 року за результатами перевірки складено акт перевірки № 676/23-1/31929136, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення №0000962301/0 від 14 травня 2007 року про нарахування податку з доходів нерезидентів у сумі 10678,00грн - основний платіж та 21356,00грн.- штраф; №0000952301/0 від 14 травня 2007 року про нарахування податку з прибутку у сумі 3989,63грн. - основний платіж та 1483,63 штраф; №0000942301/0 від 14 травня 2007 року про нарахування податку на додану вартість у сумі 9596,00грн. - основний платіж та 4798,00грн. - штраф.

За результатами оскарження ТОВ "Керченський стрілочний завод" зазначених повідомлень-рішень, Державною податковою інспекцією в м. Керч було винесено 11 вересня 2007 року рішення № 8460/10/25-0, яким дані повідомлення - рішення були скасовані: №0000952301/0 у частині нарахування 2333, 48 грн. податку і 817,53 грн. штрафних санкцій; № 0000942301/0 у частині нарахування 787, 00грн. податку і 393, 50грн. штрафних санкцій, та винесені нові повідомлення-рішення від 11 вересня 2007 року № 0000952301/1 про нарахування податку на прибуток в сумі 2322, 25грн. та № 0000942301/1 про нарахування податку на додану вартість в сумі 13213, 50грн. за тими ж самими підставами, які є предметом оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, відносно податку з доходів нерезидентів пунктом 3.1.7. акту перевірки визначено, що в порушення п. 13.2. ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/ 94-ВР ТОВ "Керченський стрілочний завод" не нарахував податок з доходів, визначених у ст. 13.1. ст.13 цього Закону по ставці 15% від доходів, отриманих нерезидентами.

Державною податковою інспекцією в м. Керчі нарахований податок на доходи нерезидентів у сумі 10678, 00грн. і штраф за його ненарахування в сумі 21356, 00грн.

У частині 2 пункту 3.1.7 акту перевірки (а.с. 21) вказано порушення, виявлене за договором №001/06-1628 від 03 квітня 2006 року з товариством з обмеженою відповідальністю "Химконсалтинг" м. Москва, й був нарахований податок з доходів нерезидентів у сумі 5628, 00грн.

У частині 3 пункту 3.1.7 акту (а.с. 22) вказано порушення, виявлене за договором №102/06 від 02 жовтня 2006 року з товариством з обмеженою відповідальністю "Ленпромтранспроект" м. С-Петербург, й нарахований податок з доходів нерезидентів у сумі 5048, 00грн.

Як передбачено пунктом 13.1 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94 –ВР, оподатковуванню підлягають: будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Відповідно до пункту 1.21 статті 1 даного Закону, доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Отже, як вірно зазначено судом, обов'язковою умовою таких доходів є те, що діяльність нерезидента повинна відбуватись на митній території України.

Як вбачається з договору № 001/06 від 03 квітня 2006 року, який укладений у м. Москва (Російська Федерація), предметом йог є розробка документації для виготовлення хрестовини типу Р65 марки 1/11 зі збірними подовженими рейковими закінченнями заднього вильоту (а.с. 34-35).

Відповідачем не заперечується, що роботи за договором фактично були виконані в м. Москва, про що підписані та складені акти здачі-приймання робіт від 17 липня 2006 року і від 21 липня 2006 року.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що ніякої діяльності на території України виконавцем не провадилось, підписання акту прийому виконаних робіт на території України не може свідчити про фактичне виконання робіт на її території.

Із договору №102/06 від 02 жовтня 2007 року, укладеного у м. Санкт-Петербург (Російська Федерація) вбачається, що предметом його є розробка документації на перевід стрілочний типу Р65 марки 1/9колії 1524мм МУП, ін. ЛПТП.665121.100, роботи за яким фактично були виконані в м. С-Петербург, про що був складений та підписаний акт здачі-приймання робіт від 18 грудня 2006 року в м. С-Петербург. За цих обставин, діяльність на території України виконавцем також не проводилась.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Враховуюче вищевикладене, регулярна, постійна й істотна діяльність нерезидента через свої постійні представництва на території України не мала міста при виконанні договорів №001/06-1628 від 03 квітня 2006 року, №001/06 від 02 жовтня 2006 року. Цей висновок суду є правильним й обгрунтованим.

Отже, висновки частин 2 і 3 пункту 3.1.7. акту перевірки податківців не можуть бути підставою для нарахування податкових обов'язків, а повідомлення-рішення № 0000962301/1 від 11 червня 2007 року про нарахування податку з доходів нерезидентів у сумі 10676, 00грн. і штрафних санкцій у сумі 21352, 00грн. не відповідає чинному законодавству й правильно визнано судом нечинним.

Згідно з пунктом 3.1.1.1 акту перевірки в якості порушень позивача вказана передача ним відходів-мішків типу "біг-бег" й катушок з-під дроту на утилізацію за договором №1605 від 01 квітня 2006 року (а.с. 46) без нарахування їхньої вартості.

Державна податкова інспекція в м. Керчі вважає, що вартість відходів повинна була бути включена до валового доходу, тому заводу нарахований податок з прибутку у розмірі 1324, 00 грн. виходячи з вартості нової тари.

Але з таким висновком податківців погодитись неможливо, оскільки пунктом 4.1.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що у валовий дохід включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Згідно з пунктом 1.31 статті 1 вищевказаного Закону, продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Як встановлено судами, за договором №1605 в якості обов’язку позивача у справі не передбачено продаж або поставка (безоплатна передача) товару. Даний договір укладений, про що свідчить текст преамбули договору, на виконання Закону України "Про відходи", Постанови Кабінету Міністрів України №915 від 26 липня 2001 року "Про введення системи збору, сортування, транспортування, переробці й утилізації відходів, як вторинної сировини", а також Наказу Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 02 жовтня 2001 року № 224 "Про затвердження Порядку збору, сортування, транспортування, переробки й утилізації використаної тари (упакування)".

Пунктом 1.1 договору №1605 передбачено, що замовник зобов'язується здати, а виконавець прийняти на утилізацію відходи полімерні (тара, упакування, сетематеріалі), надалі іменовані відходи.

Суд вірно прийняв до уваги, що при здійсненні господарської діяльності зі здачі відходів в утилізацію відсутні основні ознаки продажу, передбачені законодавством про оподаткування прибутку підприємств, а саме: дохід від продажу товарів, оскільки договором №1605 не передбачена передача права власності на відходи за компенсацію, на сам товар, оскільки передачі підлягає не товар, а відходи, тобто речовини не мають промислової цінності й вартості.

Згідно пункту 1 статті 1 Закону України "Про відходи" від 05 березня 1998 року №187/ 98-ВР, відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

При укладанні договору №1605, суб'єктами господарської діяльності не передбачалася передача права власності на відходи за компенсацію, тобто, у цьому випадку відходи не є товаром, здаючи на утилізацію відходи, підприємство діє відповідно до основних принципів і напрямку державної політики в сфері поводження з відходами, встановленими статтею 5 Закону України "Про відходи", а саме "пріоритетному захисту навколишнього природного середовища й здоров'я людини від негативного впливу відходів".

Відповідно до статті 17 Закону України "Про відходи" від 05 березня 1998 року №187/ 98-ВР, суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію.

Також, підпунктом "а" пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року №915, встановлено, що підприємства зобов'язані забезпечити збір (приймання), зберігання, і утилізацію всіх видів використаної тари (упакування), забезпечувати це шляхом укладання договорів про надання послуг зі збору, сортуванню, перевезенню, переробці й утилізації використаної тари (упакування) з Компанією або іншими спеціалізованими підприємствами, які мають відповідні ліцензії й умови для надання таких послуг на території України, де реалізується й утворюється відповідна використана тара (упакування), а також здійснення оплати за надання обумовлених послуг згідно із загальним обсягом тари (упаковки), яка використовується для пакування та перевезення продукції за затвердженими тарифами.

Отже, підприємство не тільки не повинно було встановлювати ціну на використану тару при її здачі, але й повинне оплачувати послуги зі збору й утилізації відходів. Тобто при операціях зі здачі вторинної сировини може йтися не про доходи, а про видатки на утилізацію, які могли б зменшити оподатковуваний прибуток, а відповідно й податок.

За договором №1605 ТОВ “Керченський стрілочний завод" не понесло ніяких видатків, тобто зменшення оподатковуваного прибутку підприємством не допущено.

Таким чином, в оскаржуваній постанові вірно вказано, що сума податку з прибутку 332,62 грн. та штрафних санкцій на цю суму - 136, 60 грн., а всього 469,22 грн., включена до складу податкового повідомлення-рішення №0000952301/1 від 11 червня 2007 року безпідставно, оскільки ця сума була перерахована до бюджету платіжним дорученням №1449 від 15 травня 2007 року.

Стосовно нарахування податку на додану вартість у сумі 8809, 00грн. і штрафних санкцій за ненарахування даного податку в сумі 4404, 50грн. Слід зазначити наступне:

Згідно з пунктом 3.1.5.1 акту перевірки, в якості порушення позивача вказано заниження ним податку на додану вартість з причин того, що ним не був нарахований податок на додану вартість з вартості матеріалів, оприбуткованих (оприходованних) після списання матеріальних цінностей, що були на балансі підприємства.

Державною податковою інспекцією в м. Керчі донарахований податок на додану вартість з вищезазначеної господарської діяльності у розмірі: січень - 70, 85 грн.; лютий - 2130, 96 грн.; березень - 1748, 79 грн.; квітень - 73, 22 грн.; травень -138, 96 грн., червень - 734, 86 грн., липень - 1898,61 грн., серпень - 1134, 66 грн., вересень - 446,78 грн.; жовтень - 227,49 грн.; листопад - 81,15 грн.; грудень - 1333, 99 грн., а всього 7750, 72 грн.

У відповідності до підпункту 3.1.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), об'єктом оподатковування є операції платників податків по поставці товарів і послуг, місце надання яких перебуває на митній території України, у тому числі операції по передачі прав власності на об'єкти застави.

Підпункт 1.4 статті 1 даного Закону передбачає, що поставка товарів -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Також із змісту даного підпункту вбачається, що не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподатковування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче звичайної ціни.

У господарській діяльності зі здачі відходів на утилізацію відсутні такі ознаки, які встановлені Законом України "Про податок на додану вартість", як "поставка", "товар", "договірна (контрактна) вартість". Що стосується "звичайної ціни", то нараховуючи податок на прибуток і податок на додану вартість, Державна податкова інспекція в м. Керчі безпідставно застосувала ціну нового впакування, яка була зазначена постачальником при поставці товару. Ціна нового впакування, як цілком правомірно визначив суд, ніяк не відповідає ціні впакування, яке було у вживанні, і яке не може бути використано за своїм призначенням (через що воно й було утилізовано).

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000962301/1 від 11 червня 2007 року про нарахування податку з доходів нерезидентів у сумі 32028, 00 грн.; №0000952301/1 від 11 червня 2007 року про нарахування податку з прибутку в сумі 2322, 25 грн.; №0000942301/1 від 11 червня 2007 року про нарахування податку на додану вартість в сумі 13212, 50 грн. не відповідають чинному законодавству, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позов і визнав нечинними дані повідомлення-рішення.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що постанова господарського суду першої інстанції прийнята відповідно до чинного законодавства та із врахуванням встановлених обставин справи, підстав для її скасування немає.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду без змін, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.

Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у місті Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2007 року у справі № 2-16/8339-2007А залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ю.В. Борисова

Судді В.І. Гонтар

В.М. Плут