Ухвала суду № 134711807, 09.03.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2072/23

Провадження № 4-с/711/15/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 року суддя Придніпровського районного суду міста Черкаси Булгакова Ганна Володимирівна розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 про визнання незаконними дій Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

06.03.2026 до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшла скарга ОСОБА_2 на дії Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями скарга передана для розгляду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Булгаковій Г.В.

Вирішуючи питання про прийняття до розгляду вказаної скарги, встановлено обставини, які свідчать про недодержання заявником вимог, передбачених законом для звернення до суду зі скаргою в порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Так, статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 448 ЦПК України).

Частиною 1 статті 450 ЦПК України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення викладені у статті 183 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Тобто, при розгляді скарги, яка подається на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, саме на заявника покладається обов`язок направити скаргу з додатками іншим учасникам справи, та надати суду належні докази на підтвердження цього.

Проте, всупереч зазначеним вимогам законодавства, заявником до матеріалів скарги не додані докази, які підтверджують направлення на адресу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України примірника скарги із доданими до неї документами. Такими доказами можуть бути, наприклад, квитанція установи, що здійснює поштові відправлення, із зазначенням даних щодо кореспонденції, дати її відправлення та її одержувача, опис поштового вкладення з печаткою установи, копія конверту зі штампом тощо.

Оскільки нормами ЦПК України передбачений обмежений строк для розгляду скарг, поданих в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, то необхідною передумовою дотримання судом основних засад цивільного судочинства під час розгляду зазначеної категорії справ є направлення скаржником учасникам справи тексту самої скарги та доказів на підтвердження викладених в ній обставин, позаяк сторони у справі повинні бути заздалегідь повідомленні про таку скаргу для надання їм достатнього часу для ознайомлення з її змістом та можливості підготовити свої пояснення (заперечення) на відповідну скарги.

Таким чином, неотримання учасниками справи копії скарги порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасників справи можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою. При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Отже, зазначені вимоги до заяв, передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов`язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992).

У рішенні у справі «Bellet v. France» від 04.12.1955, ЄСПЛ зазначив, що статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010).

Відповідно до частини 4 статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи, що скарга на дії державного виконавця подана без додержання вимог частини 2 статті 183 ЦПК України, то вона підлягає поверненню заявнику без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 183, 185, 260, 447 ЦПК України, суддя,

п о с т а н о в и в:

Скаргу ОСОБА_1 про визнання незаконними дій Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити певні дії - повернути заявнику без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Суддя: Г. В. Булгакова