Рішення № 134672975, 06.03.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/1653/26

Провадження № 2-а/686/90/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Заворотної О.Л.

секретаря судового засідання Сікори Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ДПП про скасування постанови, в обґрунтування якого вказав, що 05 січня 2026 року поліцейський 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області сержант поліції Гаврилюк І.М. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6468862, якою позивача визнано винним у порушенні п.8.7.3. ґ) Правил дорожнього руху України водій керуючи тз проїхав перехрестя вулиць Подільська Кам`янецька на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3.ґ) ПДР, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. Позивач не погоджуючись із вказаною постановою, вказав, що правопорушення не вчиняв, у відповідача відсутні належні та достатні докази та/або фактичні дані, що підтверджують вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому просить постанову визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 30.01.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику) сторін.

05.02.2026 представник відповідача подав відзив на позов де вказав, що 05 січня 2026 року, під час виконання своїх службових обов`язків поліцейським взводу №4 роти №1 старшим сержантом поліції Гаврилюком І.М. було виявлено, що позивач (водій), керуючи транспортним засобом марки Jeep Cherokee д.н.з. НОМЕР_1 у м. Хмельницькому здійснив проїзд перехрестя вулиць Кам`янецька-Подільська на заборонений жовтий сигнал світлофору, чим порушив п. 8.7.3 (ґ) Правил дорожнього руху України затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 № 1306, внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП. Із відеозапису відео реєстратора службового автомобіля видно, що в момент увімкнення жовтого сигналу світлофора по вулиці Кам`янецька, автомобіль Jeep Cherokee д.н.з. НОМЕР_1 рухається прямолінійно (протягом 2 секунд), перетинає стоп-лінію. На відео з камер спостереження «Безпечне місто» чітко вбачається як транспортним засобом марки Jeep Cherokee д.н.з. НОМЕР_1 о 16 год 24 хв під`їзжаючи до перехрестя на миготливий зелений сигнал світлофора не зупиняє рух, а так і продовжує перетинати стоп лінію на жовтий сигнал світлофора.

Після чого Інспектор на службовому автомобілі прослідував за даним транспортним засобом, та в подальшому вказаний автомобіль S Jeep Cherokee д.н.з. НОМЕР_1 було зупинено, водієм виявився ОСОБА_1 .

Виходячи зі змісту адміністративного позову, позивач вказує що розпочав рух на перехресті на зелене миготливе світло, проте не зміг би зупинити транспортний засіб у місці передбаченому п.8.10 ПДР України, не вдаючись до екстреного гальмування. Відео з камер «Безпечне місто» видно, що в момент увімкнення жовтого сигналу світлофора автомобіль під керуванням позивача ще не був на перехресті.

ОСОБА_1 належним чином не відреагував на зміну дорожньої обстановки (зелений миготливий сигнал світлофора), здійснив подальший рух в напрямку перехрестя та здійснив проїзд на заборонений сигнал, внаслідок чого допустив порушення вимог п. 8.7.3 ґ ПДР України.

Стосовно пояснення представника позивача, що працівником поліції не досліджувалися наявність обставин що пом`якшують або обтяжують відповідальність, то варто зазначити, що відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі.

11.02.2026 позивач надав відповідь на відзив, де вказав, що з долучених відповідачем відеозаписів з бодікамери не вбачається порушення позивачем п.8.7 ПДР України, оскільки на записах зафіксовано дахи будинків, сфітлофор, проте невидно ні проїжджої частини ні автомобіля позивача, яким (на думку працівників поліції) позивачем було порушено правила дорожнього руху; також зафіксовано факт зупинки автомобіля позивача та факт спілкування працівника поліції зі позивачем. З долучених відповідачем відеозаписів та скрін шотів з камери «Безпечне місто» не вбачається порушення позивачем правил дорожнього руху о 16:25:03 05 січня 2026 року. Автомобіль, що зафіксований на зазначених вище відеозаписах та скрін шотах, неможливо ідентифікувати, а тим більше стверджувати, що він належить позивачу.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6468862 від 05.01.2026р 05.01.2026р 16:25:03 м.Хмельницький, вулиця Кам`янецька Подільська водій керуючи тз проїхав перехрестя вулиць Подільська Кам`янецька на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3. ґ) ПДР. Тобто час вчинення адміністративного правопорушення - 16:25:03. Долучені відповідачем докази жодним чином не підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення в час зазначений у постанові серії ЕНА № 6468862 від 05.01.2026р., оскільки відображають проїзд перехрестя якимось транспортним засобом о 16:24:41.

Зазначає, що був зупинений працівниками поліції по вулиці Кам`янецькій в напрямку руху до Філармонії (вул. .Героїв Маріуполя). З долучених відповідачем відеозаписів та скрін шотів з камери «Безпечне місто» вбачається сигнал світлофора на перехресті вулиць Кам`янецької та Подільської в напрямку руху по вулиці Кам`янецька до вулиці Степана Бандери. Однак жодного доказу про наявність жовтого сигналу світлофора у зустрічному напрямку (за напрямком руху позивача) відповідачем не надано, позов підтримав та просив задовольнити.

Суд, дослідивши та оцінивши докази, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що постановою поліцейського 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області сержанта поліції Гаврилюка І.М. серії ЕНА № 6468862 від 05 січня 2026 року, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 2 ст.122 КУпАП за те, що керуючи транспортним засобом марки Jeep Cherokee д.н.з. НОМЕР_1 у м. Хмельницькому здійснив проїзд перехрестя вулиць Кам`янецька-Подільська на заборонений жовтий сигнал світлофору, чим порушив п. 8.7.3 (ґ) Правил дорожнього руху України затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За визначенням пункту 1.10 ПДР, дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

Сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів (пункт 8.7.3. ґ ПДР України).

У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів (пункт 8.10 ПДР України).

Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху (пункт 8.11. ПДР України).

Зі змісту пункту 8.7.3. ґ ПДР України слідує, що жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися у місцях, визначених пунктом 8.10 цих Правил.

Згідно з частиною другою статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з частинами 1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як видно зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1, 4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В п. 7 оскаржуваної постанови зазначено, що до постанови додається відео з боді камери 476357, відео реєстратора службового тз.

Відповідач надав суду відеоматеріали із нагрудного відеореєстратора та автомобільного відеореєстратора службового транспортного засобу працівників поліції щодо вчиненого позивачем правопорушення (проїзд перехрестя вулиць Подільська Кам`янецька на заборонений жовтий сигнал світлофора).

Як видно з оглянутого відеозапису з нагрудної бодікамери, вбачається о 16.25.43 поліцейський підійшов до транспортного засобу НОМЕР_1 , за кермом якого був позивач, пояснив причину зупинки та провів розгляд справи.

З доданого відеозапису з камер «Безпечне місце» вбачається, що 05.01.2026 о 16.24.42 транспортний засіб рухається до перехрестя Кам`янецька-Подільська на миготливий зелений сигнал світлофора не зупиняє рух, а так і продовжує перетинати стоп лінію на жовтий сигнал світлофора.

Разом з тим, з наданого відеозапису та скріншотів не вбачається можливим встановити державний номерний знак та марку транспортного засобу, який 05.01.2026 о 16.24.42 рухається до перехрестя Кам`янецька-Подільська.

Частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга №7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1)

Оскільки суб`єкт владних повноважень не надав доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Відповідно до статті 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, за таких обставин, оскаржена постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною та в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 2 КУпАП, у зв`язку з чим зазначена постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 122 ч.2, 229, 247, 251, 278-280, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 19-20, 77, 132, 139, 286 КАС України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови - задовольнити.

Постанову поліцейського 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області сержанта поліції Гаврилюка І.М. серії ЕНА № 6468862 від 05 січня 2026 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 12 ст.122 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 665,60 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646.

Дата складення повного тексту рішення: 06.03.2026.

Суддя: