Рішення № 134654304, 09.03.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 березня 2026 року справа №520/10099/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного грошового забезпечення за період вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі по тексту відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області від 28.02.2025 №184 дск/ВСЛ;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 04.03.2025 №715 "Про призначення та проведення службового розслідування" в частині, що стосується заступника командира взводу №2 роти №3 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області позивача;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 06.03.2025 №112/ос "Про відсторонення від посади на період проведення службового розслідування" відповідно до пункту першого статті 70 в частині, що стосується заступника командира взводу №2 роти №3 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області позивача;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 27.03.2025 №374 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП в Харківській області» в частині, що стосується заступника командира взводу №2 роти №3 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області позивача;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 09.04.2025 №181/ос "По особовому складу" в частині, що стосується звільнення зі служби за пунктом шостим частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) заступника командира взводу №2 роти №3 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області позивача;

- поновити позивача на посаді заступника командира взводу №2 роти №3 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області або рівнозначній посаді;

- стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячне грошове забезпечення за період вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив про протиправність наказу БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області №184дск/ВСЛ від 28.02.2025 "Про виконання бойового (спеціального) завдання" (далі Наказ №184дск/ВСЛ), оскільки жодних роз`яснень по його суті безпосереднім керівником - капітаном поліції ОСОБА_2 , позивачу не надано та не повідомлено, зокрема, про дату та час прибуття для ротації на позицію "МІРАЖ", засоби взаємодії з суміжними підрозділами, питання евакуації поранених/загиблих працівників, питання перерозподілу сил і засобів, які виконують завдання на позиціях, що унеможливлювало його належне виконання.

Зауважив, що з метою отримання роз`яснень щодо змісту Наказу №184дск/ВСЛ ним було подано відповідний рапорт від 01.03.2025, після чого, 04.03.2025 до ГУНП в Харківській області надійшла доповідна записка т.в.о. командира БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області майора поліції Єсауленка В. І. від 03.03.2025 №349/119-38/14-2025 щодо невиконання ОСОБА_1 . Наказу №184дск/ВСЛ, яка слугувала підставою для видання наказу від 04.03.2025 №716 "Про призначення та проведення службового розслідування" (далі Наказ № 716) з подальшим відстороненням позивача від посади на підставі наказу ГУНП в Харківській області від 06.03.2025 №112/ос "Про відсторонення відповідно до п.1 ст.70 Закону України "Про Національну поліцію" та ст.17 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від посади на період службового розслідування з 04.03.2025 капітана поліції ОСОБА_1 " (далі Наказ №112/ос).

Переконував, що про необхідність бути присутнім на плануванні бойових заходів з основною та резервною групою на КСП батальйону м. Костянтинівка позивач дізнався тільки з отриманої відповіді ГУНП в Харківській області від 25.03.2025 за вих. №549/119-38/2025, якою надано роз`яснення по суті Наказу №184дск/ВСЛ, оскільки відповідних наказів йому не надходило, а під час зчитування Наказу №184дск/ВСЛ, така інформація доведена не була.

Заперечував проти доводів відповідача про те, що 01.03.2025 о 14:16 у визначеному місці міста Краматорськ Донецької області відмовився виконувати Наказ №184дск/ВСЛ та 03.03.2025 не прибув для ротації поліцейських на позиції у м. Торецьк Бахмутського району Донецької області, оскільки насправді від виконання наказу він не відмовлявся, а лише просив надати роз`яснення по його суті.

Стверджував, що неврахування дійсних обставин справи відповідачем призвело до незаконного звільнення позивача зі служби в поліції наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.04.2025 №181/ос (далі Наказ №181/ос), прийнятого на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 27.03.2025 №374 "Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейських ГУНП в Харківській області" (далі Наказ №374) за вчинення дисциплінарного проступку, якого ОСОБА_1 не вчинялось.

На думку позивача, при ухваленні рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності дисциплінарною комісією ГУНП в Харківській області порушена стаття 14 пункту 2, 6 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), якою передбачено, що за неможливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу, що ОСОБА_1 і було зроблено шляхом подання рапорту від 01.03.2025, однак не враховано відповідачем.

Також, позивач ставить під сумнів правомірність Наказу №184дск/ВСП, у зв`язку з тим, що він є лише передрукованою частиною бойового розпорядження командира зведених підрозділів ДПОП "ОШБ "Лють" від 16.02.2025 №184дск/ВС, не реєструвався в журналі документообігу БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області, отже, виданий з порушенням пункту 4 статті 7 Дисциплінарного статуту та підлягає скасуванню.

Переконував, що станом на момент призначення службового розслідування, взагалі була відсутня об`єктивна сторона правопорушення у вигляді відмови ОСОБА_1 від виконання Наказу №184дск/ВСЛ так як жодних пояснень по його суті доведено до відома позивача не було, що свідчить про відсутність правових підстав у відповідача порушувати дисциплінарну справу відносно позивача 04.03.2025.

В обґрунтування доводів про неправомірність Наказу №112о/с зазначив, що відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків може бути застосовано до поліцейського у разі, якщо обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов`язків ним або іншим поліцейським, а також якщо виконання поліцейським посадових (функціональних) обов`язків перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку, тобто, відповідач спочатку мав виявити факт дисциплінарного проступку, який унеможливлює виконання посадових (функціональних) обов`язків та перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку і тільки після цього вирішувати подальші питання щодо його відсторонення, чого у спірних правовідносинах не відбулося.

Враховуючи викладене, позивач наполягає на визнанні протиправними та скасування Наказів №№184дск/ВСЛ, 715, 112 о/с, 374 та 181 о/с, поновлення позивача на посаді заступника командира взводу №2 роти №3 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області або рівнозначній посаді та стягнення з відповідача на користь позивача середньомісячного грошового забезпечення за період вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Відповідач за допомогою засобів електронного зв`язку 28.05.2025 суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, в обґрунтування якого зазначив, що дисциплінарний проступок скоєний позивачем в умовах дії воєнного стану із свідомою відмовою від виконання вимог наказу від 28.02.2025 №184 дск/ВСЛ "Про виконання бойового (спеціального) завдання". Відсутність чіткого волевиявлення виконати наказ командира поліцейським батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) під час дії воєнного стану, встановлення власних умов виконання наказу, є несумісним із загальноприйнятими вимогами та підриває авторитет поліції. Невиконання наказу командира позивачем, який будучи поліцейським батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області під час дії воєнного стану, створило загрозу розлагодженості дій батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) у надзвичайних ситуаціях, загрозу національній безпеці та суверенітету України в цілому.

Представником позивача до суду надано пояснення (відповідь на відзив на позовну заяву), згідно яких він підтвердив раніше викладену правову позицію та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому останній, підтвердив викладену у відзиві правову позицію та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Головним управлінням Національної поліції в Харківській області подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог, у якому останній вказав, що позивачем поданий позов з порушенням строку звернення до суду відповідно до ст.122 КАС України, у зв`язку з чим просив залишити адміністративний позов без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області №184дск/ВСП від 28.02.2025; 2) визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Харківській області «Про призначення та проведення службового розслідування» від 04.03.2025 №715 у частині, що стосується заступника командира взводу №2 роти №3 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 ;3) визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Харківській області від 06.03.2025 № 112 о/с.

Суд зазначає, що питання про застосування строків згідно ст.122 КАС було вирішено в ухвалі від 13.05.2025, якою було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. Нових обставин, які можуть вплинути на застосування строків в цій справі відповідачем не наведено, з огляду на що його доводи про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованими та не можуть бути взяти судом до уваги.

Розглянувши усі надані сторонами документи, у тому числі ті, які надійшли до суду через систему "Електронний суд" та наявні у підсистемі "Діловодство спеціалізованого суду" з моменту звернення позивачем до суду з цією позовною заявою, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , проходив службу в органах поліції на посаді заступника командира взводу №2 роти №3 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Харківській області.

Згідно з наказом ГУНП в Харківській області від 12.02.2025 №18о/с дск позивач був відряджений до Оперативно-стратегічного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у підпорядкування командира зведених підрозділів Департаменту поліції особливого призначення "Окрема штурмова бригада " ІНФОРМАЦІЯ_2 " на період з 13.02.2025 по 04.08.2025.

Керівником Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції " ІНФОРМАЦІЯ_2 " було видано бойове розпорядження від 16.02.2025 №184дск/ВС з приводу виконання низки бойових завдань з метою посилення стійкості оборони населеного пункту Торецьк.

На подальшу реалізацію указаного документу бойового управління керівником батальйону особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Харківській області було видано наказ від 28.02.2025 №184дск/ВСЛ, пунктом 4 якого до виконання бойового завдання було залучено і позивача.

За твердженням відповідача, 01.03.2025 наказ керівника батальйону особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Харківській області від 28.02.2025 №184дск/ВСЛ було доведено до групи поліцейських ГУНП в Харківській області (до складу якої входив і позивач).

Суть Наказу №184дск/ВСЛ полягає у прибутті для ротації поліцейських до населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області 03.03.2025 з метою утримання рубежу оборони.

Позивач 01.03.2025 склав письмовий рапорт з приводу роз`яснення Наказу №184дск/ВСЛ (стосовно строку завдання на утримання рубежу оборони, евакуації поранених, транспортування загиблих, орієнтовного часу прибуття підкріплення чи допомоги, комунікації з суміжними підрозділами, місць та маршрутів відступу з позиції, доставки на позицією боєприпасів, води і харчів, порядку ведення вогневого ураження ворога, обсягу вогневої підтримки тощо).

Суть незгоди позивача із Наказом №184дск/ВСЛ згідно з власноручно складеним ним рапортом від 01.03.2025 полягає у тому, що за відсутності окреслених в зазначеному рапорті параметрів він вважає спірний наказ незаконним.

Позивач наказ №184дск/ВСЛ не виконав, на місце розташування відповідної позиції у смузі оборони 03.03.2025 не прибув, що не заперечується учасниками справи та підтверджується рапортом командира роти №3 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківський області.

Керівником батальйону особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Харківській області 03.03.2025 була складена доповідна записка (рапорт) від 03.03.2025 №349/119-38/14-2025 про невиконання позивачем Наказу №184дск/ВСЛ.

На підставі доповідної записки (рапорту) керівника батальйону особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Харківській області від 03.03.2025 №349/119-38/14-2025 ГУНП в Харківській області було видано Наказ №715 з приводу призначення за цією подією службового розслідування, для проведення якого було створено дисциплінарну комісію у складі: заступника начальника ВСР УГІ ГУ НП в Харківській області полковника поліції Заліського Д.О. (Голова Дисциплінарної комісії), старшого інспектора ВП ГІ ГУНП в Харківській області капітана поліції Мороза С. В. (член Дисциплінарної комісії), старшого інспектора ВМК БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області майора поліції Катасонова О.В. (член Дисциплінарної комісії), старшого інспектора ВМК БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області капітана поліції Баржина Я. С. (член Дисциплінарної комісії).

Згідно з пунктом 3 Наказу №715 на підставі статті 70 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII) та статті 17 Дисциплінарного статуту позивач на період проведення службового розслідування був відсторонений від виконання службових обов`язків за посадою, що було реалізовано Наказом №112 о/с.

Наказом ГУНП в Харківській області від 17.03.2025 №820 строк службового розслідування був продовжений до 02.04.2025.

У зв`язку із проведенням службового розслідування відносно позивача була складена службова характеристика позитивного змісту.

Під час проведення службового розслідування обставини доведення до відома ОСОБА_1 . Наказу №184дск/ВСЛ були підтверджені письмовими поясненнями поліцейських: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Під час проведення службового розслідування позивачем були надані особисті власноручні письмові пояснення, у яких (серед іншого) підтверджено обставину обізнаності з Наказом №184дск/ВСЛ і зазначено про нерозуміння цього наказу з мотивів, викладених у власному рапорті від 01.03.2025.

Позивач 15.03.2025 склав письмовий друкований рапорт, у якому вказав причиною невиконання ним Наказу №184дск/ВСП дії командира роти №3 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_2 .

Результати проведеного службового розслідування оформлені висновком Дисциплінарної комісії від 26.03.2025 (далі за текстом - Висновок).

У тексті Висновку зазначено про вчинення позивачем дисциплінарного проступку поліцейського за рахунок невиконання вимог ст. 65 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 18, п. 2 ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 64 Закону № 580-VIII, п. 1 ч. 3 ст. 1, п. 4 ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту, пп. 1 п. 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливого призначення (затвердженого наказом МВС України від 04.12.2017р. № 987, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2017р. за № 1565/31433), у спосіб вчинення відмови виконати наказ керівника батальйону особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Харківській області від 28.02.2025 №184дск/ВСЛ і неприбуття 03.03.2025 для ротації поліцейських на позиції у м. Торецьк Бахмутського району Донецької області.

Висновок містить пропозицію Дисциплінарної комісії з приводу застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

ГУ НП в Харківській області 27.03.2025 із посиланням на Висновок ГУ НП в Харківській області було видано Наказ №374, на підставі пункту 1 якого позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказ №374 було реалізовано у спосіб видання ГУ НП в Харківській області Наказу №181 о/с, яким позивача на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону № 580-VIII було звільнено зі служби в поліції.

Позивач, не погодившись з наведеним, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Розглядаючи спір, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом № 580-VIII.

Положеннями статті 3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно з частиною 1 статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Правила етичної поведінки поліцейських, які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 за № 1179 (далі - Правила № 1179).

Зі змісту пункту 1 розділу І Правил № 1179 випливає, що ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

На виконання приписів абзаців 1, 2 та 7 пункту 1 розділу ІІ Правил № 1179 під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен:

- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

- професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

Слід зазначити, що відповідно до пункту 24 частини 1 статті 23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який було продовжено відповідними Указами Президента України по теперішній час.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону №580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

З наведеного слідує, що під час воєнного стану на поліцейського покладено додаткові повноваження та обов`язки, дотримання та виконання яких мають здійснюватися працівниками поліції сумлінно.

Нормами частин 1 та 2 статті 19 Закону №580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень регламентовано Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Положеннями частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно з пунктами 1, 6 та 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.

Згідно зі статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За правилами частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Приписами частин 2-4 статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Правовий аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що у будь-якому разі після отримання відповідного повідомлення про вчинення поліцейським дій або допущення бездіяльності, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі та має ознаки дисциплінарного проступку з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин для визначення дії чи бездіяльності поліцейського як дисциплінарного проступку наказом повноважного керівника призначається службове розслідування.

Колегія суддів зазначає, що начальник ГУНП наділений сукупністю прав та обов`язків, які надають можливість на власний розсуд визначитися з оцінкою поведінки підлеглого працівника. Його дії щодо прийняття рішення щодо призначення службового розслідування, у межах компетенції - є дискреційними.

Отже, доповідна записка керівника батальйону особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Харківській області Єсауленка В. І. від 03.03.2025 №349/119-38/14-2025, якою начальника ГУНП в Харківській області повідомлено про відмову, зокрема ОСОБА_1 , від виконання вимог Наказу №184 дск/ВСЛ, є належною та достатньою підставою для призначення службового розслідування шляхом видання наказу від 04.03.2025 №715 "Про призначення та проведення службового розслідування" стосовно, зокрема, ОСОБА_1 .

З приводу можливості оцінки судами актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях зробив правовий висновок, згідно з яким у таких випадках судовий контроль є обмеженим.

Зокрема, ЄСПЛ вказав, що за загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.02.2020 у справі №П/9901/871/18.

У рішенні ЄСПЛ від 17.12.2004 року у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії (Pedersen and Baadsgaard v. Denmark) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

З урахуванням наведеного можна дійти висновку, що суд не може надавати оцінку наявності підстав для призначення службового розслідування, а лише може проконтролювати, чи не є викладені у ньому висновки суб`єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів.

Отже, враховуючи те, що ініціювання проведення службового розслідування віднесено до виключної компетенції відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним і скасування Наказу №715.

Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За обставинами цієї справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції слугував висновок службового розслідування, затверджений 26.03.2024 начальником ГУНП в Харківській області Токарем П. Т.

За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія прийшла до висновку про те, що за порушення службової дисципліни, недотримання вимог ст.65 Конституції України, п.1 ч.1 ст.18, п.2 ч.1 ст.18, ч.1 ст.64 Закону №580-VIII, п.1 ч.3 ст.1, п.4 ч.3 ст.1, ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту, п.п.1 п. 1 розділу VII Положення № 987, що виразилося у відмові виконати наказ керівника батальйону особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Харківській області від 28.02.2025 №184дск/ВСЛ і не прибуття 03.03.2025 для ротації поліцейських на позиції у м. Торецьк Бахмутського району Донецької області, позивач заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

При цьому, дисциплінарна комісія визнала доведеним факт відмови позивача від виконання правомірного наказу, що розцінене як грубе порушення службової дисципліни.

Таким чином, позивач притягнений до дисциплінарної відповідальності саме за невиконання наказу керівника.

Згідно з пунктами 2, 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.

Відповідно до частин першої - третьої статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень. Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

За змістом частин першої, другої, п`ятої статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.09.2022 у справі №260/1739/20, виконанню підлягає наказ, який має бути доведеним до відома підлеглого.

Судом встановлено, що невиконання ОСОБА_1 . Наказу №184дск/ВСЛ, суть якого полягала у прибутті для ротації поліцейських до населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області 03.03.2025 з метою утримання рубежу оборони, позивач мотивує відсутністю у вказаному наказі відомостей стосовно строку завдання на утримання рубежу оборони, евакуації поранених, транспортування загиблих, орієнтовного часу прибуття підкріплення чи допомоги, комунікації з суміжними підрозділами, місць та маршрутів відступу з позиції, доставки на позицією боєприпасів, води і харчів, порядку ведення вогневого ураження ворога, обсягу вогневої підтримки тощо, що слугувало підставою для подання ОСОБА_1 рапорту від 01.03.2025 керівництву ГУНП в Харківській області про надання відповідних роз`яснень. При цьому, позивач наполягає, що не відмовлявся від виконання вказаного наказу.

З цього приводу слід зазначити, що зі змісту Наказу №184дск/ВСЛ вбачається, що роті №1 та роті №3 наказано організувати та забезпечити:

1) взаємодію з командиром батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Кіровоградській області;

2) до 17:00 01.03.2025, формування групи оборони для виконання бойових (спеціальних) завдань в БРО зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» в Торецьк, у смузі відповідальності 100 омбр операційної зони ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;

3) за сприятливих погодних умов, проведення ротації особового складу на ВП в БРО зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» в Торецьк та продовжувати стійке утримання визначеного рубежу (позиції) недопущення прориву противника та його просування в глибину контрольованої території з нанесенням максимальних втрат живої сили та техніки противника, у смузі відповідальності 100 омбр ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;

4) залучення до виконання бойового (спеціального) завдання поліцейських з числа підпорядкованого особового складу: капітана поліції ОСОБА_8 (0003848) старшого інспектора роти № 3 батальйону;

5) доведення до підпорядкованого особового складу вимог щодо взаємного розпізнавання, порядку вогневого ураження противника. Норми витрат боєприпасів для виконання бойового (спеціального) завдання визначати своїм рішенням;

6) порядок організації системи зв`язку визначити своїм рішенням;

7) взаємодію зі взводом тактичної евакуації № 2 медичної роти № 1 управління до медичної та медичної допомоги для визначення основного (запасних) маршрутів евакуації, у разі необхідності;

8) негайне інформування оперативного чергового ПКП зведеного підрозділу УПОП № 2 ДПОП «ОШБ «Лють», за фактами отримання поліцейськими поранень, несумісних з життям, зникнення безвісти поліцейських за особливих обставин, а також втрати (знищення/пошкодження) майна.

01.03.2025 о 14.00 у визначеному місці в м. Краматорськ Донецької області до поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області, відряджених до зони ведення бойових дій у складі УПОП № 2 (штурмовий полк "Цунамі") ДПОП «ОШБ "Лють" для виконання бойових (спеціальних) завдань, доведено Наказ № 184 дск/ВСЛ.

Як вбачається з матеріалів службового розслідування, капітан поліції ОСОБА_1 від підпису щодо ознайомлення з Наказом1 №184 дск/ВСЛ відмовився, про що 01.03.2025 о 14.00 у м. Краматорськ Донецької області поліцейськими БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області: старшим інспектором ВМК старший лейтенант поліції ОСОБА_7 , командиром роти №3 капітаном поліції ОСОБА_2 та начальником ВМК майором поліції ОСОБА_6 складений відповідний акт.

Після ознайомлення з бойовим наказом від 28.02.2025 №184 дск/ВСЛ двоє із десяти поліцейських, серед яких ОСОБА_1 повідомили, що наказ їм не зрозумілий, виконувати його вони не відмовляються, однак, кожен з них вказав, що буде виконувати вимоги бойового Наказу № 184 дск/ВСЛ лише при деяких умовах, зокрема організації вогневої підтримки, своєчасної евакуації, зв`язку з суміжними підрозділами, тощо.

При цьому, 03.03.2025 ОСОБА_1 не прибув для ротації поліцейських на позиції у м. Торецьк Бахмутського району Донецької області, зазначеної у даному наказі, з подальшим утриманням визначеного рубежу (позицій) з іншими поліцейськими БПОП (стрілецький), недопущення прориву противника та його просування в глибину контрольованої території.

Разом з цим, у даному випадку суд зауважує, що лише існування рапорту про надання роз`яснень щодо суті Наказу №184 дск/ВСЛ та/чи його не розгляд відповідачем не надавало позивачу законних підстав для невиконання наказу керівника, враховуючи те, що зміст та суть указаного рапорту явно та однозначно доводить абсолютну обізнаність позивача із Наказом №184дск/ВСЛ та усвідомлення мети бойового наказу (розпорядження).

Жодних посилань на незаконність вимог вказаного Наказу №184 дск/ВСЛ рапорт позивача не містить, тобто, у спірних правовідносинах позивач не повідомляв уповноваженого керівника про неможливість виконати Наказ №184 дск/ВСЛ саме з наведених у Дисциплінарному статуті підстав станом на день доведення вказаного наказу до особового складу ДПП.

За твердженнями відповідача, у зв`язку з швидкоплинністю оперативної обстановки на лінії бойового зіткнення та недопущенням витоку інформації, яка може загрожувати проведенню ротації, життю та здоров`я бійців визначеної групи планування та доведення інформації, викладеної в пунктах 1.5, 1.6, 1.7 Наказ №184 дск/ВСЛ проводилось в день проведення ротації особового складу 03.03.2025, на яку позивач без поважних причин не прибув на відміну від інших 8 працівників поліції, які виконали вимоги спірного наказу та прибули на ротацію, не висловлюючи заперечення щодо його змісту.

На виконання вимог абзацу 2 частини 8 статті 65 Закону № 580-VIII поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади, разом з цим, зазначені вимоги закону позивачем проігноровані, що свідчить про обґрунтованість доводів відповідача про неналежне виконання посадових обов`язків ОСОБА_8 .

Суд враховує, що ані Законом № 580-VIII, ані Дисциплінарним статутом не визначено, який з документів наказ про виконання бойового спеціального завдання або бойове розпорядження видається раніше, водночас, посилання позивача на порушення порядку видачі відповідачем таких документів жодним чином не пояснює факт його неприбуття на місце ротації 03.03.2025 на виконання вимог Наказу №184 дск/ВСЛ.

Що стосується відсторонення позивача від виконання службових обов`язків, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 4, 5, 6 статті 70 Закону № 580-VIII поліцейський, щодо якого проводиться службове розслідування, може бути відсторонений від виконання службових обов`язків у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Національної поліції України.

Відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків є тимчасовим недопущенням поліцейського до виконання обов`язків за займаною посадою.

За особою, відстороненою від виконання службових обов`язків (посади), зберігаються всі види грошового забезпечення, які були їй визначені до відсторонення, крім премії.

Поліцейський вважається відстороненим від виконання службових обов`язків з дня видання відповідного наказу до дня видання наказу про допуск до виконання службових обов`язків за займаною посадою.

Згідно зі статтею 17 Дисциплінарного Статуту, відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) є тимчасовим заходом на час проведення службового розслідування та може бути застосовано до поліцейського у разі, якщо обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов`язків ним або іншим поліцейським, а також якщо виконання поліцейським посадових (функціональних) обов`язків перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку. Відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) оформляється письмовим наказом керівника, до повноважень якого належить призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та не може перевищувати строку, передбаченого для проведення службового розслідування або зазначеного в рішенні суду.

Згідно із пунктом 3 розділу ІІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893(далі - Порядок №893), під час відсторонення від виконання службових обов`язків (посади) поліцейський зобов`язаний перебувати на робочому місці, визначеному керівником, до повноважень якого належать призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та сприяти проведенню службового розслідування.

Правовий аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що за особою, відстороненою від виконання службових обов`язків (посади), зберігаються всі види грошового забезпечення, які були їй визначені до відсторонення, крім премії. Під час відсторонення від виконання службових обов`язків (посади) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ зобов`язані перебувати на робочому місці, визначеному керівником, до повноважень якого належать призначення на посаду та звільнення з посади, у тому числі сприяти проведенню службового розслідування. Тобто, за своєю правовою природою відсторонення не є мірою відповідальності або покаранням, віднесено до дискреційних повноважень особи, яка приймає рішення про проведення службового розслідування та здійснюється, зокрема, в інтересах забезпечення об`єктивності службового розслідування. При цьому, матеріали справи не містять доказів порушення другим відповідачем порядку відсторонення позивача від займаної посади або прав останнього під час реалізації таких повноважень.

Отже, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області №112/ос від 06.03.2025 "Про відсторонення від посади на період проведення службового розслідування" задоволенню не підлягають.

Щодо дотримання відповідачем процедури проведення службового розслідування, суд зазначає наступне.

Так, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків частиною 2 статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено проведення службового розслідування, під яким відповідно до частини 1 статті 14 Дисциплінарного статуту розуміється діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Процедури та механізми функціонування дисциплінарних комісій в органах та підрозділах Національної поліції України визначені приписами Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018. № 893 (далі - Положення № 893).

За правилом пункту 3 розділу І Положення №893 дисциплінарна комісія утворюється у складі не менше трьох осіб, з яких визначається голова дисциплінарної комісії. У разі призначення службового розслідування за відомостями про скоєння поліцейським дисциплінарного проступку, що потребує значного обсягу дій, зокрема опитування великої кількості поліцейських та інших осіб, витребування та аналізу значного обсягу матеріалів, уповноважений керівник може призначати заступника голови дисциплінарної комісії. Головою дисциплінарної комісії, утвореної в поліції, може бути лише поліцейський.

Згідно з пунктом 10 розділу І Положення № 893 забороняється включати до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, щодо якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, заінтересованих у результатах розслідування.

Процедури та механізми проведення службового розслідування відносно поліцейських деталізовані приписами Порядку № 893.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах суб`єктом відповідачем під час створення Дисциплінарної комісії було дотримано критерії чисельності осіб та неупередженості, службове розслідування було призначено та проведено.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються.

Згідно з пунктом 2 розділу IV Порядку № 893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються.

Зі змісту наведених норм права слідує, що законодавець наділив поліцейського правом "бути почутим" у ході службового розслідування, що кореспондує приписам пункту 9 частини 2 статті 2 КАС України.

При цьому, ознак порушення прав та інтересів позивача у процедурі службового розслідування матеріали справи не містять, враховуючи те, що ОСОБА_8 був обізнаний із фактом проведення службового розслідування, однак правом на надання письмових пояснень скористався, що ним не заперечується.

У відповідності до статті 68 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

"Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Позивач склав Присягу на вірність Українському народові, згідно з якої присягав вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки, та відповідно до специфіки діяльності якого, відповідно до Положення № 987 входить, зокрема, участь в обороні України, виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час дії воєнного стану.

Порушення Присяги слід розуміти, як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі №815/4478/16.

Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 у справі №815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

У контексті викладеного суд зазначає, що позивачем за наведених обставин вчинені дії, які не сумісні з вимогами, що пред`являються до професійних та моральних якостей поліцейського, підривають довіру до нього, як до носія влади, що безсумнівно, принижує високе звання поліцейського, яке мав позивач, викликає сумнів у високих моральних якостях і самосвідомості його як поліцейського.

Суд вказує, що з точки зору стороннього розсудливого спостерігача наведені обставини можуть свідчити про недодержання вимоги щодо необхідності з гідністю і честю поводитися в службовий та позаслужбовий час і бути прикладом у дотриманні громадського порядку.

Тобто, позивач, як працівник правоохоронного органу та представник влади, порушуючи надану Присягу на вірність Українському народові, всупереч вимог нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, допустив вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у невиконанні наказу керівника батальйону особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Харківській області від 28.02.2025 №184дск/ВСЛ, про що і зазначено у висновку службового розслідування.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним порушення позивачем службової дисципліни, недотримання вимог ст.65 Конституції України, п.1 ч.1 ст.18, п.2 ч.1 ст.18, ч.1 ст.64 Закону №580-VIII, п.1 ч.3 ст.1, п.4 ч.3 ст.1, ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту, пп.1 п. 1 розділу VII Положення № 987, що свідчить про скоєння ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

Щодо правомірності застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення зі служби, суд враховує наступне.

Відповідно до частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За результатами проведеного службового розслідування, відповідач дійшов висновку, що за вчинення дисциплінарного проступку позивача слід застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність встановленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

При цьому, судом взято до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.09.2020 у справі №360/4790/19, відповідно до якого питання обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, але при цьому необхідно враховувати певні обставини. Суд здійснює правову оцінку рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень за критеріями частини другої статті 2 КАС України, які є межею для дискреційних повноважень останніх. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед у тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 20.12.2019 у справі №804/2054/17, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте, його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини щодо скоєного позивачем під час дії воєнного стану дисциплінарного проступку, суд вважає доведеним недотримання позивачем службової дисципліни та співмірним обраний вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .

Оскільки доводи позивача, які покладені в основу позовної заяви, визнано безпідставними, а суд не встановив процедурних порушень з боку відповідача під час проведення службового розслідування та видання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача, при прийнятті яких відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Така правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, який викладеним у постановах від 28 листопада 2019 року у справі № 120/860/19а та від 04 грудня 2019 року у справі № 824/355/17-а.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем - не доведено, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул.Жон Мироносиць, буд.13, м.Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61002, код ЄДРПОУ: 40108599) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного грошового забезпечення за період вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ольга НІКОЛАЄВА