Рішення № 134668827, 09.03.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/30321/25

пр. № 2/759/5229/26

09 березня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Петренко Н.О.

за участю секретаря судових засідань Чумак В.А.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори (м. Київ, вул. Гната Юри, 9) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

Позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати неправомірною бездіяльність Відповідача щодо невидачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті чоловіка, ОСОБА_3 , позивачка подала заяву про прийняття спадщини, проте свідоцтво не отримала через усні пояснення нотаріуса про неможливість реєстрації права власності у зв`язку зі зміною назви шосе та відсутністю адреси в реєстрі.

ІІ. Процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2026 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 03 березня 2026 року закрито підготовче засідання у вказаній цивільній справі та призначено розгляд справи по суті.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Заперечення мотивовані тим, що у спадковій справі № 831/2024 після померлого ОСОБА_3 відсутня заява ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину. Відповідач наголошує, що згідно з законом свідоцтво видається виключно на підставі відповідної заяви спадкоємця, а за її відсутності у нотаріуса немає підстав ні для видачі документа, ні для винесення постанови про відмову.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 ., що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Позивачка, ОСОБА_2 , є дружиною померлого та спадкоємицею за законом. У серпні 2024 року вона звернулася до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори, внаслідок чого було заведено спадкову справу № 831/2024 (реєстраційний номер у Спадковому реєстрі 72799116).

Відповідно до статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.

Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 зазначеного Закону.

Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

У постанові про відмову зазначаються:

дата винесення постанови;

прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса;

прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи;

про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання);

причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство;

порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до п. 4.11. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій свідсоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини або з дня державної реєстрації смерті особи у випадках, встановлених пунктом 20 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, або не раніше строків, встановлених у частині другій статті 1270, статті 1276 Цивільного кодексу України.

4.12. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

4.13. Для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину є первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа. При цьому нотаріус має виконати всі дії, які передбачені цим Порядком.

4.14. Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

4.15. Видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 Цивільного кодексу України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:

1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;

2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;

3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;

4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;

5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;

6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;

7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;

8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням;

8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Відповідно до статті 50 ЗУ «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з чим було заведено спадкову справу. Разом з тим, відповідно до вимог чинного законодавства, прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину є різними юридичними діями. Для отримання свідоцтва про право на спадщину спадкоємець повинен подати нотаріусу окрему заяву про його видачу.

Згідно з пунктом 4.11 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину. Таким чином, подання відповідної заяви є необхідною передумовою для вчинення нотаріусом відповідної нотаріальної дії.

Як встановлено судом, у матеріалах спадкової справи № 831/2024 відсутня письмова заява позивачки про видачу свідоцтва про право на спадщину. Відповідно, у нотаріуса не виникло обов`язку розглядати питання про видачу такого свідоцтва чи приймати рішення про відмову у його видачі.

Посилання позивачки на те, що нотаріус усно повідомив їй про неможливість видачі свідоцтва через зміну назви вулиці та відсутність адреси в реєстрі, не підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому усні пояснення посадової особи не можуть свідчити про вчинення нотаріусом неправомірної бездіяльності у розумінні законодавства.

Крім того, відповідно до статті 49 Закону України «Про нотаріат» у разі відмови у вчиненні нотаріальної дії нотаріус зобов`язаний винести постанову про відмову. Однак така постанова у матеріалах справи відсутня, що також свідчить про те, що позивачка не зверталася до нотаріуса із належною заявою про вчинення відповідної нотаріальної дії.

Отже, за відсутності належного звернення позивачки до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину відсутні правові підстави вважати, що відповідач допустив неправомірну бездіяльність.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивачки про визнання бездіяльності відповідача неправомірною та зобов`язання вчинити дії є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 1297 Цивільного кодексу України, статтями 49, 50 Закону України «Про нотаріат» Порядку вчинення нотаріальних дій, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Н.О. Петренко