Рішення № 134665546, 04.03.2026, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/6/26

Провадження № 2-о/288/23/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

з участю секретаря судових засідань Корнієнко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області заяву ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , заінтересована особа: Андрушівська міська рада Бердичівського району Житомирської області про встановлення факту проживання однією сім`єю разом із спадкодавцем на час відкритті спадщини більше п`яти років,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі заявник) звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, в якій вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер співмешканець заявниці ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, зокрема на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 .

Заявниця, як особа, що проживала однією сім?єю разом із спадкодавцем ОСОБА_3 більше п?яти років до дня його смерті, являється спадкоємицею четвертої черги та мала намір звернутися із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, однак отримала усне роз?яснення, що обставиною, яка підтверджує факт проживання однією сім?єю може бути тільки рішення суду.

Заявниця просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2006 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в АДРЕСА_2 .

Представник заявника в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити, розгляд проводити без його участі.

Представник заінтересованої особи Андрушівська міська рада Бердичівського району Житомирської області в судове засідання не з`явився, через підсистему «Електронний суд» надав до суд заяву в якій просив справу розглядати без участі, при прийнятті рішення покладаються на розсуд суду.

В судовому засіданні допитано свідків:

ОСОБА_4 , яка зазначила, що ОСОБА_3 довгий час проживав з заявницею, разом працювали. Коли помер ОСОБА_3 , ОСОБА_1 його поховала. Жили як чоловік та дружина, дітей спільних не мали, ОСОБА_3 мав двоюрідного брата. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 вдома, його поховали в селі Ходорків. ОСОБА_1 в селі Ходорків проживає все життя.

ОСОБА_5 , яка зазначила, що в селі Ходорків проживає з 1982 року ОСОБА_1 є її сусідкою. З ОСОБА_3 проживали довгий час разом, на весілля до сусідів вони приходили як подружжя, разом працювали на городі, проживали в одному будинку. Коли ОСОБА_3 помер, його поховалив селі Ходорків. ОСОБА_1 його ховала. На похорон ніхто з родичів ОСОБА_6 не приїздив. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 прожили разом більше 10 років, вели спільне господарство.

Суд, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 28 липня 2025 року Попільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено актовий запис за № 273. /а.с.5/

Згідно копії Лікарського свідоцтва про смерть №11 та Довідки про причину смерті (до форми №106/2 №11), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті: Атеросклеротична хвороба серця. /а.с.6/

Відповідно до копії Догорору-дарування, ОСОБА_3 уклав договір, за змістом якого він прийняв у власність житловий будинок за номером АДРЕСА_3 . /а.с.7/

Згідно копії довідки №329 від 04.12.2025, виданої Попільнянською селищною радою Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець села Сінгури Житомирського району Житомирської області постійно проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 з 2006 року до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент його смерті за вищевказаною адресою проживає і зареєстрована ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_6 співмешканка. /а.с.8/

На виконання ухвали суду від 10 лютого 2026 року, Попільнянська державна нотаріальна контора надала лист та інформаційну довідку, де зазначено, що відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину №84168621, після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , спадкова справа не заводилась. /а.с.27-28/

Частиною першою ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутись в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Згідно до ч. 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Враховуючи вищевикладені обставини, судом достовірно встановлено, що заявниця ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що підтвердження факту постійного проживання заявниці разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідне заявниці для належної реалізації своїх спадкових прав, однак підтвердити цей факт в позасудовому порядку вона не має можливості, що знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 81 Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до частини другої статті 89 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість заявлених вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року; Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року; ст.ст.4,12,13,19,23,28,48,76,78,81,128,258,259,263-265,293, 315-319,352,354,355 ЦПК України; суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , заінтересована особа: Андрушівська міська рада Бердичівського району Житомирської області про встановлення факту проживання однією сім`єю разом із спадкодавцем на час відкритті спадщини більше п`яти років- задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2006 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко