Рішення № 134666558, 26.02.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/877/25

Провадження № 2/529/103/26

РІШЕННЯ

іменем України

26 лютого 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Петренко Л.Є.

секретаря - Звягольської В.А.

позивачки за первісним позовом ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

відповідача за первісним позовом ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи Кудінової І.М.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з матір?ю та відібрання дитини від батька

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів з матері,

встановив:

Представник позивача адвокат Крекотень О.А. 23.09.2025, через засоби поштового зв`язку, звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з матір?ю та відібрання дитини від батька.

В обґрунтування позову вказує, що позивачка проживала разом однією сім`єю з відповідачем ОСОБА_3 починаючи з жовтня 2020 року по липень 2023 року за місцем проживання відповідача в смт. Диканька. За цей час в них народилась спільна донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В липні 2023 року вони припинили спільне проживання і позивачка разом з донькою переїхала проживати до своєї матері. За спільною усною домовленістю між позивачкою та відповідачем їх донька ОСОБА_6 після припинення фактичних шлюбних відносин та спільного проживання, залишилась проживати разом з матір`ю. 15.08.2024 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було укладено мирову угоду про встановлення порядку побачення і спілкування батька ОСОБА_3 та баби ОСОБА_7 із малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була затверджена ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 15.08.2024. У вересні 2024 року позивачка ОСОБА_1 разом зі своєю донькою ОСОБА_8 переїхала на постійне місце проживання в м.Жовті Води, де проживає і наданий час. Після укладення вищевказаної мирової угоди, відповідач постійно порушував її умови, а саме постійно порушував графік побачень з дитиною та вчасно не повертав дитину після побачень з нею. 09.09.2025 відповідач в черговий раз забрав у матері дитину пообіцявши при цьому повернути її наступного дня, однак на наступний день відповідач зателефонував позивачці та повідомив їй що дитину він повертати взагалі не збирається і тепер дитина буде проживати разом з ним, і з того часу дитину матері не повертає, не дає а ні спілкуватись а ні бачитись позивачці зі своєю донькою. Вказує, що позивачка завжди належним чином піклувалась про власну дитину, своїй доньці вона приділяла належну увагу, малолітня ОСОБА_6 ніколи не була позбавлена материнської ласки та любові, позивачка постійно займалась її вихованням, слідкувала за її правильним харчуванням, слідкувала за її здоров`ям та розвитком, допомагала у дошкільному навчанні та розвитку, з донькою у позивачки дуже гарні та теплі материнські стосунки побудовані на взаєморозумінні, повазі та любові. Вважає, що малолітній дівчинці краще проживати з матір`ю через сильну емоційну прив`язаність, кращу здатність задовольнити фізіологічні й психологічні потреби дитини, позитивний вплив на тендерну само ідентифікацію, а також через стабільне емоційне та побутове середовище.

Просить визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю - ОСОБА_1 . Відібрати малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідача ОСОБА_3 та передати її матері - ОСОБА_1 . Стягнути з відповідача понесені судові витрати.

13.10.2025 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку загальному позовному провадженні.

30.10.2025 представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Конюшенко М.А. подала зустріну позовну заяву. Вказує, що відповідачка ОСОБА_1 не виконує покладені на неї обов`язки матері, систематично залишала дитину у позивача, сама залишила місце мешкання в смт. Диканька та переїхала до м.Жовті Води. Періодично там проживала з нею і малолітня дитина. Зі слів доньки, позивач знає, що ОСОБА_1 мешкає із іншим чоловіком, який негативно налаштований до дитини. З кінця літа 2025 року ОСОБА_9 постійно проживає з батьком, який повністю матеріально утримує дитину та займається її вихованням. Зокрема возив на відпочинок до м. Одеса, відводить та забирає з садочка, купує необхідні речі та продукти харчування, створив належні умови для проживання та навчання, піклується про фізичний, духовний та моральний розвиток доньки. При цьому відповідачка, коштів на утримання чи виховання дитини не надає, участі в її соціальному житті не приймає. Оскільки позивач на даний час самостійно виховує та утримує доньку, виникла необхідність визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_10 разом із ним, так як позивачка не погоджується в рівних долях утримувати дитину та заперечує проти постійного проживання доньки з батьком, хоча і догляду за останньою не здійснює, вчиняє з даного приводу часті сварки.

Також представник зазначає, що враховуючи що з 01.09.2025 змінився сімейний стан особи, яка сплачує аліменти та особи, яка їх одержує, просить припинити примусове стягнення на користь матері аліментів на дитину в розмірі 1/4 частини всіх доходів, бо сімейний стан платника аліментів та особи, що їх одержує змінився, і один із дітей став мешкати з батьком. Також просить стягувати аліменти з матері на утримання дитини.

Просить визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 разом з батьком - ОСОБА_3 . Припинити з дати подання позову стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , стягнутих рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 02.12.2021 на утримання неповнолітньої ОСОБА_5 . Визнати виконавчий лист № 529/931/21 від 28.05.2024 виданий на підставі рішення Диканського районного суду від 02.12.21 таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати подання позову. Стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір в розмірі 1212 грн. та витрати на правничу допомогу, які будь заявлені протягом 5 днів після винесення судового рішення.

10.11.2025 ухвалою суду зустрічний позов прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

24.11.2025 представник позивачки за первинним позовом та відповідачки за зустрічним ОСОБА_1 - адвокат Крекотень О.А. подав відзив по зустрічний позов, у якому зазначено, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає. Вказує, що відповідачка жодного разу не чинила позивачу жодних перешкод в спілкуванні і вихованні доньки, а також в побаченнях та спільному проведенню дозвілля з батьком. Відповідачка не погоджується з твердженнями представника позивача, оскільки в дійсності відповідачка завжди добросовісно та сумлінно виконувала свої обов`язки матері, завжди належним чином займалась вихованням та доглядом за своєю донькою. Так зокрема належне та бездоганне виконання своїх батьківських обов`язків відповідачкою відносно своєї доньки підтверджується відгуком на матір ОСОБА_1 вихованки Жовтоводського закладу дошкільної освіти АДРЕСА_1 ОСОБА_5 , а також психолого-педагогічною характеристикою на вихованку Жовтоводського закладу дошкільної освіти № НОМЕР_1 ОСОБА_5 , які видані та підписані її вихователем та директором, копії яких було долучені до первісного позову. Щодо того, що відповідачка систематично залишала дитину у позивача частково відповідає дійсності, оскільки вона чесно та добросовісно виконувала умови вищевказаної мирової угоди про встановлення порядку побачення і спілкування батька з дитиною. При цьому саме позивач після укладення вищевказаної мирової угоди, постійно порушував її умови, а саме постійно порушував графік побачень з дитиною та вчасно не повертав дитину після побачень з нею. 09.09.2025 позивач в черговий раз забрав у відповідачки дитину пообіцявши при цьому повернути її наступного дня, однак на наступний день позивач зателефонував відповідачці та повідомив їй що дитину він повертати взагалі не збирається і тепер дитина буде проживати разом з ним, і з того часу він дитину матері не повертав, не давав ані спілкуватись, ані бачитись відповідачці зі своєю донькою. Вказане підтверджується зверненнями відповідачки з цього приводу з відповідними заявами до прокуратури та до поліції. 06.11.2025 ОСОБА_1 все ж таки вдалося забрати свою доньку з дитячого садочку та вони повернулися додому. На даний час відповідачка вже придбала собі власне житло, а саме житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 який належить відповідачці на праві особистої приватної власності, що підтверджується копією відповідного договору купівлі- продажу житлового будинку від 04.11.2025 та витягом з державного реєстру речових прав. В будинку створено всі належні умови для проживання в ньому позивачки з її малолітньою донькою. Зазначає, що зустрічний позов ОСОБА_3 є безпідставним та не обгрунтованим, а доводи які наведені в ньому не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, а отже задоволенню такий позов не підлягає.

27.11.2025 ухвалою суду задоволено клопотання представника ОСОБА_2 про витребування доказів.

26.12.2025 представник ОСОБА_2 подав клопотання про приєднання доказів до справи.

07.01.2026 представник ОСОБА_4 подала клопотання про долучення доказів.

08.01.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

26.01.2026 представник ОСОБА_2 подав додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні представник позивачки за первісним позовом та відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвокат Крекотень О.А. первісний позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Також вказав, що після припинення спільного проживання сторін дитина залишилась проживати з матір?ю за спільною згодою батьків. Матір завжди добросовісно та сумлінно виконувала свої обов`язки, належним чином займалась вихованням та доглядом за своєю донькою. Не чинила перешкод у зустрічах дочки з батьком, але ОСОБА_3 порушував умови мирової угоди, вчасно дитину не повертав, а 09.09.2025 фактично викрав дитину від матері та не давав ані спілкуватись, ані бачитись матері зі своєю донькою. 06.11.2025 ОСОБА_1 забрала свою доньку з дитячого садочку та вони повернулися додому. На даний час відповідачка придбала собі власне житло, а саме житловий будинок розташований в м. Жовті Води, в якому створено всі належні умови для проживання в ньому позивачки з її малолітньою донькою. Також ОСОБА_1 працює та має стабільний дохід. У матері з дитиною дуже гарні та теплі стосунки побудовані на взаєморозумінні, повазі та любові. Просить первісні позовні вимоги задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

В судових дебатах представник ОСОБА_2 вказав, що на протязі 5 днів буде подана заява про розподіл витрат на правничу допомогу.

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала. Вказала, що під час спільного проживання з ОСОБА_3 народилась спільна донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В липні 2023 року вони припинили спільне проживання і вона разом з донькою переїхала проживати до своєї матері. Про те, що дитина буде проживати з нею домовились добровільно з ОСОБА_3 . У вересні 2024 року вона разом зі своєю донькою ОСОБА_8 переїхала на постійне місце проживання в м.Жовті Води, де проживає і наданий час. Не заперечує, що дочка періодично проживала з батьком, оскільки умовами мирової угоди був визначений порядок їх спілкування. Проте ОСОБА_3 порушував умови угоди, вчасно не повертав дочку, остання проживала з батьком більше часу ніж було визначено умовами угоди. У вересні 2025 року вона з дочкою приїхала в с.Диканька до матері. Подзвонив ОСОБА_3 і вони домовились, що він забере дочку на добу. На наступний день ОСОБА_3 подзвонив їй та повідомив, що дитину не поверне. Зверталася до поліції та прокуратури, але результату не було. Намагалася дзвонити до ОСОБА_3 , але він не виходив на контакт. 31.10.2025 вона приїхала до дитячого садочку, де була її дочка, але вихователька їй дитину не віддала. 06.11.2025 вона все ж забрала дочку із садочка і поїхали додому. По дорозі додому ОСОБА_3 на службовому автомобілі почав підрізати автомобіль на якому вона рухалась з донькою створюючи при цьому їй перешкоди в тому щоб вона забрала доньку додому. Навіть після того коли на місце даної пригоди прибули працівники поліції то позивач намагався вирвати дитину з рук, щоб вона не змогла її забрати. З того часу дитина проживає з нею. ОСОБА_3 намагався у грудні 2025 року побачитися з дитиною, ходив до поліції, у виконавчу службу, але до неї не дзвонив. У грудні 2025 року дізналася про відкрите виконавче провадження щодо невиконання мирової угоди.

На запитання представника відповідача, позивачка відповіла, що аліменти відповідач сплачує, але є заборгованість подарунки дитині не робить, якщо щось і купляє, то все залишається у нього вдома. Працює вона з 10 до 17 год, відводить та забирає дочку із садочку вона.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнав. Вважає, що для дитини буде краще проживати з ним. Він працює, має стабільну заробітну плату, сталий графік роботи (на вихідних вдома), проживає в с.Диканька в будинку батька, в якому є всі умови для проживання, для доньки є окрема кімната, все необхідне для її розвитку. Також бабуся дуже любить онучку і буде допомагати у її вихованні. Також вказує, що він має кращі фінансові можливості для забезпечення кращого майбутнього дочки, він дочку любить і бажає щоб вона проживала з нею. Також і дочка ОСОБА_6 тягнеться до нього. Він возив її влітку до моря, також возить в різні розважальні центри, купляє їй речі, іграшки. Натомість мати дитини не змозі фінансово забезпечити дитину та дати їй все найкраще. На його думку, мати неналежно виконує свої материнські обов`язки. Аліменти стягуються через роботу, чому є заборгованість не знає. У вересні 2025 року дитина була з ним, бо він перебував у відпустці, не повертав, бо мати не приїзжала забирати дочку. Зустрічний позов просить задовольнити повністю. Також зазначив, що має відстрочку від мобілізації до лютого 2027 року, тому позов не є підставою для ухилення від мобілізації.

Представник відповідача ОСОБА_3 за первісним позовом адвокат Конюшенко М.А. в судовому засіданні суду пояснила, що матеріалами справи доведено, що ОСОБА_3 має усі умови для того щоб дитина проживала з батьком. Мати ОСОБА_1 перешкоджає у спілкуванні дитини з батьком, має незначний фінансовий дохід, працює тільки з вересня 2025 року. Просить зустрічний позов задовольнити, а у первісних позовних вимогах відмовити.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Диканської селищної ради, в судовому засіданні вказала, що у вересні 2025 року до служби звертався ОСОБА_11 з приводу невиконання мирової угоди з боку ОСОБА_1 щодо зустрічей з дочкою ОСОБА_8 . Також вказував, що бажає щоб дитина проживала з ним. Йому було роз`яснено механізм вирішення цих питань. Також у вересні 2025 року до служби зверталась ОСОБА_1 з приводу того, що ОСОБА_12 забрав дочку та не віддає. Їй також було роз`яснено механізм вирішення цього питання. Після подачі позову до суду, на виконання ухвали суду, обстежено умови проживання батька та подано висновок щодо розв`язання спору. Вважає, що кожен із батьків любить та турбується про дитину, але через особисті неприязні стосунки не можуть дійти згоди щодо порядку спілкування батька з дитиною. Вважає, що для дитини буде краще проживати з матір`ю, так як це дівчинка, їй 4 роки, вона має тісний зв`язок із матір`ю, але і спілкування з батьком також необхідне для дитини.

Представник третьої особи - служби у справах дітей виконавчого комітету Жовтоводської міської ради подав до суду клопотання про проведення судових засідань у її відсутність.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом однією сім`єю з жовтня 2020 року по липень 2023 року за місцем проживання відповідача в смт. Диканька. За цей час в них народилась спільна донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В липні 2023 року вони припинили спільне проживання. За спільною усною домовленістю між позивачкою та відповідачем їх донька ОСОБА_6 , після припинення фактичних шлюбних відносин та спільного проживання, залишилась проживати разом з матір`ю.

15.08.2024 між ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено мирову угоду про встановлення порядку побачення і спілкування батька ОСОБА_3 та баби ОСОБА_7 із малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була затверджена ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 15.08.2024 у справі № 529/524/24 (а.с.15-18)

У вересні 2024 року позивачка ОСОБА_1 разом зі своєю донькою ОСОБА_8 переїхала на постійне місце проживання в м.Жовті Води, де проживає і наданий час.

На час подання первісного позову ОСОБА_1 проживала разом з дитиною в м. Жовті Води в орендованому будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2 на підставі Договору оренди житла від 01.09.2025, що підтверджується копіями даного договору та правовстановлюючих документів власника будинку (а.с.19-22)

У вищевказаному будинку також було зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним витягом з реєстру територіальної громади (а.с.13)

Згідно довідки від 05.09.2025 ОСОБА_9 з 10.02.2025 по теперішній час відвідує Жовтоводський заклад дошкільної освіти № 18 «Ромашка» (а.с.24)

Відповідно до відгуку на матір ОСОБА_1 вихованки Жовтоводського закладу дошкільної освіти АДРЕСА_1 ОСОБА_5 , вбачається, що мати щодня приводить дочку до садочка, без поважних причин вдома не залишає. Мати виховує дитину одна, завжди цікавиться педагогічним процесом і розвитком дитини. Відносини між матір"ю та дочкою доброзичливі, стиль спілкування демократичний. Мати відповідальна щодо виконання батьківських обов`язків (а.с.25-26)

З психолого-педагогічної характеристики на вихованку Жовтоводського закладу дошкільної освіти № 18 ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_6 проходила період адаптації нелегко, але за деякий час потоваришувала з однолітками. Дівчинка привітна, активна, любить грати в різні ігри, комунікабельна. Навички самообслуговування сформовані. Дівчинка щодня із задоволенням відвідує дитячий садочок, Але після перебування із батьком під час відпустки повертається емоційно збудженою, не врівноваженою, на зауваження дорослих не реагує (а.с.27-28)

ОСОБА_1 працює з 19.09.2025 в ТОВ «Вигідна покупка», що підтверджується довідкою (а.с.44)

04.11.2025 ОСОБА_1 придбала житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , який належить їй на праві особистої приватної власності, що підтверджується копією відповідного договору купівлі-продажу житлового будинку та витягом з державного реєстру речових прав (а.с.130-134).

У вищевказаному будинку ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання, що підтверджується відповідним витягом з реєстру територіальної громади (а.с.135)

Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов Служби у справах дітей Виконаного комітету Жовтоводської міської ради від 05.11.2025 житловий будинок по АДРЕСА_1 має 4 житлові кімнати, веранду, санвузол та кухню. Будинок вмебльований, має підключені усі комунікації. Для дитини виділено окрему кімнату, яка має окремо спальне місце та місце для розвитку (а.с.136).

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 проживає та зареєстрований по АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорта (а.с.64).

Згідно акта обстеження умов проживання батька ОСОБА_3 від 20.11.2025 встановлено, що в будинку фактично проживає ОСОБА_13 та ОСОБА_3 . В будинку чисто, затишно. Для дитини виділена окрема кімната, є спальне місце, іграшки (а.с.178)

Також за цією адресою зареєстрована дочка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади (а.с.78)

За місцем проживання батько ОСОБА_3 уклав декларацію про вибір лікаря для дочки ОСОБА_10 (а.с.76)

У 2023 році ОСОБА_9 відвідувала дитячий садок «Ромашка» (Диканської територіальної громади), що підтверджується характеристикою на дитину ОСОБА_14 з вказаного закладу. Зокрема зазначено, що дитина охайна, акуратно вдягнута, доглянута. Зв`язок із вихователем підтримує батько, який дбає про доньку та забезпечує всім необхідним. До садочка найчастіше приводить і забирає батько, інколи це робить бабуся. Дівчинка завжди із задоволенням зустрічає та проводжає батька (а.с.82)

ОСОБА_3 працює з 2012 року в ТОВ «Укрпромінвест-Полтава», має стабільну заробітну плату, характеризується за місцем роботи позитивно, має економічне бронювання (а.с.80, 81)

Як встановлено в судовому засіданні обоє батьків порушують умови мирової угоди щодо порядку спілкування дитини з батьком, що підтверджується листами, скаргами до органів поліції, прокуратури, виконавчої служби, як з боку ОСОБА_1 , так і з боку ОСОБА_3 , внаслідок чого виник спір щодо визначення місця проживання дитини.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Диканської селищної ради, який затверджений виконавчим комітетом Диканської селищної ради від 26.11.2025 вбачається, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 дійсно існує спір щодо дитини, який самостійно вони вирішити не можуть. Вважають, що роль обох батьків у вихованні дитини значущі і спірне питання можливо вирішити лише після того, як батьки зможуть подолати суперечності між собою. При винесенні рішення по даній справі орган опіки та піклування покладається на розсуд суду (а.с.175-177)

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, який затверджений виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради від 20.11.2025 вбачається, що проживання ОСОБА_10 разом із матір`ю в повному обсязі відповідає інтересам дитини. Проживання з батьком, без постійного материнського нагляду та материнського виховання шкодить інтересам дівчинки, перешкоджає її повноцінному вихованню. Крім того вказують, що з урахуванням емоційних, психологічних, соціальних та фізіологічних чинників малолітній дівчинці краще проживати саме з матір`ю (а.с.196-200)

Отже з досліджених доказів встановлено, що як за місцем проживання батька, так і за місцем проживання матері створені належні умови для проживання та виховання малолітньої дитини.

Таким чином визначальне значення при вирішенні даного спору щодо місця проживання дитини мають інтереси самої дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство й батьківство охороняються державою. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України (згоду на обов`язковість яких надала Верховна Рада України). Також регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (ч. 7, ч.8 ст. 7 Сімейного кодексу України).

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі частинами 1, 2 ст. 15 Закону України Про охорону дитинства дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хант проти України" № 31111/04 від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100 рішення Європейського суду з прав людини у справі Мамчур проти України № 10383/09 від 16 липня 2015 року).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.05.2019 у справі № 357/17852/15-ц виснувала, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 562/1686/18 наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

Отже, при розгляді даної справи суд надає першочергове значення найкращим інтересам дитини.

Як встановлено в судовому засіданні, після припинення спільного проживання у липні 2023 року дитина ОСОБА_6 проживала разом із матір`ю. Певні періоди ОСОБА_6 проживала і з батьком, що було погоджено між батьками. Батько ОСОБА_3 приймав активну участь у житті доньки.

У вересні 2025 року ОСОБА_3 забрав спільну дитину ОСОБА_14 , за усною домовленістю з матір`ю на добу, але після цього не повернув матері, з якою дитина проживала. Мати ОСОБА_1 забрала дочку з дитячого садочка 06.11.2025 і після цього дитина постійно проживає з матір`ю.

Суд враховує, що як батько, так і мати дитини належним чином ставляться до виконання батьківських обов`язків, висловлюють в однаковій мірі бажання піклуватися про її розвиток, обидва позитивно характеризуються та мають усі умови для проживають.

Разом з тим при вирішенні питання місця проживання дитини суд враховує, що дитина тривалий час (з липня 2023 року) проживає з матір?ю, має відповідні соціальні контакти за місцем проживання матері, відвідує дошкільний навчальний заклад, має друзів, тому з урахуванням психологічних, соціальних та фізіологічних чинників малолітній дівчинці краще проживати саме з матір`ю.

З досліджених доказів не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про неналежний догляд, турботу та виховання матір`ю дитини, а також не встановлено будь-яких обставин, які давали б припущення того, що проживання дитини з матір`ю буде шкодити інтересам дитини.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення первісної позовної вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір?ю та відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 , що буде відповідати принципу «найкращих інтересів дитини».

Разом з тим, суд зазначає, що проживання дитини з одним із батьків, ніяким чином не перешкоджає іншому з них брати участь у вихованні, матеріальному забезпеченні дитини, спілкуванню з нею, що передбачено чинним законодавством, а в разі зміни обставин, які впливають на вирішення спору про місце проживання дитини, другий з батьків не обмежений повторно ставити таке питання.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про відібрання дитини від батька суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

Як встановлено судом, після подання позовної заяви, а саме 06.11.2025 мати ОСОБА_1 забрала дочку ОСОБА_14 від батька та остання з того часу проживає з нею в м.Жовні води.

Враховуючи, що на момент подання позову судове рішення про визначення місця проживання дитини не приймалось, орган опіки та піклування також не встановлював місце проживання дочки сторін і станом на день, коли дитина проживати з батьком (з 09.09.2025), а тому немає підстав для висновку, що ОСОБА_3 самочинно, без згоди матері, з якою на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінив її місце проживання.

Оскільки батьки мають рівні права за законом на виховання дитини, рішенням суду місце проживання дитини не встановлене, висновок органу опіки та піклування на час, коли дитина почала проживати з батьком, був відсутній, і на даний час дитина проживає з матір`ю, тому на час розгляду справи не встановлено порушень прав ОСОБА_1 , які б підлягали захисту, в обраний нею спосіб, а саме відібрання дитини від батька.

Стосовно розподілу судових витрат сторонами по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки первісні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме одна позовна вимога немайнового характеру, а у зустрічних позовних вимогах відмовлено повністю, тому з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню судовий збір на користь позивачки в розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з матір?ю та відібрання дитини від батька.

Визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відмовити у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про відібрання дитини від батька.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, в розмірі 605 грн 60 коп.

Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком, припинення стягнення аліментів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та стягнення аліментів з матері.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 02.03.2026.

Головуюча Л.Є. Петренко