Рішення № 134654715, 09.03.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 березня 2026 року № 520/6693/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Фірма "Юкон Агро" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство Фірма "Юкон Агро" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 130159 від 11.03.2025 року винесену в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу № 130159 від 11.03.2025 року, винесена в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, є протиправною, винесеною за відсутності події порушення та такою, що порушує права позивача. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 11.04.2025 року прийнято адміністративну справу до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Також, представником відповідача вказано, що на момент проведення перевірки було встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу (фактична маса транспортного засобу з вантажем 35,22 т при допустимих 24,00 т, згідно із товарно-транспортною накладною №74 від 30.01.2025 року), у зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, виконуючи функції покладені на них державою, державними інспекторами було складено акт №АР 118364 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30.01.2025 року, що і послугувало підставою для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 130159 від 11.03.2025 року.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.

З матеріалів справи вбачається, що керуючись приписами Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567), на підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області та направлення на перевірку № НР 003588 від 24.01.2025, 30.01.2025 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області проводилась рейдова перевірка в м. Чернігові, вул. Київська, 97, яка є дорогою місцевого значення.

Зі змісту наданих до суду доказів встановлено, що відповідно до п. 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013 (далі - Порядок № 422), був зупинений транспортний засіб марки VOLVO, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом BODEX, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу із товарно-транспортної накладної №74 від 30.01.2025 року було встановлено, що він використовується позивачем, у графі «Автомобільний перевізник» якої зазначено «ПП «Юкон Агро». Крім того, водієм ОСОБА_1 при проведенні перевірки інспекторам надано договір оренди транспортного засобу від 24.11.2021, в якому зазначено, що напівпричеп BODEX, державний номерний знак НОМЕР_2 , передається в оренду на 10 років ПП Фірма «Юкон Агро».

Зі змісту поданого до суду представником відповідача відзиву на позов встановлено доводи представника відповідача про те, що під час проведення перевірки перевіряючими було встановлено: - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу (фактична маса транспортного засобу з вантажем 35,22 т при допустимих 22,00 т, згідно товарно-транспортної накладної 74 від 30.01.2025).

Посадовими особами відповідача було складено акт №0052096 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 30.01.2025 року та довідку №0054434 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 30.01.2025 року, які було також підписано і водієм.

У зв`язку з виявленням зазначеного порушення, державними інспекторами було складено акт №АР 118364 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30.01.2025.

Зі змісту акту вбачається, що під час перевірки виявлено порушення положень абз. 17 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу, відповідальність за що передбачена абз.17 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Водій з актом №АР 118364 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30.01.2025 року був ознайомлений, в поясненнях зазначив: «Копію отримав».

Під час розгляду справи встановлено, що повідомленням № 14254/40/24-25 від 12.02.2025 року, направленим поштою 12.02.2025 рекомендованим повідомленням № 0601111946446, позивача було викликано для розгляду справи на 11.03.2025 з 09:00 до 11:00.

Як зазначено представником відповідача у поданому до суду відзиві на позов, повідомлення № 14254/40/24-25 від 12.02.2025 року отримано позивачем 20.02.2025.

Відтак позивач був заздалегідь повідомлений про час та місце розгляду вказаного акту.

За результатами розгляду справи посадовою особою відповідача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 130159 від 11.03.2025 року за порушення п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (згідно акту від 30.01.2025 року №АР 118364), та відповідно до абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 51000,00 грн.

Копію постанови № 130159 від 11.03.2025 року направлено 11.03.2025 позивачу, разом із супровідним листом від 11.03.2025 №22278/40/24-25, рекомендованим повідомленням, який вручено 20.03.2025 року.

Представником позивача у позовній заяві вказано, що згідно відомостей бухгалтерського обліку Приватного підприємства Фірма "Юкон Агро" товарно-транспортна накладна №74 від 30.01.2025 року на яку йдеться посилання в акті №АР 118365 відсутня, контрольні заміри на вагах транспортного засобу не здійснювались, що свідчить про невідповідність фактичних обставин справи висновкам, викладеним у акті перевірки та, відповідно, про відсутність з боку позивача такого порушення, як перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні подільного вантажу. Отже, представником позивача наголошено на обставинах того, що відповідач, вказуючи на ніби-то порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, посилається на докази, які унеможливлюють встановлення дійсної ваги перевіряємого транспортного засобу, що в свою чергу унеможливлює притягнення позивача до відповідальності. Окремо представником позивача вказано на обставини не отримання жодних повідомлень від відповідача про розгляд справи про порушення на підставі акту №АР 118364 від 30.01.2025 року, та відповідно участі не приймалось, оскільки про існування як самого акту, так і оскаржуваної постанови останній дізнався лише 20.03.2025 року, після отримання листа з трекномером 0601121606082. Відтак, відповідно до п.2 Порядку №1567, яким передбачено, що за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, Відділом державного нагляду (контролю) у Харківській області було неправомірно розглянуто справу та прийнято рішення за відсутності уповноваженої особи позивача.

Таким чином, позивач, вважаючи зазначене порушенням своїх прав, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;

здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;

здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;

здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті», були утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 196-р від 03.03.2020 «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» погоджено пропозицією Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком, зокрема створено Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, Управління Укртрансбезпеки у Сумській області; Східне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області та Управління Укртрансбезпеки у Луганській області.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» від 27 січня 2023 р. №80-р погоджено пропозицію Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури щодо утворення територіального органу Державної служби з безпеки на транспорті як структурного підрозділу апарату Служби Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях шляхом злиття територіальних органів Служби як структурних підрозділів її апарату Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області, Відділу державного нагляду (контролю) у Луганській області, Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені в Законі України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 року, з змінами і доповненнями (далі - Закон № 2344-III).

Статтею 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Приписами статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти. Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

В розумінні статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Суд зазначає, що процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до положень абз. 2 п. 16 Порядку № 1567 габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Згідно пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктом 22 Порядку № 1567, передбачено, що акт перевірки - це документ де фіксуються виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.

Занесення будь-якої інформації до акту перевірки на підставі припущень є не допустимим так як може повністю змінити або нівелювати зміст виявленого порушення.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно із приписами пунктів 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком 5.

Приписами ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (з наступними змінами та доповненнями) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Приписами п.22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (далі - Порядок № 879).

Положеннями п.16 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Відповідно до підпункту 5-1 пункту 2 Порядку №879 документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно із пунктом 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення

Водночас, суд вважає за необхідне вказати, що приписами ч.2 ст.29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Положеннями статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажив на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

Приписами ст. 8 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено класифікацію автомобільних доріг загального користування.

Отже, автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення.

Автомобільні дороги державного значення підрозділяються на міжнародні, національні, регіональні та територіальні.

До міжнародних автомобільних доріг належать дороги, що суміщаються з міжнародними транспортними коридорами та/або входять до Європейської мережі основних, проміжних, з`єднувальних автомобільних доріг та відгалужень, мають відповідну міжнародну індексацію і забезпечують міжнародні автомобільні перевезення.

До національних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що суміщені з національними транспортними коридорами і не належать до міжнародних автомобільних доріг, та автомобільні дороги, що з`єднують столицю України - місто Київ, адміністративний центр Автономної Республіки Крим, адміністративні центри областей, місто Севастополь між собою, великі промислові і культурні центри з міжнародними автомобільними дорогами.

До регіональних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з`єднують дві або більше областей між собою, автомобільні дороги, що з`єднують основні міжнародні автомобільні пункти пропуску через державний кордон, морські та авіаційні порти міжнародного значення, найважливіші об`єкти національної культурної спадщини, курортні зони з міжнародними та національними автомобільними дорогами.

До територіальних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з`єднують адміністративні центри Автономної Республіки Крим і областей з адміністративними центрами районів, містами обласного значення, міста обласного значення між собою, адміністративні центри районів між собою, а також автомобільні дороги, що з`єднують з дорогами державного значення основні аеропорти, морські та річкові порти, залізничні вузли, об`єкти національно-культурного надбання та курортного і природно-заповідного фонду, автомобільні пункти пропуску міжнародного та міждержавного значення через державний кордон.

Перелік доріг державного значення, у тому числі їх ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів і фінансуються з державного бюджету, затверджує Кабінет Міністрів України один раз на три роки за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства.

Автомобільні дороги місцевого значення поділяються на обласні та районні.

До обласних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з`єднують адміністративні центри Автономної Республіки Крим і областей з іншими населеними пунктами в межах Автономної Республіки Крим чи області та із залізничними станціями, аеропортами, річковими портами, пунктами пропуску через державний кордон, місцями відпочинку і не належать до доріг державного значення.

До районних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з`єднують адміністративні районні центри з іншими населеними пунктами, інші населені пункти між собою, з підприємствами, об`єктами культурного значення, іншими дорогами загального користування у межах району.

Перелік доріг місцевого значення, у тому числі їх ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів, затверджують Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації один раз на три роки.

Згідно із підпунктом б пункту 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом максимальне значення для автомобільних доріг державного значення 40 тонн, максимальне значення для автомобільних доріг місцевого значення 24 тони.

Абз.17 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час розгляду справи встановлено, що за результатами розгляду справи посадовою особою відповідача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 130159 від 11.03.2025 року за порушення п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, (згідно акту від 30.01.2025 року №АР 118364), та відповідно до абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 51000,00 грн.

Суд зазначає, що в рамках розгляду справи під час надання оцінки вказаній вище постанові відповідача було встановлено, що Приватне підприємство Фірма «Юкон Агро» є автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".

Водночас, обставини перевищення транспортним засобом перевізника вагових норм встановлено за наслідками документального габаритно-вагового контролю в ході рейдової перевірки та зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР 118364 від 30.01.2025 року, акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 30.01.2025 року № 0052096 та довідці від 30.01.2025 року № 0054434 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Вказаними документами підтверджено, що вага транспортного засобу складає 35220 кг, замість нормативно допустимої 24000 кг, що перевищує норму на 11220 кг (46,25%) у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена абз 17 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу, або подільного вантажу.

Згідно із пунктом 12.1 Правил № 363 при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Згідно із підпунктом б пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом максимальне значення для автомобільних доріг державного значення 40 тон, максимальне значення для автомобільних доріг місцевого значення 24 тони.

Отже, перевізник повинен дотримуватись законодавчих вимог і не допускати перевищення ваги автомобіля більше 24.

Суд зазначає, що позивач як перевізник, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Натомість, в рамках спірних правовідносин позивачем здійснено перевезення вантажу, при якому вага транспортного засобу перевищувала допустимі вагові параметри.

Стосовно доводів представника позивача щодо відсутності за відомостями бухгалтерського обліку ПП Фірма «Юкон Агро» товарно-транспортної накладної №74 від 30.01.2025 року, на яку йдеться посилання в акті №АР 118364, не здійснення контрольних замірів на вагах транспортного засобу суд зазначає таке.

Згідно статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно із положеннями ч.3 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Відповідно до ч.2 ст. 51-1 Закону України «Про автомобільний транспорт» вантажовідправник зобов`язаний, зокрема, вносити до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості про масу або габарити вантажу, а також повне найменування вантажоодержувача та автомобільного перевізника (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті або відмітку у відповідному полі в ID-картці), прізвище, ім`я, по батькові, номер посвідчення водія, а також інші відомості, визначені законодавством.

З аналізу вказаних вище норм слід дійти висновку про те, що останніми встановлені обов`язкові вимоги до змісту товарно-транспортної накладної, зокрема, щодо вказівки в ній загальної ваги транспортного засобу, у тому числі з вантажем, та маси брутто, маси та габариту вантажу.

Враховуючи викладене вище, слід дійти висновку про те, що встановлення маси транспортного засобу і вантажу на підставі вказаних в товарно-транспортній накладній даних не суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, пунктом 11.3 Правил № 363 встановлено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Згідно із пунктом 11.4 Правил № 363 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Отже, у разі помилкового зазначення у товарно-транспортній накладній ваги транспортного засобу та причепу або інших обов`язкових реквізитів належний перевізник та/або водій транспортного засобу мали право відмовитися від приймання вантажу для перевезення, натомість товарно-транспортна накладна №74 від 30.01.2025 року містить підпис водія.

Водночас, представник позивача, посилаючись на відсутність такої товарно-транспортної накладної у відомостях бухгалтерського обліку позивача жодним чином не спростовує обставини надання такої товарно-транспортної накладної водієм перевіряючим під час проведення рейдового заходу, що, як наслідок, не може вважатися судом обґрунтованим та доведеним, а відтак не підлягає врахуванню.

З огляду на викладене, суд вважає, що у посадових осіб Державної служби України з безпеки на транспорті були підстави для врахування вказаної товарно-транспортної накладної під час проведення перевірки.

Також суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача на обставини не проведення контрольних замірів на вагах транспортного засобу, оскільки як було встановлено судом посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті було проведення саме документального габаритно-вагового контролю в ході рейдової перевірки, що згідно норм діючого законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, є самостійним заходом контролю.

Тим більше, водієм під час складення актів та довідки не було вказано на наявність заперечень та вимог щодо проведення саме документального габаритно-вагового контролю в ході рейдової перевірки.

Стосовно доводів представника відповідача щодо неотримання від відповідача жодних повідомлень про розгляд справи про порушення на підставі акту №АР 118364 від 30.01.2025 року суд зазначає таке.

Під час розгляду справи було встановлено, що повідомлення № 14254/40/24-25 від 12.02.2025 року, яким позивача було викликано для розгляду справи на 11.03.2025 з 09:00 до 11:00, було направлено позивачу засобами поштового зв`язку 12.02.2025 рекомендованим повідомленням № 0601111946446.

Як зазначено представником відповідача у поданому до суду відзиві на позов, повідомлення № 14254/40/24-25 від 12.02.2025 року отримано позивачем 20.02.2025.

Відтак позивач був заздалегідь повідомлений про час та місце розгляду вказаного акту.

Натомість неприбуття уповноваженого представника позивача на розгляд справи знаходиться у сфері його відповідальності, яку відповідач не може гарантувати.

Відтак, наведене свідчить на користь того, що позивач мав можливість прибути 11.03.2025 до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях для розгляду справи, однак не скористався своїм правом. Водночас, позивач не навів жодної обставини та не надав доказів, які б підтверджували неможливість ним прибуття для розгляду справи, але необґрунтовано зазначає про неотримання такого повідомлення.

З огляду на зазначене, відповідно пункту 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 08.11.2006 №1567, яким передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без його участі. Відтак, Відділом нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях правомірно розглянуто справу та прийнято рішення за відсутності представника позивача.

Аналогічні висновки викладено і Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

Крім того, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.03.2018 у справі № 820/4810/17 відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до положень ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Також суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Відтак, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Таким чином, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Водночас, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Щодо процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Відтак, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постановах від 23.04.2020 у справі №813/1790/18, від 22.05.2020 по справі № 825/2328/16.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що доводи представника позивача стосовно порушення відповідачем прав позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства Фірма "Юкон Агро".

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Фірма "Юкон Агро" (вул. Свято-Троїцька, буд. 73, с. Наталине, Красноградський район, Харківська область, 63343) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (вул. Фізкультури, буд. 9, м. Київ, 03150) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.