Постанова № 1347111, 16.01.2008, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

16.01.08 Справа № 6/380

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Чаплик І.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) – з”явився,

позивача – не з”явився,

розглянув апеляційну скаргу Тисменицького водоканалізаційного підприємства, м.Тисмениця

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.01.2006 року, суддя Грица Ю.І., у справі № 6/380

за позовом відкритого акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго», м.Івано-Франківськ

до відповідача Тисменицького водоканалізаційного підприємства, м.Тисмениця

про спонукання до укладення договору про постачання електроенергії,

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.01.2006 року задоволено позов відкритого акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго»про спонукання до укладення договору про постачання електроенергії та зобов’язано Тисменецьке водоканалізаційне підприємство укласти договір №99 від 05.10.2004 про постачання електроенергії на умовах, визначених позивачем.

Зокрема, п.2.2.3 договору викласти у редакції: “повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію через засоби масової інформації за 5 днів до введення їх в дію”, оскільки даний пункт в редакції постачальника викладений відповідно до вимог типового договору про постачання електроенергії, що затверджений постановою НКРЕ №928 від 22.08.02, п.2.3.3 договору викласти в редакції постачальника “Щомісячно 25 числа календарного місяця направляти представника по здачі звіту та одержання рахунків на оплату” в зв»язку з безпідставністю даного пункту в редакції відповідача, п.3.1.2 викласти в редакції постачальника “Обмежувати або припиняти постачання електроенергії споживачу згідно з умовами розділу 6 цього договору у відповідності до порядку передбаченого ПКЕЕ”, оскільки запропонована споживачем редакція не відповідає вимогам розділу 8 ПКЕЕ, п.4.2.1 викласти в редакції постачальника “За несвоєчасну оплату виставлених рахунків (крім рахунків на пеню) споживач сплачує Постачальнику електроенергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу 3% річних, інфляційні збитки”, оскільки даний пункт в редакції позивача викладений відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України та ст.230 ГК України, п. 4.2.2 викласти в редакції постачальника “За перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, визначених згідно розділу 5 цього Договору. Споживач сплачує Постачальнику електроенергії двократну вартість фактично спожитої величини стягується із споживачів з дозволеною потужністю 150 кВт і більше”, оскільки запропонована відповідачем редакція вищевказаного пункту не відповідає вимогам Закону України "Про електроенергетику", п.п.6.3 викласти в редакції постачальника “Електропостачання споживача може бути обмежено або припинено Постачальником електроенергії в разі несплати Споживачем за електроенергію у термін встановлений додатком 2”, оскільки запропонована відповідачем редакція вищевказаного пункту суперечить вимогам Закону України "Про електроенергетику".

В апеляційній скарзі та уточненнях до неї скаржник (відповідач) просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити апеляційну скаргу, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що місцевим судом не обгрунтовано підстав відмови в задоволенні п.2.2.3 та п.3.1.2 договору в редакції споживача та прийнято до уваги лише доводи позивача в даній справі.

Скаржник не погоджується з висновком суду про затвердження п.4.2.1 в редакції позивача, покликаючись на те, що не є безпосереднім споживачем електричної енергії, а 82 % споживачів становить населення, а тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги».

Скаржник також вважає, що судом безпідставно задоволено позицію позивача в частині обмеження та припинення електропостачання, незважаючи на необхідність функціонування об»єктів безперебійної роботи: КНС та котельня в разі невчасної проплати за спожиту електроенергію.

В судове засідання представник позивача не з»явився, письмовим клопотанням просить розгляд справи відкласти, проте, зважаючи на строк розгляду спору та можливість його розгляду без участі позивача, суд вважає за можливе розгляд справи завершити за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про електроенергетику" № 575 від 16.10.97 р. та п. 5.1. "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96 р. №28 (в редакції постанови НКРЕ від 17.10.05 р. № 910), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.11.05 р. за №1399/11679 постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається між споживачем та постачальником електричної енергії.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Дотримуючись вказаного порядку, ВАТ “Прикарпаттяобленерго” не погоджуючись із запропонованими розбіжностями та для їх врегулювання відповідно до умов вищезазначеного п.7 ст.181 ГК України в 20-денний термін звернулося з позовом до Тисменицького водоканалізаційного підприємства про спонукання до укладення договору №99 від 05.10.2004 про постачання електроенергії у редакції ВАТ “Прикарпаттяобленерго”.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) врегульовані Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 р. № 910) (далі –Правила).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно уточнюючого протоколу розбіжностей сторони не дійшли до згоди: по пунктах: 2.2.3, 2.3.3, 3.1.2, 4.2.1, 4.2.2, 6.3 договору №99 від 05.10.2004.

Пункт 2.2.3 в редакції постачальника викладений: “повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію через засоби масової інформації за 5 днів до введення їх в дію”. В редакції споживача вказаний пункт викладений “повідомляти споживача про зміни тарифів за місяць до введення їх в дію. Закон України “Про житлово-комунальні послуги” ст.32 п.5”. Суд вважає, що позиція відповідача неприйнятна оскільки, вищевказний пункт договору в редакції постачальника викладений Відповідно до вимог типового договору про постачання електроенергії, що затверджений постановою НКРЕ №928 від 22.08.02 вбачається саме такий термін на повідомлення споживача про зміну тарифу, проте, зважаючи на встановлений п.5 ст.32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” обов»язок виконавця/виробника не пізніше ніж за 30 днів повідомляти споживача про зміну вартості житлово-комунальних послуг з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань, апеляційний суд приходить до висновку про затвердження п.2.2.3 договору №99 від 05.10.2004 в редакції відповідача, скасувавши рішення місцевого суду в цій частині.

Пункт 2.3.3 в редакції постачальника викладений “Щомісячно 25 числа календарного місяця направляти представника по здачі звіту та одержання рахунків на оплату”, а в редакції споживача викладений - “Щомісячно 1 числа календарного місяця направляти представника по здачі звіту та одержання рахунків про оплату”. Місцевим судом затверджено даний пункт в редакції позивача з підстав того, що відповідач входить до тієї категорії споживачів, які мають звітний день у визначене число (25). Разом з тим, місцевим судом не враховано, що визначення спірної дати не є передбачено умовами типового договору, тобто вона є довільною, а тому, враховуючи пояснення відповідача щодо необгрунтованості визначення подання звітів 25 числа, оскільки з цієї дати починається відлік п»ятиденного терміну оплати послуг та відповідно попередження про припинення електропостачання, а споживачами в більшості є населення, яке отримує місячний дохід (заробітна плата, пенсія та ін.) пізніше, апеляційний суд приходить до висновку про затвердження п.2.3.3 договору №99 від 05.10.2004 в редакції відповідача, скасувавши рішення місцевого суду в цій частині.

Пункт 3.1.2 в редакції постачальника викладений “Обмежувати або припиняти постачання електроенергії споживачу згідно з умовами розділу 6 цього договору у відповідності до порядку передбаченого ПКЕЕ”, а в редакції споживача вказаний пункт викладений “Обмежувати або припиняти постачання електроенергії споживачу крім об”єктів круглодобового функціонування: КНС-1, КНС-2, котельня”. Відповідно до ст.6 Закону України «Про питну воду та питтєве водопостачання»принципом державної політики у сфері питної води та водопостачання є заборона відключення об'єктів питного водопостачання та водовідведення від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об'єктів життєзабезпечення і стратегічного значення, до яких належить і відповідач. Крім цього, відповідач також належить до підприємств, на які поширюється екологічна броня згідно постанови КМУ від 08.02.2006 року №119, що підтверджується розпорядженням Івано-Франківської ОДА №285 від 12.05.2006 року. Також, відповідач надає послуги споживачам із теплопостачання, а згідно ст.6 Закону України «Про теплопостачання»принципом державної політики у сфері теплопостачання є заборона відключення в опалювальний період об'єктів теплопостачання від систем енерго-, газо-, водопостачання як об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення. З наведеного апеляційний суд приходить до висновку про затвердження п.3.1.2 договору №99 від 05.10.2004 в редакції відповідача, скасувавши рішення місцевого суду в цій частині.

З аналогічних підстав апеляційний суд приходить до висновку про затвердження п.п.6.3 договору №99 від 05.10.2004 в редакції відповідача “Електропостачання Споживача за невчасну оплату може бути обмежено або припинено (крім КНС-1, КНС-2, котельні) адміністративного будинку в разі відсутності графіку погашення заборгованості. Обмежено: у випадку проплати більше 60% за попередній місяць. Відключено: в разі відсутності графіку погашення заборгованості”, скасувавши рішення місцевого суду в цій частині, оскільки редакція позивача даного пункту “Порядок обмеження та припинення електропостачання”сторони не дійшли згоди по п.п.6.3 в редакції постачальника він викладений “Електропостачання споживача може бути обмежено або припинено Постачальником електроенергії в разі несплати Споживачем за електроенергію у термін встановлений додатком 2” суперечить вищевказаним нормам.

Пункт 4.2.1 в редакції постачальника викладений “За несвоєчасну оплату виставлених рахунків (крім рахунків на пеню) споживач сплачує Постачальнику електроенергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу 3% річних, інфляційні збитки”, а в редакції споживача вказаний пункт викладений “За несвоєчасну оплату виставлених рахунків підприємство сплачує пеню у відповідному відсотку від загального рахунку, що становить споживання електроенергії на надання послуг юридичним особам та у випадку несплати підприємством використаної електроенергії адміністративним будинком, 3% річних, інфляційні збитки. Закон України “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги". Місцевий суд прийшов до правильного висновку про затвердження даного пункту в редакції позивача, оскільки вимога про стягнення пені, 3% річних та інфляційних збитків відповідає вимогам ст.625 Цивільного кодексу України та ст.230 ГК України, якими не передбачено розмежування стягнення пені з юридичних чи фізичних осіб. Крім цього, скаржником не обгрунтовано порядок та метод проведення такого розрахунку пені, а застосування вимог Закону України “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" можливе громадянами при захисті своїх прав у випадку оскарження нарахованої їм пені. З наведених підстав в цій частині рішення місцевого суду слід залишити без змін.

Пункт 4.2.2 в редакції постачальника викладений “За перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, визначених згідно розділу 5 цього Договору. Споживач сплачує Постачальнику електроенергії двократну вартість фактично спожитої величини стягується із споживачів з дозволеною потужністю 150 кВт і більше”, а в редакції споживача вказаний пункт викладений “Даний пункт не підлягає до договору з Тисменицьким ВКП, оскільки відсутні підстави визначені розділом 5 цього Договору. На підприємстві об”єктів, які споживали б дану кількість електроенергії відсутні”. Місцевий суд прийшов до правильного висновку про затвердження даного пункту в редакції позивача, оскільки така вимога передбачена Законом України "Про електроенергетику", проте, безпідставно визначив категорію таких споживачів (з дозволеною потужністю 150 кВт і більше), оскільки на підприємстві відповідача об”єктів, які споживали б дану кількість електроенергії відсутні, а тому з наведених підстав в цій частині рішення місцевого суду слід частково скасувати та виключити з п.4.2.2 словосполучення «стягується із споживачів з дозволеною потужністю 150 кВт і більше».

Відповідно до ст.187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

З наведеного апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго»про зобов»язання Тисменецького водоканалізаційного підприємства укласти договір №99 від 05.10.2004 про постачання електроенергії в частині пунктів 4.2.1, 4.2.2, визначених позивачем, а в частині пунктів 2.2.3, 2.3.3, 3.1.2, 6.3 даний договір затвердити в редакції відповідача.

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга відповідача –частковому задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, згідно якої з позивача на користь відповідача належить стягнути понесені ним витрати 21,75 грн. державного мита за апеляційне провадження.

Керуючись ст.ст.99,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.01.2006 року в справі за номером 6/380 частково скасувати, а апеляційну скаргу Тисменицького водоканалізаційного підприємства –частково задоволити.

Затвердити пункти 2.2.3, 2.3.3, 3.1.2, 6.3 договору №99 від 05.10.2004 в редакції Тисменицького водоканалізаційного підприємства.

Виключити з п.4.2.2 договору №99 від 05.10.2004 в редакції відкритого акціонерного товариства “Прикарпаттяобленерго” словосполучення «стягується із споживачів з дозволеною потужністю 150 кВт і більше».

В решті частині рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.01.2006 року залишити без змін.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Прикарпаттяобленерго”, м.Івано-Франківськ, вул.Індустріальна,34 (код ЄДРПОУ 00131564) на користь Тисменицького водоканалізаційного підприємства, м.Тисмениця, вул.Галицька,41 (код ЄДРПОУ 25596420) 21,75 грн. державного мита за апеляційне провадження.

Наказ видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко