Вирок № 134660848, 09.03.2026, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2026 року Справа №390/1568/25 Провадження №1-кп/390/113/25

Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представниці потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

захисникаобвинуваченої адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому кримінальне провадження за № 42025122010000084 від 07.04.2025, стосовно ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мала Виска Маловисківського району Кіровоградської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має вищу освіту, одружена, має на утриманні двох малолітніх дітей, яка обвинувачується у в чиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 362 КК України,

потерпіла сторона Миколаївська міська рада,

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що 18.09.2024 (точного часу не встановлено) ОСОБА_5 , обіймаючи посаду державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг», перебувала на своєму робочому місці за адресою: вул. Миру, 1, с. Велика Северинка, Кропивницький район, Кіровоградська область, де до неї звернулася ОСОБА_7 з проханням вчинити реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна закінченого будівництвом об`єкту нежитлового приміщення загальною площею 31,2 кв.м. із земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136300:02:007:0010, площею 0,0034 га, вартістю 117 653,97 грн на якій воно розташоване, за адресою: місто Миколаїв, Привокзальна площа, 1/11, Миколаївської області, а саме реєстрацію права власності на вказане нежитлове приміщення.

Згодом, ОСОБА_5 за допомогою комп`ютерного обладнання, використовуючи отриманий нею індивідуальний електронний ключ, який захищено індивідуальним паролем, в порушення законодавства, без належної перевірки поданих документів ОСОБА_7 та надання останньою підробленого документу, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси, серія та номер: 287/1517, виданий 15.05.2024 Департаментом архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, котрий насправді не видавався, який ОСОБА_5 в реєстрі ЄДЕССБ не перевірила за наявності відповідного обов`язку, відкрила розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна та зареєструвала право власності на об`єкт нерухомого майна закінчений будівництвом об`єкт -нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3010601748060).

Як наслідок, 23.09.2024 державним реєстратором Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_5 прийнято рішення індексний № 75185352 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого нею проведено державну реєстрацію права приватної власності на закінчений будівництвом об`єкт нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3010601748060), що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:007:0010, площею 0,0034 га, вартістю 117 653,97 грн за суб`єктом ОСОБА_7 , що стало підставою для подальшого, всупереч вимогам статей 93, 120 Земельного кодексу України, звернення ОСОБА_7 до Миколаївської міської ради для оформлення права оренди на зазначену земельну ділянку.

ОСОБА_5 перебуває на посаді державного реєстратора Великосеверинівської ради з 24.02.2021 відповідно до розпорядження сільського голови від 22.02.2021 № 27-к "Про призначення ОСОБА_5 " по теперішній час.

Наведені обставини в ході судового розгляду ніким не оспорюються, визнані беззаперечно усіма учасниками кримінального провадження і підтверджуються дослідженими під час судового розгляду доказами і показами свідків.

Зокрема, в судовому засіданні були досліджено:

-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань;

-постанову про визначення органу досудового розслідування;

-заяву про вчинення кримінальних правопорушень;

-інформацію з Державного реєстру речових прав щодо спірної нерухомості;

-копію довідки № 043/24 від 09.05.2024 про проведення поточної інвентаризації;

-звернення Миколаївської міської ради від 30.12.2024 № 59403/12.02.18/24-2;

-наказ Міністерства Юстиції України від 18.12.2024 № 3664/5, відповідно до якого визнано прийнятим з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анульовано рішення державного реєстратора Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_5 від 23.09.2024 № 75185352;

-лист ВП №2 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 05.05.2025 № 44550-2025;

-лист Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області від 05.05.2025 № 51-78-509ВИХ-25 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради;

-лист-відповідь виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 16.05.2025 № 13070/02.02.01-40/02/3/25;

-копія Технічного паспорту, реєстраційний № Т101:4133-4980-4980-1204-3127; інвентаризаційна справа №043 на магазин за адресою: Привокзальна площа, 1/11, м. Миколаїв, який виготовлено 09.05.2024 на замовлення ОСОБА_7 ;

