Ухвала суду № 134711461, 10.03.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/10680/22

1-кп/569/290/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м. Рівне

Колегія суддів Рівненського міського суду Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне кримінальне провадження №22022180000000097 від 27.07.2022 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Рівненського міського суду перебуває кримінальне провадженні №22022180000000097 від 27.07.2022 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України.

В судовому засіданні прокурор подав письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, оскільки ризики, визначені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу, не відпали та продовжують існувати. Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується, однак завершити розгляд даного кримінального провадження до цієї дати неможливо. Вказує, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися та не відпали. Запобіжний захід до обвинуваченого застосований вірно, підстав для його зміни немає, а тому просить продовжити строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, окрім виняткового, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти вказаним ризикам.

Обвинувачений та його захисник просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора, вказавши, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою є необґрунтованим та безпідставним. ОСОБА_6 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, він має дружину та дочку, матір похилого віку, намірів ухилятися від суду, впливати на свідків, а також перешкоджати встановленню істини по справі не має, а тому підстави для продовження строку тримання під вартою відсутні. Тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину не доводиться наданими стороною обвинувачення доказами.

Заслухавши позиції учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

У зв`язку з відкритою військовою агресією рф проти України, розпочатою 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Дія воєнного стану в Україні, триває до тепер.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України. Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 263 КК України є тяжким злочином, кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, є особливо тяжким злочином.

В ході досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження, щодо ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Під час судового провадження, застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_6 вид запобіжного заходу, неодноразово продовжувався.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності до положення ст. 178 КПК України (ч.1), при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має обґрунтувати свій висновок про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Як зазначено в п. 111-112 рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії», обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В обґрунтування продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, прокурор вказує, що заявлені раніше ризики, які стали підставою для застосовування даного виду запобіжного заходу, зокрема передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не перестали існувати.

Суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому, обставини кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , у своїй сукупності, на думку колегії суддів, можуть бути мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду, а також незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчиненню іншого кримінального правопорушення, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Щодо ризику впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, то згідно зі ст. 23 КПК України на стадії судового розгляду доказове значення матимуть показання цих осіб, отримані безпосередньо судом саме під час усного допиту у судовому засіданні. Ризик впливу свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від цих осіб та дослідження їх судом. Отже, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, колегія суддів приходить до переконання, що ризик незаконного впливу на свідків, продовжує існувати та є досить вірогідним, доведеним стороною обвинувачення.

Обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , наявність вищевказаних ризиків, у своїй сукупності, свідчить про обґрунтованість ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , колегія суддів враховує, що ч. 6 ст. 176 КПК України передбачено єдиний запобіжний захід, який застосовується до осіб, що обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111 КК України, вчиненого в період воєнного стану тримання під вартою.

З огляду на викладене, за наявності ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5, ч.1 ст. 177 КПК України, а також що триває судове провадження кримінального провадження, колегія суддів вважає, що є необхідним продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, на даному етапі судового провадження таке обмеження права обвинуваченого на свободу є виправданим, і таким, що забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та зможе запобігти вищевказаним ризикам, та про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Зважаючи на обставини інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, їх суспільну небезпечність, зокрема спрямованість проти національної безпеки України, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, враховуючи обставини, передбачені ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, сукупність відомостей про особу обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, приписи ч. 6 ст. 176 КПК України, ч. 4 ст. 183 КПК України, наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які не перестали існувати, у своїй сукупності вказує що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не встановлено.

Розмір застави, колегія суддів не визначає, відповідно до абз. 3 п. 5 ч. 4 ст. 183 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто з 10 березня 2026 року до 08 травня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Обвинуваченого утримувати в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, надіслати начальнику Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали до 08 травня 2026 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення через Рівненський міський суд Рівненської області.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3