Вирок № 134643591, 09.03.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/15849/25

(1-кп/199/443/26)

ВИРОК

іменем України

09.03.2026 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025042210000615 відносно:

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпропетровська, громадянина України, освіта середня спеціальна, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , т.м. НОМЕР_1 ,

який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_2 ,

УСТАНОВИВ:

11.04.2025 о 04:10 годині водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по проспекту Слобожанському в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра.

Під час руху водій ОСОБА_2 , порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, перевищуючи максимально допустиму швидкість на 26,4 - 29,7 км/год в населеному пункті, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеним дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 та дорожньою розміткою 1.14.1 Правил дорожнього руху, не вжив заходів для зменшення швидкості або зупинки, поблизу будинку № 13 по проспекту Слобожанському у місті Дніпро, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно руху автомобіля «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної травми тіла з порушенням свідомості до коми та порушенням зовнішнього дихання трахеотомія: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 3-го ступеню по типу дифузного аксонального ураження, забійної рани лобно-скроневої ділянки справа, саден лобної ділянки; закритої травми тазу з переломами лонних та сідничних кісток справа і зліва, перелом бічної маси крижі справа, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п. 2.1.3-б «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних - ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_2 , порушив вимоги п. 18.1, 12.4 та 12.9 «Б» Правил дорожнього руху, які свідчать:

п. 18.1 - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;

п. 12.4 - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год;

п. 12.9 «Б» - водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 Правил дорожнього руху, - невиконання яких, перебувають у причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 , які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав у повному обсязі, заявив про щиросердне каяття у вчиненому та показав, що дійсно він, керуючи транспортним засобом, завчасно не зміг загальмувати та допустив наїзд на пішохода, яка переходила проїзну частину по пішохідному переходу.

Потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні показала, що внаслідок даної ДТП її донька ОСОБА_6 була доставлена до реанімації у дуже важкому стані, потім була переведена до нейрохірургічного відділення лікарня, а після виписки з лікарні проходить реабілітацію.

У судовому засіданні всі учасники судового провадження не оспорювали обставини, при яких скоєне кримінальне правопорушення, тому суд, за згодою всіх учасників судового провадження, вважав не доцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Крім того, учасникам судового провадження судом роз`яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд виходить з вимог ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд визнає: щире каяття та добровільне часткове відшкодування потерпілий завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив необережне кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, раніше не судимий, має середню спеціальну освіту, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується з позитивного боку.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_2 основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

При цьому, суд враховує, що призначене покарання повинно створити умови для виправлення і ресоціалізації засудженого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженим.

За таких обставин, оскільки обвинуваченому ОСОБА_2 призначається покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який висловив щирий жаль з приводу вчиненого, враховуючи наявність обставин, що пом`якшують йому покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, приймаючи до уваги відсутність на цей час претензій матеріального або морального характеру до обвинуваченого з боку потерпілої, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 без реального відбування покарання, встановивши йому на підставі ст. 75 КК України іспитовий строк з покладанням обов`язків, передбачених п.п. 1), 2) ч. 1, п. 2) ч. 3 ст. 76 КК України.

Незважаючи на те, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_2 кримінальне правопорушення є необережним, дане кримінальне правопорушення є тяжким злочином.

Зокрема, суд звертає увагу, що потерпілою у даному кримінальному провадженні визнана ОСОБА_7 - мама ОСОБА_6 , на яку було здійснено наїзд.

Як встановлено судом ОСОБА_7 визнана потерпілою в порядку ч. 6 ст. 55 КПК України, оскільки внаслідок кримінального правопорушення її донька ОСОБА_6 по цей час перебуває у тяжкому стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, що є наслідком отриманих травм, зазначених в обвинувальному акті: сумісної травми тіла з порушенням свідомості до коми та порушенням зовнішнього дихання трахеотомія: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 3-го ступеню по типу дифузного аксонального ураження, забійної рани лобно-скроневої ділянки справа, саден лобної ділянки; закритої травми тазу з переломами лонних та сідничних кісток справа і зліва, перелому бічної маси крижі справа.

Тобто, ОСОБА_6 по цей день продовжує тяжко хворіти та проходити лікування, у зв`язку із чим потерпіла ОСОБА_7 зазначила, що вона не має претензій до обвинуваченого саме на цей час, оскільки між ними є усна домовленість про подальше здійснення обвинуваченим платежів на її користь з метою лікування доньки, що і підтвердив в судовому засіданні обвинувачений, у зв`язку зі чим суд і зазначив про часткове відшкодування завданих збитків, оскільки ОСОБА_6 продовжує хворіти, а її мати ОСОБА_7 продовжує здійснювати витрати на її лікування.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 перед наїздом на потерпілу перевищив максимально допустиму швидкість на 26,4 - 29,7 км/год в населеному пункті, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеним дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 та дорожньою розміткою 1.14.1 Правил дорожнього руху, одночасно порушив декілька вимог Правил дорожнього руху, а саме: п. 18.1, 12.4 та 12.9 «Б», невиконання яких, перебувають у причинному зв`язку з наслідками, що настали.

У зв`язку із цим суд зазначає, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, відноситься до кримінальних правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту та його вчинення завжди порушує безпеку дорожнього руху.

Законодавець в особі Верховної Ради України, вносячи зміни до санкції ч. 1 ст. 286 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, в обов`язковому порядку визначив необхідним застосування такого додаткового покарання, як позбавлення права керувати транспортними засобами.

В даному випадку зміни до санкції ч. 2 ст. 286 КК України не вносилися і санкція визначає додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами як альтернативне.

У той же час суд, приймаючи до уваги обставини вчинення ОСОБА_2 тяжкого злочину, а саме: перевищення у населеному пункті максимальної швидкості руху; не зменшення швидкості руху перед пішохідним переходом; скоєння наїзду на пішохода ОСОБА_6 , яка переходила проїзну частину по пішохідному переходу, внаслідок чого остання отримали тяжкі травми, наслідки, що настали для ОСОБА_6 , які є тяжкими, оскільки ОСОБА_6 фізично не має змоги жити повноцінним життям, а її інтереси в суді представляє її мати у відповідності до ч. 6 ст. 55 КПК України, зважаючи на загальну криміналізацію діянь, що посягають на безпеку дорожнього руху та підвищення законодавцем відповідальності за вчинення правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_2 отримував посвідчення водія, проте доказів того, що його рід занять пов`язаний з виконанням функцій водія перед судом не доведений, суд вважає, що підстав, які би надавали суду право не призначати ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не існує, тому обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

На думку суду покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком із позбавленням права керувати транспортними засобами, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд критично оцінює відомості, зазначені в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_2 працює у ФОП ОСОБА_2 , оскільки такий запис не має свого доказового підтвердження та про те, що ОСОБА_2 керував власним автомобілем марки «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_2 , оскільки згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу його власником є громадянин ОСОБА_8 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_5 зазначали, що у зв`язку із підприємницькою діяльністю родини обвинуваченого ОСОБА_2 останньому необхідно мати право керування транспортними засобами для здійснення доставки товару та виконання інших дій, пов`язаних із керуванням транспортними засобами.

Проте суду не було надано доказів, які б підтверджували офіційне працевлаштування обвинуваченого ОСОБА_2 , які б підтверджували виконання останнім функцій водія та того, що його робота пов`язана саме із виконанням функцій водія або того, що керування транспортними засобами є єдиним джерелом доходу обвинуваченого.

Таким чином, покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та з позбавленням права керувати транспортними засобами, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст. 100 КПК України.

Питання про відшкодування витрат на залучення експерта суд вирішує у відповідності до приписів ст. 122, 124 КПК України.

Питання щодо майна, на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді, суд вирішує у відповідності до приписів ч. 4 ст. 174 КПК України.

Питання щодо запобіжного заходу суд вирішує у відповідності до абз. 8 п. 2) ч. 3 та абз. 13) п. 2) ч. 4 ст. 374 КПК України.

Керуючись ст. 369, 371-374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк на два роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Покласти на підставі п. 1), 2) ч. 1, п. 2) ч. 3 ст. 76 КК України на ОСОБА_2 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 , до набрання вироком законної сили, залишити колишній - особисте зобов`язання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати, пов`язані із проведенням судової автотехнічної експертизи, у сумі 13570 (тринадцять тисяч п`ятсот сімдесят) гривень 56 (п`ятдесят шість) копійок.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16.04.2025, який змінено ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 25.07.2025, на автомобіль «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Речові докази:

- автомобіль «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - повернути ОСОБА_8 ;

- СD-диск з аудіо записом - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1