Рішення № 134653651, 09.03.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/1029/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду 01.02.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшов позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, у якому позивачка просила:

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо перенаправлення скарги Позивачки (ВЕБ-28000-Ф-С-26-047850 від 22.01.2026) до ГУ ПФУ в Полтавській області як до органу бездіяльність якого оскаржувалася;

- зобов`язати Відповідача розглянути по суті скаргу Позивачки (ВЕБ-28000-Ф-С-26-047850 від 22.01.2026) та надати письмову відповідь по суті зазначеної скарги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на протиправності дій ПФУ, які полягають в бездіяльності, а саме в неприйнятті відповідного рішення за скаргою позивача на рішення №104650016127, що призвело до продовження порушення його права на призначення пенсії та змусило позивача звернутись до суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

20.02.2026 через "Електронний суд" від ПФУ надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечую проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначає. що з урахуванням положень Закону № 1058 та Порядку № 22-1, оскільки вимоги скаржника здійснити нарахування та виплату пенсії виходять за межі повноважень Пенсійного фонду України, листом Пенсійного фонду України від 29.01.2026 вих. № 2800-030401-9/7424 звернення направлено за належністю для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за місцем проживання Позивача

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

22.01.2026 через веб-портал Пенсійного фонду України Позивачкою було подан скаргу (ВЕБ-28000-Ф-С-26-047850 від 22.01.2026) до Відповідача щодо бездіяльності ГУ ПФУ в Полтавській області стосовно невиплати мені компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати при виплаті боргу по сплаті пенсії по інвалідності, що було мені виплачено 31.12.2025 на виконання перерахунку згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2025 у справі № 200/3206/25.

30.01.2026 на електронну пошту Позивачки надійшов супровідний лист Відповідача щодо перенаправлення зазначеної скарги на розгляд до ГУ ПФУ в Полтавській області.

Позивач вважає вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 105 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано порядок оскарження дій страхувальників, виконавчих органів Пенсійного фонду.

Так, застраховані особи та члени їхніх сімей мають право на оскарження дій (бездіяльності) страхувальників, виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку. Страхувальники мають право на оскарження дій (бездіяльності) виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб у порядку підлеглості до вищого органу або посадової особи, а також у судовому порядку. Оскарження дій страхувальників чи виконавчих органів Пенсійного фонду здійснюється в разі, якщо страхувальником або посадовими особами виконавчих органів Пенсійного фонду порушено права і законні інтереси застрахованих осіб, створено перешкоди для здійснення прав і законних інтересів таких осіб внаслідок дій чи бездіяльності страхувальника, посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду чи прийнятого виконавчими органами Пенсійного фонду рішення або покладено на застраховану особу чи пенсіонера обов`язки, які не передбачені цим Законом.

Відповідно до пунктів 9, 11 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №384, Закону України "Про звернення громадян", Правління Пенсійного фонду України затвердило Порядок розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення №18-6 від 12.10.2007 (далі Порядок №18-6).

Згідно п. 9 Порядку №18-6, орган Пенсійного фонду України зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його у термін не більше одного місяця від дня надходження скарги на адресу заявника поштою або надати йому під розписку. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, орган Пенсійного фонду України може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги заявника, про що письмово повідомити заявника до закінчення тридцятиденного строку. При цьому загальний термін розгляду скарги не може перевищувати сорока п`яти днів. У разі, якщо останній день строків розгляду скарги припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.

Судом встановлено, що 22.01.2026 через веб-портал Пенсійного фонду України позивачкою було подано до Пенсійного фонду України щодо бездіяльності ГУ ПФУ в Полтавській області стосовно невиплати мені компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати при виплаті боргу по сплаті пенсії по інвалідності, що було мені виплачено 31.12.2025 на виконання перерахунку згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2025 у справі № 200/3206/25.

30.01.2026 на електронну пошту Позивачки надійшов супровідний лист Відповідача щодо перенаправлення зазначеної скарги на розгляд до ГУ ПФУ в Полтавській області.

Підпунктом 17 пункту 4 Положення чітко передбачено, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Пенсійного фонду України, його територіальних органів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Пенсійного фонду України.

Тобто саме посадові особи Пенсійного фонду України повинні були розглянути скаргу Позивачки.

Статтею 7 Закону України Про звернення громадян чітко визначено, що забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Жодних виключень законом не визначено. У цьому ж випадку оскаржувалася саме бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області.

Отже, пенсійним органом не розглянуто скаргу позивача, що свідчить про бездіяльність ПФУ станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку пенсійний орган не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Пенсійного фонду України (вул. Бастіонна, 9, м. Київ, код ЄДРПОУ 00035323) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо неприйняття рішення за скаргою ОСОБА_1 .

Зобов`язати Пенсійни фонд України розглянути по суті скаргу ОСОБА_1 (ВЕБ-28000-Ф-С-26-047850 від 22.01.2026) та надати письмову відповідь по суті зазначеної скарги

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя Г.В. Костенко