Ухвала суду № 134658878, 09.03.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/1594/26

Провадження № 2/0274/1846/26

Ухвала

про повернення позовної заяви

09.03.2026 року Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Вдовиченко Т.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" про стягнення заробітної плати -

встановив:

03.03.2026 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес", в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за невикористані відпустки у розмірі 69 679,23 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, по день фактичного розрахунку у розмірі 24 304,90 грн та компенсацію втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 24 689,44 грн.

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04.03.2026 позовну заяву залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства. В порядку виконання вимог ухвали суду позивачу запропоновано виправити недоліки, вказані в вищезазначеній ухвалі, шляхом надання оригіналу платіжного документа про сплату судового збору; наданням довідки про розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та довідки про розмір заборгованості за невикористані дні відпустки.

06.03.2026 на виконання вимог ухвали суду від 04.03.2026 позивачем подано заяву до якої долучено дві квитанції про сплату судового збору: №2738-7033-1297-2937 від 06.03.2026 на суму 968,96 грн та №2738-7033-1297-2937 від 06.03.2026 на суму 968,96 грн.

У поданій заяві позивач просить витребувати у відповідача АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес": довідку про розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за два останні місяці та довідку про кількість днів невикористаної відпустки та суму нарахованої, але не виплаченої компенсації за них.

В обґрунтування поданого клопотання зазначив, що ним 06.03.2026 було надіслано заяву на електронну адресу відповідача, проте станом на подання даної заяви відповіді він не отримав, тому вважає, що він позбавлений можливості надати ці докази самостійно.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положенням ст. 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено, зокрема, вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Згідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина 1).

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з власної ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду.

Тому, уразі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Таким чином, законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він відновленню.

У будь-якому разі на суд покладено обов`язок надавати оцінку обґрунтованості причин пропуску строку, у тому числі суд має звернути увагу, наскільки швидко й сумлінно діяла сторона при вчиненні відповідної процесуальної дії та мотивувати підстави поновлення цього строку.

Суд зауважує, що позивач, докази, на яких ґрунтуються позовні вимоги разом і з позовною заявою не подав, клопотання про поновлення строку на подачу клопотання про витребування доказів із наведенням причин та обставин, які б були об`єктивно непереборними, та не залежали від волевиявлення сторони позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного подання клопотання про витребування доказів, надано не було.

Тому у задоволенні клопотання про витребування доказів суд відмовляє.

Враховуючи, що станом на 09.03.2026 позивач не усунув у повному обсязі недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 04.03.2026, відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України його заява вважається неподаною і підлягає поверненню.

При цьому, суд враховує, що права позивача не обмежуються внаслідок повернення позовної заяви, недоліки якої не були усунуті позивачем у встановленому законом порядку та у визначений ухвалою суду строк, оскільки позивач має право звернутись до суду з належно оформленою позовною заявою у загальному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 185, 258-261,354 ЦПК України, суддя

постановив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" про стягнення заробітної плати вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: Т.М.Вдовиченко