Рішення № 134682897, 09.03.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №344/630/26

Провадження №2/338/452/26

09 березня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Рибки Л.Я.

секретар судового засідання Остапишин І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ТОВ "Споживчий центр" Лисенко О.С. звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 9960 грн та судових витрат.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1

31 травня 2025 року укладено кредитний договір (оферти) № 30.05.2025-100002723.

Відповідно до умов договору позичальнику - відповідачу надано кредит у розмірі 3 000 грн, що підтверджується листом ТОВ "Універсальні платіжні рішення" №1-0601 від 06 січня 2026 року, строком на 217 днів. Заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору №30.05.2025-100002723 від 31 травня 2025 року (надалі "Договір") позичальнику надається кредит на наступних умовах: Дата надання/видачі кредиту 31 травня 2025 року; Сума кредиту: 3 000 грн 00 коп. Строк, на який надається Кредит - 217 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 02 січня 2026 року; Продовження строку, на який надається кредит, не передбачене. У позичальника та кредитодавця відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту.

Відповідно до договору від 31 травня 2025 року та листа ТОВ "Універсальні платіжні рішення" №1-0601 від 06 січня 2026 року, кредитором надано позичальнику кредит у розмірі

3 000 грн строком на 217 днів, відповідачем 31 травня 2025 року отримано кредитні кошти у розмірі 3 000 грн. Отже, ТОВ "Споживчий центр" свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 02 січня 2026 року утворилась заборгованість на загальну суму 9 960 грн, яка складається із основної заборгованості (тіло кредиту) в розмірі 3 000 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 4 650 грн, заборгованості по комісії (пов`язаної з надання кредиту) в розмірі 270 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 540 грн та неустойки в сумі 1 500 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ "Споживчий центр".

Стислий виклад позицій учасників справи, відомості про рух справи, процесуальні дії у справі.

19 січня 2026 року ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області матеріали цивільної справи передано на розгляд Богородчанського районного суду за підсудністю, які надійшли до канцелярії суду 10 лютого 2026 року.

10 лютого 2026 року ухвалою Богородчанського районного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ "Споживчий центр" Лисенко О.С. в судове засідання не прибула, в позовній заяві просила розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 до канцелярії суду подав заяву, у якій просить справу розглядати у його відсутність, позов визнав частково, не заперечував проти стягнення тіла кредиту, відсотків та одноразової комісії, пов`язаної з наданням кредиту. Просив відмовити у стягнення комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) та неустойки. Також, просив розгляд справ проводити за його відсутності.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31 травня 2025 року відповідач ОСОБА_1 погодив пропозицію ТОВ "Споживчий центр" про укладення кредитного договору (оферти), відповідно до пункту 1.1 якої, дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) є пропозицією товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (в подальшому кредитодавець) укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні ст.634 Цивільного кодексу України, ні публічним договором у розумінні ст.633 Цивільного кодексу України (а.с. 28-34).

Відповідно до пункту 3.1. за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Згідно пунктів 3.3. кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом (проценти), графік платежів встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту: фінансовий кредит (а.с.28-зворот).

Відповідно до заявки та відповіді позичальника (одноразового ідентифікатора Е844) про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 30.05.2025-100002723 (кредитної лінії) та умов кредитного договору №1-0601 від 06 січня 2026 року від 31 травня 2025 року позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 31 травня 2025 року; сума кредиту: 3 000 грн 00 коп. строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 02 січня 2026 року; Продовження строку, на який надається кредит, не передбачене. У позичальника та кредитодавця відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту.

Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів та процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі "комісія") складає 9% від суми кредиту та дорівнює 270 грн 00 коп. Розраховується, шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Неустойка - 45 грн 00 коп. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Зазначені документи підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором Е844 (а.с.34 зворот).

Факт перерахування коштів ОСОБА_1 підтверджується довідкою ТОВ "Універсальні платіжні рішення" на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 3000 грн, номер транзакції в системі iPAY/ua - 758195945 (а.с.21), що відповідає умовам укладеного кредитного договору № 30.05.2025-100002723 від 31 травня 2025 року про перерахунок коштів на картку № НОМЕР_1 (а.с.21).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №30.05.2025-100002723 від 31 травня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 9 960 грн, що складається із основної заборгованості (тіло кредиту) в сумі 3 000 грн, заборгованості по процентах в сумі 4 650 грн, по комісії (пов`язаної з надання кредиту) в розмірі 270 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 540 грн та неустойки в сумі 1 500 грн (а.с.37-40).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена, шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Висновки суду за результатами розгляду справи.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи позивачем доведено, що кредитний договір №30.05.2025-100002723 від 31 травня 2025 року укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію".

При цьому ОСОБА_1 на веб-сайті кредитодавців та через особистий кабінет подавав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе.

Ідентифікація ОСОБА_1 на веб-сайті кредитодавців здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, місця проживання, електронної пошти, номера платіжного засобу, на який необхідно перерахувати кошти, тощо.

Доказів, що вказаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, відповідачем не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження ОСОБА_1 міг отримати кредитні кошти.

Надані позивачем докази в сукупності підтверджують факт перерахування відповідачу ОСОБА_1 31 травня 2025 року від "Споживчий центр" кредитних коштів у розмірі 3000 грн на платіжну (банківську картку) № НОМЕР_1 , дана обставина не заперчується відповідачем (а.с.21).

За таких обставин, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження факту укладення кредитного договору між сторонами та перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів згідно з умовами договору.

Згідно з розрахунком про стан заборгованості та графіком чергових платежів за кредитним договором №30.05.2025-100002723 від 31 травня 2025 року заборгованість

ОСОБА_1 становить 9 960 грн, що складається із основної заборгованості (тіло кредиту) в розмірі 3 000 грн, заборгованості по процентам в сумі 4 650 грн, по комісії (пов`язаної з надання кредиту) в розмірі 270 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 540 грн та неустойки в сумі 1 500 грн (а.с.37-38).

Враховуючи, що відповідач отримав кредит у розмірі 3 000 грн, не заперечує отримання даних коштів на банківську картку, але грошові кошти на погашення заборгованості не сплачував, тому сума основного боргу (тіла кредиту), підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заборгованості за процентами у розмірі 4 650 грн, то така не оспорюється ОСОБА_1 , відповідає умовам кредитного договору, згідно з яким сума основного боргу становить 3 000 грн, період нарахування процентів 217 днів, процентна ставка "Стандарт" - 1% на день, яка нарахована у період з 31 травня 2025 року по 31 серпня 2025 року (3000х1%х93 дні = 2790 грн), процентна ставка "Економ" - 0,5% на день (3000х05%х124 дні = 1860), разом -

4 650 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у справі.

В частині вимоги про стягнення комісії (пов`язаної з наданням кредиту) суд зазначає наступне.

У пунктах 8-9 Заявки до кредитного договору № 30.05.2025-100002723 передбачено, що комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія") складає 9% від суми Кредиту та дорівнює 270 грн 00 коп. Розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Згідно із п. 4 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" №1734-VIII загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 щодо застосування ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування", така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої вищевказаної комісії з відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Таким чином, нарахування на підставі кредитного договору комісії у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 270 грн, та її стягнення кредитором не суперечить закону, не оспорюється відповідачем, тому вимога про стягнення комісії (пов`язаної з наданням кредиту) в сумі 270 грн, підлягає задоволенню.

Щодо нарахування додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно із частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування".

Із розрахунків наданих позивачем вбачається, що відповідачу нарахована комісія за надання кредиту в розмірі 540 гривень. В кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена комісія за надання кредиту у вказаному розмірі.

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення вказаного кредитного договору в частині встановлення комісії є нікчемними, відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Тому, вимога позивача про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 540 грн задоволенню не підлягає.

Щодо нарахування неустойки суд приходить до таких висновків.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позику, так і на час розгляду цієї справи.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, тому неустойка в сумі 1 500 грн не стягується з відповідача і в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Таким чином, на підставі зазначеного вище, враховуючи те, що позивач частково довів обставини, на які він посилається у позові як на підставу своїх вимог, а відповідач частково довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, тому суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором №30.05.2025-100002723 від 31 травня 2025 року на загальну суму 7 920 грн 00 коп., з яких

3 000 грн - основний борг (тіло кредиту), 4 650 грн - проценти за користування кредитом; 270 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту.

Розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2117 грн 08 коп. судового збору (7920 х 2 662,40/ 9960 грн = 2117,08 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором №30.05.2025-100002723 від 31 травня 2025 року на загальну суму 7 920 (сім тисяч дев`ятсот двадцять) грн 00 коп., з яких 3 000 грн. - основний борг (тіло кредиту), 4 650 грн - проценти за користування кредитом; 270 грн - комісія, пов`язана з наданням кредиту.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 117 грн 08 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", адреса реєстрації: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Суддя Богородчанського

районного суду Л.Я. Рибка