Рішення № 13465847, 30.06.2009, Шевченківський районний суд міста Києва

Цивільна справа № 2- 3848/09

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Волошина В.О.

при секретарі: Романовій В.В.

з участю представника позивача: Новика О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київгаз» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, штрафних санкцій,

встановив:

В листопаді 2008р. позивач Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) «Київгаз» звернувся до Шевченківського районного суду м Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 774, 94 грн., з урахуванням індексу інфляції сума заборгованості складає 1109, 4 грн., та 3 % річних - 1, 84 грн., а також понесені позивачем судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що 12 грудня 2003р. між сторонами було укладено договір про надання послуг з газопостачання № 503/38, проте відповідач, ще до укладання з позивачем вищезазначеного договору про надання послуг з газопостачання, здійснював поставку природного газу, до квартири відповідача, як визнаний державою монополіст на ринку транспортування природного газу не має права в односторонньому порядку розривати відносини, що фактично склалися між сторонами. Згідно умов договору позивач зобовязався постачати відповідачу природний газ за адресою: АДРЕСА_1, а останній зобовязувався проводити оплату за використаний газ щомісячно до 10 числа наступного за звітним періодом.

Плата за природний газ нараховувалася відповідачу згідно норм споживання газу, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України за № 619 від 08 червня 1996р., з урахуванням площі приміщення, що опалюється, кількості мешканців, що проживають в приміщенні та встановленого газового обладнання за кожного мешканця щомісяця. Так, за час проживання у вказаній квартирі відповідачу надавались послуги з газопостачання.

До того ж відповідач щомісяця отримував від позивача рахунки на оплату послуг з газопостачання, однак платежі здійснювалися не регулярно, внаслідок чого утворився борг, за період з листопада 2002р. по жовтень 2008р. у розмірі 774, 94 грн. без врахування індексу інфляції та 3 % річних.

Оскільки відповідач у добровільному порядку борг не погашає, позивач вимушений був звернутися до суду за примусовим стягненням боргу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача зазначену суму заборгованості та судові витрати.

Відповідач про час і місце судового засідання оповіщався у встановленому законом порядку, в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи і заперечення проти позову не надіслав, представника до суду не направив.

Представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши в сукупності надані докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до вимог п. 29 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 9 лютого 1999 р. № 2246 споживач зобовязаний своєчасно вносити плату за надані послуги з газопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, між сторонами 12 грудня 2003р. було укладено договір про надання послуг з газопостачання (а.с. 9-12), за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з п. 1.1., 5.3 цього договору позивач зобовязувався безперервно постачати природний газ та забезпечувати технічне обслуговування газопроводів, газових приладів та пристроїв відповідача (споживача). В свою чергу відповідач, як споживач зобовязувався оплачувати надані послуги з газопостачання за встановленими згідно із законодавством цінами в терміни, передбачені договором.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із довідки Форми № 3 (а.с. 5) від 11 червня 2008р., вбачається, що в АДРЕСА_1 відповідач проживає та зареєстрований.

Судом достовірно встановлено, що до укладання між сторонами вищезазначеного договору про надання послуг з газопостачання відповідач фактично користувався природним газом.

Згідно із розрахунком боргу за спожитий природний газ, проведеним працівниками бухгалтерії позивача, заборгованість відповідача становить 774, 94 грн. вказана заборгованість утворилася, внаслідок систематичної не сплати в повному обсязі останнім поточних нарахувань за період з листопада 2002р. по жовтень 2008р. (а.с. 6, 7).

Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 774, 94 грн. є законними, обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню ця заборгованість в розмірі 774, 94 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення також, крім боргу, ще і встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, то в цій частині вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки в розумінні ст. 625 діючого ЦК України, норми цієї статті не поширюються на ті правовідносини, що виникли між сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 88 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 51, 0 грн. та 30, 0 грн. збору на інформаційне-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-228, 232, 294 ЦПК України; ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України; Нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників; Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановами Кабінету Міністрів № № 619 від 08 червня 1996р., 2246 від 09 лютого 1999 р., суд -

вирішив:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Київгаз» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, штрафних санкцій - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Київгаз» (м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б, р/р 2500300017738 в АКБ «Хрещатик», МФО300670, ЄДРПОУ 03346331) заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 774 /сімсот сімдесят чотири/ грн. 94 коп.; 51, 0 /пятдесят одна/ грн. - судового збору, 30,0 /тридцять/ грн. збору за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, а всього підлягає стягненню 855 /вісімсот пятдесят пять/ грн. 94 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.