Ухвала суду № 134691207, 09.03.2026, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про прийняття звіту щодо виконання рішення суду

09 березня 2026 року м. ДніпроСправа № 360/920/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши у письмовому провадженні звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 (далі позивач, стягувач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач, боржник, ГУПФУ в Луганській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі № 360/920/21, яке набрало законної сили 15 червня 2022 року, позов ОСОБА_1 до ГУПФУ в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково;

визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 11 лютого 2021 року № 121130002805 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язано ГУПФУ в Луганській області призначити ОСОБА_1 з 08 лютого 2021 року пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

До суду 22 січня 2026 року надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 360/920/21.

Від ГУПФУ в Луганській області до суду 02 лютого 2026 року надійшов відзив із запереченнями проти встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якому зазначено, що на виконання рішення суду від 11 січня 2022 року у справі № 360/920/21 ГУПФУ в Луганській області ОСОБА_1 з 08 лютого 2021 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Рішення суду від 11 січня 2022 року у справі № 360/920/21 внесено 24 червня 2024 року до підсистеми «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (далі - ІКІС ПФУ РСР), реєстраційний номер С2045709. Відповідно до службової записки від 29 січня 2026 року № 460/03-16 ОСОБА_1 поновлено 29 січня 2025 року нарахування пенсії з урахуванням норм статті 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Виплату боргу ОСОБА_1 буде проведено з урахуванням норм статті 46 Закону № 1058-IV за період з 14 жовтня 2022 року по 13 жовтня 2023 року, за період з 01 жовтня 2025 року по 28 лютого 2026 року у сумі 48219,72 грн на додаткову виплатну відомість на розрахунковий рахунок (IBAN) банківської установи АТ «А-БАНК» в найближчий виплатний період. Подальша виплата решти заборгованості пенсії буде здійснюватися з урахуванням норм статті 46 Закону № 1058-IV.

Ухвалою від 02 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 11 січня 2022 року у справі № 360/920/21 задоволено; зобов`язано ГУПФУ в Луганській області подати до суду у тридцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення суду від 11 січня 2022 року у справі № 360/920/21 разом з відповідними доказами вжиття заходів щодо його повного та фактичного виконання, у тому числі: розрахунок нарахованої на виконання рішення суду пенсії минулих періодів (розрахунок заборгованості); докази внесення рішення суду від 11 січня 2022 року у справі № 360/920/21 та нарахованої на його виконання пенсії минулих періодів (заборгованості) до РСР ІКІС ПФУ; докази виплати нарахованої на виконання рішення суми пенсії; у разі часткової виплати заборгованості, то довідку про залишок невиплаченої заборгованості.

Від ГУПФУ в Луганській області до суду 02 березня 2026 року надійшов звіт від 27 лютого 2026 року № 1200-0902-7/5090 про виконання рішення суду від 11 січня 2022 року у справі № 360/920/21, в якому вказано, що при вирішенні питання обліку заборгованості, яка утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат за рішеннями суду, органи Пенсійного фонду України керуються, зокрема Бюджетним кодексом України, Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законом України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Порядком розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1) (далі Порядок № 21-2), Порядком виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 (далі - Порядок № 1165).

Пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік. Пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.

Облік фінансових зобов`язань, що виникають внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду України в областях та м. Києві, які є органами, уповноваженими здійснювати призначення, перерахунок та виплату пенсій. Заборгованість, визначена на виконання рішень судів, обліковується в електронних пенсійних справах з датою набрання ними законної сили, на підставі цих відомостей у підсистемі «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ: РСР).

Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються Головними управліннями Пенсійного фонду України в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Так 24 червня 2022 року рішення суду від 11 січня 2022 року у справі № 360/920/21 внесено до підсистеми «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ: РСР), реєстраційний номер С2045709.

На виконання рішення суду у справі № 360/920/21 Головне управління рішенням від 03 листопада 2022 року № 121130002805 призначило ОСОБА_1 з 08 лютого 2021 року пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Розмір пенсії (з надбавками) за період з дати призначення 08 лютого 2021 року по 28 лютого 2021 року складає 2294,20 грн.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1165 сума заборгованості, нарахована на виконання рішення суду у справі № 360/920/21, облікована в Головному управлінні (включена до Переліку) станом на 01 січня 2023 року.

З 01 квітня 2021 року здійснення фінансування виплати пенсії можливо виключно Пенсійним фондом України. ГУПФУ в Луганській області не є розпорядником коштів.

Щодо виконання рішення суду у справі № 360/920/21 в частині виплати ОСОБА_1 пенсії повідомлено суду, що з 22 квітня 2022 року ОСОБА_1 відповідно до зареєстрованого місця проживання є особою яка проживає на тимчасово окупованій російською федерацією території України. Іншою інформацією щодо місцеперебування позивача відповідач станом на листопад 2022 року не володів. Пенсійний фонд України з квітня 2022 року здійснювати виплату і доставку пенсій у населені пункти Луганщини через національного оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» можливості немає. Тому здійснити виплату поточної пенсії за грудень 2022 року та виплату заборгованості з пенсії за період з 08 лютого 2021 року по 30 листопада 2022 року ОСОБА_1 неможливо у зв`язку з відсутністю заяви, поданої відповідно до пункту 1.2 Порядку № 22-1, про виплату пенсії через банківський рахунок відповідно до вимог пункту 10 Порядку № 1596.

За неодноразовими заявами ОСОБА_1 щодо поновлення виплати пенсії рішеннями Головних управлінь у поновленні виплати пенсії відмовлено. Зокрема за заявою ОСОБА_1 щодо поновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам від 22 січня 2026 року, зареєстрованою 22 січня 2026 року за № 787, рішенням ГУПФУ в Житомирській області від 29 січня 2026 року № 121130002805 відмолено у поновленні виплати пенсії.

Управлінням пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг ГУПФУ в Луганській області відповідно до службової записки від 29 січня 2026 року № 460/03-16 поновлено нарахування пенсії ОСОБА_1 з урахуванням норм статті 46 Закону № 1058-IV на найближчий виплатний період.

Доплату до пенсії за період з 08 лютого 2021 року по 28 лютого 2026 року, нараховану на виконання рішення у справі № 360/920/21 в сумі 119883,30 грн, включено картки реєстраційний номер НОМЕР_1 в підсистемі ІКІС ПФУ:РСР, яка обліковується у Головному управлінні з 24 червня 2022 року.

Виплату боргу ОСОБА_1 проведено з урахуванням норм статті 46 Закону № 1058-IV за період з 14 жовтня 2022 року по 13 жовтня 2023 року та за період з 01 жовтня 2025 року по 28 лютого 2026 року у сумі 48219,72 грн на додаткову виплатну відомість на розрахунковий рахунок (IBAN) банківської установи АТ «А-БАНК», дата виплати - 21 число. Подальша виплата решти заборгованості пенсії буде здійснюватися з урахуванням приписів статті 46 Закону № 1058-IV.

Отже, заборгованість перед ОСОБА_1 , нараховану на виконання рішення у справі № 360/920/21 за період з 08 лютого 2021 року по 28 лютого 2026 року (з урахуванням виплачених 21 лютого 2026 року сум) у розмірі 71663,58 грн включено до картки реєстраційний номер НОМЕР_1 в підсистемі ІКІС ПФУ:РСР, яка обліковується у Головному управлінні з 24 червня 2026 року.

Відповідач наголосив, що під час розгляду цього звіту слід врахувати, що виділення коштів на виплату заборгованості з пенсії, яка виникла за період з 08 лютого 2021 року по 28 лютого 2026 року у сумі 71663,58 грн, не залежить від волевиявлення керівника територіального органу Пенсійного фонду України, оскільки Головним розпорядником бюджетних коштів з 01 квітня 2021 року є Пенсійний фонд України.

Таким чином відповідачем вчинено усіх можливих передбачених чинним законодавством дії для забезпечення виконання рішення суду від 11 січня 2022 року у справі № 360/920/21. Вини або умислу відповідача на навмисне невиконання рішення суду немає. У будь-якому випадку виконання рішень суду, щодо виплат з Державного бюджету виконується у порядку черговості, у тому числі відносно виконання рішень зобов`язального характеру, щодо виплат з бюджету, які повинен здійснити боржник - ГУПФУ в Луганській області.

На підтвердження обставин, зазначених у звіті ГУПФУ в Луганській області в матеріали справи надано: копію службової записки від 22 червня 2022 року № 1473/09-16; скріншот з РСР ІКІС ПФУ про облік заборгованості за рішенням у справі № 360/920/21; розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за період з 08 лютого 2021 року по 28 лютого 2026 року; копії документів з ЕПС ОСОБА_1 .

Ухвалою від 02 березня 2026 року призначено звіт до розгляду у письмовому провадженні на 09 березня 2026 року; запропоновано: стягувачу (представнику стягувача) у строк до 05 березня 2026 року подати до суду пояснення щодо звіту ГУПФУ в Луганській області про виконання рішення суду від 11 січня 2022 року у справі № 360/920/21; стягувачу (представнику стягувача) та боржнику у строк до 05 березня 2026 року подати до суду пояснення щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду у справі № 360/920/21 шляхом стягнення з ГУПФУ в Луганській області на користь ОСОБА_1 нарахованих на виконання рішення суду сум пенсії.

Щодо зміни порядку і способу виконання рішення суду позивачем зазначено, що у разі подальшої виплати заборгованості відповідачем відповідно до статті 46 Закону № 1058-IV з наданням відповідних доказів, ОСОБА_1 повністю заперечує проти зміни способу і порядку виконання рішення суду у справі № 360/920/21.

Від ГУПФУ в Луганській області до суду 03 березня 2026 року надійшли пояснення щодо зміни порядку і способу виконання, в яких зазначено, що доплату до пенсії за період з 08 лютого 2021 року по 28 лютого 2026 року, нараховану на виконання рішення у справі № 360/920/21 в сумі 119883,30 грн, включено картки реєстраційний номер НОМЕР_1 в підсистемі ІКІС ПФУ:РСР, яка обліковується у Головному управлінні з 24 червня 2022 року.

ОСОБА_1 21 лютого 2026 року проведено виплату боргу з урахуванням норм статті 46 Закону № 1058-IV за період з 14 жовтня 2022 року по 13 жовтня 2023 року та за період з 01 жовтня 2025 року по 28 лютого 2026 року у загальній сумі 48219,72 грн на розрахунковий рахунок (IBAN) банківської установи АТ «А-БАНК».

У березні 2026 року ОСОБА_1 проведено виплату боргу з урахуванням норм статті 46 Закону № 1058-IV в сумі 3323,00 грн та поточної пенсії за березень 2026 року в розмірі 3725,00 грн. Дата виплати - 9 число.

ГУПФУ в Луганській області не відмовляється від виплати нарахованої заборгованості, внесло та обліковує заборгованість в Реєстрі судових рішень, але подальша виплата решти заборгованості пенсії в сумі 68340,58 грн (за період з 14 жовтня 2023 року по 30 вересня 2025 року) може бути здійснена з урахуванням приписів статті 46 Закону № 1058-IV.

За таких обставин, у вирішенні питання щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду у справі № 360/920/21 шляхом стягнення з ГУПФУ в Луганській області на користь ОСОБА_1 нарахованих на виконання рішення суду сум пенсії ГУПФУ в Луганській області покладається на розсуд суду.

Від ОСОБА_1 до суду 03 березня 2026 року надійшли пояснення, в яких зазначено, що позивач підтверджує отримання від відповідача виплати заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду у розмірі 48219,72 грн. Якщо відповідач надасть докази подальшої виплати пенсії відповідно до статті 46 Закону № 1058-IV, є усі підстави для прийняття звіту судом, та зняття судового контролю.

При розгляді звіту про виконання рішення суду, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

В адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 07 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.

Відповідності до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Згідно із частиною першою статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Абзацом першим частини першої статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 382-3 у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Частиною десятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частина одинадцята статті 382-3 КАС України).

Отже з наведених положень слідує, що визначеними у частині другій статті 382-3 КАС України підставами для відмови у прийнятті звіту, наслідком чого є накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу, є:

- не наведення суб`єктом владних повноважень обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, або

- заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення, або

- звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Судом встановлено, що звіт ГУПФУ в Луганській області від 27 лютого 2026 року № 1200-0902-7/5090 відповідає вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України.

Розглянувши звіт про виконання рішення суду разом з доданими до нього доказами, суд установив, що ГУПФУ в Луганській області на виконання рішення суду від 11 січня 2022 року у справі № 360/920/21 вчинено такі дії:

- рішення суду 24 червня 2022 року зареєстровано в підсистемі ІКІС ПФУ Реєстр судових рішень, реєстраційний номер С2045709, що підтверджено скріншотом з ІКІС ПФУ РСР;

- рішенням від 03 листопада 2022 року № 121130002805 ОСОБА_1 з 08 лютого 2021 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», що підтверджено копією цього рішення;

- відповідно до службової записки ГУПФУ в Луганській області від 29 січня 2026 року № 460/03-16 за рішенням від 29 січня 2026 року № 121130002805 поновлено нарахування пенсії ОСОБА_1 з урахуванням норм статті 46 Закону № 1058-IV, що підтверджено копіями зазначених документів;

- за період з 08 лютого 2021 року по 28 лютого 2026 року нараховано ОСОБА_1 доплату до пенсії в розмірі 119883,30 грн, яку включено до картки реєстраційний номер НОМЕР_1 в підсистемі ІКІС ПФУ:РСР, що підтверджено скрін шотом цієї картки з ІКІС ПФУ:РСР;

- нараховану за період з 14 жовтня 2022 року по 13 жовтня 2023 року та за період з 01 жовтня 2025 року по 28 лютого 2026 року доплату до пенсії у сумі 48219,72 грн виплачено ОСОБА_1 21 лютого 2026 року, що підтверджено наданими в матеріали справи розшифровкою на доплату за цей період, протоколом індивідуального перерахунку та підтверджено позивачем;

- заборгованість перед ОСОБА_1 , нараховану на виконання рішення у справі № 360/920/21 за період з 08 лютого 2021 року по 28 лютого 2026 року (з урахуванням виплачених 21 лютого 2026 року сум) у розмірі 71663,58 грн включено до картки реєстраційний номер НОМЕР_1 в підсистемі ІКІС ПФУ:РСР, яка обліковується у Головному управлінні з 24 червня 2026 року;

- згідно з розшифровкою виплати з ІКІС ПФУ нараховано до виплати у березні 2026 року ОСОБА_1 70848,00 грн, у тому числі борг з урахуванням норм статті 46 Закону № 1058-IV в сумі 3323,00 грн та поточну пенсію за березень 2026 року в розмірі 3725,00 грн, дата виплати 09 число;

- залишок нарахованої на виконання рішення суду у справі № 360/920/21 заборгованості в сумі 68340,58 грн облікований в картці реєстраційний номер C2045709 в підсистемі ІКІС ПФУ:РСР, яка обліковується у Головному управлінні з 24 червня 2026 року.

Отже судом установлено, що невиплаченою залишається донарахована на виконання рішення суду у справі № 360/920/21 пенсія в розмірі 68340,58 грн, яку, як стверджує відповідач, буде виплачено на умовах Порядку № 1165 після надходження відповідних коштів з Державного бюджету України.

Також наданими в матеріали справи доказами підтверджено, що ГУПФУ в Луганській області в межах наданих йому повноважень вживаються всі залежні від нього заходи з метою повного виконання рішення суду, проте такі заходи не призвели до повного виконання рішення суду.

Приписами статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги», яка набрала законної сили з 01 квітня 2021 року, затверджено Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку (далі - Порядок).

Цією постановою затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема до пунктів 4 та 6 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280.

Так, згідно з пунктом 4 та абзацом дев`ятим пункту 6 Положення, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань:

розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його Міністрові соціальної політики для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України;

забезпечує своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

З вищевказаних положень слідує, що з 01 квітня 2021 року фінансування пенсійних виплат здійснюється безпосередньо Пенсійним фондом України та не віднесено до компетенції ГУПФУ в Луганській області.

Також постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території (далі Порядок № 1165).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 1165 цим Порядком визначено механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) з урахуванням надбавок, підвищень, компенсації втрати частини доходу, грошової допомоги та інших пов`язаних із ними виплат, які не виплачено за період до місяця відновлення їх виплати (далі - пенсійні виплати за минулий період) внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, в тому числі недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - отримувачі).

Пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.

Облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами Пенсійного фонду України, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про відновлення виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), а також про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб або осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території (за наявності нарахованих сум, що підлягають виплаті за період до місяця відновлення виплати пенсій або до місяця смерті особи) (далі - рішення), та у cформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період (далі - перелік отримувачів) (пункт 2 Порядку № 1165).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1165 пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.

Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів.

У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.

За результатами виконання бюджету Пенсійного фонду України за дев`ять місяців відповідного року зазначений в абзаці другому цього пункту розмір пенсійної виплати за минулий період може бути збільшений пропорційно залишку бюджетних призначень, але не може перевищувати належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.

Наведені положення свідчать, що виплата пенсій за рішеннями суду, які набрали чинності, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, які виділяються Пенсійному фонду України для таких цілей.

Також наведені положення свідчать, що в ГУПФУ в Луганській області відсутня можливість самостійно формувати бюджет та виділяти кошти на фінансування пенсій за минулий час.

