Рішення № 134693683, 10.03.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1867/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сіжук О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Чернівецькій області з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення матеріалів ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності в наслідок встановлення інвалідності 3-ї групи та у не призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності 3-ї групи;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду 3-ї групи, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату (11.09.2024) встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 та прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду 3-ї групи, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату (11.09.2024) встановлення інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 11.09.2024 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності з причиною інвалідності «з виконання службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС». У зв`язку із цим, позивач звернувся до сектору з пенсійних питань з обслуговування Чернівецької області (міста Чернівці) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Чернівецькій області щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку №850. Листом від 24.12.2024 позивача повідомлено про надсилання документів ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України для призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Відповіддю регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Чернівецькій області від 28.01.2025 позивача повідомлено про те, що Міністерство внутрішніх справ України повернуло документи, оскільки медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. Із вказаним позивач не погоджується, що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Не погоджуючись із позовними вимогами, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що саме лише подання передбачених пунктом 7 Порядку №850 документів не свідчить про наявність у позивача безумовного права на отримання одноразової грошової допомоги. В компетенції МВС України є аналіз та дослідження змісту таких документів. У разі виявлення невідповідності таких документів встановленій формі, а також суперечності чи неповноти наявної в них інформації щодо обставин отримання особою травми, каліцтва чи захворювання, ця обставина виключає можливість прийняття МВС України будь-якого з рішень, чи то про виплату одноразової грошової допомоги чи про відмову у виплаті такої.

Відповідач зазначає, що під час опрацювання вказаних матеріалів Департаментом охорони здоров`я МВС України встановлено, що при огляді позивача медико-соціальною експертною комісією допущено порушення вимог пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. Зокрема, при проведенні медико-соціальної експертизи позивачу представники закладів охорони здоров`я МВС України до складу комісії не залучалися та Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області» ОСОБА_1 для проходження МСЕК не направлявся.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Чернівецькій області подано письмові пояснення по справі, в яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу інспектором-черговим чергової частини штабу окремого батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ УМВС.

Відповідно до довідки №76 від 18.02.1992 ОСОБА_2 брав участь у заходах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період 27.04.1986 по 30.04.1986, місто Прип`ять. Доза радіоактивного опромінення на 18.02.1992 становить 29,416 Бер.

Згідно наказу Управління МВС України в Чернівецькій області №149о/с від 23.12.2003 року, капітана міліції ОСОБА_1 звільнено із органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за пунктом 64 «б» (через хворобу) з 31.12.2003.

20.02.2004 військово-лікарською комісією Управління МВС України в Чернівецькій області видано ОСОБА_1 експертне заключення №6/65 з приводу встановлення зв`язку захворювання з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно якого захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно постанови медичної (військово-лікарської комісії) Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області» №96 від 02.08.2024 захворювання у ОСОБА_1 «Фолікулярна аденома щитоподібної залози (операція 27.05.2023-тиреоїдектомія). Клінічна група ІІІ (третя). T2NOMO. ОСОБА_3 . Стан компенсації на фоні хіміотерапії та замісної терапії еутироксом ІОО мкг на день.» Захворювання, так, пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно довідки МСЕК серії 12 ААГ №804202 від 11.09.2024, 11.09.2024 ОСОБА_1 , встановлено ІІІ групу інвалідності з причиною інвалідності «з виконання службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС».

Відповідно до довідки №13/1А від 31.10.2024, виданої Чернівецькою обласною військовою адміністрацією, ОСОБА_1 відповідно до рішення обласною комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян від 31.10.2024 №72, встановлено статут учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильські АЕС категорії І, як особі з інвалідністю ІІІ групи, захворювання якої пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно довідки №13-01-13/1605 від 27.11.2024, виданої начальником відділу №6 (місто Новоселиця) Управління праці та соціального захисту населення Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_1 компенсацію як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 (особа з інвалідністю ІІІ групи, захворювання якої пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС) не отримував.

Наведене також підтверджується листом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» №216 від 27.09.2024.

20.12.2024 позивач звернувся до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Чернівецькій області із заявою щодо призначення і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

24.12.2024 Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Чернівецькій області складено висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю ОСОБА_1 .

Листом від 24.12.2024 року № 31/24-К-462-4088-2024 Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Чернівецькій області надіслано документи ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України для призначення і виплати одноразової грошової допомоги відповідно до порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

Листом №31/24-К462-282-13-2025 від 28.01.2025 року регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Чернівецькій області (філія ГСЦ МВС) повідомив ОСОБА_1 , про те що Міністерство внутрішніх справ України повернуло документи, оскільки медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи» (далі - Положення) (чинне на момент проведення медико-соціальної експертизи), відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. Зокрема, Департамент охорони здоров`я МВС повідомив про те, що направлення на медико-соціальну експертну комісію в ДУ «ТМО МВС України по Чернівецькій області» позивачу не оформлялось та представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучались, що є прямим порушенням вимог Положення.

Не погоджуючись із діями Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності внаслідок встановлення інвалідності ІІІ групи та у не призначенні одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності ІІІ групи, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правовідносини з приводу виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції були врегульовані Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ (далі - Закон №565-ХІІ).

Так, частиною шостою статті 23 Закону №565-ХІІ встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

У зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, який набув чинності 07.11.2015, Закон України «Про міліцію» втратив чинність.

Проте, абзацом третім пункту 15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» (пункт 15 розділу XI доповнено абзацом третім згідно із Законом України від 23.12.2015 №900-VIII, який набрав чинності 29.12.2015) передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

21.10.2015 Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі - Порядок №850).

Згідно зі змістом вказаної Порядку, він був прийнятий відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію».

Порядком № 850 від 21.01.2015 установлено, що особам, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі каліцтва працівника міліції до набрання чинності Законом України № 208-VІІІ від 13.02.2015 «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію», одноразова грошова допомога виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №707 від 12.05.2007.

З аналізу вказаних норм випливає, що колишні працівники міліції, яким внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, встановлено інвалідність після набрання чинності Законом України № 208-VІІІ від 13.02.2015 «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію», мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до положень статті 23 Закону України «Про міліцію» в порядку та на умовах визначених Порядком №850 від органу, під час проходження служби в якому особою було набуто захворювання, що надалі спричинило інвалідність.

Пунктом 2 Порядку №850 передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до положень підпункту 2 пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі - 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Згідно пункту 7 Порядку № 850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби, а в разі припинення відповідного органу внутрішніх справ як юридичної особи - до уповноваженої установи МВС такі документи:

заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

У пункті 8 Порядку №850 передбачено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або керівник уповноваженої установи МВС, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Відповідно пункту 9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або до уповноваженої установи МВС для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

На підставі аналізу наведених правових норм суд дійшов висновку, що пунктом 9 Порядку № 850 встановлено обов`язок МВС прийняти одне із двох можливих рішень: або про призначення грошової допомоги, або про відмову у призначенні грошової допомоги із зазначенням мотивів такої відмови.

Водночас пунктом 14 Порядку №850 передбачено, що призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Пункт 14 Порядку №580 містить вичерпні підстави, за яких призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються.

Системний аналіз вищезазначених положень законодавства дозволяє дійти висновку, що розгляд документів, поданих працівником ОВС для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), однак, у даному випадку таке рішення відповідачем Міністерством внутрішніх справ України не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.

Натомість Міністерством внутрішніх справ України усупереч наведеним нормам, документи ОСОБА_1 повернуто, оскільки медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи» (далі - Положення) (чинне на момент проведення медико-соціальної експертизи), відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС.

Стосовно викладеної у листі №31/24-К462-282-13-2025 від 28.01.2025 підстави повернення Міністерством внутрішніх справ України документів позивача, суд зазначає, що за змістом пункту 10 Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії:1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Однак, склад комісії затверджується МОЗ, а участь представника закладів охорони здоров`я МВС не є безумовною.

Крім цього, суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання органами державної влади своїх функцій щодо залучення представника закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії. Також, висновки відповідної МСЕК, яким позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, зацікавленими особами не оспорювалися та недійсними не визнавалися.

З врахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку про протиправність дій МВС України, яка полягала у поверненні матеріалів та не прийнятті рішення відносно виплати позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

Оскільки, за результатами розгляду документів ОСОБА_1 , які стосуються виплати останньому одноразової грошової допомоги, не було ухвалено жодного рішення, прийнятого уповноваженим на те органом, то суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача на думку суду є зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату (11.09.2024) встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату (11.09.2024) встановлення інвалідності, суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі №640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд зауважує, що у даній справі відповідач, розглядаючи висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи повернув такі документи. Натомість жодного рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги матеріали справи не містять.

Тому оскільки відповідач належним чином не розглянув висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1 та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, суд вважає вимоги позивача у вказаній вище частині передчасними, а тому відмовляє у їх задоволенні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення матеріалів ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності внаслідок встановлення інвалідності ІІІ групи та у не призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності ІІІ групи.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату (11.09.2024) встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Міністерство внутрішніх справ України (вулиця А.Богомольця, 10, місто Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи 00032684).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Чернівецькій області (вулиця Руська, 248м, місто Чернівці, Чернівецька область, 58023, ідентифікаційний код юридичної особи 43611949).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна