Рішення № 134665125, 09.03.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/228/26

провадження № 2/0274/123/26

Рішення

Іменем України

09.03.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами -

в с т а н о в и в :

Представник ТзОВ «Фінпром Маркет» - адвокат Ткаченко Ю.О. звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість:

- за договором позики №71833661 від 18.06.2025 року в розмірі 3225,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 1000,00 грн; суми заборгованості за процентами - 75,00 грн, суми заборгованості за комісією - 150,00 грн, суми заборгованості за пенею/неустойкою - 2000,00 грн;

- за кредитним договором №8354592 від 24.05.2025 року в розмірі 8074,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 2000,00 грн; суми заборгованості за процентами - 1729,00 грн, суми заборгованості за комісією - 345,00 грн, суми заборгованості за пенею/неустойкою - 4000,00 грн.

Вимоги позову обґрунтовано тим, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено: договір №71833661 від 18.06.2025 року та договір №8354592 від 24.05.2025 року.

В подальшому, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №16/10/25 від 16.10.2025 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за вказаними вище кредитними договорами.

Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 11299,00 грн та судові витрати.

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09.01.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій (а.с.62).

Відповідачка повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання, який отримала 21.01.2026.

Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від відповідачки відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що 18.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит №71833661 (надалі - договір кредиту), умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 1 000,00 грн. строком на 30 днів (з 18.06.2025 по 17.07.2025 р.), із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,25% які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 150,00 грн. У разі порушення позичальником/відповідачкою строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4 % пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор, що був надісланий на вказану відповідачкою/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін (а.с.13 зворот - 20).

Додатком №1 до договору надання коштів у кредит №71833661 від 18.06.2025 є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.21).

Згідно довідки про ідентифікацію, кредитодавець ідентифікував відповідачку за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від «monobank» за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) персональні данні останньої в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що остання використала/наклала наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис '10312 - 18.06.2025 18:53:11 (а.с.22).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконав свої зобов`язання за кредитним договором №71833661 від 18.06.2025 року, зокрема передав відповідачці у власність грошові кошти в розмірі 1 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок № НОМЕР_2 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «Европейська платіжна система» (а.с.9).

Згідно довідки № КД-000004513 від 06.11.2025 р. ТОВ «Европейська платіжна система» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ30-09-20 /1. від 30.09.2020 р., укладеного між компанією ТОВ «Европейська платіжна система» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 18.06.2025 року, сума 1 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_2 , номер платежу c78b071f-bade-48b4-9009-8ead9cf7b7b3 (а.с.22 зворот - 23).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором №71833661 від 18.06.2025 року, станом на 16.10.2025 за ОСОБА_1 наявна заборгованість в розмірі 3225,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 1000,00 грн; суми заборгованості за процентами - 75,00 грн, суми заборгованості за комісією - 150,00 грн, суми заборгованості за пенею/неустойкою - 2000,00 грн (а.с.11 зворот - 12 зворот).

24.05.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №8354592, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 2 000,00 грн, строком на 360 днів ( з 24.05.2025 по 18.05.2026 р.), із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 345,00 грн. У разі порушення позичальником/відповідачкою строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 100 грн. за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор, що був надісланий на вказану відповідачкою/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін (а.с.25-32).

Згідно довідки про ідентифікацію, кредитодавець ідентифікував відповідачку за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від «monobank» за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) персональні данні останньої в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що остання використала/наклала наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис 403375 - 24.05.2025 16:30:45 (а.с.33).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконав свої зобов`язання за кредитним договором №8354592 від 24.05.2025 року, зокрема передав відповідачці у власність грошові кошти в розмірі 2000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок № НОМЕР_2 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» (а.с.8).

Згідно довідки № КД-000074962 від 04.11.2025 р. ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ - інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 р., укладеного між Компанією ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 24.05.2025 року, сума 2000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_2 , номер платежу a1bde0f3-5ce5-476d-ae53-6cf9dcf1bbaf (а.с.33 зворот).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором №8354592 від 24.05.2025, станом на 16.10.2025 за ОСОБА_1 наявна заборгованість в розмірі 8074,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 2000,00 грн; суми заборгованості за процентами - 1729,00 грн, суми заборгованості за комісією - 345,00 грн, суми заборгованості за пенею/неустойкою - 4000,00 грн. (а.с.24).

16.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено договір факторингу №16/10/25, за умовами якого ТОВ «Фінпром Маркет» набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за вказаними вище кредитними договорами (а.с.35 зворот - 39).

Так, згідно п.2.1.3. перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді - є невід`ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від клієнта/кредитодавця до фактора/позивача вимоги. (Момент переходу права грошової вимоги до позивача - є день підписання відповідного Реєстру прав вимоги).

Відповідно до Реєстру прав вимог №16/10/25-02 від 16.10.2025 року - кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги до відповідачки за договором № 71833661 від 18.06.2025 року в сумі 3 225,00 грн. з яких: 1 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 75,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 150,00 грн. - сума заборгованості за комісією, 2 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування (а.с. 40 - 41).

Згідно розрахунку суми заборгованості ТОВ «Фінпром Маркет». за договором №71833661 від 18.06.2025 року, станом на 31.12.2025 за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 3225,00 грн. з яких: 1 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 75,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 150,00 грн. - сума заборгованості за комісією, 2 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування (а.с.10).

Відповідно до Реєстру прав вимог №16/10/25-01 від 16.10.2025 року - кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги до відповідачки за договором № 8354592 від 24.05.2025 року в сумі 8 074,00 грн. з яких: 2 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 729,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 345,00 грн. - сума заборгованості за комісією, 4 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування (а.с.41 зворот - 42).

Витребуваною судом інформацією з АТ "Універсал банк" підтверджується, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) банком було емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 , також банком надано виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 18.06.2025 року до 21.06.2025 року; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 24.05.2025 року до 27.05.2025 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відтак після підписання договорів електронними підписами у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банку виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги фінансової установи.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з вимогами ст. ст.526,527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Крім того, згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Припис абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України встановлює, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

В силу положень Закону України «Про електронну комерцію» в момент укладення правочину відповідач прийняла на себе зобов`язання, погодившись на істотні умови фінансової установи.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 щодо можливості укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

Фінансова установа ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором №71833661 від 18.06.2025 року та за договором №8354592 від 24.05.2025 виконало, надавши відповідачці грошові кошти, в свою чергу ОСОБА_1 в порушення умов зазначених договорів, зобов`язання належним чином не виконала, кошти не повернула, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Вказана правова позиція закріплена в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у № справі № 2-1055/11.

У зв`язку з тим, що до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №71833661 від 18.06.2025 року та за договором №8354592 від 24.05.2025, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення кредитної заборгованості на користь ТОВ «Фінпром Маркет».

Що стосується позовних вимог за договором №71833661 від 18.06.2025.

Наявними у справі доказами доведено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» покладені на нього зобов`язання за договором №71833661 від 18.06.2025 виконало в повному обсязі, надавши відповідачці грошові кошти в розмірі 1000,00 грн.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №71833661 від 18.06.2025 вбачається, що суму боргу за тілом кредиту в розмірі 1000,00 грн та за процентами в розмірі 75,00 грн відповідачка не погасила.

Відповідачка не скористалася правом подати відзив на позов та фактично не оспорила, що вона не здійснила погашення боргу за договором №71833661 від 18.06.2025.

Отже, заборгованість що складається: 1000,00 грн - основного боргу та 75,00 грн - процентів суд стягує в повному обсязі.

Щодо стягнення заборгованості по комісії у розмірі 150,00 грн.

Як вказав Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21).

Оскільки в договорі не обумовлено за перелік яких саме послуг позичальник повинна сплачувати комісію (пов`язану з наданням кредиту) у розмірі 150,00 грн., то таку умову кредитного договору слід вважати нікчемною та такою, яка суперечить Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога позивача у частині стягнення з відповідачки комісії у розмірі 150,00 грн. є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення неустойки, яку позивач просить стягнути в розмірі 2000,00 грн, суд доходить таких висновків.

Пунктом 18 Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 (справа № 183/7850/22, пров. 61-14740св23) висловив правову позицію щодо тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у якій вказав, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом ПрезидентаУкраїни від24лютого 2022року №64/202 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб. Надалі строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та триває до цього часу.

Таким чином, нарахування позивачем неустойки в сумі 2000,00 грн за невиконання відповідачкою грошового зобов`язання за кредитним договором під час дії воєнного стану є неправомірним, оскільки сума неустойки підлягає списанню.

Із наведених підстав, у стягненні 2000,00 грн неустойки суд відмовляє.

Таким чином, суд стягує з ОСОБА_1 борг за договором №71833661 від 18.06.2025 в розмірі 1075,00 грн, що включає: 1000,00 грн - основного боргу, 75,00 грн - проценти.

Що стосується позовних вимог за договором №8354592 від 24.05.2025.

Суд вважає доведеним факт укладення договору №8354592 від 24.05.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , оскільки зазначений договір укладено в електронній формі та містить персональні дані відповідачки, які остання надала, укладаючи договір.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, розмір заборгованості за договором складає: 8074,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 2000,00 грн; суми заборгованості за процентами - 1729,00 грн, суми заборгованості за комісією - 345,00 грн, суми заборгованості за пенею/неустойкою - 4000,00 грн.

Враховуючи, що відповідачкою в належний спосіб умови договору не виконані, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт наявності заборгованості відповідачки за тілом кредиту та відсотками, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Суд стягує з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором №8354592 від 24.05.2025 в розмірі 3729,00 грн, з яких: 2000,00,00 грн - сума заборгованості за оосновною сумою боргу, 1729,00 грн - сума заборгованості за процентами.

Щодо стягнення заборгованості по комісії у розмірі 345,00 грн.

Як вказав Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21).

Оскільки в договорі не обумовлено за перелік яких саме послуг позичальник повинна сплачувати комісію у розмірі 345,00 грн., то таку умову кредитного договору слід вважати нікчемною та такою, яка суперечить Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога позивача у частині стягнення з відповідачки комісії у розмірі 345,00 грн. є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення неустойки, яку позивач просить стягнути в розмірі 4000,00 грн, суд доходить таких висновків.

Пунктом 18 Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 (справа № 183/7850/22, пров. 61-14740св23) висловив правову позицію щодо тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у якій вказав, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом ПрезидентаУкраїни від24лютого 2022року №64/202 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб. Надалі строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та триває до цього часу.

Таким чином, нарахування позивачем неустойки в сумі 4000,00 грн за невиконання відповідачкою грошового зобов`язання за кредитним договором під час дії воєнного стану є неправомірним, оскільки сума неустойки підлягає списанню.

Із наведених підстав, у стягненні 4000,00 грн неустойки суд відмовляє.

Таким чином, суд стягує з ОСОБА_1 борг за кредитним договором №8354592 від 24.05.2025 в розмірі 3729,00 грн, що включає: 2000,00 грн - основного боргу, 1729,00 грн - проценти.

Щодо стягнення з відповідачки судових витрат, а саме судового збору та витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується: договором про надання правової допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025, укладеним між ТОВ «Фінпром маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О, згідно якого витрати на правничу допомогу складають 4500,00 грн; копією Акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, що є додатком №1 до договору надання правової допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025; Витягом з Акту №6ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 на суму 144000,00 грн, що є додатком №2 до договору №25-08/25/ФП від 25.08.2025; платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №579939289.1 від 27.10.2025 на суму 144000,00 грн (а.с.44 зворот - 50 зворот).

Враховуючи співмірність розміру стягнутих сум із понесеним стороною позивача витратами на правничу допомогу, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 1913,30 грн ( пропорційно до задоволених позовних вимог).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 579945175.1 від 29.12.2025, позов задоволено частково, отже з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1030,00 грн.

Керуючись ст.12-13,76-81,89,247,258,263-265,274-275,279,354ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (місце знаходження: вул. Садова, 31/33, м. Ірпінь, ЄДРПОУ 43311346) заборгованість:

за договором №71833661 від 24.05.2025 в розмірі 1075,00 грн, що включає: 1000,00 грн - основного боргу, 75,00 грн - проценти;

за договором №8354592 від 24.05.2025 в розмірі 3729,00 грн, що включає: 2000,00 грн - основного боргу, 1729,00 грн - проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір в сумі 1030,00 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 1913,30 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 09 березня 2026 року

Суддя: Т.М.Вдовиченко