Рішення № 134702940, 09.03.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/100/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Тарасюк А.М.,

при секретарі судових засідань Пінчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», через свого представника - адвоката Альховську Ірину Богданівну (довіреність №130 від 05.06.2025 року) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором №002/18803374-СК_SB від 01.02.2023 року у розмірі 54787,23 грн.

Одночасно позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.02.2023 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 підписано Заяву-договір на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Заяву-договір на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 01.02.2023 року слід розуміти як Кредитний договір №002/18803374-СК_SB від 01.02.2023 року.

Кредитні кошти відповідачу було надано у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою. Отже, позивач свої обов`язки за Кредитним договором виконав у повному обсязі.

У подальшому, відповідач перестав виконувати умови Кредитного договору в повній мірі, а саме перестав сплачувати заборгованість по кредиту, процентах.

Отже, у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості, яка станом на дату звернення до суду залишається непогашеною.

Як наслідок, станом на 30.09.2025 року заборгованість за кредитним договором №002/18803374-СК_SB від 01.02.2023 року, становить 54787,23 грн., з яких: строкова заборгованість по основному боргу 29997,28 грн., заборгованість по основному боргу (в т. ч. прострочена) - 2,72 грн.; строкова заборгованість за процентах - 2715,37 грн., заборгованість по процентам (в т.ч. прострочена) - 22071,86 грн.

Таким чином, позичальником було грубо порушено умови Кредитного договору, а також норми чинного законодавства.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Проте у позовній заяві міститься прохання про проведення розгляду даної справи без участі представника АТ «Таскомбанк».

Разом з тим, представником позивача - адвокатом Альховською І.Б. подано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Втім, подала до суду відзив на позовну заяву в якому просить розглянути справу без її участі на підставі наявних у справі матеріалів.

Водночас, з поданого відзиву вбачається, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору, втім частково погоджується із заявленими вимогами. Зазначає, що за весь період користування кредитними коштами нею було сплачено близько 10000 грн. При цьому, основна сума кредиту фактично не зменшувалася, оскільки внесені кошти зараховувалися переважно на сплату відсотків. Зауважує, що заявлений розмір відсотків є майже співмірним із сумою основного боргу.

Звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутній повний та детальний розрахунок заборгованості із зазначенням конкретних періодів, ставок та порядку нарахування відсотків, що не дає можливості належним чином перевірити правильність визначеної до стягнення суми.

На даний час, вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною і її щомісячний дохід становить близько 860 грн., а на її триманні перебувають двоє неповнолітніх дітей.

Тому, просить суд перевірити правильність та обґрунтованість розрахунку заборгованості та у разі встановлення наявності заборгованості, зменшити розмір нарахованих відсотків як неспівмірних із сумою основного боргу та її матеріальним становищем.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Як визначено ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 01.02.2023 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 підписано Заяву-договір на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. (додаток в с-мі "Електронний суд").

З вказаної Заяви-договору вбачається, що ця Заявадоговір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб разом з Публічною пропозицією АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Тарифами Банку, що розміщені на сайті АТ «ТАСКОМБАНК» https://tascombank.ua, складають Договір про комплексне банківське обслуговування в Мобільному застосунку izibank.

Згідно п. 1 Заяви-договору, підписанням цієї Заявидоговору власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного електронного сенсорного пристрою/смартфону в Мобільному застосунку (додатку) izibank, відповідач просить Банк: відкрити на її ім`я поточний рахунок у гривні НОМЕР_1 ; оформити на моє ім`я платіжну картку Master Card World Contactless; встановити на поточному рахунку кредитний ліміт на споживчі цілі в загальному розмірі 30000 гривень.

Також погоджується, що кредитний ліміт встановлено відповідно запиту або на суму, вказану в Мобільному застосунку (додатку) в подальшому, в період дії поточного рахунку, в межах максимальної суми ліміту кредитування рахунку, що складає 200000 гривень.

Погоджується, що строк користування кредитним лімітом становить 12 місяців (365 днів) з можливістю автоматичної пролонгації на той самий строк. Їй відомо, що на кредит буде нараховуватися процентна ставка 59% річних (детальна інформація в т.ч. щодо типу, порядку обчислення, зміни та сплати наведена в пункті 8 розділу Згода та запевнення Клієнта до Договору (далі ЗГОДА), починаючи з дня виходу із пільгового періоду.

Відповідач у Заяві-договорі підтвердила генерацію ключової пари Удосконаленого Електронного Підпису (УЕП) з особистим ключем та відповідним відкритим ключем 02bd650d9d96427c63e1d9f84a702333fc047ad36d3f4d6e643594ee01fa1a7b07, що буде використовуватися нею в Мобільному застосунку (додатку) izibank для вчинення правочинів (у вигляді електронного документу), розрахунково-касовому обслуговуванні та/або при отриманні банківських, платіжних та інших фінансових послуг. Визнала, що УЕП є аналогом власноручного підпису, його накладення має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (пункт 4 Заяви-договору).

У п. 5 Заяви-договору зазначається, що відповідач погоджується з тим, що невід`ємною частиною Заяви-договору є Згода та запевнення Клієнта до Договору, з підписанням якого в Мобільному застосунку (додатку) izibank Договір набуває чинності.

У Згоді та запевненні Клієнта до Договору. відповідач підтвердила, що підписуючи власним УЕП в Мобільному застосунку (додатку) izibank цю Згоду та запевнення Клієнта до Договору, вона до укладення Договору ознайомлена з умовами Договору, у тому числі Тарифами, Правилами користування електронними платіжними засобами емітованими АТ «ТАСКОМБАНК», умовами відкриття та обслуговування рахунків, розміщення вкладу, отримання споживчого кредиту, надання та/або зміни умов надання банківських, платіжних та інших фінансових послуг Банку та зобов`язується проводити оплату банківських, платіжних послуг в строки та в розмірах передбачених Тарифами Банку (додаток в с-мі "Електронний суд").

Також між позивачем та відповідачем на виконання умов Договору підписана Заява-договір на відкриття банківського вкладу на вимогу для фізичних осіб «zanachka» (додаток в с-мі "Електронний суд") пунктом 2.1. якої визначено, що шляхом підписання цієї Заяви-договору, відповідач просить Банк відкрити вкладний (депозитний) рахунок згідно інформації наведеної у п.п.1.1.-1.1.4. розділу 1 даної Заяви-договору на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (надалі - «ДКБО»), в редакції, яка на день підписання цієї Заяви договору розміщена на веб-сайті Банку за адресою https://tascombank.ua та на сайті www.izibank.com.ua і беззастережно приєднується до його умов.

Пунктом 4.1 Заяви-договору на відкриття банківського вкладу на вимогу для фізичних осіб «zanachka» передбачено, що ця Заява-договір укладена через системи дистанційного обслуговування у електронному вигляді українською мовою, набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та внесення Вкладником суми Вкладу, та діє до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цією Заявою-договором.

Відповідно до довідки АТ «ТАСКОМБАНК» (додаток в с-мі "Електронний суд") відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 01.02.2023 є власником поточного рахунку у валюті гривня № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви-Анкети на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування з номером Кредитного договору №002/18803374-CK_SB від 01.02.2023, № картки НОМЕР_3 , відкритого в АТ «ТАСКОМБАНК» (код банку 339500, ЄДРПОУ 09806443).

Так, з даних виписки по особовим рахункам кредитного договору №002/18803374-CK_SB від 01.02.2023 за період з 01.02.2023 року по 30.09.2025 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами (додаток в с-мі "Електронний суд").

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором №002/18803374-CK_SB від 01.02.2023 заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 30.09.2025 року становить 54787,23 грн., з яких: строкова заборгованість по основному боргу 29997,28 грн., заборгованість по основному боргу (в т. ч. прострочена) - 2,72 грн.; строкова заборгованість за процентах - 2715,37 грн., заборгованість по процентам (в т.ч. прострочена) - 22071,86 грн. (додаток в с-мі "Електронний суд").

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було направлено досудову вимогу щодо необхідності сплатити прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 54787,23 грн. (додаток в с-мі "Електронний суд").

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За нормами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було в належній формі погоджено умови кредитування, зокрема, у підписаному відповідачем договорі чітко визначені сума кредитного ліміту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення кредиту, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Таким чином, дослідженні судом розрахунок заборгованості та виписка по особовому рахунку за договором підтверджують трати відповідачем кредитного ліміту, а також неналежне виконання умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, оскільки відповідач лише частково здійснювала погашення заборгованості.

Щодо тверджень відповідача про те, що вона частково повернула кредитні кошти для позивача в сумі близько 10000 грн, тому позов підлягає частковому задоволенню, то суд зазначає наступне.

Отже, суд зауважує, що проценти нараховані позивачем відповідно до умов Заяви-договору на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування в межах проєкту «izibank» та Згоди та запевнення Клієнта до Договору від 01.02.2023, тому, суд не піддає сумніву наведений позивачем розрахунок заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 14.07.2020 в справі №367/4970/13-ц зазначається, що заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, процесуальним обов`язком боржника є надання до суду доказів, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором, так і розмір боргу.

Вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02.10.2018 року, №917/1307/18 від 23.10.2019 року.

Так, відповідач заперечила розмір заборгованості перед позивачем за кредитним договором, проте нею не надано суду контррозрахунок суми заборгованості, який би суд міг належно оцінити чи інші докази на спростування наданого банком розрахунку.

У той же час у справі відсутні будь-які дані, які б давали достатні підстави для обґрунтованого сумніву щодо достовірності наданих позивачем доказів і правильності проведеного ним розрахунку.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі, зазначеному у розрахунку заборгованості є повністю доведеними.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довів обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідача та які не спростовані відповідачем, доказів належного виконання ним кредитного договору щодо повернення отриманих кредитних коштів суду не подав, а тому суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення "Проніна проти України", №63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18.07.2006).

Отже, на підставі оцінки викладених у позовній заяві аргументів, наданих позивачем доказів та вищенаведених положень закону суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 54787,23 грн. кредитної заборгованості.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, оскільки при подачі позову позивачем було сплачено 2622,40 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №2255375276 від 19.01.2026 року, то понесені ним судові витрати слід стягнути з відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 15, 16, 202, 203, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 81, 133, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 273, 280 - 284, 287 - 289, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Заявою-Договором на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" кредитну заборгованість за кредитним договором №002/18803374-СК_SB від 01.02.2023 року у розмірі 54787,23 грн. (п`ятдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят сім гривень двадцять три копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2622,40 грн. (дві тисячі шістсот двадцять дві гривні сорок копійок).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк», код ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, буд. 30,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду: Тарасюк А.М.