Рішення № 134676172, 24.11.2025, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/6310/25

Провадження № 2/0203/2639/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Іваницької І.В.

за участю секретаря судового засідання Кочевської В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

03.09.2025 ТОВ «Він Фінанс» звернулося до Центрального районного суду міста Дніпра з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості в сумі 20 985,75 грн.

В обґрунтування позову зазначається, що 26.10.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання фінансового кредиту № 383243, відповідно до індивідуальної частини якого відповідачка отримала позику в сумі 4 000,00 грн.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачці кредит у сумі, яка встановлена договором. Відповідачка належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у загальній сумі 16 035,00 грн.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») укладений договір факторингу № 1 та 18.02.2019 сторонами укладено додаткову угоду № 12, за якими ТОВ «Авентус Україна» на підставі реєстру прав вимоги № 13 від 18.02.2019 відступило ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс»)» право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 383243 в сумі 16 035,00 грн.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідачка має заборгованість у загальній сумі 20 985,75 грн, що складається з: 16 035,00 грн загальний залишок заборгованості, включаючи проценти та пеню, яка утворилася станом на 18.02.2019; 1 444,47 грн сума 3 % річних за період з 23.02.2019 по 23.02.2022; 3 506,28 грн сума інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань за період березень 2019 року лютий 2022 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2025 цивільну справу № 203/6310/25, провадження № 2/0203/2639/2025, було розподілено головуючому судді Іваницькій І.В.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 20.10.2025 відкрито провадження у справі та на підставі п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Позивач явку повноважного представника у судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав до суду клопотання, в якому просив задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, просив справу розглядати без його участі.

Відповідачка в судові засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом розміщення оголошень на сайті «Судова влада України». Відзив на позовну заяву, будь-які документи від відповідачки до суду не надходили.

З урахуванням викладених вище обставин, на підставі ст. ст. 280,287,288 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку, про що в судовому засіданні постановлено ухвалу.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 26.10.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання фінансового кредиту № 383243, відповідно до індивідуальної частини якого відповідачка отримала кредит у сумі 4 000,00 грн.

Сторони погодили наступні умови: фіксована процентна ставка за користування кредитом у розмірі 0,9% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (328,50% річних) у межах строку надання кредиту; строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Клієнт має право ініціювати продовження строку користування кредитом. Для цього він зобов`язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату продовження (пролонгації) проценти за користування кредитом, а також пеню та штраф (у разі наявності). У такому разі та за умови, що залишок тіла кредиту складає менше ніж 400,00 гривень, строк користування кредитом автоматично продовжується (пролонгується) з дати внесення необхідної суми грошових коштів на такий самий строк і на таких самих умовах (при цьому укладення додаткового договору не потребується). Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, починаючи з дня надання кредиту в межах строку надання кредиту, визначеного у п. 1.4 договору. У разі порушення клієнтом строків виконання зобов`язань за договором та у разі, якщо встановлена п.п.1.2.1 п.1.2 цього договору процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1,8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, клієнт зобов`язаний сплатити товариству процент за користування кредитом у розмірі 1,8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.4 договору. При цьому клієнт розуміє та надає згоду товариству, що така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору. При цьому клієнт розуміє та надає згоду товариству, що така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору. Також сторони погодили пеню в розмірі 3% від суми кредиту за кожен день прострочення, починаючи з 4 дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 90 днів, на 4 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100,00 грн, на 30 день у розмірі 300,00 грн та на 90 день у розмірі 500,00 грн.

Договір підписаний електронним цифровим підписом відповідачки, також сторонами узгодженого графік розрахунків до договору про надання фінансового кредиту № 383243 від 26.10.2018.

Таким чином з договору та його додатків вбачається, що між ТОВ «Авентус України» та відповідачкою у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 року у справі №132/1006/19 (провадження №61-1602св20), від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01.11.2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21), від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20 (провадження №61-16059св21), від 08.08.2022 року у справі №234/7298/20 (провадження №61-2902св21).

Так, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, відповідачка уклала із ТОВ «Авентус Україна» електронний договір та підписала його в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Перерахування ТОВ «Авентус Україна» кредитних коштів у сумі 4 000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 на користь відповідачки підтверджується листом ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» від 22.05.2025 № 5607-ВП про успішність операції.

Згідно розрахунку заборгованості відповідачка станом на 18.02.2019 мала загальну заборгованість за вказаним договором у сумі 16 035,00 грн, з якої: 4 000,00 грн сума основного боргу, 2 160,00 грн сума боргу за процентами, 9 875,00 грн сума боргу за пенею та штрафами.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») укладений договір факторингу № 1 та 18.02.2019 сторонами укладено додаткову угоду № 12, за якими ТОВ «Авентус Україна» на підставі реєстру прав вимоги № 13 від 18.02.2019 відступило ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс»)» право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 383243.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем доведено, а відповідачкою не спростовано, що вона припустилася порушення умов договору щодо своєчасної сплати сум кредиту, внаслідок чого утворилася зазначена заборгованість.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідачка не подала відзив на позов та будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 383243 від 26.10.2018 у загальній сумі 20 985,75 грн, з якої: 16 035,00 грн заборгованість за тілом, відсотками, штрафними санкціями; 3 506, 28 грн інфляційні втрати, 1 444,47 грн 3% річних.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідачки на його користь судових витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач 22.03.2024 уклав із Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» в особі керуючого Міньковської Анастасії Володимирівни договір про надання правової допомоги № 33.

Із наявного в матеріалах акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконаних робіт, надання послуг) від 12.08.2025 Адвокатським бюро надано позивачу правову допомогу, вартість якої складає 5 000,00 грн - підготовка позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а й за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3, 5, 9 статті 141 ЦПК, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в пункті 119 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, виходячи з положень частини 3 статті 141 ЦПК, ураховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатським об`єднанням роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в суді у сумі 5 000,00 грн є завищеними.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що справа стосується стягнення заборгованості за типовим кредитним договором, тобто у справі незначної складності, отже підготовка документів для звернення до суду у рамках цієї справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення понесених ним під час подачі позову витрат на правову допомогу.

Ураховуючи характер виконаної роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідачки на користь позивача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.13, 19, 81, 82, 141, 247, 263, 264, 265, 274, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (код ЄДРПОУ 38750239; адреса: 04112, м. Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8) заборгованість за кредитним договором № 383243 від 26.10.2018 в загальній сумі 20 985,75 грн (двадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять грн 75 коп.), судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.), а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн (три тисячі грн).

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. ст. 273, 289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складено 05.01.2026.

Суддя І.В. Іваницька