Ухвала суду № 134663841, 09.03.2026, Оболонський районний суд міста Києва

09.03.2026 Справа № 756/2016/23

Унікальний номер 756/2016/23

Провадження номер 4-с/756/43/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Лисенко Д.О.,

за участі представника скаржника - Вергеліса Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника стягувача Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», суб`єкт оскарження: головний державний виконавець Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Духоборова Анастасія Миколаївна, боржник ОСОБА_1 , на дії державного виконавця,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги

У січні 2026 року представник стягувача Вергеліс Я.І. за допомогою документа сформованого в системі «Електронний суд» звернулася зі скаргою, в якій просить: визнати неправомірними дії головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Духоборової А.М. в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 06 січня 2026 року в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1; скасувати постанову головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Духоборової Анастасії Миколаївни від 06 січня 2026 року про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1; зобов`язати головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Духоборову Анастасію Миколаївну невідкладно здійснити заходи примусового виконання заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва у справі № 756/2016/23 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1.

В обґрунтування поданої скарги зазначає, що заочним рішенням суду стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за житлово- комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 35 717,52 грн, інфляційні втрати у розмірі 20 185,01 грн, 3% річних у розмірі 3 681,67 грн та частину витрат зі сплати судового збору у розмірі 894,66 грн.

На виконання рішення 22 квітня 2024 року Оболонським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 756/2016/23.

18 липня 2024 року державним виконавцем Оболонського відділу ДВС відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.

06 січня 2026 року державним виконавцем Оболонського відділу ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу в рамках ВП№ НОМЕР_1, через неможливість встановлення місцезнаходження та місця роботи боржника за відсутності відомостей індивідуального ідентифікаційного номера боржника.

Скаржник вважає дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу неправомірними та такими, що суперечать вимогам законодавства України.

Рух справи

Скаргу зареєстровано 20 лютого 2026 року.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23 лютого 2026 року матеріали скарги передано на розгляд судді Шролик І.С.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва 25 лютого 2026 року скаргу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду на 05 березня 2026 року.

Представник скаржника в судовому засіданні 05 березня 2026 року підтримав вимоги скарги, наполягав на її задоволенні.

Суб`єкт оскарження державний виконавець Оболонського відділу ДВС в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, причину неявки суд не повідомила.

Боржник ОСОБА_1 про час та місце розгляду скарги сповіщалась, до суду не з`явилась.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу за відсутності вказаних осіб, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду скарги.

Суд, вислухавши позицію представника скаржника, дослідивши письмові докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за житлово- комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 35 717,52 грн, інфляційні втрати у розмірі 20 185,01 грн, 3% річних у розмірі 3 681,67 грн та частину витрат зі сплати судового збору у розмірі 894,66 грн (а.с.88-92).

На виконання рішення Оболонським районним судом міста Києва 09 травня 2024 року видано виконавчий лист № 756/2016/23 (а.с.93).

18 липня 2024 року державним виконавцем Оболонського відділу ДВС відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.

Як встановлено судом з матеріалів виконавчого провадження за ідентифікатором для повного доступу, 06 січня 2026 року державним виконавцем Оболонського відділу ДВС Духоборовою А.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа. В мотивування постанови зазначено, що в ході примусового виконання виконавчого документа встановити місцезнаходження та місце роботи боржника неможливо, оскільки у виконавчому документі відсутні відомості індивідуального ідентифікаційного номеру боржника. Залишок нестягненої суми за виконавчим документом становить 60478,86 грн.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, а також рішеннями, які підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

За змістом частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Пунктами 2, 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавцю під час здійснення виконавчого провадження надано право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну та проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників.

Разом з тим, відсутність у виконавчому документі відомостей про ідентифікаційний номер не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документу.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 749/1181/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 813/2125/16, від 19 вересня 2019 року у справі № 469/1357/16-ц, від 29 квітня 2021 року у справі № 686/3941/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 504/3238/16-ц, які згідно положення ч.4 ст.263 ЦПК України суд застосовує до правовідносин, що виникли в цій справі.

Сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання, оскільки виконавець під час здійснення виконавчого провадження наділений повноваженнями самостійно отримати вказану інформацію з метою ідентифікації особи боржника та захисту інтересів стягувача. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 639/2561/18-ц.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Пунктом 1 розділу II Інструкції № 512/5 визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Як встановлено з постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 липня 2024 року державному виконавцю відомо про боржника ОСОБА_1 , ідентифікуючи данні: дата народження, зареєстроване місце проживання, що не перешкоджеє в проведенні виконавчих дій

Таким чином, відсутність у виконавчому документі РНОКПП боржника, не є безумовною підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, і такі дії державного виконавця при винесенні постанови від 06 січня 2026 року про повернення виконавчого документа стягувачу, порушують права стягувача та є такими, що не відповідають вимогам закону.

Суд звертає увагу на те, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження наділений повноваженнями самостійно отримати вказану інформацію з метою ідентифікації особи боржника та захисту інтересів стягувача.

Відповідно до статті 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Суд, розглядаючи справи, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Про вищевказані висновки зазначив Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2021 року у справі №761/19292/19.

Слід зазначити, що при вирішенні питання щодо зобов`язання вчинити дії, слід виходити з того, що суд не вправі підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження державного виконавця (державної виконавчої служби) щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до їх компетенції.

Таким чином, здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням та нездійсненням певних дій.

Суд, розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Повноваження виконавця щодо прийняття відповідних рішень у виконавчому провадженні за своєю правовою природою є дискреційним, однак такі повноваження не є необмеженими.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання що вимоги скарги є обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 447, 450, 451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу представника стягувача Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» ,- задовольнити.

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Духоборової А.М. щодо прийняття постанови від 06 січня 2026 року про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № НОМЕР_1.

Скасувати постанову головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Духоборової Анастасії Миколаївни від 06 січня 2026 року про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № НОМЕР_1.

Зобов`язати головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Духоборову Анастасію Миколаївну здійснити заходи з примусового виконання заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва у справі № 756/2016/23 по ВП № НОМЕР_1.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 09 березня 2026 року.

Суддя Шролик І.С.