Згідно із усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 373/436/17, від 15 травня 2020 року у справі № 812/1813/18, від 21 травня 2020 року у справі № 310/6910/16-а та від 19 лютого 2020 року у справі № 821/1491/17, невиконання боржником (пенсійним органом) судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу (пенсіонеру) за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Суд зазначає, що діяльність територіальних органів Пенсійного фонду регламентується централізованою системою фінансування, а використання бюджетних коштів відбувається виключно в межах асигнувань, визначених головним розпорядником - Пенсійним фондом України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що невиконання рішення суду у повному обсязі на теперішній час є наслідком об`єктивних обставин, а не свідомим ухиленням відповідача від виконання такого рішення.

Наразі судом не встановлено обставин, які б свідчили про недобросовісність дій боржника саме під час виконання даного рішення суду, його умисне невиконання або ухилення від його виконання.

Навпаки судом установлено, що боржник не ухиляється від виконання рішення суду та вчиняє всіх залежних від нього заходів з метою виплати ОСОБА_1 нарахованих на виконання рішення суду коштів, а невиконання рішення суду у повному обсязі на теперішній час є наслідком об`єктивних обставин, а не свідомим ухиленням боржника від виконання такого рішення.

Також суд зазначає, що відповідно до частини дев`ятої статті 382-3 КАС України суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.

Абзацом першим частини першої статті 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Незважаючи на те, що рішення суду залишилося невиконаним в частині виплати ОСОБА_1 донарахованої заборгованості з пенсії в сумі 68340,58 грн, а також, що з дня набрання чинності рішенням у справі № 360/920/21 минуло більше двох місяців, що є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання рішення суду, суд не вирішує зазначене питання, оскільки позивач категорично заперечує проти зміни способу виконання, визначеного у рішенні, на стягнення з ГУПФУ в Луганській області залишку заборгованості.

Отже оскільки судом установлено, що виконання рішення суду по цій справі ускладнено відсутністю у ГУПФУ в Луганській області коштів на його виконання, а також те, що відповідачем вживаються у межах наданих йому повноважень заходи з метою виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відсутність визначених у частині другій статті 382-3 КАС України підстав для відмови в прийнятті цього звіту та про прийняття звіту ГУПФУ в Луганській області від 27 лютого 2026 року № 1200-0902-7/5090.

Підстави для застосування штрафу відсутні, оскільки звіт судом приймається, а невиконання судового рішення обумовлене причинами, які не залежать від волевиявлення ГУПФУ в Луганській області.

Щодо установлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду суд зазначає таке.

За своїм змістом заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких від звернувся до суду.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Метою встановлення судового контролю шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення є спонукання суб`єкта владних повноважень до виконання судового рішення зокрема і шляхом застосування наслідків, передбачених статтею 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України - накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половина якого стягується на користь заявника.

Проте, оскільки подальше виконання рішення суду здійснюється на умовах Порядку № 1165 та залежить від надходження коштів в достатньому обсязі, суд зазначає, що в цій справі за встановлених обставин щодо виконання боржником всіх залежних від нього заходів з метою виконання рішення суду, установлення судом нового строку для подання звіту про виконання рішення суду жодним чином не вплине на установлені судом причини невиконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 залишку донарахованої на виконанні рішення суду пенсії в сумі 68340,58 грн та, відповідно, жодним чином не спонукатиме ГУПФУ в Луганській області до такої виплати без дотримання установленого законодавством порядку та за відсутності відповідного фінансування.

Тобто установлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду від 11 січня 2022 року у справі № 360/920/21 у даному випадку жодним чином не відповідатиме меті такого заходу судового контролю.

Підсумовуючи встановлені обставини, зважаючи, що ГУПФУ в Луганській області вжито всіх залежних від нього заходів з метою виконання рішення суду, а його не повне виконання фактично зумовлено виключно відсутністю відповідного фінансування боржника, суд дійшов висновку, що зобов`язання відповідача подати новий звіт про виконання рішення суду жодним чином не сприятиме пришвидшенню його виконання, тому суд вважає за можливе прийняти звіт боржника про виконання рішення суду та припинити судовий контроль за його виконанням.

Керуючись статтями 248, 256, 295, 382, 382-1, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 27 лютого 2026 року № 1200-0902-7/5090, який надійшов до суду 02 березня 2026 року, про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі № 360/920/21.

Припинити судовий контроль за виконанням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі № 360/920/21, встановлений ухвалою від 02 лютого 2026 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова