Рішення № 134682880, 09.03.2026, Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №197/1203/25

провадження №2/197/192/26

Широківський районний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року

приміщення суду за адресою: вул. Соборна, 86, с-ще Широке, 53700

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Гері О.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Слобідської Л.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та

встановив:

У листопаді 2025 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2214242 від 25.04.2019 в розмірі 15100 грн та понесених судових витрат. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 25.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір №2214242, на підставі якого відповідачу було видано кредит у розмірі 10000 грн. 10.06.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» уклали договір факторингу №АК-10/06/2025, у відповідності до умов якого до ТОВ «Секвоя Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №2214242 від 25.04.2019 року. В подальшому, 07.07.2025 було укладено договір №ДФ-07072025, відповідно до умов якого ТОВ «Секвоя Капітал» відступило на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» право вимоги за кредитним договором №2214242. Таким чином, ТОВ «ФК «Солвентіс» наділено правом вимоги до відповідача за договором №2214242 від 25.04.2019 року у розмірі 15100 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 5 100 грн заборгованість за відсотками. Позивачем, який набув права грошової вимоги, на останню відому адресу відповідача було направлено повідомлення про відступлення права вимоги, зазначивши про порядок погашення заборгованості по кредитному договору №2214242 від 25.04.2019, але відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені договором, а тому позивач просить стягнути з відповідача вказані суми боргу та понесені судові витрати.

Провадження у справі відкрито 14.11.2025.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу у його відсутності, заявлені вимоги підтримує повністю, наполягає на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представниця відповідача надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що кредитор пропустив строк подання вимоги про повернення боргу через сплив строків позовної давності, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Представник позивача в свою чергу у відповіді на відзив вказав, що строк позовної давності загальний та складає 3 роки. З 02.04.2020 строк позовної давності було призупинено, та відновлення строку відбувся з 04.09.2025: період з 26.05.2019 по 02.04.2020 складає 10 місяців та 7 днів. Отже, до спливу строку давності залишилося ще 2 роки, 2 місяці та 7 днів. Отже, строк позовної давності закінчиться 11.11.2027.

Суд, розглянув позовну заяву та додані матеріали, повно та всебічно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і, об`єктивно оцінивши докази, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір №2214242 на підставі якого відповідачу було видано кредит у розмірі 10 000 грн. Згідно з п.1.9. Договору сторони узгодили строк повернення кредиту: 30 календарних днів до 25.05.2019 (включно). Відповідно до умов Договору базова процентна ставка за один день користування кредитом 1,7%; акційна ставка або ставка за програмою лояльності за один день користування кредитом 1,02%; спеціальна процентна ставка за один день користування кредиту (у випадку виникнення заборгованості, прострочення кредиту) 3,00%.

Згідно з п.4.7. Договору кредит вважається простроченим у разі несвоєчасної оплати основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, починаючи з наступного дня закінчення узгодженого строку повернення кредиту.

Згідно з деталізованим розрахунком до кредитного договору сума боргу становить 15 100 грн за період 25.04.2019-06.06.2025, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 10 000 грн; заборгованість за відсотками становить 5 100 грн.

10.06.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» уклали договір факторингу №АК-10/06/2025, у відповідності до умов якого до ТОВ «Секвоя Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2214242 від 25.04.2019 року.

В подальшому, 07.07.2025 було укладено договір №ДФ-07072025, відповідно до умов якого ТОВ «Секвоя Капітал» відступило на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» право вимоги за кредитним договором №2214242.

Таким чином, ТОВ «ФК «Солвентіс» наділено правом вимоги до відповідача за договором №2214242 від 25.04.2019 року у розмірі 15 100 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 5 100 грн заборгованість за відсотками.

Позивачем, який набув права грошової вимоги, на останню відому адресу відповідача було направлено повідомлення про відступлення права вимоги, зазначивши про порядок погашення заборгованості по кредитному договору №2214242 від 25.04.2019, але відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки передбачені договором.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1 ст.207 ЦК України).

Договір, що за своєю правовою природою є двостороннім правочином, є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст.626, 628 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається за загальним правилом шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень 12 Закону України «Про електрону комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з абзацом 2 ч.2 ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, цивільне законодавство містить імперативну норму, яка регулює заміну кредитора в зобов`язанні, тобто норму, яка містить чітку вичерпну вказівку на склад прав та обов`язків під час вчинення такої юридичної дії.

Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 905/635/18, у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. При цьому такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов`язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов`язання, тобто такого зобов`язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора.

Щодо доводів представниці відповідача про сплив строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

02.04.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби», яким розділ 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України був доповнений п.12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії карантину.

Крім цього, відповідно до п.19 прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 перебіг позовної давності був зупинений на строк дії воєнного стану.

04.09.2025 набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» відповідно до якого п.19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України було виключено та поновлено перебіг строків позовної давності, а відтак, строк обчислення починається з 04.09.2025.

На підставі викладеного, суд вважає, що строк позовної давності позивачем пропущений не був.

Відповідно до чч.1, 5 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Встановлено судом, що в Договорі про надання кредиту №2214242 від 25.04.2019, укладеному між відповідачем та первісним кредитором, визначені істотні умови, в тому числі: сума та строк кредиту, розмір відсотків, загальні витрати за кредитом, строк дії договору.

Також встановлено, що кредитодавцем виконані умови договору, кредитні кошти були перераховані відповідачці. Остання не виконала зобов`язання за договором, вчасно отримані в кредит кошти не повернула, відсотки за користування такими коштами не сплатила, заборгованість погашена не була.

Таким чином, позивачем підтверджений факт укладення кредитного договору з відповідачем та порушення ним взятих на себе зобов`язань.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як слідує з матеріалів справи, що між ТОВ «ФК «Солвентіс»» та адвокаткою Лівак Іванною Миколаївною укладено договір №43657029 про надання правової допомоги від 01.07.2025 року.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частин першої, другої ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому Законом порядку.

Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частин першої, другої ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому Законом порядку.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: детальний опис робіт виконаних адвокатом Лівак І.М. відповідно до якого розмір витрат на правову допомогу становить 6 000 грн; додаткова угода №2214242 до договору про надання правової допомоги.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у сумі 2422,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.3-5, 12, 13, 76-81, 83, 89, 137, 141, 178 ч. 8, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 43657029) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 43657029) суму заборгованості за кредитним договором №2214242 від 25.04.2019 року в загальному розмірі 15100 (п`ятнадцять тисяч сто) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 43657029) витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 43657029) витрати на правову допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складений 09.03.2026.

С у д д я О.Г. Геря