Ухвала суду № 134660809, 09.03.2026, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/1132/25

Номер провадження 2/383/63/26

УХВАЛА

09 березня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючої судді - Адаменко І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ляховецької В.І.,

представника позивача - адвоката Калінка-Бондар О.Б. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача - адвоката Лошадкіної В.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 383/1132/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною завою до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір`ю, у свою чергу ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11.12.2025 року прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.

04 лютого 2026 року до суду від сторони позивача надійшла спільна заява сторін про затвердження мирової угоди, яка укладена між позивачем та відповідачем, із наданням тексту мирової угоди. За змістом наданої угоди сторони дійшли згоди визначення місця проживання дитини з матір`ю, також даною угодою сторони визначають умови та способи участі у виховані дитини, також у заяві просили закрити провадження у справі.

Представник позивача адвокат Калінка-Бондар О.Б. та представник відповідача адвокат Лошадкіна В.О. в підготовчому засіданні просили затвердити мирову угоду.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду заяв чи клопотань не подав.

Перевіривши матеріали справи та зміст мирової угоди суд дійшов висновків про те, що подана сторонами мирова угода від 04 лютого 2026 року не відповідає вимогам статті 207 ЦПК України, суперечить закону та є невиконуваною.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до положень ч.7 ст.49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Мирова угода - це угода сторін, в якій вони викладають прийнятний для них варіант вирішення судової справи, розподіляють спірні права та обов`язки, або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу. Наслідком затвердження мирової угоди судом є припинення провадження у справі, а також встановлення, припинення чи зміна прав та обов`язків для сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє ( ч.5 ст.207 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.

Частиною 4 ст. 207 ЦПК України визначено, що укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Отже, вирішуючи питання щодо затвердження мирової угоди, суд має з`ясувати чи не суперечать умови мирової угоди, зокрема, вимогам закону.

Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана відповідно до її умов, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.

Разом з тим, відповідно до статті 7 Сімейного кодексу України та статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється найкращим інтересам дитини. У справах, що стосуються прав та інтересів малолітніх дітей, суд зобов`язаний перевірити, чи відповідають умови мирової угоди принципу забезпечення найкращих інтересів дитини та чи не порушують вони її прав.

Батьки малолітньої дитини, сторони у справі, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, тому передали спір до суду, який при розгляді справи враховує висновок органу опіки та піклування (стаття 19 СК України, його участь у справі є обов`язково.

Згідно з ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Але судом встановлено, що умови мирової угоди сторін виходять за межі предмета спору, так як, крім питання визначення місця проживання малолітньої дитини, вони визначають умови та способи участі у вихованні дитини, що є іншим предметом позовних вимог, тому така угода може порушувати права та інтереси дитини й позивача.

Той факт, що представником відповідача адвокатом Лошадкіною В.О. до суду 12.02.2026 року подано заява про зміну предмету позову, де просить змінити предмет зустрічного позову з визначення місця проживання дитини із батьком на визначення способу участі ОСОБА_2 у виховані і спілкуванні з дитиною, сам по собі не змінює вказаного вище висновку суду, оскільки така заява подана стороною відповідача вже після укладення сторонами мирової угоди та після подання спільної заяви про її затвердження судом, окрім того наразі судом ще не вирішено питання її прийняття.

Крім того, така заява відповідача про зміну предмету спору лише підсилює висновок суду про те, що між сторонами існує інший спір, який зачіпає інтереси дитини, тому укладення мирової угоди за таких обставин не врегульовує в повній мірі всіх спірних правовідносин сторін, також у справах, що стосуються прав та інтересів малолітніх дітей, суд зобов`язаний перевіряти відповідність домовленостей сторін принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, що в разі змінення позовних вимог відповідача потребує дослідження інших обставин та отримання додаткового висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання нового спору між сторонами, у відповідності до ч.5 ст.19 СК України.

Суд також звертає увагу, що подана на затвердження мирова угода, якою сторони врегулювали питання визначення місця проживання дитини, не містить положень щодо строку її виконання, як то визначено у ч.1 ст.208 ЦПК України, що у свою чергу робить її невиконуваною.

Водночас, з цього приводу, слід зернути увагу на вимоги частини 3 статті 160 СК України де визначено, що ящо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За відсутності у мировій угоді, яка надана до суду сторонами на затвердження, визначення строку її виконання або застереження щодо зміни умов після досягнення дитиною відповідного віку, така угода фактично встановлює невизначений у часі порядок проживання дитини без урахування майбутньої зміни її обсягу цивільної та сімейної дієздатності.

Суд зазначає, що домовленості батьків щодо місця проживання дитини не можуть обмежувати право дитини, передбачене статтею 160 СК України, зокрема її право після досягнення чотирнадцяти років самостійно визначати місце проживання.

Таким чином, укладена між сторонами мирова угода виходить за межі спору, така угода остаточно його не вирішує та може призвести до виникнення нового спору, також вона суперечить закону та інтересам дитини, не містить положень щодо строку її виконання, тому є невиконуваною.

З огляду на викладене, суд відмовляє у затвердженні мирової угоди сторін від 04 лютого 2026 року та продовжує підготовче засідання у справі № 383/1132/25 .

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4 ,5, 13, 43, 49, 142, 197, 198, 207, 208, 255, 256, 260, 261 ЦПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні спільної заяви сторін про затвердження укладеної між ними мирової угоди від 04 лютого 2026 року відмовити.

Роз`яснити сторонам право подати на затвердження суду мирову угоду з урахуванням зміненого предмета позову та вимог законодавства щодо забезпечення найкращих інтересів дитини.

Продовжити підготовче засідання у справі № 383/1132/25.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає чинності негайно, після її проголошення. Заперечення на дану ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 09.03.2026 року.

Суддя І. М. Адаменко