Рішення № 134704983, 10.03.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/440/26

Провадження №: 2/332/1570/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого - судді Погрібної О.М., секретаря судового засідання Паніної Л.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 11.07.2019 між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір № 501161441, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі 29951,60 грн., а Позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 11.07.2022 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 33,00 %. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору. Відповідач в свою чергу заборгованість за договором не погашає, проценти за користування кредитними коштами не сплачує, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість, загальний розмір якої станом на 27.01.2026 року складає 52688,69 грн.

17.05.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» укладений Договір факторингу № 2, за яким АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «Флексіс» право вимоги за кредитним договором до відповідача.

18.05.2021 між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений Договір факторингу № 18-05/21, за яким ТОВ «ФК «Флексіс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитним договором до відповідача.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладений Договір факторингу № 10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитним договором до відповідача.

Позивач, посилаючись на ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610-612, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України та умови кредитного договору, просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 52688,69 грн., судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, однак до судового засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнає, просить зменшити витрати на правову допомогу у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.07.2019 між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 , підписано оферту на укладення Угоди про надання кредиту №501161441, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якої Банк надав кредит у сумі 29951,60 грн. на строк 36 місяців, а Позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 11.07.2022 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 33,00 %.

Згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_2 16.01.2023 року розірвала шлюб та відновила дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».

17.05.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» укладений Договір факторингу № 2, за яким АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «Флексіс» право вимоги за кредитним договором до відповідача.

Вказане також підтверджується Додатком 1-1 до Договору факторингу та Витягом з нього.

18.05.2021 між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений Договір факторингу № 18-05/21, за яким ТОВ «ФК «Флексіс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитним договором до відповідача.

Вказане також підтверджується Додатком 1-1 до Договору факторингу та Витягом з нього.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладений Договір факторингу № 10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитним договором до відповідача.

Вказане також підтверджується Додатком 3 до Договору факторингу та Витягом з нього.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору №. 501161441.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку із чим станом на 27.01.2026 утворилась заборгованість в розмірі 52688,69 грн., що складається з наступного: 25496,29 грн. заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 27192,40 грн. заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги та підтверджується розрахунком заборгованості, долученим в якості додатку до позову.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Під час розгляду справи встановлено та підтверджується наданими позивачем доказами, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, що свідчить про порушення його прав, тому суд дійшов висновків про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеної заборгованості в загальному розмірі 52688,69 грн.

Щодо правничої допомоги, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн. На підтвердження понесених витрат надані наступні докази: копія договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги, укладеного 01.07.2024 між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; прайс-лист; заявка на надання юридичної допомоги № 1008 від 01.12.2025 на суму 16000,00 грн; витяг з акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 на суму 16000,00 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Отже аналізуючи надані позивачем документи суд констатує, що згідно реєстраційної карти вхідного документа від 27.01.2026р позовну заяву подано Директором ТОВ «Коллект центр» М.Ткаченко.

Доказів, що по справі приймав участь адвокат позивачем не надано.

З приводу послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з відповідача позивачем не надано розрахункового документу про оплату послуг, а також що такі послуги були надані адвокатом. Доказів участі адвоката при розгляді справи суду також не надано.

За таких умов суд вважає не доведеним витрати на правничу допомогу тому відмовляє у їх стягненні.

Відповідно до вимог ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Згідно з ч.1ст.142 ЦПК України - у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку із визнанням відповідачем ОСОБА_1 позову до початку розгляду справи по суті, і задоволенням позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача 50% судового збору сплаченого при зверненні з позовом до суду у розмірі 1331,20 грн., інші 50% судового збору сплаченого при зверненні з позовом до суду в розмірі 1331,20 грн. повертаються позивачеві з державного бюджету.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Кредитним договором № 501161441 від 11.07.2019 станом на 27.01.2026 в розмірі 52688,69 грн., що складається з наступного: 25496,29 грн. заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 27192,40 грн. заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

В частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн. відмовити.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 168) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 50 відсотків судового збору, сплаченого на рахунок UA 348999980313191206000008510, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач: ГУК у Зап.обл./м.Зап. Заводс./22030101, код ЄДРПОУ 37941997 при поданні даного позову згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 0602440024 від 23 січня 2026 року про сплату судового збору за подання позову на суму 2662,40 гривень, у розмірі 1331,20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 10 березня 2026 року.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місцезнаходження 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3 офіс 306).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ).

Суддя: О.М.Погрібна