Рішення № 134690566, 09.03.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 року м. Київ № 320/44053/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Вітліну Марину Олександрівну звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача: від 16.02.2024 № 0107020707 за формою «С», яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 594 375 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення контролюючим органом, на думку позивача, порушено процедуру проведення перевірки, зокрема не були враховані надані продавцем - касиром форми обліку товару, що знаходилися у місці проведення перевірки, також вказує на невідповідність акту перевірки за формою та змістом вимогам законодавства, оскільки висновки викладені у нечитабельному вигляді, а встановлені в акті перевірки обставини не відповідають дійсності. Тому позивач вказує, що рішення за наслідками такої перевірки є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 на підставі частини четвертої статі 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву повернуто позивачеві.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 скасовано, а справу направлено до Київського окружного адміністративного суд для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 адміністративну справу прийнято до провадження, відкрито загальне позовне провадження, призначене підготовче судове засідання на 09.09.2025.

09.09.2025 підготовче судове засідання відкладено до 23.09.2025.

23.09.2025 підготовче судове засідання відкладено до 15.10.2025.

Представником відповідача подано до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначено, що спірне рішення прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством, за результатами фактичної перевірки позивача, якою виявлені порушення вимог Податкового кодексу України, а також встановлено здійснення позивачем реалізації товарів без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій та не ведення обліку товарних запасів з місцем їх реалізації, а тому спірне рішення є правомірними та скасуванню не підлягає.

Позивачем було також подано відповідь на відзив, в обґрунтування якого зазначив про те, що відповідачем у відзиві жодним чином не спростовано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача. Повторно акцентовано увагу на тому, що контролюючим органом під час проведення фактичної перевірки не були враховані документи, що підтверджували облік товарних запасів, надані продавцем до перевірки; натомість вся первинна документація не знаходилася в місці продажу товару.

15.10.2025 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 11.11.2025.

Під час проведення підготовчого провадження до суду надійшли наступні заяви та клопотання: від представника відповідача - клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи Головне управління ДПС у Київській області, від представника позивача - клопотання про виклик свідків та заява про залишення частини позовних вимог без розгляду.

Ухвалою суду від 12.11.2025 відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про залучення третьої особи до участі у справі.

Заяву представника позивача про залишення частини позовних вимог без розгляду задоволено.

Позовну заяву в частині позовних вимог щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 16.02.2024 № 0107020707 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафної (фінансової) санкції за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР в розмірі 537, 00 грн залишено без розгляду.

Задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків. Викликано в судове засідання, призначене на 03.12.2025 в якості свідків: головного державного інспектора ГУ ДПС у Київській області ОСОБА_4, головного державного інспектора ГУ ДПС у Київській області ОСОБА_3. За ініціативою суду викликано ОСОБА_2 .

Цією ж ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.12.2025.

03.12.2025 у судовому засіданні було допитано свідків: головного державного інспектора ГУ ДПС у Київській області ОСОБА_4, а також головного державного інспектора ГУ ДПС у Київській області ОСОБА_3. Свідок ОСОБА_2 , сповіщена належним чином про дату, час та місце судового засідання, у призначені день та час не з`явилася.

03.12.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.01.2026.

13.01.2026 позивач та його представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у відповідному акті перевірки та наданому суду відзиві на позовну заяву. В обґрунтування зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і прийняте податкове повідомлення-рішення є законним.

У судовому засіданні 13.01.2026 суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві.

Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є 47.77 роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах.

Одним із місць продажу (господарська одиниця), у якому позивач здійснює реалізацію товарів є об?єкт, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

03 січня 2024 року Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області, на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2, пункту 80.2. статті 80, статті 80, статті 81, пункту 82.3 статті 82, пункту 69.27 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 20100 року № №2755-VI (із змінами та доповненнями), прийнято наказ № 7-к «Про проведення фактичних перевірок».

Відповідно до вказаного наказу контролюючим органом вирішено провести протягом січня 2024 року фактичні перевірки суб`єктів: господарювання та об`єктів (перелік додається) з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення. касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про виробництво, обіг-та зберігання - підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення: трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), контролю щодо встановлених державою фіксованих дій, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).

Додатком до вказаного наказу затверджено перелік суб`єктів господарювання для проведення фактичних перевірок працівниками відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Київській області.

Так, згідно витягу з додатку до вказаного наказу, мета перевірки: дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), контролю щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).

Вид перевірок: фактична Період діяльності, що перевіряється: з 01.01.2023 по останній день проведення перевірки Тривалість перевірки: 10 діб.

Згідно таблиці у вказаному витягу - один із суб`єктів перевірки - Відділ з продажу ювелірних виробів - АДРЕСА_1. Дата початку перевірки -30.01.2024.

Для здійснення перевірки було оформлені направлення на перевірку № 724/10-36-07-08 від 30.01.2024 та № 725/10-36-07-08 від 30.01.2024, в яких вказана мета перевірки:

дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку: здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій у тому числі про виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства, щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), контролю щодо встановлених державою фіксованих цін, та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки).

Вказані направлення разом із наказом на проведення перевірки були вручені 30.01.2024 продавцю-консультанту ОСОБА_2 , про що свідчить її особистий підпис на направленнях.

30.01.2024 об 11 год. 40 хв. розпочато фактичну перевірку магазину АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .

Як встановлено судом під час розгляду справи, перед початком проведення перевірки була проведена контрольно-розрахункова операція з придбання срібного підвісу 0,96 грм за ціною 358,00 грн.

Розрахункову операцію проведено продавцем-консультантом ОСОБА_2 , проте фіскальний чек не був виданий, документи обліку на товар перевіряючим також не надано.

Податковим органом складено адміністративний протокол від 30.01.2024 №258/10-36-07-08 в якому зазначено, що при проведенні фактичної перевірки виявлено порушення порядку проведення готівкових розрахунків, а саме: застосування РРО/ПРРО при продажу товару та не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації чим порушено пункти 1, 2, та пункт 12 статті 3 Закону.

Враховуючи викладене, перевіркою встановлено, що у вказаній торгівельній точці відбувається реалізація товарів без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій (далі по тексту - ПРРО) та без видачі розрахункового документа встановленого зразка на змісту, а також відсутність обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму 593838,00 грн.

За результатами фактичної перевірки 22.08.2024 перевіряючими складено акт № 101081/26/15/07/3867009298, відповідно до якого встановлено наступні порушення:

- встановлено факт реалізації 1-го 925 срібного підвісу 0,96 гр. по ціні 358 грн. При цьому, РРО ПРРО не застосовувались (відсутні), розрахунковий документ встановленого зразка та форми не видано (видано товарний чек № 2101 від 30.01.2024).

- проведеною перевіркою встановлено, що облік товарних запасів за місцем їх реалізації не ведеться, а саме: на початок проведеної перевірки документи (у паперовій або електронній формі) що підтверджують запаси та походження товарних залишків (згідно додатків 1, 2, 3 від 30.01.2024), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу до перевірки не надано; всього виявлено товарів, які не обліковані у встановленому порядку, на які не надано під час перевірки документів на загальну суму 593 838 грн.

Таким чином, актом перевірки зафіксовані порушення:

- пунктів 1, 2, пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями);

- статті 24 Кодексу законів про працю.

На підставі акта перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.02.2024 № 0107020707 форми «С», яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення пунктів 1, 2 та 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 594 375,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в порядку адміністративного оскарження до ДПС України.

У зв`язку із пропуском позивачем строку на оскарження податкового повідомлення-рішення , ДПС України рішенням від 10.05.2024 № 13665/6/99-00-06-03-02-06 скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та такими, що порушує законні права та інтереси, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України, визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У відповідності до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Пунктом 80.10. статті 80 ПК України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Так, згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Водночас, в силу правого визначення пункту 86.5. статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Тим не менш, відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання (пункт 86.6 статті 86 ПК України).

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує на те, що під час перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області було допущені процедурні порушення, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішеннями, винесеного за її наслідками.

Зокрема, серед іншого позивач стверджує, що проведення фактичної перевірки відбулось за відсутності позивача.

Суд вважає вказані висновки позивача необґрунтованими з огляду на таке.

В досліджуваному випадку фактична перевірка дотримання суб`єктом господарювання дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку: здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій у тому числі про виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства, щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), контролю щодо встановлених державою фіксованих цін, та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки) була проведена на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 03.01.2024 № 7-к «Про проведення фактичних перевірок».

Як свідчать матеріали справи, направлення на перевірку № 724/10-36-07-08 від 30.01.2024 та № 725/10-36-07-08 від 30.01.2024, містять належні відомості, передбачені Податковим кодексом України, зокрема, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та дані про суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), а також підстави.

За змістом відомостей, відображених у акті, 30.01.2024 посадовими особами ГУ ДПС у Київській області здійснена контрольна розрахункова операція, в ході якої від імені ФОП ОСОБА_1 діяла (проводила розрахункову операцію) продавець ОСОБА_2 , обставина перебування котрої у період проведення фактичної перевірки не заперечується позивачем.

Додатком до акта перевірки також слугують пояснення вказаної особи від 30.01.2024 власноруч підписані ОСОБА_2 , згідно яких остання підтверджує перебування у трудовому наймі у позивача.

Зазначено, що «продала 30 січня 2024 року підвіску срібну 925 проби вага 0,96 гр по ціні 358 грн, але фіскальний чек не видала, так як виписала товарний чек № 2101. Документи обліку на товар (накладні від постачальника) на момент перевірки відсутні, так як вони знаходяться на ФОП».

Таким чином, на переконання суду, вказане дає підстави стверджувати, що ОСОБА_2 виконуючи трудову функцію, притаманну продавцю, тобто реалізацію товарів, котрі належать ФОП ОСОБА_1 , мала доступ до місця проведення розрахункових операцій та готівкових коштів позивача, тобто здійснювала такі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах суб`єкта господарювання.

При цьому, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом, серед іншого, щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій і ведення касових операцій. Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (підпункт 75.1.3. пункту 75.1. статті 75, пункт 80.1. статті 80 Податкового кодексу України).

Суд звертає увагу, що на відміну від всіх інших передбачених законом перевірок, саме фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.

При цьому, позивач зазначає, що проведення перевірки за його відсутності - є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Проте, суд ще раз зауважує, що згідно пункту 80.2. статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Як свідчать матеріали перевірки, перед її початком наказ про проведення перевірки разом із направленнями на проведення перевірки були вручені 30.01.2024 продавцю-консультанту ОСОБА_2 , про що свідчить її особистий підпис на направленнях, тобто особі, яка фактично проводила розрахункові операції, що не суперечить пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Отже, доводи позивача про те, що перевірка була проведена за відсутності уповноваженої особи позивача спростовується наявними в матеріалах справи доказами, оскільки проведення спірної фактичної перевірки за участю найманого працівника, продавця ОСОБА_2 , котра фактично здійснює розрахункові операції, підписання останньою направлень та отримання наказу про проведення перевірки, на переконання суду, у розрізі чинних положень податкового законодавства, слугувала правомірною підставою для початку проведення посадовими особами ГУ ДПС у Київській області останньої.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України однією з обов`язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред`явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме він має містити: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Абзацами п`ятим і шостим пункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Системний аналіз зазначених вище положень Податкового кодексу України дає підстави для висновку про виникнення права у посадових осіб податкового органу розпочати проведення фактичної перевірки за наявності хоча б однієї з підстав для їх проведення, визначених у відповідному наказі, а також за умови пред`явлення або надіслання, у випадках передбачених Кодексом, відповідних документів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Поєднання визначених Податковим кодексом України підстав, як передумов проведення фактичної перевірки слугувала предметом дослідження Верховного Суду у постанові від 31.07.2024 у справі №2040/7330/18, зокрема, виснувано про можливість проведення такої у випадку дотримання наступних умов: повинна бути наявною одна з визначених підпунктах 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України підстав для проведення фактичної перевірки; підставою для проведення перевірки повинно бути рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом (процесуальна підстава); копія вказаного рішення має вручатися платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки (процедурна підстава).

Судом зі змісту наказу ГУ ДПС у Київській області від 03.01.2024 за 7-к встановлено, що підставами для призначення спірної перевірки контролюючим органом визначені підпункти 80.2.2., пункту 80.2 статті 80 ПК України, у відповідності до яких фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Беручи до уваги вищенаведене, суд доходить висновку, що наказ про проведення фактичної перевірки від 03.01.2024 № 7-к містить усі необхідні найменування та реквізити, а також належне оформлення підстав для її проведення, що виключає обставину протиправності у призначенні та проведенні фактичної перевірки господарського об`єкту позивача.

Також суд звертає увагу, що він не досліджує законність податкового повідомлення рішення в частині порушень пунктів 1,2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, зокрема щодо встановленого факту реалізації товару без застосування РРО ПРРО не застосовувались та без видачі розрахункового документу встановленого зразка та форми, з огляду на відмову позивачем від позовних вимог в цій частині.

