Рішення № 134698969, 09.03.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/561/25

Провадження № 2/346/140/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Третьякової І.В.,

за участю:

секретарів судових засідань - Дутчак Х.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування в особі Управління соціальної політики Коломийської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

У С Т А Н О В И В:

31 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Коломийського міськрайонного суду з позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо спільної малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування своїх вимог позивач вказала, що в 2018 році познайомилася з відповідачем та протягом трьох років підтримувала з ним відносини. У січні 2021р. вона завагітніла та повідомила про це ОСОБА_3 . Після цього відповідач змінив своє відношення до ОСОБА_1 і вони припинили підтримувати між собою відносини. У жовтні 2021р. у них народилася донька ОСОБА_4 . Ні під час вагітності, ні після народження дитини, відповідач не надавав жодної допомоги на утримання доньки, на цікавився її потребами, заперечував своє батьківство, не бажав його офіційно визнавати та поширював неправдиві чутки про ОСОБА_1 . Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду і рішенням Коломийського міськрайонного суду від 13.12.2023р. було встановлено батьківство ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 та внесено відповідні зміни в актовий запис про її народження, а також стягнуто з батька аліменти на утримання своєї дитини. Після ухвалення рішення суду, ОСОБА_3 виконував свій обов`язок по сплаті аліментів, однак свого відношення до доньки не змінив та проявляє повну байдужість до неї. Позивач зазначає, що відповідач дитиною взагалі не цікавиться, його не турбують потреби доньки, її успіхи, інтереси, вподобання. Батько не займається фізичним та моральним розвитком ОСОБА_5 , не переймається станом її здоров`я, забезпеченням необхідного харчування, медичного догляду та лікування, не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу та розвитку. В березні 2016 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 і в них народилася спільна дитина. При цьому, чоловік прихильно ставиться до доньки сторін ОСОБА_5 та відноситься до неї, як до власної дитини, виконуючи всі батьківські функції та обов`язки. Натомість пасивна поведінка відповідача в ролі батька та виконання ним лише обов`язку по сплаті аліментів після їхнього присудження, свідчить про його свідоме та навмисне ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини, що згідно п. 2 ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження. Зобов`язано Управління соціальної політики Коломийської міської ради подати до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору.

Ухвалою від 14.07.2025р. підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснила, що перебувала з відповідачем у відносинах в яких народилася донька. Наразі дитині виповнилося чотири роки, але свого біологічного батька вона майже не знає, оскільки останній участі в її житті та вихованні ніколи не приймав, за весь час бачив її три рази. При зустрічі з ОСОБА_5 , ОСОБА_3 поводиться пасивно, не вітається з донькою. За чотири роки подарував дитині велосипед на її перший день народження, жодної ініціативи бути активно присутнім в житті дитини відповідач не проявляє, хоча позивач жодних перешкод для їхнього спілкування не створює. Також зазначила, що для того аби донька знала свого батька, вона звернулася до суду з позовом про встановлення батьківства. Проте, навіть після ухвалення рішення, яким було підтверджено батьківство ОСОБА_3 , останній свою поведінку не змінив і відношення до дитини не покращив. На теперішній час позивач перебуває в зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, має з ним спільну дитину та вони разом виховують ОСОБА_5 , як повноцінна сім`я. Донька вважає ОСОБА_6 своїм батьком. Позивач переконана, що є підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав та просила її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити на підставах, викладених в позовній заяві. Зазначила, що тривала пасивна поведінка відповідача вказує на його небажання приймати участь в житті та вихованні своєї доньки, а також на свідоме його ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків. Дитина проживає з матір`ю та вважає вітчима своїм рідним батьком, а тому позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відповідатиме найкращим інтересам малолітньої ОСОБА_4 .

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю та пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач народила від нього дитину, яку він бачив близько 4-5 разів до того, як їй виповнився один рік. Під час його відвідувань дитини, які тривали від 30 хв. до 1 год, ОСОБА_5 не хотіла йти до нього, оскільки була дуже маленькою та погано його знала. Потім доньку він не бачив, так як позивач разом з нею перебувала за кордоном. В той час він не намагався зв`язуватися з позивачкою та донькою, оскільки не хотів травмувати дитину і припинив з ними усі контакти. На теперішній час він має сім`ю та іншу дитину. Зазначив, що намагався сплачувати аліменти шляхом переказу коштів на рахунок позивача, який йому дав виконавець, але кошти не перераховувались та поверталися на його рахунок. Чому так відбувається не з`ясовував, іншої матеріальної допомоги на свою доньку її матері він не надавав. Підтвердив, що свої батьківські обов`язки відносно ОСОБА_5 повноцінно не здійснює та самостійно усунувся від їхнього виконання. Не заперечував проти позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої доньки.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, письмовим клопотанням, яке надійшло до суду 17.12.2025р. начальник відділу Служби у справах дітей Управління соціальної політики Коломийської міської ради Грицко О. просила проводити розгляд справи за відсутності представника органу опіки та піклування. З позовними вимогами погоджуються.

Заслухавши пояснення сторін та представника позивача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд прийшов до наступного висновку.

Фактичні обставини встановлені судом.

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно Коломийським відділом ДРАЦС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4 , актовий запис № 868.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.12.2023р. позов ОСОБА_7 задоволено частково. Встановлено, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Внесено зміни до актового запису № 868 народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого Коломийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), зазначивши в графі батько « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України». Стягнуто з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_7 , аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 05.09.2023 року і досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , ОСОБА_7 16 березня 2024 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та змінила своє прізвище на « ОСОБА_7 ».

Витягами з реєстру Коломийської територіальної громади підтверджується, що ОСОБА_1 та її малолітня донька ОСОБА_4 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов стану сім`ї від 04.09.2024 року вбачається, що за результатами обстеження приватного будинку у АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 , яка проживає разом з чоловіком ОСОБА_6 та дочкою ОСОБА_4 , встановлено, що стан побутово-матеріальних умов хороший.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства від 18 грудня 2024 року, умови проживання в хорошому стані, родині панує злагода, дитина доглянута. Сусіди ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_1 разом з дочкою ОСОБА_4 . Зазначили, що батько дитини у будинку не проживав і не проживає та не займався і не займається вихованням дочки.

Згідно довідки, виданої директором Коломийського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №16 «Орлятко», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відвідує ЗДО №16 «Орлятко» групу молодшого дошкільного віку 06 «Волошка» з 02.09.2024 року. Ангеліну приводила у ЗДО і забирала мама та бабуся. Зі слів вихователів, за цей час батько в ЗДО дитину не приводив і не забирав.

Як вбачається з відповіді Коломийського міського центру первинної медико-санітарної допомоги щодо здійснення супроводу дитини під час звернень за медичною допомогою до сімейного лікаря, дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває під медичним спостереженням у лікаря-педіатра амбулаторії ЗП-СМ №1 ОСОБА_12 . Протягом всього періоду спостереження за дитиною під час планових медичних оглядів та у випадку захворювань, до сімейного лікаря дитину супроводжує виключно матір. Батько жодного разу не супроводжував дитину на прийом до лікаря та не цікавився станом здоров`я ОСОБА_4 у лікаря-педіатра ОСОБА_12 .

З листа начальника відділу Коломийського ВДВС від 24.06.2025р. № 74489634/76084 вбачається, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження НОМЕР_3, відкрите на підставі виконавчого листа №346/4939/23, виданого 11.03.2024р. Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку. Оскільки боржник не працює, нарахування аліментів здійснюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Станом на травень 2025р. сума боргу по аліментам становить 8186,50 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до довідки старшого державного виконавця Коломийського відділу ДВС від 16.12.2025р. № 130239, ОСОБА_1 за період з 01.05.2025 по 01.12.2025р. не отримувала аліменти від ОСОБА_3 .

В психологічному висновку від 13.06.2025р. вказано, що на підставі результатів спостереження, ігрової взаємодії, усного опитування та ідентифікації родичів за фотографіями встановлено: у дитини сформоване стабільне уявлення про свою сім`ю. Особа, яка є біологічним батьком, не сприймається ОСОБА_13 , як знайома, значуща чи рідна, і не асоціюється з фігурою тата. Особу вітчима дитина визнає як «тата», проявляє до нього емоційну прихильність та включає у власну сімейну структуру.

Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради від 03.12.2024р. № 291 вбачається, що на засідання комісії з питань захисту прав дитини 20.11.2024 року батько ОСОБА_3 не з`явився, по телефону повідомив, що заперечує щодо позбавлення його батьківських прав. За результатами обстеження умов проживання матері ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_4 встановлено, що умови проживання належні, дитина забезпечена всіх необхідним відповідно до віку та потреб, мама займається її розвитком. Комісія з питань захисту прав дитини встановила доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що проживає в с. Раківчик та з дитинства знає позивачку, яка проживає по сусідству з нею. З відповідачем не знайома, але декілька разів його бачила. Знає, що у ОСОБА_1 є донька ОСОБА_5 . Раніше ОСОБА_14 (відповідач) приходив до ОСОБА_15 (позивач), вони зустрічалися та готувалися до весілля, але потім припинили стосунки між собою. Через деякий час ОСОБА_15 народила доньку та самостійно займалася її вихованням. За чотири роки свідок жодного разу не бачила аби відповідач приходив та провідував дитину. Нещодавно позивач зареєструвала шлюб з іншим чоловіком і вони разом ростять ОСОБА_5 , як спільну дитину.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частина першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції про права дитини права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини.

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В даній справі суд враховує, що після припинення відносин між сторонами, їх спільна донька залишилася проживати разом з матір`ю, яка створила нову сім`я і дитина вважає вітчима своїм батьком. Відповідач тривалий час участі в житті ОСОБА_5 не приймає, не спілкується з нею, бачився з донькою лише декілька разів. У ОСОБА_3 не вбачається прагнення покращити свої відносини з дитиною, більше з нею спілкуватися та проводити спільно час. Відповідач має іншу дитину в новій сім`ї і не вживає жодних активний дій аби налагодити стосунки з донькою та належним чином виконувати свої батьківські обов`язки; поводить себе несумлінно та безініціативно, що вказує на самоусунення відповідача від своїх батьківських обов`язків щодо дитини..

Зібрані у справі докази підтверджують, що відповідач батьківської уваги та турботи до своєї дитини не проявляє, станом її здоров`я не займається, медичні заклади з дівчинкою не відвідує, до закладу дошкільної освіти її не водить та не забирає, свої зобов`язання по сплаті аліментів належним чином не виконує. Вказані обставини свідчать про те, що батько майже повністю зник з життя дитини, а всі обов`язки по вихованню, навчанню та утриманню ОСОБА_4 здійснює лише її мати.

В зв`язку з цим, суд вважає доведеними ті обставини, що відповідач тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі.

Відтак, суд приходить до висновку, що письмові докази в сукупності з поясненнями відповідача та показами свідка в повній мірі доводять умисне ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, що згідно п. 2 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Крім цього, суд враховує, що згідно п.1 ч.2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), а відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною шостою статті 263 ЦПК України передбачено, що якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В судовому засіданні відповідач підтвердив, що не бажає повноцінно здійснювати свої батьківські обов`язки відносно ОСОБА_5 та не заперечував проти позбавлення його батьківських прав, тим самим пред`явлені до нього вимоги визнав в повному обсязі.

Таким чином, з урахуванням обставин справи та повного визнання ОСОБА_3 позову, що не суперечить вимогам законодавства та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов переконання, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 відповідатиме інтересам дитини, а тому позовні вимоги слід задовольнити.

При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 141, 150, 155, 164-166, 169, 171, 180, 182, 191 СК України, ст.ст. 12, 81, 89, 137, 141, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.6 ст. 164 СК України, рішення суду після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 09 березня 2026 року

Суддя: Третьякова І. В.