Постанова № 134667193, 09.03.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3264/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді - Панас О.В.

при секретарі судового засідання - Алексейчук Ю.М.

з участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Кученець О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради третя особа Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в :

У провадженні Рівненського міського суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради третя особа Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Просив визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради серії RVN № 2520794 від 30.07.2025. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . Стягнути з Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради на його користь безпідставно стягнуті кошти у розмірі 1848,00 грн. Стягнути з Відповідача судовий збір в сумі 665,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30 липня 2025 року інспектором з паркування Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради винесено постанову серії RVN № 2520794 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП із накладенням штрафу в сумі 680 грн.

Зазначена постанова йому не вручалася, поштовим зв`язком не надсилалася, у зв`язку з чим він не був повідомлений про її винесення та позбавлений можливості реалізувати право на захист.

Про існування постанови йому стало відомо 02.02.2026 року після блокування банківського рахунку та примусового стягнення коштів у межах виконавчого провадження.

02.02.2026 року з нього в примусовому порядку було стягнуто 1848 грн. штрафу, витрат на виконавче провадження та виконавчого збору. 03.02.2026 року виконавче провадження закрито, штраф стягнуто примусово.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просив задовольнити. Додатково пояснив, що факт вчинення ним правопорушення він визнає, проте невручення постанови призвело до того, що він був позбавлений можливості: надати пояснення; подати докази; скористатися правом на оскарження у визначений законом строк; сплатити штраф у визначений постановою термін та добровільно у сумі 340 грн..

Представник відповідача за довіреністю Кученець О.М. в судовому засіданні позов не визнала, просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

Згідно поданого відзиву вказують на те, що як зазначено у постанові: особа, яка керувала автомобілем (водій) Нyundai Santa FE, д.н.з. НОМЕР_1 порушила правила зупинки, а саме здійснила зупинку транспортного засобу на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки (протилежним краєм проїзної частини) і транспортним засобом, що зупинився менше 3 метрів та створила перешкоду руху, чим порушила п. 15.9 «д» ПДР України та ч.3 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до вимог п. п. 15.9 «д» розділу 15 ПДР зупинка забороняється: у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини та транспортним засобом, що зупинився, менше ніж 3 м.

Як видно, з доданих до відзиву копій фотознімків, які були зроблені 29.07.2025 о 11:40:58 - 11:41:22, транспортний засіб позивача здійснив зупинку на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки (протилежним краєм проїзної частини) і транспортним засобом, що зупинився менше 3 метрів. На цих фотознімках зображено автомобіль Нyundai Santa FE, д.н.з. НОМЕР_1 , який порушив вимоги п. 15.9 «д» ПДР України. Всі фотознімки, які є доказами вчинення адміністративного правопорушення, розміщені на сайті Рівненської міської ради за посилання. Вказані фотознімки містять дату, час, а також географічні координати, які відповідають місцю вчинення адміністративного правопорушення, що вказане в постанові.

Отже, фотознімки транспортного засобу, які здійснені інспектором з паркування повністю відповідають вимогам примітки до ст. 14-2 КУпАП, а отже є належними та допустимими доказами, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Так, 30.07.2025 при винесенні постанови інспектором з паркування Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради, за інформацією Єдиного державного реєстру транспортних засобів встановлено відповідальну особу, зазначену у ч. 1 ст. 14-2 КУпАП, якою виявився ОСОБА_1 , якому належить транспортний засіб Нyundai Santa FE, д.н.з. НОМЕР_1 , та його адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів.

Відповідачем була надіслана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності серія RVN № 2520794 від 30 липня 2025 року на адресу місця реєстрації позивача та 13.10.2025 повернулась за закінченням терміну зберігання, що підтверджуються копією довідки про причини повернення з відміткою про повернення поштового відправлення та відбитком штампу Укрпошти. Відповідач виконав свій обов`язок, передбачений ст. 285 КУпАП, відправивши постанову в установлений законом строк. Факт неотримання листа Позивачем є наслідком виключно його суб`єктивної поведінки (бездіяльності), а не порушенням процедури з боку Відповідача.

Твердження позивача про відсутність постанови RVN № 2520794 від 30.07.2025 у мобільному додатку Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (мобільному додатку Порталу «Дія») не відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.

Отже, оскаржувана постанова є законною, була винесена, уповноваженою на те особою та у визначеному порядку, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Від представника третьої особи відділу ДВС до суду надійшло клопотання (№13880/26-вх. від 26.02.2026), у якому просять розглянути справу без участі представника відділу. Письмових пояснень на позов не подали.

Ухвалою суду від 13.02.2026 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу з повідомленням сторін.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою серії RVN № 2520794 від 30.07.2025 винесеної інспектором з паркування Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 680 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови серії RVN № 2520794 від 30.07.2025 вбачається, що особа, яка керувала автомобілем (водій) Нyundai Santa FE, д.н.з. НОМЕР_1 порушила правила зупинки, а саме здійснила зупинку транспортного засобу на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки (протилежним краєм проїзної частини) і транспортним засобом, що зупинився менше 3 метрів та створила перешкоду руху, чим порушила п. 15.9 «д» ПДР України та ч.3 ст. 122 КУпАП.

З оглянутих копій фотознімків, які були зроблені 29.07.2025 о 11:40:58 - 11:41:22, транспортний засіб позивача здійснив зупинку на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки (протилежним краєм проїзної частини) і транспортним засобом, що зупинився менше 3 метрів. На цих фотознімках зображено автомобіль Нyundai Santa FE, д.н.з. НОМЕР_1 .

Таким чином, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не заперечується позивачем.

У постанові ВС від 03.07.2018 у справі № 806/2021/16 зазначено: «Обов`язок доказування факту вручення постанови про адміністративне правопорушення покладається на суб`єкта владних повноважень».

Так встановлено, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності серія RVN № 2520794 від 30 липня 2025 року, про скоєння правопорушення 29.07.2025, надсилалась на адресу місця реєстрації позивача та 13.10.2025 повернулась за закінченням терміну зберігання, що підтверджуються копією довідки про причини повернення з відміткою про повернення поштового відправлення та відбитком штампу Укрпошти.

Тобто, належні докази вручення позивачу постанови відсутні. Відтак, є помилковим трактування відповідачем факту отримання ОСОБА_1 постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 2 статті 300-1 КУпАП України у разі несплати штрафу особами, зазначеними у частинах першій та другій статті 14-2 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів така постанова підлягає примусовому виконанню.

Пунктом 39 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України до органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, віднесено органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів, інших надходжень бюджету.

Під час здійснення контролю було встановлено відсутність оплати штрафу відповідальною особою - фізичною особою, за якою був зареєстрований транспортний засіб.

Відповідно до ст. 300- 1 КУпАП у разі несплати штрафу фізичною або юридичною особою протягом тридцяти днів з дня вручення постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху стягується пеня у подвійному розмірі штрафу.

Зважаючи на відсутність відомостей про сплату штрафу та керуючись ст. 300- 1, 307, 308 КУпАП, Відповідачем було скеровано оскаржувану постанову до органів державної виконавчої служби для примусового виконання.

30.01.2026 р. державним виконавцем Волчецьким Д.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 80122207) з виконання постанови № RVN № 2520794 від 30.07.2025 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1360,00 грн.

02.02.2026 року з ОСОБА_1 в примусовому порядку було стягнуто 1848 грн. штрафу, витрат на виконавче провадження та виконавчого збору. 03.02.2026 постановою винесеною державним виконавцем Волчецьким Д.М. виконавче провадження з примусового виконання постанови № RVN № 2520794 від 30.07.2025 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1360,00 грн. закінчено у зв`язку з фактичним виконанням рішення.

Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень є заключною стадією провадження в справах про адміністративні правопорушення. Від того, наскільки своєчасно і повно виконуються постанови, значною мірою залежить ефективність зазначеного провадження, всього інституту адміністративної відповідальності.

Постанова про накладення адміністративного стягнення це, так би мовити, виконавчий документ, вона є обов`язковою для виконання всіма державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Для того, щоб постанова була обов`язковою для виконання, вона повинна набрати чинності.

За загальним правилом, встановленим ст.299 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення. В разі оскарження постанови, вона набирає чинності після залишення скарги без задоволення, тобто з дня прийняття відповідного рішення.

З метою підвищення оперативності виконання постанов, а також забезпечення прав особи ст.303 КУпАП закріплено строки, протягом яких постанова може бути звернута до виконання, іншими словами, передбачено строки давності виконання постанов. За загальним правилом постанова про накладення адміністративного стягнення не підлягає виконанню, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Варто зазначити, що постанова вважається звернутою до виконання, коли орган (посадова особа), який її виніс, вручає або надсилає її копію відповідній особі або надсилає органу, уповноваженому безпосередньо її виконувати.

У випадках подання скарги на постанову перебіг строку давності її виконання зупиняється до розгляду скарги. В разі відстрочки виконання постанови перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки. Крім цього, законодавством України може бути передбачено і інші строки звернення постанов до виконання.

Якщо під час виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у порушника або інших осіб виникають якісь питання, їх вирішує орган чи посадова особа, який виніс постанову.

Порядок вирішення таких питань КУпАП не врегульовано, хоча їх ініціаторами, як свідчить практика, можуть бути порушник, потерпілий або орган, що виконує постанову. В цих випадках звернення має бути розглянуто невідкладно і прийнято відповідне рішення.

Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснює орган (посадова особа), який виніс постанову. Здійснюється цей контроль, перш за все, шляхом перевірки ознайомлення порушника із змістом постанови, своєчасністю вручення йому її копії, надісланням постанови органу (посадовій особі), уповноваженому безпосередньо її виконувати. У відповідних документах органу (посадової особи), який виніс постанову, робиться відмітка про повне виконання постанови або про неможливість її виконання з об`єктивних причин.

Для постанов про накладення штрафу встановлено добровільний і примусовий порядок виконання.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суму штрафу, перераховану до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі адміністративний суд визнав протиправною та скасував, можна стягнути на користь платника згідно зі ст. 1212 ЦК України як безпідставно утримувану. На такі правовідносини не поширюються приписи ЦК України про відшкодування шкоди та Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до Державного та місцевих бюджетів України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787 (Порядок № 787).

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі за позовом товариства до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) щодо повернення платникові суми адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до обставин цієї справи Укртрансбезпека застосувала до товариства адміністративно-господарський штраф. Товариство оскаржило постанову про застосування штрафу до адміністративного суду та одночасно сплатило цей штраф, щоб уникнути блокування банківських рахунків у виконавчому провадженні. Адміністративний суд в апеляційній інстанції позов товариства задовольнив. Після цього товариство звернулося до господарського суду з позовом про стягнення сплаченої суми за рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки. Суди першої й апеляційної інстанцій позов задовольнили і стягнули на користь товариства кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.

Укртрансбезпека в касаційній скарзі вказала, що спір стосується адміністративних відносин, бо відповідач діяв як суб`єкт публічного права, сплачені кошти є об`єктом бюджетних відносин, а процедура повернення цих коштів визначена в Порядку № 787 та є позасудовою.

ВП ВС зауважила, що на момент сплати товариством адміністративно-господарського штрафу була юридична підстава для такого платежу чинна постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що товариство сплатило кошти помилково. Також з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що воно сплатило штраф надміру, тобто в розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.

Порядок № 787 застосовний до випадків повернення помилково чи надміру зарахованих коштів до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку товариство внесло до бюджету, не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється. Також немає підстав застосовувати до спірних правовідносин приписи ЦК України про відшкодування шкоди. На ці правовідносини поширюються приписи ст. 1212 ЦК України.

Також ВП ВС зазначила, що оскільки після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу кошти, які платник сплатив на виконання цієї постанови, перебувають у Державному бюджеті України без достатньої правової підстави, то повернення таких коштів платникові стосується захисту його майнових прав як суб`єкта господарювання, а справи у спорах про стягнення цих коштів належать до юрисдикції господарських судів.

Постанова ВП ВС від 8 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21 (провадження № 12-36гс22) .

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показниками технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Крім того, згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно положень ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На підставі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з досліджених судом письмових матеріалів справи достовірно встановлено, що 29.07.2025 р. було виявлено порушення п. 15.9 «д» ПДР України та 30.07.2025 постановою серії RVN № 2520794 притягнено до адміністративної відповідальності позивача ОСОБА_1 за ч.3 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 680 грн. На місці події правопорушнику не було залишено будь-якого повідомлення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, та як встановлено судом, постанова була ухвалена на наступний день після виявлення правопорушення 30.07.2025, у зв`язку з тим, що інспектор встановлював власника автомобіля та місце реєстрації його проживання.

Згідно з ч. 2 ст. 300-1 КУпАП, у разі сплати фізичною або юридичною особою п`ятдесяти відсотків розміру штрафу протягом п`яти банківських днів з дня вручення постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, така постанова вважається виконаною.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши в сукупності всі достовірні докази, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст. 122 КУпАП.

Разом з тим, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено факту своєчасного вручення копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , що призвело порушення його права добровільної сплати штрафу в сумі 340 грн., а не 1360 грн., що становить подвійний розмір за невиконання постанови.

Оскільки суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення за ч.3 сть.122 КУпАП, то до адміністративної відповідальності він був притягнутий правомірно.

Проте, суд вважає, що Департаментом муніципальної варти Рівненської міської ради був порушений порядок звернення постанови до виконання, а саме не пересвідчившись в тому, що позивач отримав копію постанови, направили її для примусового виконання. Як наслідок, суд вважає, що ОСОБА_1 сплатив штраф у надмірній сумі, тому у нього виникає право на відшкодування 1020,00 грн. штрафу, як зайво сплаченого, та на відшкодування 488 грн. виконавчого збору.

Суд вважає, що вимога в частині стягнення з Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради на його користь безпідставно стягнуті кошти у розмірі 1848,00 грн до задоволення не підлягає, оскільки обрано невірний спосіб захисту. В даному випадку позивачу слід звернутися до суду з позовом до осіб, з вини яких було порушено його право, в порядку ст. 1212 ЦК України у зв`язку зі збереженням майна без достатньої правової підстави на відшкодування зайво сплаченого штрафу та виконавчого збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9, 19, 20, 77, 241, 244, 245, 246, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради третя особа Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Департамент муніципальної варти Рівненської міської ради, місцезнаходження: м.Рівне, вул. Степана Бандери, буд. 44, код ЄДРПОУ 44350009.

Третя особа: Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: м.Рівне, вул. Замкова, 22 А.

Повний текст рішення виготовлено 09.03.2026

Суддя: О.В.Панас