Постанова № 134674298, 09.03.2026, Південний міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Южний міський суд Одеської області)

Справа № 519/280/26 Провадження № 3/519/59/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.03.26 м. Південне

Суддя Південного міського суду Одеської області Лемець С.П., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 4 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, паспорт НОМЕР_1 ,

місце проживання: АДРЕСА_1 ,

місце роботи, посада:

за, ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

19.01.2026 о 21:15 год в Одеській обл., м. Південне, просп. Гр. Десанту, буд.14, ОСОБА_1 керував транспортним засобом електричним самокатом Jet, без реєстрації, з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя.

Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під відео запис, який зафіксовано на бодікамеру № 000777, чим порушив п.2.5 ПДР.

По цьому факту був складений протокол про адміністративне правопорушення серія № ЕПР1 № 570486 від 19.01.2026 у відношенні ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, провину визнає в повному обсязі, просить розстрочити суму штрафу строком на 10 місяців.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушення ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005).

Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

В рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №18 від 19.12.2008, при розгляді адміністративних справ, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст.121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №13-06 (далі - ПДР України).

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Згідно пункту 1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електроскутер, і в вузькому - механічний транспортний засіб.

У постанові Верховного Суду по справі №127/5920/22 від 15.03.2023, касаційна інстанції зазначила, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Пункт 2.5 ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що провина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого, ч.1 ст. 130 КУпАП повністю доведена та підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серія № 570486 від 19.01.2026; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з яких вбачається, що ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився; відеозаписом з місця події.; рапортом старшого лейтенанта поліції Рудковського С. від 20.01.2026; довідкою до матеріалів адміністративної справи ЕПР1 № 570486 від 19.01.2026, відеозаписом з місця події.

Суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами. Так, вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст.40 Закону України "По національну поліцію".

Норми законодавства про адміністративні правопорушення (КУпАП) не містять вимог щодо порядку фіксації факту керування порушником транспортними засобами або наслідків відхилення від вимог внутрішньовідомчих інструкцій, а тому ця обставина має доводитись за загальними вимогами щодо доказів (стаття 251 КУпАП).

Таким чином, відеозапис, який приєднаний до протоколу про адміністративне правопорушення у справі, сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації, тому є належним та допустимим доказом.

Також суд звертає увагу, що згідно з п. 6 розділу ІІ Інструкції огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Тобто залучення свідків є обов`язковим елементом дотримання процедури огляду на стан сп`яніння лише в тому випадку, коли у працівників поліції відсутня технічна можливість здійснювати відеофіксацію огляду.

Оскільки матеріали справи містять відео фіксацію подій, що мали місце 19.01.2026, то залучення свідків не вбачалося обов`язком.

Доказів того, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності або того, що передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП покарання буде становити для нього надмірний тягар, суду надано не було та в судовому засіданні не встановлено.

При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування "поза розумним сумнівом", сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах "Кобець проти України" (п. 43) та "Авшар проти Туреччини" (п. 282), "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року, "Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії" від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП, доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушень і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на її користь, оскільки докази винності особи одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.

При цьому, суд також звертає увагу на те, що адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком, оскільки воно безпосередньо загрожує безпеці учасників дорожнього руху, може призвести до серйозних наслідків для життя, здоров`я та майна громадян. Дорожньо-транспортні пригоди, спричинені такими порушеннями, часто стають причиною трагедій, які залишають глибокий слід у житті постраждалих та їхніх родин.

Притягнення до відповідальності за порушення, передбачені ст. 130 КУпАП, є важливим заходом для забезпечення безпеки на дорогах, захисту прав і законних інтересів громадян, а також формування правової свідомості в суспільстві.

Відповідно до ст. 33 КУпАП суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи вищезазначене, а також зважаючи на характер правопорушення, його підвищену суспільну небезпечність, відсутність обставин що пом`якшують відповідальність, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень, вважаю, що до ОСОБА_1 доцільно застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП та з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 298 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті цього Кодексу та зазначений у постанові про стягнення штрафу.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Згідно ч.2 ст.301 КУпАП, відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу здійснюється в порядку, встановленому законом.

Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2019 (справа № 2-54/08) при розгляді питання про відстрочення виконання судового рішення вказав, що відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому.

Суд, враховуючи обставини справи, розмір штрафу, який свою чергу є достатньо великим в порівнянні з встановленою в Україні мінімальною заробітною платою, дійшов висновку, що сплата штрафу в розмірі 17000 грн одним платежем становитиме для правопорушника надмірний тягар, а тому заява правопорушника про розстрочку виконання постанови суду в частині сплати штрафу підлягає задоволенню частково.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за можливе відстрочити сплату штрафу у повному обсязі та призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком на п`ять місяців.

Згідно ст. 303 КУпАП у разі відстрочки виконання постанови відповідно до КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ч.1 ст.130 КУпАП, статтями 283-284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративне стягнення у виді однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Реквізити для сплати штрафу, Одержувач: ГУК в Од.обл./Одеська обл./21081300; ЄДРПОУ:37607526; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); р/р (IBAN) UA848999980313080149000015001; код класифікації доходів бюджету: 21081300; Після сплати штрафу оригінал квитанції необхідно надати до суду.

Заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови суду в частині сплати штрафу задовольнити частково.

Розстрочити ОСОБА_1 , виплату суми штрафу у розмірі 17000 грн строком на 5 (п`ять) місяців з виплатою штрафу по 3400 (три тисячі чотириста) грн щомісячно, починаючи з 09.03.2026.

Перебіг строку давності виконання постанови в частині адміністративного стягнення у виді штрафу зупинити до закінчення строку відстрочки, тобто до 09.08.2026.

Після 09.08.2026 строк пред`явлення до примусового виконання постанови в частині накладання адміністративного стягнення в виді штрафу - протягом трьох місяців.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Реквізити для сплати судового збору. Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106. Після сплати судового збору оригінал квитанції необхідно надати до суду.

Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом 10-ти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуть до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 цього Кодексу до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Південний міський суд Одеської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