Отже, предметом дослідження суду є законність податкового - повідомлення рішення від 16.02.2024 № 0107020707 в частині застосування до позивача штрафної (фінансової санкції) за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Так, в обґрунтування вказаної частини позовних вимог позивач стверджує про необґрунтованість висновків податкового органу в акті перевірки щодо порушення ним пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, зокрема щодо ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу. Так, позивач зазначає, що на момент здійснення фактичної перевірки посадовим особам контролюючого органу продавцем -касиром ОСОБА_2 було надано Форму обліку, в якій відображено весь товар, який знаходився у місці продажу на конкретну дату. Крім цього, надано доступ до всіх накладних на внутрішнє переміщення товару, які перебували на об`єкті. Таким чином стверджує, що перевіряючим було надано достатньо підтверджуючих документів, які дозволили б ідентифікувати товар, що знаходився у місці продажу. Проте вказує, що вказані документи не були прийняті посадовими особами контролюючого органу, з посиланням на їх невідповідність змісту та формі. Щодо документів, що підтверджують походження товару (накладні щодо постачання) продавцем-касиром ОСОБА_2 повідомлено, що документи перебувають у володінні позивача та будуть надані протягом розумного строку.

Надаючи оцінку змісту виявлених порушень, визначених у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, суд зазначає таке.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі, є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від06.07.1995№265/95-ВР (далі Закон №265/95-ВР).

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті); такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Суд зазначає, що до 01.01.2022 пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачав, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Законом №1914-IX, який набрав чинності 01.01.2022, пункт 12 статті 3 Закону №265/95- ВР викладено в редакції (чинній на момент виникнення спірних правовідносин): «Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті)».

Отже, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в третьому абзаці цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів та у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

При цьому, до 01.01.2022 суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Отже, суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):

1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

2) ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Відтак, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22 та від 15 травня 2025 року у справі №380/9233/24.

Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку» від 03.09.2021 №496 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2021 р. за № 1411/37033) затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі Порядок №496).

За приписами пункту 2 Розділу I «Загальні положення» Порядку №496, у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи; первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

У первинних документах, що засвідчують знищення, втрату або використання товарів на власні потреби, зазначається вартість товару за ціною придбання, підтвердженою обліком товарів, визначеним цим Порядком, та не зазначаються реквізити постачальника і отримувача товару; місце продажу (господарський об`єкт) - стаціонарний або будь-який пересувний об`єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об`єкта, у тому числі транспортного засобу, де здійснюються розрахункові операції під час продажу товарів (надання послуг); місце зберігання - стаціонарний або будь-який пересувний об`єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об`єкта, у тому числі транспортного засобу, земельна ділянка, де зберігаються товарні запаси, що належать ФОП; товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).

Інші терміни, що вживаються в цьому Порядку, застосовуються в значеннях, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 1 Розділу II «Порядок ведення обліку товарних запасів» Порядку №496, облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Згідно з пунктом 2 Розділу II «Порядок ведення обліку товарних запасів» Порядку №496, форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

При цьому, відповідно до пункту 10 Розділу II «Порядок ведення обліку товарних запасів» Порядку № 496, форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

Тобто, Порядком №496 чітко визначено, що форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару.

Відповідно до статті 2 Закону №265/95-ВР, місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Отже, в магазині (торгівельній точці) за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , в силу зазначених вище норм законодавства, повинні були зберігатися форма обліку та первинні документи на товари, які перебували на реалізації, до моменту вибуття останньої одиниці товару.

Зазначене вище свідчить про безпідставність доводів позивача про те, що суб`єкт господарювання не зобов`язаний зберігати первинні документи на товар безпосередньо в місці продажу (торговельному залі).

Приписами пункту 11 Порядку №496 встановлено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

Отже, позивач був зобов`язаний надати контролюючому органу на початок проведення фактичної перевірки первинні документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходились у місці продажу.

Як встановлено судом, інспекторами контролюючого органу складений Акт від №9868/26/15/07/2703816419 від 30.01.2024 де зазначено, що 30.01.2024 о 11:40 розпочато фактичну перевірку в відділі продажу ювелірних виробів за адресою: АДРЕСА_1 ), де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 ; в ході проведення фактичної перевірки встановлено порушення ведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме на початок проведення перевірки не надано документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (згідно додатків № 1,2,3 від 30.01.2024), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу на загальну суму 593838,00 грн.

Позивач зазначає, що під час проведення перевірки продавцем магазину надано форму обліку товару, що знаходився у місці продажу та надано доступ до всіх накладних на внутрішнє переміщення товарів.

Проте суд критично оцінює такі доводи позивача та зазначає, що останні не підтверджені жодними належними та допустимими доказами (письмовими, електронними чи показаннями свідків).

Такі твердження позивача також суперечать змісту наданих пояснень продавцем ОСОБА_2 від 30.01.2024, яка зокрема зазначила, що «Документи обліку на товар (накладні від постачальника ) на момент перевірки відсутні, так як вони знаходяться на ФОП».

Допитані у якості свідків головні державні інспектори ГУ ДПС у Київській області ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у судовому засіданні також підтвердили, що первинних документів, які підтверджують облік товарно-матеріальних цінностей, зокрема документів щодо інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, документів, що підтверджують отримання товару від постачальників, актів прийому-передачі товару під час проведення перевірки надано не було.

При цьому, відповідно до обставин даної справи та наявних у суду доказів, позивачем не надавались пояснення, заперечення та документи щодо фактів, викладених в Акті. Заперечення на Акт перевірки також не подавалися позивачем, тому надані до матеріалів справи документи щодо обліку товарно-матеріальних цінностей не беруться судом до уваги у силу неможливості їх оцінити судом як такі, що підтверджують облік та походження товарних запасів на момент проведення перевірки.

Суд також не бере до уваги посилання позивача та його представника, що наказ Мінфіну від 03.09.2021 №496, яким затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 у справі № 640/34/22 визнано протиправним та нечинним (уточ.- рішення суду не набрало законної сили), з огляду на його чинність на момент проведення перевірки та складення Акта перевірки.

Тим більше, суд вкотре повторює, що Закон №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Отже, законодавець чітко визначив, що документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) мають бути надані на початок проведення перевірки.

При цьому, варто зазначити, що це норма прямої дії, оскільки дана норма складена так, що прямо вказує на обов`язок суб`єкта господарювання (позивача) вчинити відповідні дії, а саме надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі) та зобов`язує зберігати їх за місцем здійснення господарської діяльності, оскільки у цій нормі прямо вказано, що надаються документи, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу і будь-яке інше її трактування неможливе.

При цьому, доводи позивача про те, під час проведення перевірки продавець-консультант повідомив працівників ДПС про неможливість подання копій документів, так як вони знаходилися у позивача, суд до уваги також не бере, оскільки як зазначено вище, суб`єкт господарювання зобов`язаний зберігати форму обліку та первинні документи на товари за місцем продажу, які перебувають на реалізації, до моменту вибуття останньої одиниці товару.

Отже, з огляду на вимоги наведених приписів Закону №265/95-ВР, не надання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

В той же час, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб`єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Аналізуючи наведені правові норми у контексті встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позивачем порушено положення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Тому, контролюючий орган мав усі правові підстави для притягнення позивача до відповідальності в порядку статті 20 Закону №265/95-ВР.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 16.02.2024 № 0107020707 прийнято контролюючим органом відповідно до норм чинного законодавства.

Поруч із вказаним, доводи позивача в частині унеможливлення використання акта перевірки для цілей прийняття оскаржуваного рішення з огляду на його «нечитабельність» спростовуються таким.

Оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) визначено Методичними рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України №534 від 12.08.2008 (надалі по тексту також Методичні рекомендації №534, Методичні рекомендації).

Розділом ІІ Методичних рекомендації №534, серед іншого, визначено, що в акті перевірки має бути чітко викладений зміст порушення з посиланням на законодавчі та нормативно-правові акти, вимоги яких порушено.

Акт перевірки повинен бути складений на паперовому носії державною мовою і мати наскрізну нумерацію сторінок. Титульний (перший) аркуш акта виготовляється друкарським способом у двох примірниках на бланках, які мають однакові номери, що складаються з шести цифр. В акті перевірки (інформативних додатках до нього) не допускаються різного роду виправлення цифрових показників, дат та інших даних.

У той же час, у Розділі ІІ Методичних рекомендацій здійснено відсилання до Додатку 1, котрий є рекомендованою формою акту перевірки, а Розділами ІІІ та ІV встановлено вимоги до вступної та описової частин такого.

Відтак, коментовані Методичні рекомендації не містять заборони щодо рукописного внесення встановленої посадовими особами податкового органу під час перевірки інформації до бланку акту перевірки, як і не містить вимог стосовно рекомендованого методу та шрифту, яким такі відомості будуть вноситися.

Інші доводи і міркування позивача з приводу прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 16.02.2024 за №0107020707, не спростовують висновків суду, викладених вище по тексту судового рішення.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 9, статті 72, частин першої, другої, п`ятої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Згідно з частиною п`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.