Ухвала суду № 134701590, 09.03.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/6467/25

6/295/84/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

головуючого судді Зосименка О.М.

за участі секретаря Хінцинської В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського Андрія Савельовича про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,

встановив:

Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Дідківський А.С. звернувся до суду з поданням в якому просив постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 .

В обґрунтування подання зазначає, що ним постановою від 23.10.2025р. відкрито виконавче провадження за №79426728 з примусового виконання виконавчого листа № 295/6467/25 від 21.10.2025 виданого Богунським районним судом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», заборгованості за кредитним договором б/н від 17.11.2017 року у розмірі 744 008,62 грн. станом на 15.04.2025 року та судовий збір в сумі 8 928,10 грн. Боржник добровільно рішення суду не виконує, та вчиняє дії, що ускладнюють виконання рішення в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

В судове засідання сторони не з`явилися. Виконавець направив заяву в якій просить розглянути справу без його участі у порядку письмового провадження. Представник банку направив клопотання в якому просить проводити судове засідання без участі представника банку, подання приватного виконавця Дідківського Андрія Савелійовича задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали подання, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2025р. приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Дідківським Андрієм Савелійовичем відкрито виконавче провадження ВП № 79426728 з примусового виконання виконавчого листа № 295/6467/25 від 21.10.2025 виданого Богунським районним судом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», заборгованості за кредитним договором б/н від 17.11.2017 року у розмірі 744 008,62 грн. станом на 15.04.2025 року та судовий збір в сумі 8 928,10 грн.

23.10.2025р. прийнято постанову про арешт коштів боржника. Згідно відповіді ТОВ «НоваПей», код ЄДРПОУ 38324133, повідомляє, що Постанова про арешт коштів боржника від 23.10.2025, ВП № 79426728, не прийнята до виконання, у зв`язку із відсутністю клієнта з вказаними реквізитами. Згідно відповідями АТ «Комерційний банк «Глобус», (АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» рахунки боржником не відкривалися.

24.10.2025р. постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено за місцем роботи боржника ТОВ «28СОФТВАРЕ», м. Житомир,3/75, що підтверджується поштовим відправленням. Відомості про отримання відсутні.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Статтею 6 п. 5 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" визначено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За змістом ч.1, абз. 1 ч. 2 ст. 18 Закону про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Заходи примусового виконання рішення є передусім звернення стягнення на грошові кошти, інше майно боржника. У процесі здійснення виконавчого провадження виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у прав виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника- юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням.

Сама по собі наявність суми заборгованості за виконавчим документом або відсутність дій стосовно добровільного погашення заборгованості не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання зобов`язань, без надання суду достовірних даних про факт такого ухилення.

У поданому поданні та долучених матеріалах не наведено доказів того, що боржник вчиняє дії, які б унеможливлювали виконання виконавчого листа, чи доказів, які підтверджують отриманням боржником або за місцем роботи копії постанови про відкриття виконавчого провадження, та інших документів, що виносились у ході виконавчого провадження, як це передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, як вбачається з наданих матеріалів приватним виконавцем з`ясовано, що боржник є керівником ТОВ «28СОФТВАРЕ», м. Житомир,3/75, проте не з`ясовано, чи отримувало товариство чи боржник дохід з моменту відкриття виконавчого провадження, чи здійснює товариство господарську діяльність, його юридичну адресу та фактичне місце здійснення господарської діяльності з метою повідомлення боржника про наявність відкритого виконавчого провадження.

Виходячи з матеріалів подання та з урахуванням вищевказаних законодавчих положень, суд дійшов висновку, що факт свідомого ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, залишився доказово непідтвердженим. З огляду на вищенаведене, суд вважає, що подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України передчасне, оскільки наведені у ньому обставини і додані до нього документи не можуть бути визнані такими, що свідчать про умисне ухилення боржника від виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника судом можливе лише при встановленні умислу боржника на ухилення від виконання ним свого обов`язку. Тобто законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тобто за будь-які свідомі діяння боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). Та суд враховує, що при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Таким чином, підставами для обмеження боржника в праві виїзду за межі України можуть бути лише доведення і обґрунтування факту умисного ухилення останнього від виконання своїх зобов`язань. Сам факт відкриття виконавчого провадження та невиконання боржником зобов`язання, самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього обов`язків. За таких обставин, встановивши, що наведені у поданні обставини і додані до нього документи не можуть бути визнані такими, що свідчать про умисне ухилення боржника від виконання зобов`язань, у задоволенні подання необхідно відмовити.

Керуючись ст. 259, 260, 441 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», суд

постановив:

у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського Андрія Савельовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду, протягом п`ятнадцяти днів, з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Зосименко