Ухвала суду № 134654653, 09.03.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

09 березня 2026 р. справа № 520/18081/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Григоров Д.В.,

розглянувши порядку письмового провадження заяву, подану в порядку статті 382 КАС України у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ: 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2025р. визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №963340156000 від 07.06.2024р. про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно заяви про перерахунок пенсії №3597 від 30.05.2024 року;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.05.2024р. №3597 та здійснити за період часу з 01.01.2019 року по 31.12.2020 року з урахуванням виплачених сум перерахунок пенсії ОСОБА_1 раніше призначеної державної пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до положень статі 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 року, застосувавши середню заробітну плату (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується при обчисленні пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року, помножену на коефіцієнт, визначений згідно з абзацам першим пункту 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019 року, без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості, а також здійснити з 01.01.2021 року по 30.11.2022 року з перерахунок пенсії урахуванням сплачених сум ОСОБА_1 по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків виключно в порядку, визначеному відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та частини 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і п.п. 45 47 його «Прикінцевих положень» без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату перерахованої пенсії за період часу з 01.01.2019 року по 31.12.2020 року та з 01.01.2021 року по 30.11.2022 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2025р. рішення ХОАС від 30.01.2025 залишено без змін.

22.01.2026р. (зареєстровано судом 23.01.2026р.) до суду надійшла заява позивачки в порядку ст.382 КАС України, в якій вона просила суд:

- зобов`язати суб`єктів владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, не на користь яких ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування заяви позивачка зазначила, що у виданій ГУ ПФУ в Харківській області довідці про розміри призначеної і фактично отриманої пенсії №49 від 09.01.2026р., не вірно зазначені розміри пенсійних витрат за період з 01.01.2019р. по 31.12.2022р.

Крім того, заявниця вказує, що в зазначеній довідці, їй не зрозуміло як розраховані розміри пенсійних виплати, але точно не з застосуванням при їх обчисленні розміру середньої заробітної плати в Україні.

Ухвалою суду від 30.01.2026р. прийнято до розгляду заяву позивачки, подану в порядку статті 382 КАС України та в порядку витребування доказів зобов`язано відповідачів надати докази виконання рішення суду від 30.01.2025 р. у справі №520/18081/24.

06.02.2026р. представником Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду подано заперечення на заяву позивачки про встановлення судового контролю, в якій останній зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2025р. по справі №520/18081/24 виконано в повному обсязі: Головним управлінням повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та здійснено за період часу з 01.01.2019р. по 31.12.2020р. з урахуванням виплачених сум перерахунок раніше призначеної державної пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до положень статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 року, застосувавши середню заробітну плату (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується при обчисленні пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року, помножену на коефіцієнт, визначений згідно з абзацам першим пункту 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019 року, без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості, а також здійснено з 01.01.2021р. по 30.11.2022р. перерахунок пенсії з урахуванням сплачених сум ОСОБА_1 по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків виключно в порядку, визначеному відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та частини 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і п.п. 45 47 його «Прикінцевих положень» без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості.

09.02.2026р. представником Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до суду подано пояснення, в яких останній зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2025р. по справі №520/18081/24 виконано в повному обсязі: Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2019р. Сума нарахованих коштів за рішенням суду за період з 01.01.2019р. по 30.11.2022р. склала 464 763 гривні 61 копійка. Разом з тим, представник відповідача повідомив, що виплата нарахованих коштів за рішенням суду здійснюватиметься відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025р. № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

17.02.2026р. позивачкою до суду подано заперечення на пояснення відповідачів щодо встановлення судового контролю, у яких остання, підтвердила раніше викладену правову позицію та просила в задовольнити заяву про встановлення судового контролю.

Дослідивши надану до суду заяву та пояснення, суд зазначає наступне.

Згідно приписів статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На виконання приписів статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналізуючи наведені норми, суд зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

На підставі аналізу ст.ст.3, 8, ч.ч.1, 2 ст.55, ч.ч.1 та 2 ст.129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

У справі Сорінг проти Об`єднаного Королівства від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, приписами ст. 382 КАС України передбачено зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.

Як зазначалося вище, рішенням суду від 30.01.2025р. по справі №520/18081/24, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.05.2024р. №3597 та здійснити за період часу з 01.01.2019 року по 31.12.2020 року з урахуванням виплачених сум перерахунок пенсії ОСОБА_1 раніше призначеної державної пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до положень статі 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 року, застосувавши середню заробітну плату (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується при обчисленні пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року, помножену на коефіцієнт, визначений згідно з абзацам першим пункту 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019 року, без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості, а також здійснити з 01.01.2021 року по 30.11.2022 року з перерахунок пенсії урахуванням сплачених сум ОСОБА_1 по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків виключно в порядку, визначеному відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та частини 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і п.п. 45 47 його «Прикінцевих положень» без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату перерахованої пенсії за період часу з 01.01.2019 року по 31.12.2020 року та з 01.01.2021 року по 30.11.2022 року.

На виконання вищевказаного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та здійснено за період часу з 01.01.2019р. по 31.12.2020р. з урахуванням виплачених сум перерахунок раніше призначеної державної пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до положень статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 року, застосувавши середню заробітну плату (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується при обчисленні пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року, помножену на коефіцієнт, визначений згідно з абзацам першим пункту 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019 року, без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості, а також здійснено з 01.01.2021р. по 30.11.2022р. перерахунок пенсії з урахуванням сплачених сум ОСОБА_1 по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків виключно в порядку, визначеному відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та частини 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і п.п. 45 47 його «Прикінцевих положень» без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості, що підтверджується Рішенням від 27.11.2025р. №963340156000.

Судом вбачається, що за результатом проведеного перерахунку нараховано суму коштів за період з 01.01.2019р. по 30.11.2022р. у розмірі 464 763,61 грн.

Суд враховує, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.

Суд зауважує, що за змістом ухваленого в цій справі рішення відповідачів було зобов`язано здійснити перерахунок та виплату сум пенсії.

Відповідачі здійснили такий перерахунок, а виплата визначеної за наслідком цього перерахунку суми здійснюється з врахуванням встановленого порядку, який визначено постановою КМУ№ 821 від 14.07.2025р. "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень". При цьому, суд в судовому рішенні не визначав інший порядок здійснення виплати після нарахування відповідних сум, а відтак зазначена вище постанова КМУ є застосовною при виконанні судового рішення в цій справі, також згідно рішення суду не було зазначено про стягнення з відповідача суми перерахунку.

Щодо доводів про невірний, на думку позивачки, розрахунок пенсійних витрат за період з 01.01.2019р. по 31.12.2022р. у довідці про розміри призначеної і фактично отриманої пенсії №49 від 09.01.2026р. виготовленої ГУ ПФУ в Харківській області, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки судом не вирішувалося питання видачі вказаної довідки.

Таким чином, суд не може надавати оцінку правильності розрахунку пенсійних витрат зазначених у вищевказаній довідці ГУ ПФУ в Харківській області, а незгода з таким розрахунком може бути предметом нового позову, оскільки між сторонами виникли нові правовідносини, що не охоплювалися цією справою.

Враховуючи викладене, суд вважає передчасними доводи про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі, у зв`язку з чим заява позивачки про встановлення судового контролю задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 248, 293, 294, 382 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Заяву позивачки, подану в порядку статті 382 КАС України залишити без задоволення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.В. Григоров