Рішення № 134691805, 09.03.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/24302/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №155650005581 винесене від 03.04.2025 року, яким було відмовлено в призначенні пенсії по віку;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути по суті заяву від 27.03.2025 року про призначення пенсії за віком врахувавши до страхового стажу періоди роботи з 1982 по 2000 рр.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при досягненні пенсійного віку, 27.03.2025 він звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії за віком. Однак 05.04.2025 позивач отримав рішення про відмову в призначенні пенсії №155650005581 від 03.04.2025 Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Як зазначає позивач, відмова полягає в тому, що за поданими документами для призначення пенсії недостатній страховий стаж та до уваги не взята довідка №112 від 18.03.2025 року, оскільки ПІБ (по батькові) не співпадає з паспортними даними.

Позивач не погоджується з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком та вважає його протиправним.

З покликанням на записи трудової книжки, позивач вважає, що зарахування трудового стажу повинно бути здійснено за наявністю записів в трудовій книжці.

На переконання позивача, дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до загального трудового стажу періоду роботи з 1985 по 2000 pp. є неправомірними.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві представник відповідача зазначив, що з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві Головне управління не погоджується та вважає їх необґрунтованими

У відзиві вказано, що рішенням про відмову у призначенні пенсії від 03.04.2025 №155650005581 відмовлено в призначенні пенсії за віком позивачу на зверненням до територіальних органів Пенсійного фонду України від 27.03.2025.

Пенсійний вік визначений пунктом 1 частини статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування - становить 60 років. Вік заявника - 60 років. Необхідний страховий стаж визначений статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 32 роки. За наданими документами та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, на теперішній час, страховий стаж становить 02 роки 05 місяців 06 днів. За доданими документами до уваги не взята довідка №112 від 18.03.2025, оскільки ПІБ (по батькові) не співпадає з паспортними даними.

Відповідно до п.1 ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058) у 2025 році право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 32 років, а у 2028 році відповідно до п.2 цієї ж статі у віці 63 років, за наявності страхового стажу не менше 22 років, а у 2030 році відповідно до п.3 цієї ж статті, у віці 65 років, за наявності страхового стажу не менше 15 років. В призначенні пенсії за віком згідно наданої заяви від 27.03.2025 відмовлено.

На переконання представника відповідача, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є правомірними та вчиненими виключно в межах чинного законодавства

Процесуальні дії у справі.

Суд ухвалою від 01 серпня 2025 року прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для надання заяв по суті та витребував у відповідача належним чином засвідчені копії:

заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком;

документів та матеріалів, які слугували підставою для прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення №155650005581 від 03.04.2025 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені такі обставини.

Позивач 27.03.2025 звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, яка зареєстрована за №273.

Означену заяву та додані до неї документи за принципом «екстериторіальності» розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №155650005581 від 03.04.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю страхового стажу.

В оскаржуваному рішенні, зокрема зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має страховий стаж 02 роки 05 місяців 06 днів.

За доданими документами до уваги не взята довідка №112 від 18.03.2025, оскільки ПІБ (по батькові) не співпадає з паспортними даними.

Суд встановив, що, згідно з архівною довідкою комунальної установи «Об`єднаний трудовий архів Ширяївської селищної ради» від 18.03.2025 №112, яка видана ОСОБА_1 в тому, що ОСОБА_2 (так в документах) дійсно працював в КСП «Правда», ТОВ «Надія» і ним відпрацьовано вихододнів з 1995 до 2000 рік: 1995 305; 1996 318; 1997 241; 1998 149; 1999 13; 2000 відсутні дані.

В означеній довідці також вказано, що КУ «Трудовий архів» інформує, що до КУ «Трудовий архів» передано справи з особового складу по КСП «Правда» з 1995 по 2000 роки. Тому надати довідку про вихододні за 1982-1994 роки КУ «Трудовий архів» надати не може.

Згідно з записами трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 від 23.11.1982, позивач з 23.11.1982 перебував членом колгоспу «Імені ХХІІ з`їзду КПРС» Мар`янівської сільради Ширяївського району Одеської області та в подальшому убув до колгоспу «Правда». Звільнений з колгоспу «Правда» 08.02.2000 у зв`язку з реорганізацією.

У трудовій книжці колгоспника містяться встановлені мінімуми трудоднів та зазначена кількість відпрацьованих трудоднів по роках.

Відповідно до форми РС-право, відповідач зарахував позивачу до страхового стажу такі періоди роботи:

з 15.07.1982 до 15.08.1982 - робота в колгоспі з 1966 р. у кількості 1 місяць 24 дні;

з 20.04.1983 до 27.05.1985 - військова служба строкова у кількості 2 роки 1 місяць 8 днів;

з 01.01.1999 до 05.01.1999 у кількості 5 днів;

з 01.02.1999 до 03.02.1999 у кількості 3 дні;

з 01.03.1999 до 04.03.1999 у кількості 4 дні;

з 01.01.2000 до 25.01.2000 у кількості 25 днів;

з 01.03.2000 до 27.03.2000 у кількості 27 днів.

Вважаючи протиправним рішення Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №155650005581 від 03.04.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1972 №310 затверджено постанову «Про трудові книжки колгоспників» (далі - Постанова №310, чинної станом на момент заповнення книжки).

Згідно з п.2 Постанови №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів, у тому числі на членів рибальських колгоспів, з моменту прийняття їх до членів колгоспу.

Постановою №310 затверджено Основні положення про порядку видачі та ведення трудових книжок колгоспників (далі - Основні положення).

Згідно з п. 1-3, 6, 8, 13, 14 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться усіх членів колгоспів з прийняття їх у члени колгоспу. Наявні у колгоспників трудові книжки раніше встановленого зразка обміну нові не підлягають. Заповнення трудової книжки вперше проводиться у присутності особи, прийнятої члени колгоспу.

Усі записи у трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах під час роботи у колгоспі підписом голови колгоспу чи спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їхнім власникам на руки.

Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до статуту та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Правління колгоспів вживають заходів щодо суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, зміцнення кадрів працівників, які здійснюють ведення трудових книжок, підготовленими до цієї роботи людьми, забезпечують належне зберігання архівних документів, що належать до трудової діяльності колгоспників.

Постановою Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.09.1973 року №656 затверджено постанову «Про трудові книжки робітників та службовців».

Постанова №656 містить наступні положення:

трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Трудові книжки ведуться усім робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (п. 1 Постанови №656);

заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації у присутності працівника. Відомості про працівника засвідчуються підписом спеціально уповноваженої особи та печаткою (п. 5 Постанови №656);

з кожним записом, що вноситься до трудової книжки (вкладиш), призначення, переміщення та звільнення адміністрація зобов`язана ознайомити власника цієї книжки (п. 7 Постанови №656);

трудові книжки зберігаються в адміністрації підприємства, установи, організації як бланки суворої звітності, а при звільненні робітника чи службовця видаються йому руки (п. 11 Постанови №656);

при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації, засвідчуються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою (п. 13 Постанови №656);

відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації;

відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації;

за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (п. 18 Постанови №656).

Згідно з п.1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємства, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162, трудова книжка є основним документом про трудової діяльності робітників та службовців.

Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій*, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 2.2. Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати.

У трудову книжку вносяться:

відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу,

звільнення;

відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;

відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Стягнення до трудової книжки не записуються.

Пунктом 2.3. Інструкції №162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати текст наказу (розпорядження).

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для власника трудової книжки, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.09.2022 року по справі №569/16691/16-а.

Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі №307/541/17.

Вищевикладені правові висновки є актуальними і для юридичної ситуації позивача, оскільки попри відмінність правових актів, які регулювали спірні правовідносини, юридичний зміст таких актів є тотожним, фактичне ведення трудових книжок, а також відповідальність за таке ведення покладається на роботодавця, а не працівника.

Суд встановив, що під час опрацювання документів позивача, відповідач зарахував до стажу позивача такі періоди:

відповідач зарахував позивачу до страхового стажу такі періоди роботи:

з 15.07.1982 до 15.08.1982 - робота в колгоспі з 1966 р. у кількості 1 місяць 24 дні;

з 20.04.1983 до 27.05.1985 - військова служба строкова у кількості 2 роки 1 місяць 8 днів;

з 01.01.1999 до 05.01.1999 у кількості 5 днів;

з 01.02.1999 до 03.02.1999 у кількості 3 дні;

з 01.03.1999 до 04.03.1999 у кількості 4 дні;

з 01.01.2000 до 25.01.2000 у кількості 25 днів;

з 01.03.2000 до 27.03.2000 у кількості 27 днів.

Водночас, як вбачається зі спірного рішення про відмову у призначенні пенсії та форми РС-право, відповідач взагалі залишив поза увагою записи трудової книжки позивача щодо періодів перебування позивача членом колгоспу «Ім. ХХІІ з`їзду КПРС» та колгоспу «Правда».

До того ж, відповідач не взяв до уваги довідку №112 від 18.03.2025, оскільки ПІБ (по батькові) не співпадає з паспортними даними.

Суд встановив, що, згідно з архівною довідкою комунальної установи «Об`єднаний трудовий архів Ширяївської селищної ради» від 18.03.2025 №112, яка видана ОСОБА_1 в тому, що ОСОБА_2 (так в документах) дійсно працював в КСП «Правда», ТОВ «Надія» і ним відпрацьовано вихододнів з 1995 до 2000 рік: 1995 305; 1996 318; 1997 241; 1998 149; 1999 13; 2000 відсутні дані.

Суд вважає безпідставними та необгрунтованими доводи відповідача щодо невідповідності ПІБ позивача у довідці довідку №112 від 18.03.2025, адже, згідно з паспортом громадянина України позивача, прізвище та ім`я позивача на російській мові вказано таким способом: ОСОБА_2 , що повністю узгоджується з даними довідки №112 від 18.03.2025.

За таких обставин відповідач протиправно не врахував архівну довідку комунальної установи «Об`єднаний трудовий архів Ширяївської селищної ради» від 18.03.2025 №112 під час опрацювання документів позивача.

Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2025 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 32 років.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що довідки мають надаватися у разі, коли відсутні відомості в трудовій книжці про роботу особи у спірний період, що визначає її право на пенсію.

Крім того, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічний висновок було висловлено Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі №593/283/17.

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (пункт 2.23 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку №22-1. Таку ж позицію підтримало Мінсоцполітики у листі від 14.07.2017 р. №337/0/22- 17.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.

Разом з цим, відповідно до п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року (надалі Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Певні недоліки щодо заповнення наказів про прийняття та звільнення, переведення, неточності в трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Також суд зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Крім того, недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірні періоди, а підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання роботодавцем усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Наведене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладених у постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17; від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а; від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду наведена в постанові від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а та у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі №307/541/17.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Суд зазначає, що, згідно з записами трудової книжки колгоспника №83 від 23.11.1982, позивач з 23.11.1982 перебував членом колгоспу «ім. ХХІІ з`їзду КПРС» та в подальшому убув до колгоспу «Правда». Звільнений з колгоспу «Правда» 08.02.2000 у зв`язку з реорганізацією. У трудовій книжці колгоспника містяться встановлені мінімуми трудоднів та зазначена кількість відпрацьованих трудоднів по роках.

Відтак, зі змісту трудової книжки колгоспника, копія якої міститься у матеріалах справи, вбачається, що позивач працював у колгоспі «Імені ХХІІ з`їзду КПРС» та колгоспі «Правда», на сторінках трудової книжки вказано кількість пророблених людиноднів на рік та встановлений мінімум трудоднів на рік. Дані записи зроблені спеціально уповноваженою особою колгоспу та посвідчені її підписом та печаткою колгоспу.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо незарахування періоду роботи позивача з 1982 року до 2000 року згідно з записами у трудовій книжці колгоспника №83 від 23.11.1982 є протиправними.

З відомостей, зазначених в трудовій книжці, вбачається, що в деякі роки позивач виконував (перевиконував) встановлений колгоспом річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві, а в деякі роки кількість днів роботи позивача була меншою за встановлений мінімум.

Проте, Пенсійним органом даним записам оцінка не надавалась, на їх підставі страховий стаж позивача не підраховувався та не враховувався при прийнятті рішення.

Вищенаведене свідчить, що відповідачем був застосований формальний підхід під час вирішення питання про зарахування до стажу роботи спірних періодів.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення/перерахунок пенсії, або ж для підтвердження періодів трудової діяльності було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Натомість, відповідачем не надано суду доказів здійснення будь-яких запитів на підтвердження спірного періоду роботи позивачки та не надано доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки та як наслідок правомірність не зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача.

Відтак, суд дійшов до висновку, що спірне рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято необґрунтовано та нерозсудливо, що призвело до порушення права позивача на призначення пенсії. Тож таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відносно позивача приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності, і саме воно досліджувало документи позивача і вирішувало питання щодо призначення пенсії.

Відтак, за наслідками судового розгляду, обов`язок щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи та зобов`язання повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.03.2025 про призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні, має бути покладений на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

З урахуванням викладеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.04.2025 №155650005581 про відмову у призначенні пенсії;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «Імені ХХІІ з`їзду КПРС» та у колгоспі «Правда» з 23.11.1982 до 08.02.2000, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 27.03.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1211,20 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1211,20 грн, оскільки рішенням цього суб`єкта владних повноважень порушені права та інтереси позивача.

Інші доводи відповідачів по суті спірних правовідносин суд вважає спростованими вищенаведеними висновками.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.04.2025 №155650005581 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «Імені ХХІІ з`їзду КПРС» та у колгоспі «Правда» з 23.11.1982 до 08.02.2000, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 27.03.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49094.

Суддя Дмитро БАБЕНКО