-копію довідки № 043/24 від 05.05.2024 у якій зафіксовано показники нерухомого об`єкта за адресою: АДРЕСА_2 ;

-копію наказу Департаменту архітектури і містобудування Миколаївської міської ради від 15.05.2024 № 287/1517 "Про підтвердження адреси об`єкту нерухомого майна в Заводському районі міста Миколаєва", відповідно до якого нежитловій будівлі магазину, загальною площею 31,2 кв.м. присвоєно адресу: Привокзальна площа, 1/11, м. Миколаїв (судом встановлено, що документ підроблений);

-витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо спірного об`єкта;

-лист Департаменту архітектури і містобудування Миколаївської міської ради 30.12.2024 № 59403/12.02.18/24-2;

-лист управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради від 14.05.2025 № 26649/22.01-15/25-2 від 14.05.2025, відповідно до якого 09.05.2025 під час виходу посадової особи управління на об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 зафіксовано, що на земельній ділянці 4810136300:02:007:0010 розташована будівля магазину з орієнтовними розмірами 7,0 м х 3,3 м. З доданих фото вбачається, що споруда не є капітальною. Крім того виявлено ознаки самовільного влаштування прибудови до будівлі магазину орієнтовними розмірами 0,8 м х 1,54 м;

-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 17.06.2025;

-відомість виконаних ОСОБА_5 реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , ОНМ № 3010601748060 станом на 04.06.2025;

-відомість виконаних ОСОБА_5 дій із заявами та рішеннями в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , ОНМ № 3010601748060 станом на 04.06.2025;

-відомість здійснених ОСОБА_5 переглядів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , ОНМ № 3010601748060 станом на 04.06.2025;

-відомість виконаних в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо погашення/зняття погашення записів в його невід`ємній складовій частині Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек, державним реєстратором Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_5 за період з 01.01.2024 по 03.06.2025;

-відомість виконаних дій, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, реєстрація заяв та запитів, робота з розділами, ОНМ, реєстрація прав власності, реєстрація інших речових прав, реєстрація обтяжень та іпотек, формування друкованих документів державним реєстратором Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_5 за період з 01.01.2024 по 03.06.2025;

-лист Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 20.05.2025 № 02-27/253, відповідно до якого ОСОБА_5 перебуває на посаді державного реєстратора Великосеверинівської ради з 24.02.2021 відповідно до розпорядження сільського голови від 22.02.2021 № 27-к "Про призначення ОСОБА_5 " по теперішній час;

-розпорядження сільського голови Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 20.05.2016 № 32, відповідно до якого з 23.05.2016 ОСОБА_5 було призначено на посаду головного спеціаліста-державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Созонівської сільської ради;

-рішення Великосеверинівської сільської ради про реорганізацію Созонівської сільської ради від 27.11.2020 № 24, відповідно до якого Великосеверинівська сільська рада є правонаступником Созонівської сільської ради;

-розпорядження сільського голови Великосеверинівської сільської ради від 22.02.2021 № 27-к "Про призначення ОСОБА_5 ", відповідно до якого ОСОБА_5 з 24.02.2021 призначено на посаду державного реєстратора Великосеверинівської ради;

-заяву ОСОБА_7 від 18.09.2024 про державну реєстрацію прав на закінчений будівництвом об`єкт нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

-рішення про державну реєстрацію спірної нерухомості від 23.09.2024 № 75185352;

-інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 425237592);

-заяву виконавчого комітету Миколаївської міської ради про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 362 КК України з додатками;

-лист управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради від 19643/12.02.25/12/020/024 від 29.10.2024.

Представниця потерпілої сторони (Миколаївської міської ради) ОСОБА_4 пояснила суду, що до Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради звернулась ОСОБА_7 з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою для відведення земельної ділянки. Відповідно до поданих нею документів 18.09.2024 за ОСОБА_7 було зареєстровано право приватної власності на закінчений будівництвом об`єкт, нежитлове приміщення (магазин). Проте в пакеті документів виявлено недостовірні дані щодо наказу департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 15.05.2024» 287/1517 «Про підтвердження адреси об`єкту нерухомого майна в Заводскому районі міста Миколаєва». Зокрема, такий наказ Департамент архітектури та містобудування не видавав. Після перевірки документів було встановлено, що ОСОБА_7 з вказаними документами зверталася до державного реєстратора відділу Великосеверинівської сільської ради для проведення державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості, яка зареєструвала об`єкт нерухомості без належної перевірки документів.

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що ним здійснювався виїзд для обстеження незаконного об`єкту, про що було складено акт з фотофіксацією. Зокрема, там стоїть металева конструкція, а об`єктам такого типу адреса не присвоюється.

Свідок ОСОБА_7 , пояснила, що обвинувачену бачила лише один раз, коли здавала документи на реєстрацію приблизно рік тому щодо право власності на кіоск. Звернулась з повним пакетом документів до державного реєстратора відділу Великосеверинівської сільської ради, через свого знайомого, оскільки той повідомив що так буде швидше. Приїхали в ОСОБА_9 на консультацію, потім здала документи, що посвідчують право власності. Оригінали документів віддала реєстратору, які повернули поштою разом з правовстановлюючими документами. Про недійсність поданих нею документів підозрювала, однак не повідомляла про це ОСОБА_5 .

Обвинувачена ОСОБА_5 визнала усі наведені вище обставини, однак повністю не погоджується із кваліфікацією, так як не мала умислу на скоєння злочину, передбаченого частиною першою статті 362 КК України. Крім того, здійснена нею реєстрація прав власності на нерухоме майно на користь ОСОБА_7 не містить обов`язкової ознаки об`єктивної сторони, що полягає в саме в несанкціонованому втручанні, адже вона мала усі права для вчинення таких дій у зв`язку із здійсненням своїх повноважень, підписала рішення власним сертифікованим електронним ключом.

Погоджується, що не пересвідчилася в дійсності документів, однак мала місце її недбалість у виконанні своїх обов`язків, за що була притягнута до дисциплінарної відповідальності.

Захисник ОСОБА_6 просив ухвалити виправдувальний вирок у зв`язку із відсутністю у діях обвинуваченої необхідних елементів складу злочину, передбаченого частиною першою статті 362 КК України, зокрема, стороною обвинувачення не доведено наявність у діях його підзахисної умислу і «несанкціонованості» втручання.

Сторона обвинувачення вважає, що свідомі реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: місто Миколаїв, Привокзальна площа, 1/11, а саме реєстрація права власності на нежитлове приміщення без належної перевірки документів за встановлених обставин свідчать про наявність у ОСОБА_5 умислу на несанкціоновану зміну інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, вчинену особою, яка має право доступу до неї.

Реалізуючи вказаний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, з метою набуття ОСОБА_7 незаконних прав на володіння нерухомістю, усвідомлюючи протиправність своїх дій, перебуваючи на своєму робочому місці, ОСОБА_5 за допомогою комп`ютерного обладнання, використовуючи отриманий нею індивідуальний електронний ключ, який захищено індивідуальним паролем, в порушення законодавства, незважаючи на неповноту поданих документів ОСОБА_7 та надання останньою підробленого документу, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси, серія та номер: 287/1517, виданий 15.05.2024 Департаментом архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, котрий насправді не видавався, який ОСОБА_5 в реєстрі ЄДЕССБ не перевірила, діючи з єдиним злочинним умислом, направленим на несанкціоновану зміну інформації в автоматизованій системі, всупереч вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної - реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015 № 1127, достовірно розуміючи здійснення нею несанкціонованої зміни інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах та маючи право доступу до них, відкрила розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна та зареєструвала право власності на об`єкт нерухомого майна закінчений будівництвом об`єкт -нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3010601748060).

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 23.09.2024 державним реєстратором Великосеверинінської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_5 прийнято рішення індексний № 75185352 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого нею проведено державну реєстрацію права приватної власності на закінчений будівництвом об`єкт нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3010601748060), що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:007:0010, площею 0,0034 га, вартістю 117 653,97 грн за суб`єктом ОСОБА_7 , що стало підставою для подальшого, всупереч вимогам статей 93, 120 Земельного Кодексу України, звернення ОСОБА_7 до Миколаївської міської ради для оформлення права оренди на зазначену земельну ділянку.

Таким чином, прокурор вважає, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано обвинувачується у несанкціонованій зміні інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, маючи право доступу до неї, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою 362 КК України.

Прокурор в своїй промові просила визнати ОСОБА_5 винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 362 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн.

Суд, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку приходить до наступного.

Під час судового розгляду судом не встановлено належних та допустимих доказів для визнання обвинуваченої ОСОБА_5 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 362 КК України, тобто у несанкціонованій зміні інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, вчиненій особою, яка має право доступу до неї, із дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

Вказаних висновків суд дійшов зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України з наданням останнім рівних прав на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених тим же Кодексом.

Порядок кримінального провадження на території України визнається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України, що закріплено в статті 1 КПК України.

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі статтею 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Відповідно до статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпеченні доведеності вини, яка відповідно до частини першої статті 17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Це означає, що суд може постановити обвинувальний вирок лише у разі, якщо надані докази спростовують всі розумні сумніви стосовно винуватості особи. Докази, які не витримують критерію щодо «поза розумним сумнівом» є підставою для виправдувального вироку.

У рішенні у справі «S.W. проти Сполученого Королівства» від 22.11.1995 року Європейський суд з прав людини наголосив, що будь-яке правопорушення має бути чітко визначене в законі; такій вимозі відповідає стан, коли особа може знати з формулювання відповідного припису, а за потреби - за допомогою його тлумачення судом, за які дії або бездіяльність її може бути притягнуто до кримінальної відповідальності (пункт 35).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.12.1988 року у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» вказав, що пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вимагає аби судді, виконуючи свої завдання, не ставились до них із переконанням, що особа вчинила інкримінований їй злочин. Тягар доказування лежить на обвинуваченні, а кожний сумнів має тлумачитись на користь обвинуваченого.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій (аналогічна позиція міститься у постанові Кримінального касаційного суду Верховного Суду від 21.01.2020 року (справа № 754/17019/17).

При цьому поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону (аналогічна позиція викладена у постанові Кримінального касаційного суду Верховного Суду від 09.04.2020 року (справа № 761/43930/17).

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Відповідно до статті 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення /за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого/ або в разі надходження заяви /повідомлення/ про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень відповідно до статті 9 КПК України.

Відповідно до статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

За статтею 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно зі статтею 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Надаючи встановленим при розгляді справи фактичним обставинам справи правову оцінку, суд зазначає наступне.

Державний реєстратор це посадова особа, яка діє від імені держави, представляє її інтереси і наділяється владними повноваженнями щодо внесення відповідних записів до реєстрів. Державний реєстратор у випадку прийняття незаконних рішень несе дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом. Шкода, завдана державним реєстратором фізичній чи юридичній особі під час виконання своїх обов`язків, підлягає відшкодуванню на підставі рішення суду, що набрало законної сили, у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Складом злочину визнається сукупність закріплених у кримінальному законі ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається злочином.

Склад кримінального правопорушення являє собою абстракту теоретичну конструкцію і включає чотири елементи: два об`єктивних (об`єкт, об`єктивну сторону) і два суб`єктивних (суб`єкт, суб`єктивну сторону). Кожен елемент включає певний набір ознак: обов`язкових і факультативних для кваліфікації діяння як злочину.

Елементами складу злочину є: 1) об`єкт злочину; 2) об`єктивна сторона злочину; 3) суб`єктивна сторона злочину; 4) суб`єкт злочину.

Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність) особи, поведінка якої оцінюється у даному конкретному випадку, не є злочином.

Так, прокурором не доведено, що обвинувачена ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується, що в її діях є склад кримінального правопорушення.

Предметом кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 362 КК України є інформація, яка обробляється в ЕОМ, АС, КМ або зберігається на носіях такої інформації, та носії такої інформації.

Об`єктом кримінального правопорушення є власність на комп`ютерну інформації, встановлений порядок її зберігання та використання.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого частиною першоюстатті 362 КК України полягає у несанкціонованій зміні, знищенні або блокуванні інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах чи комп`ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації.

Обов`язковими ознаками зміни, знищення або блокування інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах чи комп`ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації є те, що ці дії є несанкціонованими, тобто на вчинення таких дій особа, яка має доступ до цієї інформації, не має ні дійсного, ні передбачуваного права.

Зміна інформації полягає у будь-якій модифікації інформації, що призводить до її перекручування, хоча при цьому інформація в цілому зберігається. До зміни інформації слід віднести і її доповнення іншими, фальсифікованими даними. При чому йдеться про модифікацію змісту інформації.

Знаряддям вчинення кримінального правопорушення є, як правило, програмні чи технічні засоби, за допомогою яких були вчинені несанкціоновані зміна, знищення, блокування, перехоплення або копіювання інформації, яка обробляється в ЕОМ, АС чи KM або зберігається на носіях такої інформації.

Під несанкціонованою зміною комп`ютерної інформації, необхідно визнавати заміну або вилучення будь-якої складової частини відповідної інформації чи внесення до цієї інформації будь-яких додаткових, раніше відсутніх у ній складових частин.

Обов`язковою умовою складу зазначеного кримінального правопорушення є несанкціонована дія з інформацією. У Законі України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» наводиться дефініція поняття «несанкціоновані дії щодо інформації в системі», до яких належать такі, що проводяться з порушенням порядку доступу до цієї інформації, установленого відповідно до законодавства. Згідно зі статтею 1 вказаного Закону, доступ до інформації в системі це отримання користувачем можливості обробляти інформацію в системі. Порядок доступу до інформації в системі це умови отримання користувачем можливості обробляти інформацію в системі та правила її обробки.

Несанкціоновані дії з інформацією, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або зберігається на носіях інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї, можна вважати за сукупності таких умов: 1) володільцем інформації були визначені умови та правила отримання й обробки інформації; 2) власник електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів), автоматизованих систем, комп`ютерних мереж розробив та впровадив заходи захисту інформації в системі; 3) власник системи розробив правила її роботи; 4) між володільцем інформації та власником системи укладений договір щодо порядку доступу до інформації та її захисту; 5) особа, яка проводить певні дії має доступ до інформації на законних підставах; 6) особа, яка проводить певні дії виконала хоча б одну із дій, а саме: несанкціоновану зміну, знищення, блокування, перехоплення або копіювання інформації; 7) несанкціоноване перехоплення або копіювання інформації призвело до її витоку.

Обов`язковими ознаками зміни, знищення або блокування комп`ютерної інформації є те, що ці дії є несанкціонованими, тобто на вчинення таких дій особа, яка має доступ до цієї інформації, не має ні дійсного, ні передбачуваного права.

Зміна інформації полягає у будь-якій модифікації інформації, що призводить до її перекручування, хоча при цьому інформація в цілому зберігається. До зміни інформації слід віднести і її доповнення іншими, фальсифікованими даними. Причому йдеться про модифікацію змісту інформації.

Діяння, яке полягає у відповідності до диспозиції частини першої статті 362 КК України у несанкціонованій зміні інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі, вчиненій особою, яка має право доступу до неї.

Суб`єкт кримінального правопорушення спеціальний особа, яка має право доступу до інформації, яка обробляється В ЕОМ, АС чи комп`ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації.

Суб`єктивна сторона - умисна форма вини. Мотив і мета значення для кваліфікації не мають, але якщо при цьому мають на меті вчинення іншого злочину, то такі дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів.

Проаналізувавши подані докази, надані стороною обвинувачення, судом не встановлено обставин, які б вказували на наявність у діях обвинуваченої ОСОБА_5 умислу на вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Системний аналіз перелічених вище норм законодавства дають підстави для висновку, що в діях ОСОБА_5 відсутня і об`єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 362 КК України, а саме "несанкціонованість" зміни інформації, що оброблюється в автоматизованій системі, оскільки ОСОБА_5 , будучи наділеною сільською радою повноваженнями державного реєстратора, маючи доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внесла відомості в даний Реєстр щодо права власності об`єкт нерухомого майна та в подальшому зареєструвала його, і при цьому реалізувала свої повноваження з урахуванням поданих ОСОБА_7 заяв і документів, тобто "несанкціонованість" відсутня з урахуванням положень Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».

Судом встановлено, що ОСОБА_5 здійснила державну реєстрацію прав на нерухоме майно без необхідної перевірки документів, поданих для державної реєстрації прав, хоча за змістом вимог законодавства була зобов`язана їх перевірити. У зв`язку з допущеними порушеннями законодавства у сфері державної реєстрації, відповідно до наказу Мінюсту від 18.12.2024 № 3664/5, відносно ОСОБА_5 було застосовано дисциплінарне покарання у вигляді блокування державному реєстратору доступу до Державного реєстру речових прав на нерухому майно строком на 1 місяць.

Відповідно до частини другої статті 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно частини першої статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 337 КПК України, суд зобов`язаний проводити судовий розгляд лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.

Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 62 Конституції України, статті 17 КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи; не може бути піддана кримінальному покаранню поки не буде визнана винною в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.

Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, статті 62 Конституції України ( презумпція невинуватості) та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, як це передбачено частиною шостою статті 22 КПК України.

Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 373 КПК України - виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Допитавши обвинувачену, свідків, дослідивши письмові документи, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення і стороною захисту, в їх сукупності, доходить висновку про те, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад злочину, передбачений частиною першою статті 362 КК України.

У відповідності до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, вмотивованим та обґрунтованим. Рішення відповідає цим критеріям, якщо воно ухвалено у відповідності із нормами матеріального та процесуального права на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, належним чином оціненими в їх сукупності та з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Суд, з урахуванням доказів, які були досліджені в судовому засіданні, з точки зору їх достатності, достовірності та взаємозв`язку, доходить висновку про необхідність, в силу презумпції невинуватості, закріпленої у статті 62 Конституції України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення і стороною захисту, які проти закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами не заперечували, в їх сукупності, приймає рішення про виправдування обвинуваченої ОСОБА_5 за частиною першою статті 362 КК України, на підставі пункту 3 частини першої статті 373 КПК України, оскільки в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження і стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом, що в діях обвинуваченої є склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 362 КК України.

Судові витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні слід залишити за рахунок Державного бюджету України.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись статтею 62 Конституції України, статтями 366-371, 373, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати невинуватою ОСОБА_5 у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 362 КК України та виправдати на підставі пункту 3 частини першої статті 373 КПК України у зв`язку із недоведеністю в її діянні складу кримінального правопорушення.

Вирок набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження. У разі якщо вирок оскаржений учасниками процесу, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, яке набирає законної сили з моменту його проголошення.

Апеляційна скарга на вирок суду першої інстанції може бути подана протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до Кропивницького апеляційного суду через Кропивницький районний суд Кіровоградської області.

Копію вироку вручити учасникам провадження.

Суддя ОСОБА_1