Рішення № 134716885, 02.02.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/2281/21

Номер провадження 2/504/1019/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

судді Литвинюк А.В.

за участю секретаря судового засідання Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення судового збору, -

встановив:

30.06.2021 року представник позивача поштою звернувся до суду з позовом, в якому просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» заборгованість за договором позики № 2294399 від 09.04.2018 року у розмірі 147 497,23 грн, яка складається з 3000 грн заборгованості за позикою, 128 399,12 грн заборгованості по комісії, 11 468,73 грн, інфляційних витрат, 4629,38 грн, 3 відсотків річних, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2270 грн.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що 09.04.2018 року між ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2294399, згідно з умовами якого позикодавець надав позичальнику позику у розмірі 3000 грн на умовах строковості, зворотності та платності зі сплатою процентів за користування позикою 0,01 % річних від суми позики, строком до 18.04.2018 року на 10 днів та зі сплатою комісії.

Порушення відповідачем зобов`язань по укладеному договору позики № 2294399 від 09.04.2018 року щодо своєчасного повернення позики зумовило звернення ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» до суду із відповідним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2021 року, цивільну справу було розподілено судді Литвинюк А. В.

Ухвалою судді від 26.07.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами у справі.

Заочним рішенням Комінтернівського (нині Доброславського) районного суду Одеської області від 25.08.2021 року позовні вимоги ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 16, код ЄДРПОУ: 38604217) заборгованість за договором позики № 2294399 від 09.04.2018 року у розмірі 147 497,23 грн, з яких: заборгованість за позикою 3000 грн, заборгованість по комісії - 128 399,12 грн, інфляційні втрати - 11 468,73 грн, 3 відсотки річних - 4629,38 грн, а також судовий збір у розмірі 2270 грн.

18.11.2024 року до суду у підсистемі «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача про перегляд заочного рішення, в якій останній просив суд скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду.

Ухвалою Комінтернівського (нині Доброславського) районного суду Одеської області від 04.02.2025 року задоволено заяву адвоката Цокало Тетяни Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Комінтернівського (нині Доброславського) районного суду Одеської області від 25.08.2021 року; поновлено адвокату Цокало Тетяні Михайлівні, яка діє в інтересах ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення; скасовано заочне рішення Комінтернівського (нині Доброславського) районного суду Одеської області від 25.08.2021 року у справі № 504/2281/21 (провадження № 2/504/1980/21) за позовною заявою ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 16, код ЄДРПОУ: 38604217) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення судового збору; вирішено розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження, почати підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали; проведення підготовчого засідання призначено на 25.03.2025 року о 12:30 годині в залі суду № 2 Комінтернівського (нині Доброславського) районного суду Одеської області (Одеська область, Одеський район, смт. Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.02.2025 року, справу передано судді Литвинюк А.В.

21.02.2025 року до суду у підсистемі «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 , адвоката Цокало Тетяни Михайлівни, надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти позову щодо розміру заборгованості за договором позики № 2294399 від 09.04.2018 року, щодо нікчемності заборгованості по комісії з огляду на положення ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», щодо поширення на ОСОБА_1 дії п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», щодо розподілу судових витрат.

Судове засідання у справі, призначене 25.03.2025 року на 12:30 в залі суду № 2 Комінтернівського (нині Доброславського) районного суду Одеської області (Одеська область, Одеський район, смт. Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51) було відкладено у зв`язку з неявкою сторін на 20.05.2025 року о 14:00 годині.

Судове засідання у справі, призначене на 20.05.2025 року о 14:00 годині в залі суду № 2 Доброславського районного суду Одеської області (Одеська область, Одеський район, смт. Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51) було відкладено у зв`язку з неявкою сторін на 21.07.2025 року о 14:30 годині.

Судове засідання у справі, призначене на 21.07.2025 року о 14:30 годині в залі суду № 2 Доброславського районного суду Одеської області (Одеська область, Одеський район, смт. Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51) не відбувалось у зв`язку з неявкою сторін та було відкладене на 28.10.2025 року о 14:00 годині.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 28.10.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 02.02.2026 року о 09:30 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще. Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2).

У судове засідання у справі, призначене на 02.02.2026 року о 09:30 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще. Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2) учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи учасники повідомлялися належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі -ЦПК України), що підтверджується матеріалами судової справи.

Суд вважає можливим здійснити розгляд справи, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 09.04.2018 року між ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» (за умовами договору - Кредитор) та ОСОБА_1 (за умовами договору - Позичальник) було укладено Договір позики № 2294399 (продукт «Он-лайн кредитування») (надалі Договір позики № 2294399), згідно з умовами якого Кредитор надає Позичальнику на умовах повернення, строковості, платності грошові кошти у сумі, визначеній в п. 2.2.1. Договору (надалі - Позика) на споживчі цілі шляхом перерахування коштів на платіжну карту Позичальника, а Позичальник зобов`язується повністю повернути Позикодавцю отриману позику, сплатити проценти за користування позикою, всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього Договору в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором. Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Даний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції шляхом отримання заявки Позичальника на сайті Позикодавця (п.2.1. Договору позики № 2294399).

Згідно п.п.2.2.1 Договору позики № 2294399, сума позики складає 3000,00 (три тисячі грн. 00 копійок).

Підпунктом 2.2.3. Договору позики № 2294399 передбачено, що строк позики не може становити більше 29 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором. Позика надається строком на 10 днів до 18.04.2018 року включно.

Положеннями п.п.2.2.4. Договору позики № 2294399 визначено, що 0,01 відсотків річних від суми позики, вказаної у п.2.2.1. даного договору, починаючи з дня надання позики, з погашенням в кінці строку дії договору, або при повному погашенні позики достроково. Детальний розпис сукупної вартості позики зазначено в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору позики № 2294399 сторони домовились, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься згідно Графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п.3.2 Договору позики № 2294399 обчислення строку користування позикою та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти за користування позикою нараховуються у відсотках від суми позики з дня надання позики Позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Позичальником) до дня повного погашення Заборгованості за позикою (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за позикою.

Як вбачається з п.3.3 Договору позики № 2294399 сума позики, проценти за користування позикою, комісія, складають Заборгованість за договором позики. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми Заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений договором позики.

В п.п.4.2.2 Договору позики № 2294399 зазначено, що позичальник зобов`язаний вчасно повернути позику, сплатити проценти за користування позикою в порядку, визначеному цим договором та комісією.

Положеннями п.п. 4.2.2.1., 4.2.2.2. Договору позики № 2294399 визначено, що позичальник зобов`язаний сплатити комісію 50 відсотків від вказаної у п.2.2.1. даного договору суми позики щомісячно, яка розраховується щоденно, виходячи з загального періоду нарахування, який становить кожні 30 календарних днів з дати укладення цього Договору та сплачується Позичальником при погашенні позики; 100 відсотків від вказаної у п.2.2.1. даного Договору суми позики щомісячно, яка розраховується щоденно, виходячи з загального періоду нарахування, який становить кожні 30 календарних днів з дати невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором повністю, або частково та сплачується Позичальником до моменту погашення власної заборгованості за цим договором в повному обсязі та в порядку, встановленому п.3.4. Договору.

Відповідно п.8.5. Договору позики № 2294399, зразками електронних підписів одноразовим ідентифікатором Сторін є: Позичальника - Логін та Пароль Особистого кабінету; Кредитора - Логін та Пароль позикодавця.

Пунктом 8.6 Договору позики № 2294399 передбачено, що сторони укладають цей Договір дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Графік розрахунків (Додаток № 1 до Договору позики № 2294399 від 09.04.2018 року), який є невід`ємною частиною договору позики, містить розрахунок заборгованості (в тому числі суми позики, процентів за користування позикою та комісії) із зазначенням терміну платежу, а саме: термін платежу 10 днів; суми позики 3000 грн; нарахований процент 555,61 грн; до сплати (разом) 3555,61 грн.

З повідомлення ТОВ ФК «Вей Фор Пей» за вих. № 4835-ВП від 24.06.2021 року вбачається, що відповідно до договору на переказ коштів ВП-081216-2 від 08.12.2016 року було здійснено за дорученням ТОВ «Фінансово-Кредитний Супермаркет» наступний успішний переказ: 10.04.2018 року на суму 3000 грн, маска картки НОМЕР_2 , код авторизації 108471, номер транзакції в системі WayForPay - 2294489-е90815c00475587760bd9607c00b5274b27046a4.

Отже, у цій справі предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв`язку з укладенням договору позики на умовах фінансового кредиту, однією із форм якого є онлайн кредит, тобто позика оформлена через мережу Інтернет.

Правовідносини даного правочину регулюються Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Законом України «Про електронну комерцію».

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

Отже, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Так, згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на положення вищевказаних норм законодавства, умови Договору позики № 2294399 та інші наявні в матеріалах справи докази, Договір позики № 2294399 (продукт «Он-лайн кредитування») від 09.04.2018 року є укладеним, що не заперечувалося сторонами у справі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі. Визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 по кредитному договору № 2294399 від 09.04.2018 року станом на 15.06.2021 року вбачається утворення заборгованості у розмірі 144 497,23 грн, з яких: 3000,00 грн заборгованість за кредитом; 128 399,12 грн заборгованість по комісії; 11 468,73 грн заборгованість по рахунку інфляції; 4629,38 грн заборгованість за 3% річних.

Крім того, позивачем було надано суду розрахунок заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 по кредитному договору № 2294399 від 09.04.2018 року станом на 01.12.2024 року з якого вбачається, що сума сплаченого ОСОБА_1 кредиту складає 76 099,83 грн. Вказану суму кредитодавцем було віднесено до сплати заборгованості по комісії за договором позики № 2294399 від 09.04.2018 року.

Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по комісії у розмірі 128 399,12 грн, позивач обґрунтовував цю суму заборгованості за період з 09.04.2018 по 01.05.2021 року умовами договору позики № 2294399 від 09.04.2018 року.

Так, положеннями п.п. 4.2.2.1., 4.2.2.2. Договору позики № 2294399 передбачено, що позичальник зобов`язаний сплатити комісію 50 відсотків від вказаної у п.2.2.1. даного договору суми позики щомісячно, яка розраховується щоденно, виходячи з загального періоду нарахування, який становить кожні 30 календарних днів з дати укладення цього Договору та сплачується Позичальником при погашенні позики; 100 відсотків від вказаної у п.2.2.1. даного Договору суми позики щомісячно, яка розраховується щоденно, виходячи з загального періоду нарахування, який становить кожні 30 календарних днів з дати невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором повністю, або частково та сплачується Позичальником до моменту погашення власної заборгованості за цим договором в повному обсязі та в порядку, встановленому п.3.4. Договору.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 року у справі № 183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21.04.2021 року у справі № 677/1535/15, від 21.07.2021 року у справі № 751/4015/15, від 15.12.2021 року у справі № 209/789/15, від 12.04.2022 року у справі № 640/14229/15 та від 20.07.2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 17.04.2025 у справі № 910/1274/24 вказав, що під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

У даному випадку сплата позичальником комісії за надання кредиту передбачена умовами договору Договору позики № 2294399 від 09.04.2018 року. Водночас, умовами Договору позики № 2294399 від 09.04.2018 року, укладеного між сторонами не передбачено за що саме позичальник повинен сплачувати комісію, а відтак умови договору про сплату позичальником на користь банку комісію суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

За таких обставин, суд вважає, що заявлена позивачем вимога щодо сплати комісії у розмірі 128 399,12 грн є необґрунтованою, відтак задоволенню не підлягає.

Також, як вбачається з розрахунку заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 по кредитному договору № 2294399 від 09.04.2018 року станом на 15.06.2021 року та на 01.12.2024 року, позивачем було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних витрат на суму комісії за кожен місяць починаючи з дати укладення договору позики, що не відповідає вимогам ст. 625 ЦК України.

Оскільки заявлена позивачем сума комісії у розмірі 128 399,12 грн не підлягає стягненню з відповідача з огляду на її необґрунтованість, не підлягають також стягненню 3% річних та інфляційні витрати, нараховані на суму відповідної комісії.

На підставі викладеного, з урахуванням заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягала стягненню лише заборгованість за тілом кредиту у сумі 3000,00 грн.

Однак, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 01.12.2024 року, відповідачем було сплачено комісійну винагороду за Договором позики № 2294399 від 09.04.2018 року, що сукупно складає 76 099,83 грн.

Таким чином, враховуючи наявність заборгованості за тілом кредиту у сумі 3000,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача, а також факт сплати відповідачем комісійної винагороди у розмірі 76 099,83 грн, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 2294399 (продукт «Он-лайн кредитування») від 09.04.2018 року перед ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» вважається погашеною (3000,00 грн 76 099,83 грн = -73 099,83 грн).

З огляду на все вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення позову ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Судові витрати, в силу приписів ст. 133 ЦПК України, складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

При зверненні до суду з позовом про стягнення коштів за кредитним договором, ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» заявило вимогу про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, до яких належить судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Втім, з огляду на те, що у суду відсутні підстави для задоволення даного позову, судові витрати ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» по сплаті судового збору не підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Разом з тим, представник відповідача у відзиві на позовну заяву заявив вимогу щодо розподілу судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог та стягнення з позивача на користь відповідача усіх понесених судових витрат.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (ч. 1 ст. 11 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів ОСОБА_1 у цій справі забезпечувалося адвокатом Цокало Тетяною Михайлівною на підставі Договору № 1501 про надання правничої допомоги від 11.09.2024 року.

Також, представником відповідача було надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, складений 21.02.2025 року.

Згідно вказаного детального опису робіт (наданих послуг) від 21.02.2025 року, адвокатом Цокало Тетяна Михайлівна на підставі Договору № 1501 про надання правової допомоги від 11.09.2024 року було надано ОСОБА_1 наступні послуги: надання усної консультації - фіксована оплата 1500,00 грн, дата надання 11.09.2024 року; Підготовка та написання заяв по суті відзив по справі № 504/2281/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості фіксована оплата 6500,00 грн, дата складання відзиву з 20.02.2025 року 21.02.2025 року.

Станом на 21.02.2025 року ОСОБА_1 сплачено гонорар адвокату Цокало Тетяні Михайлівні у розмірі 8000,00 грн в рахунок оплати послуг за Договором № 1501 про надання правової допомоги від 11.09.2024 року, що підтверджується копією квитанції № 1501 від 11.09.2024 року, наявної в матеріалах справи.

З огляду на надані представником відповідача докази понесених судових витрат, суд вважає можливим стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Такий розмір стягнення є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом правничих послуг та ціни позову. Зокрема, в контексті того, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі № 127/9918/14-ц.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням викладеного, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі не впливають на вищезазначений висновок суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 6, 205, 207, 525, 526, 527, 530, 610, 625, 626, 627, 628, 638, 639, 1046, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, -

вирішив:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення судового збору відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» (м. Київ, вул. Лейпцизька, 16, код ЄДРПОУ: 38604217) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 8000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Литвинюк А. В.