Рішення № 134691549, 10.03.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 р. № 400/13053/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Величка А.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області,вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 , провизнання протиправним та скасування рішення від 14.11.2025 №143250019350, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі - відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - відповідач 2) про: визнання протиправним та скасування рішення № 143250019350 від 14.11.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області щодо відмови призначення пенсії за віком ОСОБА_1 та не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 31.03.1999 по 16.09.2005 в Россошанському відділені № 382 Ощадного банку рф; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи на території російської федерації з 31 березня 1999 року но 16 вересня 2005 року на посаді контролера-касира в оперативній частині відділення, інспектора в відділі бухгалтерії, інспектора в секторі по клієнтським операціям відділу бухгалтерського обліку та звітності в Россошанському відділені № 382 Ощадного банку рф.;зобов`язати відповідачів повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 17.10.2025 р з урахуванням періоду роботи з 31.03.1999 по 16.09.2005.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, відповідачі вважають, щощо її страховий стаж складає 28 років 2 місяця, право на пенсійну виплату вона буде мати лише 28.10.2028. З вказаним рішенням від 14.11.2025 не погоджується та вказує, що за даними трудової книжки серія НОМЕР_1 від 14.10.1982 працювала у (мовою оригіналу -російською мовою)- « Россошанском отделении № 382 «Сберегательного банка» у період роботи з 31.03.1999 по 16.09.2005, вказане підтверджується записом № 12 -31.03.1999 прийнята учнем контролера касира в операційного частини відділення, наказ № 50 к від 30.03.1999; записом № 13 -29.04.1999 переведена контролером -касиром в оперативну частину відділення , наказ № 64-к від 28.04.1999 ; записом № 14 - 07.06.2000 переведена інспектором в відділ бухгалтерії, наказ № 79-к від 07.06.2000; записом № 15 - 04.08.2003 переведена інспектором в сектор по клієнтським операціям відділу бухгалтерського обліку та звітності, наказ № 367-к від 04.08.2003; записом № 16- 16.09.2005 звільнена за власним бажанням у зв`язку з переміною місця проживання п.З статті 77 Трудового Кодексу російської федерації, наказ № 404-к від 16.09.2005 . Трудову книжку зазначеними записами надавала до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Крім того мною надані повідомлення про стан індивідуального особистого рахунку застрахованої особи в Пенсійному фонді рф за 2002- 2005 р. про відомості сплати страхових внесків.

Оспорюваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 143250019350 від 14.1 1.2025 позивачці було відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 28 років 2 місяця. Позивачка неодноразово зверталась до відповідача 1 про зарахування періоду роботи з 31.03.1999 по 16.09.2005 до її страхового стажу, але отримувала відповіді про неможливість провести зарахування у зв`язку з тим що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. З вказаним остання не погоджується та звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою від 09.12.2025 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №400/13053/25 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 17.10.2025 року позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. 05.07.2022 року за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області розглянуто заяву від 17.10.2025 року та додані до неї документи та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №143250019350, оскільки відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. Отже, заява позивача від 17.10.2025 року відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області і саме вказаним управлінням було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відзив на позовну заяву надало, просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на правомірність прийнятого рішення від 14.11.2025 року, вказавши, що відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) викладеного у новій редакції, згідно якого особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та за наявності не менше ніж 32 роки страхового стажу роботи. Вік позивача на момент звернення із заявою становив 60 років. Необхідний страховий стаж у відповідності до ст. 26 Закону №1058 становить 32 роки.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2028 по 31 грудня 2028 від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2028 року від 15 до 25 років.

Страховий стаж позивача становить 17 років 20 днів.

За доданими документами до страхового стажу позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.10.1982 не зараховано: період з 01.12.1983 по 25.07.1984 слухачем підготовчих курсів, оскільки це не передбачено пунктом 8 Порядку №63 7.

Відповідно до пункту 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі- Порядок №637). до страхового стажу зараховується період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

- період роботи з 31.03.1999 по 16.09.2005 на території рф, у зв`язку із припиненням і 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Вказані обставини суперечать вимогам Порядку №637, п. 2.1. Порядку № 22-1, ст. 24. 26. 40, 41 Закону №1058 та слугували підставою для прийняття рішення від 14.11.2025 №143250019350 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю страхового стажу 32 роки. Інші документи, які підтверджують ці обставини не надано.

Відповідно до ст. 45 Закону №1058 днем звернення за призначенням/перерахунком пенсії є день подання у відповідний орган, що призначає пенсії, такої заяви з усіма необхідними для вирішення цього питання документами.

При цьому, обов`язок в наданні достатнього пакету документів законодавець поклала* виключно на позивача, а Головне управління не наділено повноваженнями у підтвердженні страхового стажу та заробітної плати, а лише у відповідності до п. 4.2 Порядку №22-1 досліджує, аналізує та перевіряє вже надані документи та виявляє їх неточності та розбіжності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003, який вступив в дію з 01.01.2004 (далі - Закон №1058) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Згідно до частини 1 статті 24-1 Закону періоди трудової діяльності за межами України зараховується до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку « на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 2 статті 24-1 Закону періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу PCP зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу PCP та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562.

Згідно п. 2.1 Постанови правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення розміру пенсії враховується заробітна плата виключно на підставі даних про нараховані та виплачені суми внесків. Зарахування заробітної плати здійснюється з врахуванням законодавчих норм визначених Законом №1058 та напряму пов`язане зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тобто сумою фактично сплачених страхових внесків.

Відповідно Порядку №22-1 неможливо врахувати при обчисленні пенсії суми заробітної плати у зв`язку з ненаданням відомостей про наявність нарахованих та сплачених сум внесків до уповноважених органів Пенсійного фонду РФ.

З 01 січня 2004 врахування заробітної плати за періоди роботи на території держав учасниць Співдружності Незалежних держав здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних держав, на території яких проводиться трудова діяльність.

Зарахування заробітної плати здійснюється з врахуванням законодавчих норм визначених Законом №1058, на підставі відомостей персоніфікованого обліку, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру.

Крім того, слід звернути увагу суду на те, що згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» «..заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід) виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період починаючи з 01.07.2000 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку...».

Згідно додатку 1 Порядку довідки про трудовий стаж та заробітну плату для обчислення пенсії повинні мати дані про те, що «на всі виплати нараховані страхові внески до Пенсійного фонду», з зазначенням адреси місцезнаходження первинних документів, за якою можливопровести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам та повинні бути завірені підписом керівника та гербовою печаткою підприємства.

Ці данні є визначальними для підтвердження відповідного періоду стажу роботи га обчислення пенсії, оскільки відповідно до ч.2 ст.41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата, отримувана застрахованою особою до набрання чинності цим законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше нараховувалися внески на державне соціальне страхування, або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

З 01.01.2023 Російська Федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, для української сторони цей міжнародний договір припинив дію 19.06.2023 у відповідності до листа Міністерства закордонних справ від 29.12.2022 №72'14- 612-108210. Тому, на осіб, які працювали в росії після січня 1992 року, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії російського стажу та заробітку.

До прийняття відповідного нормативно-правого акту пенсії громадянам, які проживали/працювали в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік,призначаються на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на їх територіях по 31.12.1991 року.

На підставі ч. З ст. 44 Закону органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Метою проведення зустрічних перевірок є попередження можливого нецільовою використання коштів Пенсійного фонду України на виплату пенсій внаслідок подання недостовірних документів або документів, що містять недостовірну інформацію про стаж роботи та заробітну плату, шляхом своєчасного виявлення та виправлення чи усунення порушень в документах, що подаються для призначення ( перерахунку ) пенсій.

Тобто, страховий стаж розраховано згідно вимог чинного законодавства та документів наявних в електронній пенсійній справі, а для розрахунку пенсії із врахуванням стажу та заробітку, що підтверджується підприємством іншої держави законодавець встановив спеціальні обов`язкові вимоги.

Отже, не підтверджено належними доказами відповідні відрахування із заробітної плати позивача в Пенсійний фонд РФ, а також утримання відповідних податків та обов`язкових платежів із його заробітної плати. Адже сплата обов`язкових внесків в подальшому спрямовується на забезпечення пенсійного страхування.

Ст. 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян. підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за н е пра цездатн им и.

Ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що підприємства га організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.

Абзацом дванадцятим підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1, передбачено, що особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, а за періоди роботи після 01.01.2004 додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.

Водночас законодавець встановив перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду України для обчислення пенсії особі, яка працювала на території РФ.

Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників їх застосування.

Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат.

Вказані обставини можуть призвести до порушення принципу справедливості. Як зазначив Конституційний Суд у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003, «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах». Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників застосування пенсійного законодавства.

Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Тобто, законодавець повинен прагнути чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа залежно від обставин повинна мати можливість орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.

Таким чином, Головне управління діє, виходячи із принципу диспозитивності, сутність якого полягає в нерозривній єдності двох елементів - свободи вибору варіанту захисту порушеного права і свободи розсуду сторони при обранні варіантів поведінки в процесі виконання своїх обов`язків. Звертаємо особливу увагу суду на те, що диспозитивність наділяє правом сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вільно здійснювати в адміністративному суді свої матеріальні і процесуальні права та розпоряджатися ними.

Крім того, виходячи із норми ст. 19 Конституції України умовою вчинення будь-яких дій органами влади є: наявність відповідних, встановлених законом повноважень, наявність встановленої законом підстави, визначений законом спосіб (порядок) вчинення відповідних дій. Лише наявність усіх цих умов у сукупності дає можливість органу влади вчиняти певну дію з приводу здійснення поновлення виплати пенсії.

Інші документи, які підтверджують ці обставини не надано, тому виключалося належне підтвердження наявних сум заробітної плати та можливості їх враховувати при обчисленні розміру пенсії та зарахувати до страхового стажу. Такі повноваження законодавцем покладено на страхувальника, тобто Позивач не добросовісно використав своє право на належне пенсійне страхування,

Згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідач вважає, що дії Головного управління є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції, Законах України, роз`яснювальних листах органів Пенсійного фонду, а відтак позовна заява ОСОБА_1 є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.10.2025 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного Фонду України Миколаївської області з заявою про призначення пенсії, так як їй виповнилось 60 років.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області Рішенням від 14.11.2025 року №143250019350 відмовило в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу відповідно до статті 26 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погодившись з прийнятим Головним управлінням ПФУ в Одеській області рішенням від 14.11.2025 року № 143250019350, позивач оскаржив рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідач 2 не зарахував період роботи: з 31.03.1999 по 16.09.2005, оскільки російська федерація з 01.01.2023 року припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, необхідно виходити з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правил за цими договорами (угодами).

Відтак, питання врахування періодів роботи в російській федерації після 01 січня 1991 року до стажу при призначенні пенсій на території України регулюється нормами міжнародних угод, підписаних Україною та російською федерацією.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 року №1906-1V чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Відповідно до ст.24 Закон №1058-ІУ страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-1V (далі по тексту - Закон №1058-ІV).

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч. ч. 1, 4ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі по тексту - Закон №1788-Х11) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з абз. 2, 3 ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох сторін, взаємно визнається сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року підписано, Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія' республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова. РФ. Республіки Таджикистан. Туркменістану Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж а пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Наведене вище узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними В постановах від 16 квітня 2020 року у справі №676/6166/16-а та від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а.

Верховна Рада України 01.12.2022 року прийняла Закон України №2783-ІХ Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" (далі - Закон №2783-ІХ) який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу 1 правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від З березня 1998 року № 140/98-ВР

29 листопада 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (набрала чинність 02.12.2022) (далі постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022, якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду №1-рп/99 від 09.02.99 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи . інший нормативно_правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність

особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Відповідно дост.151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Положення Закону № 2783-ІХ підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а приписи постанови № 1328 з 02.12.2022.

Відтак, якщо особа працювала у російській федерації в той час, коли наведені вище міжнародні договори були чинні, у пенсійного органу не було підстав не зараховувати стаж роботи останньої на території російської федерації.

Згідно зі ст.56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру і тривалості роботи і тривалості перерв.

Приписами ст.62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, документами, які підтверджують наявність у особи трудового (в тому числі пільгового) стажу, є трудова книжка та/або інші документи (документи, що видані за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників тощо).

З 29.07.1991 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (далі - Інструкція №58).

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (п. 1.1 Інструкції №58).

Водночас, пріоритетними у такому випадку є записи трудової книжки особи.

Трудова книжка не містить очевидних недоліків або виправлень, а відтак, з огляду на наведені зазначений період роботи позивача (з 31.03.1999 по 16.09.2005,) є таким, що підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Оскільки до компетенції суду не належить здійснення перерахунку пенсії, а здійснюється лише контроль легальності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань, суд з метою ефективного та повного захисту прав позивача, відповідно до частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 17.10.2025 року з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1211,20 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, так як саме вказаним відповідачем було прийнято оскаржуване рішення.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012 код ЄДРПОУ 20987385, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області,вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, код ЄДРПОУ 13844159 ) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 143250019350 від 14.11.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області щодо відмови призначення пенсії за віком ОСОБА_1 та не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 31.03.1999 по 16.09.2005 в Россошанському відділені № 382 Ощадного банку рф.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи на території російської федерації з 31 березня 1999 року но 16 вересня 2005 року на посаді контролера-касира в оперативній частині відділення, інспектора в відділі бухгалтерії, інспектора в секторі по клієнтським операціям відділу бухгалтерського обліку та звітності в Россошанському відділені № 382 Ощадного банку рф та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 17.10.2025 р з урахуванням висновків суду.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012 код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 1211,20 грн.

5. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко