Рішення № 134663746, 18.02.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/13826/24

Провадження №: 2/755/7556/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Савлук Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з до ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за договором № 3846792 від 27 листопада 2020 року у розмірі 26 882,73 грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 9 000 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами - 17 578 грн. 44 коп., інфляційні збитки - 262 грн. 87 коп., нараховані 3% річних - 41 грн. 42 коп., а також витрати по сплаті судового збору та на надання правничої допомоги, мотивуючи тим, що 27 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір. Відповідно до умов зазначеного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 9 000 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів 1,99 % які нараховуються за кожен день користування позикою. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені договором. У подальшому 30 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» укладено договір №30-12/2021 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3846792 від 27 листопада 2020 року. 10січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3846792 від 27 листопада 2020 року. эТаким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №591046739. Відповідно до вказаного договору про відступлення прав вимоги позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 26 882,73 грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 9 000 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами - 17 578 грн. 44 коп., інфляційні збитки - 262 грн. 87 коп., нараховані 3% річних - 41 грн. 42 коп. Всупереч умовам кредитного договору відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, що є предметом позовних вимог.

05 вересня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Положеннями статті 174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

22 січня 2025 року до суду надійшов відзив на позов (вх. № 52127), поданий відповідачем ОСОБА_1 , з викладення своєї позиції щодо підстав для відмови у задоволенні позову, пославшись на те, нарахування процентів за договором позики здійснено позивачем з порушенням умов договору, а саме - понад максимально допустимий строк 90 днів, визначений пунктом 6.5 Правил надання грошових коштів у позику. Замість допустимих 3?159,00 грн позивач заявив до стягнення 17?578,44 грн. Крім того, відповідач вказує на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки договір позики був укладений 27.11.2020 року із терміном виконання до 27.12.2020 року, а позов подано лише 19.07.2024 року. Щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9?000 грн відповідач зазначає, що такі витрати є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами їх фактичності, необхідності та співмірності із складністю справи, а відтак підлягають зменшенню. У зв`язку з викладеним відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі; застосувати строки позовної давності; зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що заявлені позивачем.

28 січня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 4706), подана представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - Ткаченко М.М., з викладенням своїх контраргументів щодо позиції відповідача, висловленої у відзиві на позов, а також належності та допустимості доказів, долучених до позовної заяви.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до статті 268 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Правовідносини, що виникли між сторонами спору, є договірними відносинами, пов`язаними із отриманням позики та відповідальності за порушення взятих на себе позичальником зобов`язань, тому до їх правового врегулювання застосуванню підлягають норми Розділу ІІ «Загальні положення про договір» та Глави 71 Розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» Книги П`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України.

Також, при розгляді вказаної цивільної справи суд враховує загальні засади цивільного судочинства, зокрема принцип змагальності сторін, нормативне визначення якого надано у статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням стороною процесуальних дій покладено на кожну із сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» (Закон № 1734-VII) договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 1734-VII договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначені вимоги до форми правочину, відповідно до вказаної норми регламентовано, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регламентовані Законом України «Про електронну комерцію» (Закон № 675-VIII).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

У свою чергу частиною 5 статті 11 Закону № 675-VIII встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Вимогами ч. 8 ст. 11 Закону № 675-VIII передбачено, що у разі укладення електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII).

Під час розгляду справи судом встановлено, що 27 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3846792, відповідно до умов якого позикодавець зобов?язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно до п. 2 Договору: сума позики - 9 000 грн. 00 коп., строк позики - 30 днів, процентна ставка (базова)/день - 1,99 %, дата надання позики - 21.11.2020 року, дата повернення позики - 27.12.2020 року, знижена процентна ставка - 0,39%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) - 2,70 %, орієнтовна річна процентна ставка - 142,35%, орієнтовна загальна вартість кредиту - 10 053 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3 Договору проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного вище договору, та кредитодавцем було перераховано грошові кошти.

Крім того, суд враховує, що відповідачем не заперечується факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та користування ними.

У зв`язку неналежного виконання зобов`язання відповідач має заборгованість у розмірі 26 882,73 грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 9 000 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами - 17 578 грн. 44 коп., інфляційні збитки - 262 грн. 87 коп., нараховані 3% річних - 41 грн. 42 коп.

Суд ставиться критично до викладених у відзиві аргументів, оскільки нарахування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося виключно в межах строку дії кредитного договору, визначеного сторонами. Надані позивачем розрахунки та виписки з особового рахунку підтверджують, що відсотки нараховувались лише за період, протягом якого відповідач фактично користувався кредитом відповідно до умов договору. Відтак, вимоги щодо сплати відсотків є обґрунтованими, оскільки їх нарахування не виходить за межі погодженого сторонами строку кредитування і відповідає положенням чинного законодавства. Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком та вважає його правильним.

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні регламентовані статтею 512 Цивільного кодексу України. Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаної статті кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що 30 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» укладено договір №30-12/2021 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3846792 від 27 листопада 2020 року.

10 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3846792 від 27 листопада 2020 року.

Також матеріалами справи підтверджено, що 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений Договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступив право грошової вимоги до позичальників, у тому числі і за Договором про споживчий кредит №3846792 від 27 листопада 2020 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов`язання регламентовані статтею 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що первинний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за договором про споживчий кредит №3846792 від 27 листопада 2020 року, надавши відповідачеві кредитні кошти в порядку та на умовах, передбачених договором. У свою чергу, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку із чим має непогашену заборгованість за Договором про споживчий кредит №3846792 від 27 листопада 2020 року у розмірі 26 882,73 грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 9 000 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами - 17 578 грн. 44 коп., інфляційні збитки - 262 грн. 87 коп., нараховані 3% річних - 41 грн. 42 коп.

Наведені висновки суду підтверджують наявність порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом стягнення наявної заборгованості із відповідача.

В частині доводів відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Крім того, частинами першою та третьою статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, згідно якого, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) встановлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався до 30.06.2023.

Разом із цим, у зв`язку з введенням на території України з 24.02.2022 воєнного стану, що діє до цього часу, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України» доповнено пунктом 19, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії (в редакції Закону №2120-ІХ від 15.03.2022), а з 30.01.2024 пункт 19 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України» викладено в новій редакції «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану» (редакція Закону №3450-IX від 08.11.2023).

Оскільки строки, визначені ст.ст.257, 258 ЦК України продовжувались на строк дії карантину, а на час дії воєнного стану перебіг позовної давності продовжувався, а на даний час такий зупинений, немає підстав вважати пропущеним строк позовної давності за вимогами позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 4-6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 Верховний Суд зауважив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із надання правової допомоги, оформленні у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, чеки, посвідчення про відрядження). Зазначенні витрати мають бути документально підтвердженні та доведенні. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на підтвердження розміру витрат, понесених на професійну правничу допомогу, надано: копію договору про надання правової допомоги № 07-06/2024 від 07.06.2024 р., укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС»; копію прайс-листа з усіма видами послуг та вартістю; копію заявки на надання юридичної допомоги № 830 від 01 липня 2024 р., копію витягу з акту № 1 про надання юридичної допомоги від 05 липня 2024 р.; та копію платіжного доручення від 12 липня 2024 року.

Отже, надавши оцінку долученим позивачем доказам на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000 гривень 00 копійок, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в цій частині, оскільки позивачем долучено до матеріалів позовної заяви документи, що свідчать про оплату гонорару із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та в порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 203, 205, 509, 512, 514, 625, 626, 638, 1046, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про споживче кредитування», статтями 10-13, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3846792 від 27 листопада 2020 року, яка складається із: заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 9 000 грн. 00 коп., заборгованості за нарахованими процентами - 17 578 грн. 44 коп., інфляційних збитків - 262 грн. 87 коп., нарахованих 3% річних - 41 грн. 42 коп., а всього на загальну суму у розмірі 26 882 (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні 73 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати по сплаті витрат на правову допомогу в сумі 9 000 (дев`ять тисяч) гривень 00 коп.

Сторони цивільного процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: