Рішення № 134694366, 10.03.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9628/25

(2/199/782/26)

РІШЕННЯ

іменем України

10.03.2026

м. Дніпро

справа №199/9628/24

провадження №2/199/2205/26

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Костючик В.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та визнання права власності в порядку спадкування, -

за участі учасників справи:

представника позивача - адвоката Бартош-Стрєльнікової Т.М.

представника відповідача адвоката Черкавського Ю.С.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є власницею домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке до цього перебувало у власності її батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Земельна ділянка, на якій розташоване вказане домоволодіння, площею 0,0605 га, кадастровий номер 1210100000:01:181:0027, перебувала у фактичному користуванні батька позивача, але не була ним приватизована.

Право на користування цією земельною ділянкою виникло в діда позивача - ОСОБА_4 , якому за життя було виділено цю ділянку під забудову. Після його смерті право на оформлення земельної ділянки перейшло до батька позивача, який користувався нею до своєї смерті, але також не встиг оформити право власності.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.11.2015 по цивільній справі №199/7927/15 задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та визнано за ОСОБА_5 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

11.12.2015 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частки домоволодіння, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. за реєстраційним № 940, та відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на частки домоволодіння по АДРЕСА_1 .

12.12.2015 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частки домоволодіння, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. за реєстраційним № 946, та відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на 1/2 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Таким чином, згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.12.2015 № 49651689 та від 12.11.2015 № 49695455 право власності в цілому на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_2 .

У квітні 2018 року позивач звернулась до Четвертої дніпровської нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської нотаріальної контори Писаревої Н.С. від 06.04.2018 ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, у зв`язку з чим, остання дізналась про те, що в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа №199/7927/15 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , третя особа Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності за набувальною давністю.

16.04.2018 ОСОБА_1 було подано до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2018 заочне рішення суду по цивільній справі №199/7927/15 скасовано та справу призначено до розгляду.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.12.2018 позовні вимоги ОСОБА_5 залишені без розгляду у зв`язку з неявкою її у судові засідання.

Таким чином, ОСОБА_2 став власником домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі заочного рішення від 20.11.2015, яке в подальшому було скасовано.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2019 по цивільній справі №199/3140/19 було частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Делалов А.О., про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння. Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 наступне нерухоме майно: домоволодіння АДРЕСА_1 , складається з: житлового будинку літ. А- 1 з прибудовою літ. А1-1, верандою літ. а-1, верандою літ. al-1, загальною площею 74,2 кв.м, житловою площею 49,6 кв.м, споруди № 1-7,І, II.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31.08.2021 по справі №199/3140/19 заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2019 було змінено в частині правового обґрунтування, в іншій частині залишено без змін.

Не зважаючи на це, 20.02.2019 рішенням Дніпровської міської ради № 179/42 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам у м. Дніпрі (8 осіб)» в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,0605 га, кадастровий номер 1210100000:01:181:0027, по АДРЕСА_1 , земельну ділянку було передано у власність ОСОБА_2 , після чого державним реєстратором було зареєстровано право власності на земельну ділянку за ним.

Таким чином, так як батько позивача не зареєстрував право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, а також у зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка наразі перебуває у власності ОСОБА_2 , позивач позбавлена можливості оформити належним чином право власності на неї.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просила суд скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,0605 га, кадастровий номер 1210100000:01:181:0027, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за нею право власності у порядку спадкування на земельну ділянку, площею 0,0605 га, кадастровий номер 1210100000:01:181:0027, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 09.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

14.07.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача адвокатом Бартош-Стрєльніковою Т.М. подана заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 15.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження. По справі призначено підготовче засідання.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 09.10.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду.

10.03.2026 справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.

У судове засідання позивач не з`явилася, її представник адвокат Бартош-Стрєльнікової Т.М. позовну заяву підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином.

Представник відповідача адвокат Черкавський Ю.С. у судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву та просив відмовити у її задоволенні, оскільки позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що земельна ділянка, на яку претендує позивач належала на праві власності будь-яким її родичам. Крім того, власником земельної ділянки, на яку претендує позивач є територіальна громада, адже матеріали справи не містять жодних доказів того, що земельна ділянка відповідача та земельна ділянка, на яку претендує позивач є однією і тією ж самою ділянкою, а тому позовні вимоги в частині визнання права власності у порядку спадкування на земельну ділянку, площею 0,0605 га, кадастровий номер 1210100000:01:181:0027, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , є недоведеними. Що стосується позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 0,0605 га, кадастровий номер 1210100000:01:181:0027, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , представник відповідача зазначив, що в даному випадку позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки відповідач є добросовісним набувачем.

Представник третьої особи Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №430264727 від 06.06.2025 власником земельної ділянки, площею 0,0605 га, кадастровий номер 1210100000:01:181:0027, на підставі рішення органу місцевого самоврядкування від 20.02.2019, серія та номер: 179/42, є ОСОБА_2 .

Згідно Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,0605 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 вартість даної ділянки становить 5 000,00 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2019 по цивільній справі №199/3140/19 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Делалов А.О., про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння. Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 наступне нерухоме майно: домоволодіння АДРЕСА_1 , складається з: житлового будинку літ. А- 1 з прибудовою літ. А1-1, верандою літ. а-1, верандою літ. al-1, загальною площею 74,2 кв.м, житловою площею 49,6 кв.м, споруди № 1-7,І, II.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31.08.2021 по справі №199/3140/19 заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2019 було змінено в частині правового обґрунтування, в іншій частині залишено без змін.

Положеннями ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 41 Конституції України проголошується, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Припиняється право власності, зокрема, у разі смерті власника (п. 11 ч. 1ст. 346 ЦК України).

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року).

Верховний Суд України у постанові Пленуму № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» в п.23 роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР (чинного станом на 08.06.1999) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Згідно п. 7 Перехідних положень ЗК України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

У постанові від 23.09.2020 по справі № 638/496/19 Верховний Суд зазначив: «Обґрунтовуючи підстави позову, позивач зазначав, що спадкодавець ОСОБА_3 набув право власності на передану йому у приватну власність земельну ділянку, проте державний акт не отримав. Отримати державний акт на цю земельну ділянку він (позивач) також не має можливості, оскільки з набранням чинності з 01 січня 2013 року Законом України "Про Державний земельний кадастр" та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, посвідчення права власності на земельну діляну здійснюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Позивач, як спадкоємець, не має можливості іншим шляхом успадкувати і отримати право власності на земельну ділянку, окрім як через визнання цього права судом. Між тим, право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право, яким як станом на час отримання спадкодавцем спірної земельної ділянки, так і в подальшому є державний акт на право власності на землю, однак, як установили суди, такий документ спадкодавцю не видавався. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 635/2215/16-ц (провадження № 61-5545 св18). За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову».

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 по справі №446/478/19 зазначила, що захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо (близькі за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 441/123/16). Для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Також, Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновки, відповідно до яких, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка, площею 0,0605 га, кадастровий номер 1210100000:01:181:0027, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала у власності батька позивача та була ним приватизована. Крім того, матеріали справи не містять жодного доказу, що земельна ділянка, яка перебувала у користуванні батька позивача та земельна ділянка, яка наразі перебуває у власності відповідача ОСОБА_2 є однією і тією ж самою ділянкою, а тому позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають.

У відповідності до статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та визнання права власності - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 .

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_3 .

відповідач Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ЄДРПОУ 40392181, місцезнаходження пр. Дмитра Яворницького, буд.75, м. Дніпро, 49000.

Суддя О.Б. Подорець