Рішення № 134663688, 11.02.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2324/26

Справа №754/10300/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

11 лютого 2026 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «Споживчий Центр» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 18.07.2024 було укладено Кредитний договір (оферти) № 17.07.2024-100000707. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 4000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 18.07.2024 року, строком на 124 дні.

Як зазначає позивач, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 18.11.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 13 280,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000,00 грн., по процентам в розмірі 6200,00 грн., по комісії в розмірі 360,00 грн., по додатковій комісії в розмірі 720,00 грн., по неустойці в розмірі 2000,00 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити його вимоги, стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Скрипки О.І. від 27.06.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача до суду не з`явився, у прохальній частині позову просив проводити розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення у разі неявки до суду відповідача не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи був повідомлена належним чином, шляхом надіслання судової повістки за зареєстрованим у встановленому законом місцем проживання, проте конверти були повернуті на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з відміткою, що адресат відсутній. Станом на час розгляду справи відповідач відзив на позовну заяву не подала.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. Позивач проти розгляду справи в порядку заочного провадження не заперечував.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 18.07.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) № 17.07.2024-100000707, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 4000,00 грн. строком на 124 дні із датою повернення кредиту 18.11.2024 року.

Вказаний кредитний договір підписано відповідачем електронним цифровим підписом, при цьому позичальником під час укладення кредитного договорі пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Під час ідентифікації Позичальника з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

Згідно ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.

Ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Стаття 14 вищезазначеного закону передбачено, що електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 3 «Порядок використання Системи BankID Національного банку, права та обов`язки суб`єктів взаємовідносин у Системі BankID Національного банку» - учасниками процесу взаємодії в Системі BankID Національного банку є: користувачі та абоненти.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» являється абонентом Системи BankID Національного банку з 26 жовтня 2020 року.

За умовами Договору, процентна ставка «Стандарт» - 1,5 % в день, процентна ставка «Економ» - 1 % в день, комісія за надання кредиту - 360,00 грн., комісія за обслуговування кредитної заборгованості - по 360,00 грн. за кожен з двох чергових періодів.

Кредит надано Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1.2 встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника

Відповідно до п. 2.1 Договору, Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності.

Пунктом 2.3 встановлено, що Надання Кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.

Згідно п. 2.4 Договору, днем надання Кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу день зарахування коштів на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.

Згідно п. 3.1 Договору, за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти.

Пунктом 3.2 встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно п. 4.3 Договору Днем надання Кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1 Договору, Позичальник зобов`язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісії - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Відповідно до Договору від 18.07.2024 року та квитанції про перерахунок коштів Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 4000,00 грн. строком на 124 дні, ОСОБА_1 18.07.2024 року отримано кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі.

Однак, відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 18.11.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 13 280,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000,00 грн., по процентам в розмірі 6200,00 грн., по комісії в розмірі 360,00 грн., по додатковій комісії в розмірі 720,00 грн., по неустойці в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язань, або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець мас право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. Ці норми дають банку підстави для дострокового стягнення . всієї заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості. Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам кредитного договору, суду надано не було. Розрахунок заборгованості відповідачем жодним чином не спростований. Умови договору також не оспорюються.

При таких обставинах, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000,00 грн., по процентам в розмірі 6200,00 грн., а всього в розмірі 10 200,00 грн.

В той же час, вирішуючи спір в частині стягнення комісії суд виходить із наступного.

Пунктами 11, 12 кредитного договору передбачена комісія за надання кредиту - 300,00 грн., комісія за обслуговування кредитної заборгованості - по 300,00 грн. за кожен з трьох чергових періодів.

16 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України № 3795-VI від 22 вересня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», яким частину четверту статті 11Закону України«Про захистправ споживачів» доповнено нормою наступного змісту: кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно з частиною 3 статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 ЦК України, принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу статті 228 ЦК України нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Отже, суд приходить до висновку, що положення договору, укладеного між сторонами, про сплату комісії як за надання кредиту, так і за за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними в силу ст. 228 ЦК України, а тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 360,00 грн. та за обслуговуваня кредитної заборгованості в розмірі 720,00 грн. слід відмовити.

Також, у позовній позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 2000,00 грн.

В той же час, право на нарахування санкцій у порядку, встановленому частиною другою статті 625 ЦК України, виникло у позивача з 19.11.2024 року (дня, наступного за останнім днем строку кредитування).

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24лютого 2022 № 2102-ІХ, з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Дія режиму воєнного стану неодноразово продовжувалась і він діє на час ухвалення рішення у даній справі.

Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває з 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, а позивачем нарахована неустойка за невиконання грошових зобов`язань за кредитним договором в цей період, підстави для стягнення з відповідача неустойки відсутні.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про те, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки передбачені договором кредиту належним чином не виконав, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредиту слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4000,00 грн., по процентам в розмірі 6200,00 грн., а всього в розмірі 10 200,00 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 360,00 грн., додаткової комісії в розмірі 720,00 грн. та неустойки в розмірі 2000,00 грн. належить відмовити.

.Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1860,58 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263, 264-265, 268, 272, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 17.07.2024-100000707 від 18.07.2024 року в загальному розмірі 10 200,00 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1860,58 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: