Ухвала суду № 134664176, 04.03.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кп/759/626/26

ун. № 367/2401/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м.Київ

Колегія суддів Святошинського районного суду міста Києва в складі:

головуючої - ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22025101110000166 від 25.02.2025 стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.194, ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.194 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.194 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_8 (в режимі ВКЗ), захисника ОСОБА_9 (в режимі ВКЗ),

встановила:

На розгляді суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строком на 60 днів.

Клопотання прокурор вмотивовує тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, а саме: обвинувачені, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання за інкриміновані кримінальні правопорушення, можуть переховуватись від суду, також, маючи відомості про потерпілих, свідків, експертів у кримінальному провадженні, можуть незаконно впливати на вказаних осіб, а також обвинувачені можуть вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються. Більш м`які запобіжні заходи, на переконання прокурора, не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та запобігти вказаним ризикам. Захисник ОСОБА_8 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_6 , заперечив проти задоволення клопотання прокурора, звернув увагу на те, що його підзахисний тривалий час перебуває під вартою, вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_6 може бути застосовано більш м`який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту, який забезпечить його належну процесуальну поведінку.

Захисник ОСОБА_9 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_5 , просив відмовити у задоволенні клопотання, зазначив, що доводи прокурора ґрунтуються на припущеннях, застосування до його підзахисного більш м`якого запобіжного заходу надало б можливість останньому відшкодувати завдані збитки.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши клопотання прокурора, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Вимогами ч.ч.1-3 ст. 331КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.

Статтею 17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").

Ухвалою суду від 19.01.2026 обвинуваченому ОСОБА_5 та обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів, тобто до 19.03.2026 року.

Враховуючи стадію судового провадження, завершити судовий розгляд до закінчення строку дії запобіжних заходів не вбачається можливим.

Перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Надаючи оцінку наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людину, згідно якої ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Враховуючи репутацію обвинувачених, їх вік, майновий та сімейний стан, з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує кожному з них у разі визнання винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає, що існує висока ймовірність того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів (позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі) можуть переховуватися від суду, оскільки у останніх відсутні міцні соціальні зв`язки та стримуючі фактори. При цьому, до обставини, яка збільшує ризик втечі, безумовно належить військова агресія рф проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях.

Враховуючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, суд вважає, що продовжує існувати ризик того, що обвинувачені можуть незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні, які наразі не допитані судом, з метою примусити їх змінити свої показання або взагалі відмовитися від них, щоб уникнути притягнення до кримінальної відповідальності.

Також колегія суддів вважає, що на даний час продовжує існувати ризик вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого умисних злочинів за грошову винагороду, у обвинувачених відсутнє стабільне джерело доходу.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які є триваючими та не зменшились, колегія суддів доходить до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає інтереси обвинувачених на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим, а відтак клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Зважаючи фактичні обставини справи та вагомість вищезазначених ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, колегія суддів, враховуючи вимоги п.1 ч.4 ст.183 КПК України, при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не визначає обвинуваченим розмір застави як альтернативний запобіжний захід.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 197,ст. 314-316, ст.ст. 369, 372 КПК України, колегія суддів

постановила:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 02 травня 2026 року включно, без визначення розміру застави, та утримувати його у ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 02 травня 2026 року включно, без визначення розміру застави, та утримувати його у ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали встановити до 02 травня 2026 року.

Повний текст ухвали складено та оголошено 09.03.2026.

Суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3