Рішення № 134705895, 09.03.2026, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

09 березня 2026 рокуСправа №466/11144/25 Провадження № 2/451/128/26

Радехівський районний суд Львівської області

в складі головуючого судді Магонь О. З.

секретаря судового засідання Федорук І. Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Радехів цивільну справу №466/11144/25 за позовом ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Стислий виклад позиції учасників процесу

У листопаді 2025 року позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи позовну заяву, представник позивача Усенко Михайло Ігорович, зазначив, що 09.11.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (надалі Товариство) та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №481930 (надалі кредитний договір), відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 3900 грн., а Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. Згідно з п. 9.2. кредитного договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач не виконав свої зобов`язання не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у Відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до позивача.

Із цих підстав позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №481930 від 09.11.2022 в загальному розмірі 34788 (тридцять чотири тисячі сімсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок на користь ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал». Крім того, просить стягнути сплачений судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000 (вісім тисяч) гривень (а.с.1-5).

Заяви, клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі

Своєю ухвалою від 2 січня 2026 року суддя прийняла до розгляду позовну заяву та відкрила провадження у справі, ухвалила здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначила судове засідання (а.с.72-73).

Суд своєю ухвалою від 22 січня 2026 року задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів та постановив витребувати у АТ «Універсал Банк» письмові докази(а.с.81-82).

23 лютого 2026 року суду надійшли витребувані документи (а.с.94).

У позовній заяві представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та розглядати справу у відсутності представника ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (а.с.1-5). Крім того 25.02.2026 подав клопотання про підтримання позовних вимог (а.с.95).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі, у якій вказав, що позовні вимоги не визнає, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду. Просить суд, у разі задоволення позову зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, оскільки ця сума є надмірною та неспівмірною зі складністю справи (а.с.90).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалися сторони.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд не здійснював фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Установлені судом фактичні обставини справи

09.11.2022 між кредитором ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №481930 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» з використанням інформаційно телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.18-40).

Про підписання відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора Н540 свідчить довідка про ідентифікацію, видана заступником директора ТОВ «Селфі кредит» (а.с.40).

Пунктом 1.2 договору №481930 від 09.11.2022 передбачено, що товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 3900 грн (п.1.3 договору).

Відповідно до п.1.4 договору, строк кредиту 365днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, що є Додатком №1 до договору.

В пункті 1.5.1 договору передбачено, що стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 2,2 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору №481930 від 09.11.2022 кошти кредиту надаються товариством у безготівкові формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до паспорта споживчого кредиту (а.с.27-28), який підписаний відповідачем 09.11.2022 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н540, перед укладенням договору відповідач був ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, підтвердив отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації

ТОВ «Селфі кредит» повністю виконало свої зобов`язання перед відповідачем за договором №481930 від 09.11.2022, надавши йому кредит, шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача. Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором не виконав, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість.

Виконання ТОВ «Селфі кредит» обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 3900 грн відповідачеві підтверджується листом АТ «Універсал Банк» від 21.02.2026 №БТ/Е-5615 (а.с.94) про здійснення переказу коштів 09.11.2022 на карту ОСОБА_1 в сумі 3900 грн та листом ТОВ «ПЕЙТЕК» №20251020-1488 від 20.10.2025 (а.с.41).

01.02.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №01022024 (а.с.49-55), відповідно до умов якого ТОВ «Селфі кредит» відступило на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, вказаних в реєстрі боржників, в тому числі набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №01022024 від 01.02.2024 до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 34788,00 грн (а.с.54).

14.11.2025 року позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою №23353430. Повідомив відповідача про набуття права вимоги за кредитним договором та реквізити для сплати боргу, попередив про застосування інструментів примусового стягнення заборгованості (а.с.55).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №481930 від 09.11.2022 видно, що станом на 04.11.2023 заборгованість ОСОБА_1 становить: 34788,00 грн, з яких: 3900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 30888 грн - заборгованість за процентами (а.с.42-48).

Вказану заборгованість нараховано позивачем до 04.11.2023, а саме в межах строку кредитування згідно з договором.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за кредитним договором. Доказів виконання обов`язку по сплаті заборгованості за кредитним договором відповідачем суду не надано, як і не надано доказів на спростування розрахунку заборгованості, поданого позивачем.

Зміст спірних правовідносин

Спірні правовідносини між сторонами є зобов`язальними та виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до нового кредитора.

Позиція суду

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка наведених сторонами аргументів

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосував норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Із огляду на зазначені норми Закону, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Указаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19.

На підставі частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20).

Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, які підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, суд вважає, що між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №481930 від 09.11.2022 в електронній формі, підписаний ним одноразовим ідентифікатором.

Сторони договору узгодили розмір кредиту, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

На підставі 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України

Водночас, ОСОБА_1 неналежно виконував зобов`язання за цим кредитним договором, тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 34788,00 грн, з яких: 3900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 30888 грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №481930 від 09.11.2022 на підставі договору факторингу №01022024 від 01.02.2024.

Проаналізувавши наведені норми Закону та встановивши обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №481930 від 09.11.2022 в загальному розмірі 34788 (тридцять чотири тисячі сімсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Щодо розподілу судових витрат

Як видно з матеріалів справи, позивач просить також стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представник позивача для підтвердження витрат на правничу допомогу в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень надав копію Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 1 липня 2025 року (а.с.58), копію Акту наданих послуг №827 від 10.11.2025 (а.с.58), копію Детального опису наданих послуг до Акту №827 від 10.11.2025 (а.с.59).

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 вказав, що, виходячи з принципів диспозитивності та змагальності, суд не вправі зменшувати суму витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи, а таке питання може бути вирішене лише за клопотанням іншої сторони за умови доведення неспівмірності цих витрат зі складністю справи, обсягом наданих послуг та результатами розгляду.

На думку суду, заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн є надмірною з огляду на те, що компенсація витрат має бути співмірною до фактичного внеску представника у результат справи, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, беручи до уваги обґрунтування сторони відповідача наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною. Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розумної необхідності судових витрат. Враховуючи те, що складність справи та виконані роботи, суд вважає розмір у сумі 4000 грн співмірним розміром витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 279 ЦПК України, на підставі ст. ст. 11, 203, 205, 207, 514, 517, 526, 610, 627, 629, 639, 652, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України; ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

ухвалив:

задовольнити частково позов ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236; місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, 4-й поверх, місто Львів, 79029; IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»)заборгованість за кредитним договором №481930 від 09.11.2022 в загальному розмірі 34788 (тридцять чотири тисячі сімсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236; місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, 4-й поверх, місто Львів, 79029; IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»)суму сплаченого судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяМагонь О. З.

Рішення суду виготовлене 09.03.2026.