Рішення № 134658958, 04.03.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/1855/25

Провадження по справі №2/276/46/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М., з участю:

секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Гасіци О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, з участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: органу опіки та піклування Хорошівської селищної ради, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона з відповідачем перебувала в шлюбі та мають двох малолітніх дітей: дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 17.10.2024 року по справі №276/2136/24, шлюб між позивачем та ОСОБА_3 розірвано. Окрім того, рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 16.10.2024 по справі №276/2138/24 з відповідача стягнуто на її користь аліменти на утримання дітей. Після розірвання шлюбу діти проживають разом з нею та перебувають на повному її утриманні. Після припинення шлюбних відносин відповідач ухиляється від обов`язків по вихованню дітей, зокрема не піклується про фізичний їх розвиток, не цікавиться станом здоров`я, не забезпечує необхідним харчуванням. Відповідач аліменти не сплачує, не забезпечує матеріально, у зв`язку із чим позивач звернулася до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді від 03 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено по справі підготовче судове засідання, встановлено відповідачу строк для подання відзиву.

01 грудня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що відповідач не підтримує зв`язок з нею та дітьми, не приймає участі в їх вихованні, не забезпечує матерільно, в навчальні заклади не приходить. За півтора року жодного разу не відвідував дітей, відмовився платити аліменти, повністю усунувся від виконання батьківських обов`язків. Відповідачу не чиняться жодні перешкоди у спілкуванні з дітьми.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його дітей.

Відповідач ОСОБА_3 будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 4 частини 8 та частини 11 статті 128 ЦПК України, що підтверджується поштовим повідомленням та розміщеним оголошенням про виклик наофіційному веб-сайті судової влади України в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення судового розгляду, відзив на позовну заяву чи зустрічну позовну заяву до суду не подавав.

Представник третьої особи в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_1 . В будинку не створені належні умови для дітей. ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується негативно, не працює, не цікавиться навчанням дітей. При бесіді не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно дітей.

Згідно частини 1 статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно частини 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання повторно не з`явився, відзив на позовну заяву суду не подавав, а позивач не заперечила проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями статей 280, 281 ЦПК України, ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, допитавши свідка, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення за слідуючих обставин.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком малолітніх дітей:ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 (а.сп.6-7).

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 17.10.2024 ( справа №276/2136/24) шлюб, зареєстрований 17 червня 2022 року виконавчим комітетом Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, актовий запис №18, між громадянами України ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , розірвано ( а.с.8-9).

Згідно довідки Сколобівського закладу дошкільної освіти №97 від 02.01.2023 року, ОСОБА_3 зв`язок із садочком, де перебуває його дочка ОСОБА_7 не підтримує, дитиною не цікавиться, із вихователями не спілкується. Дівчину приводить і забирає завжди мама, яка цікавиться життям дитини в садочку, також активно приймає участь в роботі та навчально-виховному процесі їх закладу ( а.с.10).

Відповідно до довідки Сколобівської гімназії Житомирської області №10 від 15.08.2025 року, батько ОСОБА_3 контакту із школою, де навчається його син ОСОБА_8 не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Учня до школи приводить і забирає його мама, вона спілкується із вчителями, які вчать її сина, цікавиться шкільним життям дитини ( а.с.11).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання №67 від 15.08.2025 року слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 перший шлюб з чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 розірвала, аліменти останній не сплачує. На даний час вона перебуває у шлюбі з чоловіком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який на даний час служить в ЗСУ. Проживає в АДРЕСА_2 , з трьома малолітніми дітьми: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час мама займається вихованням своїх дітей та господарством, сім`я забезпечена продуктами харчування та дровами (а.с.12).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, сформованим державним виконавцем ВДВС Горшкальовою Ю.М., станом на 07.08.2025 року ОСОБА_3 має заборгованість по сплаті аліментів в сумі 158 372,50 гривень ( а.сп. 13).

Рішенням виконавчого комітету Хорошівської селищної ради №179 від 14.11.2025 року, затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.сп.27).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Хорошівської селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Хорошівської селищної ради від 14.11.2025 року №179, відповідний орган вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно його малолітніх дітей: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Висновок обґрунтований тим, що батько належний догляд за дітьми не здійснює, потреби дітей не задовольняє, не займається вихованням та забезпеченням умов для фізичного, духовного та морального розвитку. Фактично батько самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до малолітніх дітей.

Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що проживає з позивачем по сусідству. З 2020 року навідує сім`ю. Коли позивач перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 , то відповідач негативно відносився до дітей, кричав на старшого сина. З 2023 року ОСОБА_3 не проживає разом з родиною, не цікавиться життям дітей, не провідує їх, не забезпечує матеріально. Дітей утримує лише мати. Відповідачу не чиняться жодні перешкоди у спілкуванні з дітьми. Діти взагалі не згадують батька.

Відповідно до частини 2 статті 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог частин 1, 2 статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до вимог статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки кримінального правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, розпочинає досудове розслідування. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 02 жовтня 2019 року по справі справа № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) зазначив: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер, як кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на від 03 грудня 1986 року).

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Відомостей про те, що відповідач намагається належним чином виконати свої батьківські обов`язки у суду відсутні.

Досліджені судом докази в їх сукупності дають підстави для висновку, що батько ОСОБА_3 належний догляд за дітьми ОСОБА_12 та ОСОБА_7 не здійснює, їх потреби не задовольняє, не займається вихованням та забезпеченням належних умов для їх фізичного, духовного та морального розвитку. Відповідач не спілкуються з дітьми, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не забезпечує відповідне піклування та матеріальні потреби дітей. Діти зі сторони батька не забезпечуються необхідним харчуванням, медичним доглядом, що негативно впливає на їх здоров`я, а також на психічний і фізичний розвиток як складову виховання.

Оскільки зазначені чинники мають систематичний та постійний характер, відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, а тому суд розцінює поведінку ОСОБА_3 як умисне ухилення від виховання малолітніх дітей.

Враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання обов`язків по вихованню своїх малолітніх дітей, не спілкується з ними, що становить основоположну складову сімейного життя, діти з ним не проживають, відповідач дітей матеріально не забезпечує, що свідчить про його небажання виконувати батьківські обов`язки, при цьому будь-яких об`єктивних перешкод для виконання таких обов`язків у відповідача не було, що підтверджує свідоме нехтування ним батьківськими обов`язками, тому суд вважає за необхідне позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно малолітніх дітей: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позбавлення відповідача батьківських прав за вищевказаних обставин не буде суперечити інтересам дітей, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі статті 141 ЦПК України, виходячи з обсягу задоволених позовних вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача, сплачений нею судовий збір за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Керуючись статтями 4, 11, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач та третя особа мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи

Позивач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: орган опіки та піклування Хорошівської селищної ради, адреса місцезнаходження: вул.Героїв України, 13, смт Хорошів, Житомирського району Житомирської області; код ЄДРПОУ 04344587.

Повний текст рішення складено 09.03.2026.

Суддя А.М. Збаражський