Рішення № 134698657, 10.03.2026, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1603/25

Провадження № 2/195/154/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.03.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Колодіної Л.В.,

при секретарі судового засідання - Левкович Н.М.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Томаківського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - Служба у справах дітей виконавчого комітету Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

до Томаківського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - Служба у справах дітей виконавчого комітету Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що від офіційного шлюбу позивач та відповідач мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є відповідачка, про що 05 липня 2010 року Виконавчим комітетом Вищетарасівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, зроблений відповідний актовий запис за №11.

До червня місяця 2013 року позивач з відповідачкою та неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали разом за адресою зареєстрованого місця проживання позивача: АДРЕСА_1 . В подальшому Рішенням Томаківського районного суду від 18.06.2013 року шлюб офіційно було розірвано. Після розлучення відповідачка покинула позивача з дитиною. Позивач зазначає у заяві, що відповідач поїхала до Російської Федерації до своїх знайомих, де й до теперішнього часу проживає, та має громадянство Російської Федерації.

Отже, з моменту розлучення та по теперішній час, їхній спільний неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває з позивачем та знаходиться на його утриманні, що підтверджується довідкою, виданою службою у справах дітей Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

Відповідачка - є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте, вона протягом останніх дванадцяти років взагалі не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікуванням дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не проявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти.

Зазначені обставини підтверджуються: копією довідки №175 з місця навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданої директором Вищетарасівського ліцею від 27.08.2025 року, про те, що протягом перебування дитини в закладі освіти, вихованням неповнолітнього займається лише батько, мати хлопчика не відвідувала батьківські збори, не з`являлась в закладі освіти, життям дитини не цікавиться, у вихованні дитини участі не приймає; копією характеристики, виданої Виконавчим комітетом Мирівської сільської ради про те, що батько дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , самостійно виховує дитину, мати дитини громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вже довгий час з сім`єю не проживає, не цікавиться життям дитини, не приймає участі у її вихованні.

Згідно ст. 51 Конституції України, ст.150 Сімейного кодекс) України «Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток».

Відповідачка самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, взагалі не надає матеріальну допомогу на утримання дитини, не приймає участі у її вихованні.

Таким чином, відповідачка, всупереч вимогам ст.150 СК України, не виявляє бажання щодо виховання та утримання свого сина і не виконує обов`язків по піклуванню за ним.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачка на протязі останніх дванадцяти років та по теперішній час жодного разу з дитиною не спілкувалась та не бачилась.

Також позивач зазначає, що самостійно займається вихованням дитини, піклується про його здоров`я, надає матеріальну допомогу, що підтверджується доданими до заяви документальними доказами.

Зазначені обставини та наведені докази у відповідності з п. 2 ч.1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав.

В позовній заяві позивач просить суд позбавити батьківських прав відповідачку по відношенню до неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. Крім того, позивач пояснив, що із відповідачкою має двох дітей. Так, у 2013 році відповідачка забрала доньку ОСОБА_4 та виїхала до рф. Там вона прийняла громадянство, вийшла заміж та народила дитину. Приблизно після 2013 року вона на протязі року ще відвідувала родину, а потім перестала приїжджати та телефонувати. Вже більше 12 років позивач матеріально утримує та виховує сина самостійно. Грошей позивачка на утримання сина не надавала та не направляла. Позивач не заперечує проти прийняття заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_2 неодноразово повідомлялася про розгляд справи у встановленому законом порядку, шляхом надсилання на зареєстровану адресу її місця проживання судової повістки про виклик, копій ухвали про відкриття провадження по справі, позовної заяви з додатками. В подальшому поштовий конверт повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, відповідач повідомлялася про розгляд справи шляхом опублікування оголошення на сайті «Судова влада».

Так, Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В судове засідання представник третьої особи - Дяченко О. не з`явилася, надала суду заяву про проведення судового засідання у її відсутність, не заперечує проти заявлених позовних вимог.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухав думку позивача, покази свідка, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Згідно п. 16 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

За змістом ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17 ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, у принципі 6 визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків; у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

За змістом ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Судом були встановлені наступні обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, виданого повторно 12 квітня 2024 року відділом Томаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) серія НОМЕР_1 , на громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідний актовий запис №11 від 05 липня 2010 року, у якому вказані в графі батько: ОСОБА_1 , в графі мати: ОСОБА_2 (а.с.9).

Згідно копії довідки начальника служби у справах дітей Виконавчого комітету Мирівської сільської ради Дніпропетровської області Оксани Дяченко №228 від 04.09.2025 року, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , самостійно виховує неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з родиною не проживає, оскільки після розірвання шлюбу виїхала до Російської Федерації, участі у вихованні дитини не приймає. Дитина проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_2 , та перебуває на повному його утриманні (а.с.5).

Згідно копії акту обстеження житлово-побутових умов, складеного 29 серпня 2025 року у складі: старости села Вищетарасівка Сівака О., спеціаліста служби у справах дітей Жупина М., проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 . За даною адресою проживають наступні особи: батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неповнолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Умови проживання задовільні. Будинок облаштований меблями та побутовими приладами. У помешканні чисто, затишно. У дитини окрема кімната, ліжко, стіл для вивчення уроків, гаджети. Дитина проживає із батьком, навчається у Вищетарасівському ліцеї з 01.09.2017 р. Мати, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , більше десяти років з дитиною не спілкується, оскільки виїхала до РФ, матеріально не утримує, вихованням, навчанням та інтересами сина не цікавиться. Дитина постійно проживає з батьком та перебуває на його повному забезпеченні та утриманні (а.с. 6).

Відповідно витягу з реєстру територіальної громади №2024/007732018 від 02.07.2024 року, виданого виконавчим комітетом Мирівської сільської ради, громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , дата реєстрації 05.07.2010 (а.с.10).

Відповідно витягу з реєстру територіальної громади №2025/012940216 від 05.09.2025 року, виданого виконавчим комітетом Мирівської сільської ради, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , дата реєстрації 23.01.1991 (а.с.11).

Відповідно до характеристики, наданої старостою Вищетарасівського старостинського округу ВК Мирівської сільської ради О.Сівак відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останній зареєстрований в АДРЕСА_2 . За час проживання зарекомендував себе як відповідальна, працьовита та доброзичлива людина. Має неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого виховує сам. Мати дитини з сім`єю не проживає довгий час, не телефонує, не цікавиться життям неповнолітнього сина, не приймає участі у вихованні дитини. У неповній сім`ї панує атмосфера взаєморозуміння та добра. ОСОБА_5 є люблячим та турботливим батьком. Він є відповідальною та порядною людиною, яка має повагу серед жителів села. За характером - це відкрита та товариська людина. За час проживання скарг і заяв від рідних та жителів села Вищетарасівка на поведінку ОСОБА_1 до органів місцевого самоврядування не надходило (а.с.8).

Згідно з копії довідки, виданої директором Вищетарасівського ліцею Оленою Апросяненко, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує Вищетарасівський ліцей Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області з 01 вересня 2017 року і по теперішній час. Протягом перебування дитини в закладі освіти, вихованням дитини займається батько. Мати дитини не відвідувала батьківські збори, не з`являлась в закладі, не цікавилась життям дитини, у вихованні дитини участі не приймає (а.с. 7).

З копії відповіді №88 в.о.старости Вищетарасівського старостинського округу Мирівської сільської ради Власюк Н. від 17.10.2025 року вбачається, що громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно ВИСНОВКУ органу опіки та піклування виконавчого комітету Мирівської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по відношенню до неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Мирівської сільської ради №289 від 17.11.2025 року, з метою захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Мирівської сільської ради, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по відношенню до її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідає інтересам дитини, так як основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів та потреб своєї дитини (а.с.24-26).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що є однокласницею відповідачки. Останній раз вона бачила відповідачку більше 10 років тому. Остання забрала доньку та виїхала до рф, сина вона залишила на батька. Відповідачка прийняла в рф громадянство, вийшла заміж та народила дитину. Її новий чоловік не захотів виховувати двох її дітей. Свідок також суду пояснила, що позивач займається вихованням сина самостійно, т.я. відповідачка ніколи не надавала матеріальної допомоги. Позивач алкогольні напої не вживає, веде порядний спосіб життя. На думку свідка відповідачку необхідно позбавити батьківських прав, тому що дитина нікому, окрім батька, не потрібна.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що: «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».

При розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав, є обов`язковою участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Так, підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено, що: «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, в судовому засіданні позивачем доведено та надано суду належні та допустимі докази ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків, які? ? є законною підставою для позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітньої дитини.

Незацікавленість матері, яка не надає грошову допомогу позивачу? в матеріальному забезпеченні дитини, підготовці дитини до школи, життєзабезпечення та повсякденних потреб, допомоги у вигляді продуктів харчування, одягу, взуття,? може бути підставою для позбавлення його батьківських прав, що свідчить про відсутність емоційного зв`язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування матері із дитиною.

Таким чином, суд приходить обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача відносно позбавлення батьківських прав відповідачки.

Крім того, відповідно до абз. 7 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

У відповідності з ч.2 ст. 166 Сімейного Кодексу України особа, яка позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Однак, позивач в позовній заяві не вказує вимогу про стягнення аліментів на дитину.

При подачі позову до суду позивачем сплачено в дохід держави судовий збір.

Оскільки позивач не просить суд стягнути судові витрати з відповідача, суд вважає за необхідним судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 265, 268, 280, 284, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - Служба у справах дітей виконавчого комітету Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по відношенню до неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Текст судового рішення виготовлено 10.03.2026 року відповідно до вимог ч.1 ст.244 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://court.gov.ua/sud0442/.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

третя особа: Служба у справах дітей - Виконавчий комітет Мирівської сільської ради Дніпропетровської області, юридична адреса: 53571, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Топила, вул. Правобережна, буд. 49, код ЄДРПОУ 43446014.

Суддя: Л. В. Колодіна