Рішення № 134687983, 10.03.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

10 березня 2026 року Справа № 926/329/26

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця М.В, за участі секретаря судового засідання Галак А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Мамаївської сільської ради

про стягнення заборгованості в сумі 212403,54 грн

Представники:

від позивача Трофимчук С.М. (в режимі відеоконференції)

від відповідача не з`явився

І. Стислий виклад позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Мамаївської сільської ради про стягнення заборгованості в сумі 212403,54 грн, з яких: 178723,99 грн основного боргу, 28219,24 грн пені, 2951,23 грн 3% річних та 2509,08 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором постачання природного газу № 23-8022/24-БО-Т від 26.11.2024 року в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу у січні-квітні 2025 року, у зв`язку із чим утворилась заборгованість в сумі 178723,99 грн, також позивачем на підставі п.7.2 Договору нараховано 28219,24 грн пені, 2951,23 грн 3% річних, 2509,08 грн інфляційних втрат.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026 року позовну заяву передано на розгляд судді Швеця М.В.

Ухвалою суду від 28.01.2026 року постановлено відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 17.02.2026 року о 14:00 год.

30.01.2026 року через систему "Електронний суд" від представника позивача Трофимчука С.М. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 393) в якій просить провести судове засідання по справі № 926/329/26, що призначено на 17.02.2026 року о 14:00 год., та всі наступні судові засіданні по даній справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 30.01.2026 року постановлено задовольнити клопотання представника позивача (вх. № 393) та проводити судові засідання по справі № 926/329/25 (в т.ч. судове засідання призначене на 17.02.2025 року) у режимі відеоконференції з представником позивача Трофимчуком С.М. поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою суду від 17.02.2026 року відкладено розгляд справи по суті на 10.03.2026 року о 14:00 год.

Позивач у судовому засіданні 10.03.2026 року позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання 10.03.2026 року не забезпечив про причини неявки не повідомив, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету від 18.02.2026 року.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З метою розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

ІІІ. Фактичні обставини справи встановлені судом.

26.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі позивач, постачальник) та Мамаївською сільською радою (далі відповідач, споживач) укладено Договір № 23-8022/24-БО-Т про постачання природного газу (далі Договір), який підписано шляхом накладання електронно-цифрового підпису сторонами, що підтверджується витягом із сервісу "Вчасно".

Предмет договору визначений у 1 розділі Договору: постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору (п.1.1. Договору); природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п.1.2. Договору); за цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п.1.3. Договору).

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу з 01 січня 2025 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 100,00000 тис. куб. метрів (сто тисяч куб. м), в тому числі по місяцях (тис. куб. м.).

Постачання (включення Споживача до Реєстру споживачів) та використання (відбір) природного газу за цим Договором здійснюється за умови дотримання Споживачем вимог пункту 5.1 цього Договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ (п.3.3. Договору).

Відповідно до п.3.5. Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий розрахунковий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС та Кодексу ГРМ (пп.3.5.1. Договору).

Умовами п.3.5.2. Договору передбачено те, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника.

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акта зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.3.5.3. Договору).

У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними Споживача та даними остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (п. 3.5.4. Договору).

Ціна договору визначена у п. 4.3. Договору: загальна вартість цього Договору на дату укладання становить 1379490,83 грн, крім того ПДВ 275898,17 грн, разом з ПДВ 1655389 грн.

Ціноутворення здійснюється за наступною схемою: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13658,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м. з ПДВ 16390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20% 27,315 грн, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб. м. (п.4.1. Договору).

Згідно п. 5.1. Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Споживач зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору. Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди (п. 5.3. Договору).

У розділі 6 Договору встановлені права та обов`язки сторін, серед яких, зокрема, обов`язок споживача прийняти газ на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором (ч.4 п.6.2. Договору).

На виконання умов Договору, у період з січня по квітень 2025 року постачальник передав у власність споживача природний газ, що підтверджується актами приймання передачі природного газу від 12.02.2025 року (за січень 2025 року), від 11.03.2025 року (за лютий 2025 року), від 11.04.2025 року (за березень 2025 року) та від 12.05.2025 року (за квітень 2025 року) на загальну суму 1664099,61 грн.

Вищезазначені акти приймання-передачі природного газу за період з січня по квітень 2025 року були направлені відповідачу на його поштову та електронну адреси. Проте, всупереч вимогам підпункту 3.5.3 Договору, відповідач не повернув зазначені акти підписаними та не надав вмотивованої відмови від їх підписання.

07.01.2026 року листом №ТОВВИХ-26-271 Оператор ГТС надав відповідь та Інформацію щодо остаточної алокації відборів природного газу Споживачем з ЕІС кодом як суб`єкта ринку природного газу 56XS00004BLEE00C. Зі змісту листа вбачається, що у січні 2025 року відповідачем спожито природний газ з ресурсу Позивача в обсязі 30458,72 куб. м., в лютому 2025 року 33118,67 куб. м., у березні 2025 року 23528,15 куб. м. та в квітні 2025 року 10480,75 куб. м.

Відповідач здійснив оплату за поставку спожитого природнього газу у січні-березні 2025 року в розмірі 1485375,62 грн, однак у квітні 2025 року розрахунок не провів, внаслідок чого, заборгував позивачеві 178723,99 грн. Також, за прострочення строків остаточного розрахунку, згідно п.7.2. Договору позивачем нараховано на основну суму заборгованості 28219,24 грн пені, 2951,23 грн 3% річних за періоди 18.03.2025-19.03.2025 рр. та 17.06.2025-31.12.2025 рр. (загалом - 199 днів прострочення) та 2509,08 грн інфляційних втрат з 01.07.2025 по 31.12.2025 рр., що й стало підставою для звернення до суду із позовом.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно норм цивільного законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами.

На виконання умов Договору постачання природного газу № 23-8022/24-БО-Т від 26.11.2024 року ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" належним чином виконало свої зобов`язання, поставивши відповідачу у період з січня по квітень 2025 року природний газ на загальну суму 1664099,61 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 12.02.2025, 11.03.2025, 11.04.2025 та 12.05.2025.

Водночас, відповідач лише частково здійснив оплату та з порушенням строків остаточного розрахунку. Зокрема, у січні 2025 року ним сплачено 519400,26 грн із простроченням виконання грошового зобов`язання на один день, а у квітні 2025 року розрахунок за поставлений природний газ не був проведений. Зазначені обставини спричинили виникнення заборгованості та стали підставою для нарахування позивачем на основну суму заборгованості пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідно до пункту 7.2 Договору. А відтак, з огляду на встановлені судом обставини неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості є правомірними, належно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 178723,99 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, Відповідач зобов`язується сплатити Позивачу 3% річних, інфляційних збитків та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пункт 7.2 Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок нарахування пені у сумі 28219,24 грн у періоди з 18.03.2025 року до 19.03.2025 року та з 17.06.2025 року по 31.12.2025 року, суд встановив що він є арифметично правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Відповідні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, від 11.07.2023 у справі 910/15410/21 тощо.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат в сумі 2509,08 грн та 3% річних в сумі 2951,23 грн суд вважає його арифметично вірним, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Дослідивши встановлені у справі обставини та оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність правових підстав для їх задоволення у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 212403,54 грн, а саме: 178723,99 грн основної заборгованості, 28219,24 грн пені, 2951,23 грн 3% річних, 2509,08 грн інфляційних втрат за Договором постачання природного газу № 23-8022/24-БО-Т від 26.11.2024 року.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

V. Розподіл судових витрат.

Судовий збір за приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням позову покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Мамаївської сільської ради (59343, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с. Мамаївці, вул. Шевченка, 156; код 04417518) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код 42399676) заборгованість в сумі 212403,54 грн (з яких: 178723,99 грн основного боргу, 28219,24 грн пені, 2951,23 грн 3% річних та 2509,08 грн інфляційних втрат) та 2662,40 грн судового збору.

Повний текст рішення складено та підписано 10.03.2026 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя Микола ШВЕЦЬ